«Лень має знайти спільну мову з Дончичем та Леброном»: чемпіон NBA Медведенко – про перспективи українця в Лейкерс
Центровий Олексій Лень завершив другий період перебування в клубі Сакраменто Кінгс і перейшов у склад 17-разового чемпіона НБА Лос-Анджелес Лейкерс. Підписання українця припало на несподіваний прихід у клуб словенської зірки Луки Дончича, що знову зробило клуб із західного мегаполіса США найбільш обговорюваною командою світу.
У перший день весни, о 05.00 за київським часом, Лейкерс зіграють у дербі проти Кліпперс. Колись (у 2000-2006 рр.) за сучасну команду Леня, Дончича та Леброна виступав наш співвітчизник Станіслав Медведенко, який не відмовив сайту Sport-express.ua в ексклюзивному інтерв’ю. У ході спілкування ми обговорили:
- Як Станіслав Медведенко ставиться до переходу Олексія Леня у Лейкерс;
- Які там перспективи у нашого співвітчизника;
- Чому вкрай необхідно поладнати з Лукою Дончичем та Леброном Джеймсом;
- Для чого Лейкерс обміняли Ентоні Девіса на Луку Дончича;
- Як йшла на спад легендарна команда Лейкерс початку 2000-х;
- Про що Станіслав Медведенко жалкує понад 20 років;
- Перспективи українського баскетболу, а також Дмитра Скапінцева та Святослава Михайлюка в США.
«Олексій має якнайшвидше інтегруватись в команду. Але він не виграє конкуренцію у Хейса»
– Станіславе Юрійовичу, яке було ваше перше враження від новини про перехід Олексія Леня в Лейкерс?
– Скажімо так, це десь прогнозувалось. З тих людей, які тоді були на маркеті, і з тих потреб, які були у Лейкерс – це одна з кандидатур. У той момент був Даніель Тайс, якого теж відрахували [з Нью-Орлеан Пеліканс] і от я думав, що за кимось із цих двох гравців у клубі й підуть.
Коли побачив, що Тайс підписався в Монако – зрозумів, що Олексій на 99% відсотків опиниться в Лейкерс. От так воно й сталось. Тож круто.
– В НБА доволі специфічна система управління. І от навіть зараз ми бачимо, як Лень був обміняний із Сакраменто у Вашингтон, а уже потім підписаний в Лейкерс. Під час подібних комбінацій баскетболіст розуміє де опиниться?
– Ні-ні. Коли його «трейданули» у Вашингтон, то звісно, що нічого не було зрозуміло. Можемо згадати, що склалась ситуація з обміном між Лос-Анджелесом та Шарлотт, коли мав бути трейд Далтона Кнехта на Марка Вільямса. Тоді я думав, що у Лейкерс уже закрита позиція центрового.
Олексій Лень. Фото: Лейкерс
Але згодом Вільямс не пройшов медогляд, а Вашингтон відрахував Леня. От тоді перехід українця уже став реальною. З самого початку це не була «багатоходівочка».
– Що потрібно, аби український центровий став успішним у «Місті Ангелів»?
– Дуже просто – якнайшвидше інтегруватись у схеми команди. А найкраще – знайти спільну мову з Леброном Джеймсом та Лукою Дончичем. Це ті гравці, у взаємодії з якими, якщо ти будеш знаходитись у правильні позиції під кільцем, вони тебе «нагодують» м’ячем. Необхідно лише зрозуміти, як бути у потрібній зоні, щоб ці гравці тебе побачили й дали пас.
І ще треба поладнати з Остіном Рівзом. Це зараз три гравці, які є обличчям Лейкерс. Але додам, що я б не розраховував на те, що Олексій гратиме по 25+ хвилин. Його час у кращому випадку буде 10-15 хв на паркеті. Звісно, це якщо Джексон Хейс буде здоровий.
– А чи може Олексій просто взяти та виграти конкуренцію в Хейса?
– Ні, не може.
«Покажіть мені людину, яка не вважає, що це провал для Даллас Маверікс»
– Ми уже почали говорити про Дончича, прихід якого в ЛАЛ стався дуже несподівано. Ваші враження з приводу сенсаційного трейду словенця на Ентоні Девіса?
– Та суперпозитивні. Я вважаю, що Лука – майбутнє Лейкерс. Головне, аби він був здоровий та у хорошій формі. Якщо він зуміє це здійснити, то його гра буде «пушка-бомба-ракета».
– На що команда може претендувати після таких кадрових змін?
– У цьому сезоні максимум Лейкерс – місце в першому або другому раунді плей-оф. А от у наступному усе буде залежати від того, кого вони візьмуть на позиції четвертого та п’ятого номерів.
– Леброн залишається в Лейкерс. Він наразі лідер на 2-3 сезони, чи його пора міняти?
– Я думаю, що про заміну Леброну потрібно думати уже зараз. І якраз ось цим трейдом Лейкерс показує, що вони роблять так, аби після Джеймса не залишилась «випалена земля» та пусте місце, а щоб була заміна.
Гадаю, що саме тому вони не обміняли Рівза, хоч знаю, що багато команд хотіли його виміняти. Зараз зробили ось цей трейд Девіса на Дончича і це показує, що там розуміють – Леброну пора лімітувати час. Він уже не може грати так багато, як раніше.
– Якби у Далласі хотіли залишити Дончича, то влітку йому б змушені були дати контракт на п’ять років вартістю у 345 млн доларів. Зараз він сильно втратив у грошах…
– Так, 100 мільйонів.
