«Поки є теоретичний шанс на Євробаскет, нічого не втрачено»: Багатскіс відверто розповів про Леня, Михайлюка та Кличка
Наприкінці 2024 року Федерація баскетболу України оголосила про повернення Айнарса Багатскіса на посаду головного тренера національної збірної України. Латвійський фахівець добре знайомий із цією командою, адже очолював її з 2019 по 2023 роки.
В інтерв’ю сайту Sport-Express.ua Айнарс Багатскіс розповів про:
- Тривалість свого контракту та поставлені завдання;
- Сильні сторони найближчих суперників збірної України у кваліфікації на Євробаскет-2025
- Підхід до роботи з гравцями національної збірної
- Перспективи Олексія Леня та Святослава Михайлюка в НБА
- Який український гравець у найближчі роки може заграти на топ-рівні.
«Контракт підписано до ЧС-2027»
– Айнарсе, розкажіть, будь ласка, деталі свого повернення на посаду головного тренера збірної України: від кого надійшло це запрошення і чи довго ви міркували, перш ніж погодитися?
– Мені зателефонував Олександр Волков, ми поговорили і він сказав, що у Федерації є пропозиція, щоб я знову очолив національну збірну. Я взяв певний час на міркування, оскільки по-перше, мені треба було узгодити це із моїм чинним клубом (румунський Волунтарі, – примітка Д.В.). Другий момент – були певні питання особистого характеру. І третій фактор, суто спортивний: якщо Федерація вирішила змінити головного тренера, це ок, це її право. Але я б говорив про те, як я бачу гру збірної.
Клуб мені дозволив суміщати роботу із національною збірною України, свої моменти я також вирішив і у підсумку, я прийняв цей виклик. Треба зазначити, що робота тренера – це завжди виклик. Чому? Бо це нагода показати своє вміння, своє бачення баскетболу. У тій ситуації, у якій збірна України опинилася у відборі на Євробаскет, – нуль перемог та чотири поразки, – я вважаю, шанси зачепитися за вихід до фінальної частини турніру все одно є. Поки є теоретичний шанс, значить, є й практичний. Ми маємо зробити те, що залежить від нас. Усе інше розберемо згодом.
– Але, погодьтеся, нуль очок – ознака, що щось у збірній було не так?
– Те, що є такий результат, – жодним чином не вина виключно головного тренера Степановського. В таких ситуаціях це комплекс факторів та причин. Тренер добре розумів гру, добре знав гравців, але щось не склалося. Зараз є певне потрясіння і це шанс змінити стан справ. Дуже важливо самим баскетболістам хотіти показати, чого ми варті як команда, чого я вартий, як гравець на цьому рівні. Взагалі-то, так має бути завжди. Ти маєш показати іншим, хто ти такий. І вже потім будемо будувати тактику через ту призму, що можуть і що хочуть гравці.
Айнарс Багатскіс, колаж: ФБУ
– На який термін розраховано ваш контракт і які задачі перед вами вже поставлені?
– Контракт підписано до чемпіонату світу 2027 року. Звісно, спочатку треба зробити зараз все, щоб пробитися на Євробаскет, а потім вже будемо дивитися далі.
– У лютому у вас матчі проти Словенії та Португалії. У баскетболі португальці не мають Кріштіану, але ж уже на практиці показали, що можуть обіграти українців…
– Нам одразу треба відкинути думку, що Португалія вміє грати лише у футбол. Забули про це. Це стосується великої кількості європейських збірних. По-перше, вони показали, що вміють грати у баскетбол. Вони перемогли Україну у номінально домашньому матчі нашої команди у Ризі. Але потім обіграли Словенію в одній грі, й у другому матчі Словенія ледь врятувалася. Тому тут безпідставно казати, що вони не вміють грати у баскетбол.
Португалія – це команда, яка жорстко намагається грати у захисті. Один із їхніх найкращих гравців грає тут, у Румунії, у топовому клубі. Напевно, я скажу, що вони – непередбачувана команда. Але разом із тим, я хотів би сказати, що вони все ж більше акцентують увагу на захисті, хоч і гарно грали у нападі. Це команда, яка знає, як вигравати, вони це довели. Ще важливо, щоб наші колеги з Ізраїлю не чудили.
– У нас є суперник – визнаний фаворит, який достроково кваліфікувався на Євро. Це полегшує завдання зі Словенією?
– Навпаки, там відбувається зміна поколінь, там є 3-4 явних лідерів старого гартування + необстріляна молодь. Тим більше, Словенія вже вирішила свої задачі на чемпіонат Європи, головне, щоб туди змогла приїхати головна зірка – Лука Дончич. Вони все одно будуть гнути свою лінію, випробовувати лише молодих гравців. Хоча я завжди вважав, що молодий гравець може якісно розвиватися лише тоді, коли поруч є у кого повчитися, на кого подивитися, з ким поборотися.
– Ви згадали про матч збірної України у Ризі. Чи вдалося вам побувати на цій грі і як взагалі у столиці Латвії сприймають збірну України з баскетболу?
– Ні, мені не вдалося побувати на тій грі, бо я зайнятий роботою із клубом у Румунії. Весь мій головний біль зараз тут. Але, звісно, я дивився матчі збірної України. Зазвичай, я дивлюся матчі команд, які для мене важливі, у яких я провів хороший час. Це збірні Латвії та України. Варто сказати, що людей на ігри збірної України приходить все більше й більше.
Шкода, що більше немає Прометея. І хоча українські гравці там не були на перших ролях, але все ж ігрову практику високого рівня вони отримували.
Гравці збірної України з баскетболу, фото: ФБУ
«Молоді гравці прогресуватимуть, якщо їм буде у кого вчитися»
– Чи вдається вам зараз у вашому графіку життя знаходити час за тим, аби слідкувати за чемпіонатом України з баскетболу?
– Зовсім трошки. Я подивився дві гри, коли Дніпро грав у Кубку ФІБА. Мене цікавив гравець Даніїл Сіпало. Вони грали тут, у Румунії, проти команди, до матчу з якою ми готувалися. В першу чергу, варто сказати великі слова вдячності президенту Федерації баскетболу України, що є Ліга у цій жахливій ситуації, в якій опинилася Україна. З іншого боку, є деякі гравці, які дуже цікаві і можливо, навіть будуть залучені до збірної.
– Як змінився український баскетбол, якщо порівняти його із ситуацією до повномасштабного вторгнення росіян?
– Суттєво змінився, звісно ж. Не ті швидкості, не та агресія. Є азарт, є бажання, але головне в баскетболі – це швидкість та фізичні дані. На жаль, цього у поточному чемпіонаті не так багато.
– Київ-Баскет минулого сезону ще мав кількох легіонерів у складі, а зараз грає виключно українським складом. Водночас, Дмитро Забірченко залучає молодих гравців: Когут, Зайцев, Карпюк, Сушкін. Чи бачите ви в них перспективу, як потенційних гравців збірної України?
– Колись у далекому майбутньому – обов’язково. Але, як я вже казав, цим хлопцям буде набагато легше грати в баскетбол, якщо їм буде у кого вчитися, якщо будуть сильні гравці поруч. Ти можеш прогресувати, коли перебуваєш під тиском, коли виходиш з зони комфорту.
Сподіваюся, у найближчому майбутньому, коли закінчиться війна, все стане на свої місця, гравці будуть повертатися назад і в українському баскетболі гратиме більше талантів, тоді й ці хлопці швидше прогресуватимуть. Ви побачите, тоді буде потужний імпульс і за пару місяців нинішні молоді хлопці гратимуть набагато краще. Тому, повторюся, гравець може стати сильнішим, лише коли виходить з зони комфорту.
«Максим-Олександр Кличко – цікавий хлопець»
– Багато уваги української спортивної спільноти викликав той факт, що за збірну U-20 зіграв син Віталія Кличка Максим-Олександр. Чи бачили ви його у справі? Якщо так, то яке враження він залишив?
– Так, звичайно. Ми грали проти нього і багато в чому, завдяки йому, Сіпало та Бублику, ця команда піднялася у перший дивізіон. Кличко – цікавий хлопець, він величезний за своїми габаритами і просто грає з великим бажанням та енергією. І це надає достатньо простору маленьким гравцям.
Максим-Олександр Кличко, фото: FIBA
Звісно, йому треба додати в техніці при обіграші поблизу кільця. Але за великим рахунком, він зараз здійснює перші кроки у дорослому баскетболі. Гадаю, цей рік у Франції піде йому на користь і він неодмінно доросте до статусу кандидата у збірну.
- Читайте також: «За Кличком бігатимуть агенти з NBA»: експерт чітко розібрав перспективи сина мера Києва в спорті
– Днями чудовий матч за Ховентут провів Артем Пустовий, він допоміг своїй команді перемогти Барселону. Наскільки висока ймовірність, що він допоможе національній збірній на зборі у лютому?
– Я взагалі не бачу проблеми, щоб хтось гравців прибув до розташування збірної. Артем багато років грав із нами, ми багато часу провели разом. Станом на зараз – він основний центровий у збірній, тут немає питань. Я бачив, як вони обіграли Барселону. Звісно, я знаю його сильні та слабкі сторони, але не бачу проблем із тим, щоб він прибув до національної збірної.
– Як взагалі ви комунікуєте із гравцями, які грають не в Україні? Як будується цей процес?
– Ви знаєте, я взагалі зараз не бачу жодної причини телефонувати гравцям та турбувати їх посеред клубного сезону. Звичайно, я зателефоную, бо у мене є свої певні питання. Але це буде ближче до дати нашого збору, коли я матиму список кандидатів і розумітиму, на кого з гравців зможу розраховувати.
Я не вважаю, що тренер має регулярно розмовляти з гравцями. По-перше, у гравців голова зайнята клубними справами. Я завжди кажу: зараз гравець працює на свій контракт наступного року. Ясна річ, збірна – це теж дуже важливо. Здається, в історії збірної України ще не було ситуацій, коли хтось відмовлявся приїздити до розташування команди. Якщо й були, то це поодинокі випадки.
У будь-якому випадку, виступ за національну збірну – це податок, який гравець має сплатити своїй країні, українській землі.
– Олексій Лень та Святослав Михайлюк грають в НБА, але похизуватися успішними виступами можуть не часто. Чи варто їм щось змінювати, на вашу думку? Чи вони ще не сказали останнього слова у своїх нинішніх командах?
– Ви знаєте, це досить образне питання. Вони гравці стабільної ротації. Щоб щось змінити, треба, щоб співпало кілька факторів. Збоку завжди легше коментувати.
Наприклад, Михайлюк у позаминулому році був обміняний у Хорнетс. І грав там так, як будь-який гравець, який отримує достатню кількість ігрового часу. Потім, коли ти переходиш до іншої команди, то цю роль можна втратити. Доводиться битися за ці хвилини, ти можеш не отримати довіри тренера. І ти знову в іншому статусі. Поки ти не шкодуєш себе на тренуваннях, готуєш своє тіло, позитивно міркуєш і сподіваєшся, що можеш бути краще, то у тебе є шанс щось змінити.
Олексій Лень та Святослав Михайлюк, колаж: Sport-Express.ua
Я завжди казав, що кожен з нас може змінити тільки те, що в наших силах. Решта – це вже карма.
- Читайте також: «У Юті Михайлюк гратиме»: про майбутнє Святослава в NBA розповів авторитетний тренер Максим Міхельсон
«НБА та Євроліга створять новий турнір, якщо буде фінансова вигода»
– Останнім часом з’являється чимало розмов, що клуби НБА та Євроліги можуть заснувати якийсь спільний турнір. Зокрема, про це нещодавно говорив президент БК Париж Девід Кен. На вашу думку, чи варто це робити?
– НБА – це завжди гроші. Нічого особистого, лише бізнес. Якщо вони побачать у цьому якусь свою вигоду, вони це зроблять. Мені дуже цікаво дивитися на НБА зі сторони. Коли ти бачиш, як йде гра, яка якість баскетболу. Це зовсім інший баскетбольний світ, якщо порівняти із Європою. НБА багато хто критикує, але всі хочуть бути там.
Водночас, було цікаво подивитися, чи дотримуються в НБА принципу: чим більша ти зірка, чим більше коштів отримуєш, тим більше ти кидаєш. Це десь логічно. Але питання: як ти кидаєш.
Мені сподобалося, як минулого сезону головний тренер Парижу Туомас Іссало залишив команду і вирушив до Мемфіс Грізліс в якості асистента головного тренера. Виявляється, в НБА теж можна щось змінити, і зіркам не треба грати по 40 хвилин, вони можуть свою роботу виконувати і за 25. І це найбільша відмінність.
У Європі більший, ніж в НБА, акцент на командний баскетбол.
Ти маєш зробити свою роботу за 25-26 хвилин, значить, зберігаєш більше енергії на майбутні матчі і, відповідно, уникаєш потенційних травм. Бо тіло не так втомлюється. Але все це гіпотетично.
І в той таки час, з топ-10 чинних гравців НБА, 6-7 баскетболістів – європейці. Так чому їм не об’єднуватися у турнір? Я вважаю, що Європа може щось показати, чогось навчити великих американських тренерів. Бо там уже немає тренерів-європейців, вони там уже не рахуються.
Тому, гадаю, це питання часу. Рано чи пізно це станеться. Європейці вміють будувати командний баскетбол, розвивати гравців. І це демонструє статистика: хто найкращі гравці, хто і як грає і так далі. Якщо це буде вигідно, то це трапиться. А не буде фінансової вигоди, то й турніру не буде.
– Хто з нинішніх українських баскетболістів, на вашу думку, у найближчому майбутньому може потрапити до НБА або європейської топ-ліги?
– Знову, це певний збіг обставин. Я би хотів назвати когось з нинішньої збірної, які могли б достукатися до Євроліги, яким дозволяють фізичні дані. З молодих, можливо, Сіпало. Найголовніше – йому треба відчути жорсткішу конкуренцію, попрацювати на вищих швидкостях, краще розвивати тіло. В НБА, якщо ти приходиш неготовим фізично, тебе швидко зламають. Це не лише стосується найсильнішої ліги світу. Так влаштований чоловічий баскетбол: якщо бракує фізики – тебе битимуть.
І ще важливою складовою є ментальна готовність. Бо коли ти переходиш на новий рівень, тобі там ніхто не радий. Ти маєш довести, що гідний виходу на цей рівень. І можливо, Сіпало за якийсь час, якщо він інвестує кілька років в себе, у важку та нудну роботу, матиме шанс проявити себе на топ-рівні.