– Але чи може він відбити ці гроші на маркетинговому складнику? Адже це ж Лос-Анджелес Лейкерс.
– Так. У Далласі ж зробили усе максимально тупо. У новій команді йому стільки не платитимуть, але це дійсно можна зробити за гроші спонсорів. Якби у Далласі не вистачало коштів, то боси клубу могли б вийти у публічний простір й інвестор би знайшовся.
– Тобто, для Далласа це цілковитий провал?
– Звісно. А покажіть мені людину, яка так не вважає.
– Що ж тоді буде з Маверікс у наступних сезонах?
– Тут насправді багато компонентів. Якщо всі живі та здорові, то при поточному складі й за умови, що Ентоні Девіс показуватиме хоч 80 відсотків своїх спроможностей – це претенденти на чемпіонство в наступний рік-два.
Але якщо не здорові й Девіс не грає щонайменше 70% ігор у чемпіонаті, то Далласу нема чого ловити.
Олексій Лень. Фото: Лейкерс
«Жалкую, що Шакіл О’Ніл і Кобі Браянт не дотерпіли. Став би я триразовим чемпіоном і хай би вже сварились»
– Я недарма підняв тему маркетингу. Свого часу ви провели шість сезонів в ЛАЛ. Тодішня і теперішня команди – це різні величини за популярністю?
– Абсолютно. У наш час були Шак [Шакіл О’Ніл], Кобі [Браянт], Роберт Орі. Керманич – Філ Джексон. Команда брала три титули поспіль. Це був культ.
Так, Лейкерс, навіть коли там не грають зірки, а такого не буває, залишається культовою командою. Але тоді був хайп.
На зараз усе трохи прохолодніше. Ось зараз я відчуваю, що з переходом Луки фани стали бадьорішими. Вони ж люблять гравців, які поводяться невимушено, мають прикольну посмішку. Дончича можна порівняти і з Шаком, і з «Меджиком» Джонсоном. Там є щось споріднене. Це навіть по продажу ігрової форми словенця видно.
– У чому ж історичний феномен такої популярності цієї команди?
– Це була політика Джері Веста, першого власника команди. Він продав практично усе, аби купити клуб, і зробив його культовим. Ось подивіться, Лейкерс (17) і Бостон (18) виграли найбільше титулів, у них грали найбільш знакові гравці. Це хороша причина для успіху😊.
– Раніше ви згадували, що Шакіл О’Ніл та Кобі Браянт в певний момент почали конфліктувати. Чи можемо очікувати такого ж від Луки та Леброна?
– Ні, не думаю. З того, що поки видно – усе дуже непогано. І знаючи те, що Джеймс «повернутий» на своїй фізичній підготовці вважаю, що це буде дуже хороша комбінація. Дончич як молодший гравець тепер має брати приклад. Для словенця це буде стимул: тут бігає дід у кращій фізичній формі, ніж 26-річний Дончич.
– Ви грали з Шаком і Кобі, коли це були зірки найвищого калібру. Як вони вживались разом?
– Важко😊. Але це ж просто еволюція, коли в одній зграї є два альфа-самці та в якийсь момент вони не можуть поділити м’яч.
Поки Кобі був молодий, а Шак – лідером, усе виглядало натурально, а потім настав момент, коли керівництву клубу треба було вирішити: залишатись з Шаком, який іде на спад, або із Кобі, який йде на гору. Як показав час – вони мали рацію, що залишили Браянта.
Звісно, якби вони [баскетболісти О’Ніл і Браянт] змогли далі співіснувати, то це було корисно для команди. Але тоді уже була критично точка.
– Якщо я правильно розумію, ви маєте на увазі 2004-й, коли з команди пішов О’Ніл. Тоді Лейкерс несподівано поступився Детройту (1:4) у фінальній серії. Поразка у вирішальному протистоянні вплинула на розлад в команді?
– Ну звісно. Та ми ще повинні були й раніше вигравати й і ставати першими в історії чотириразовими поспіль чемпіонами НБА (після перемог у 2001, 2002 команда не змогла виграти титул у 2003 та 2004 рр.). Але уже настільки було багато его, що його неможливо було нікуди приховати.
У фіналі 2004-го усе дійшло до свого апогею. Бо коли люди сидять в роздягальні та не дивляться одне одному в очі, а ведуть спілкування через пресу, то зрозуміло – це колись має закінчитись.
Я жалкую, що вони не дотерпіли. «Бахнули» б ще фінал, став би я триразовим чемпіоном і хай би вже сварились.
Станіслав Медведенко. Фото: Лейкерс
«Наставник Клівленда Кенні Аткінсон був би шикарним тренером для збірної України»
– Станіславе Юрійовичу, а хто ваш фаворит у сезоні 2024/25?
– Ой, мені імпонував Сан-Антоніо. Якби в них зараз не випав Вембаньяма, то вони на кінцівку могли б чогось надивачити в позитивному плані. Сподіваюсь, що Вембаньяма буде відсутнім лише до кінця сезону і не буде у нього ніякої біди із цим тромбом.
Ось Лейкерс подобається. Буду дивитись. Хочеться промахнутись і аби вони потрапили не в перший другий раунд, а далі, десь до фіналу.
Ще можна [Оклахому Сіті] Тандерс сказати. Але дуже банально. Тож назву ще Нью-Йорк Нікс. Там доволі зла команда.
– Зараз непогану форму набрали чемпіони 2023-го з Денвера…
– Так, гарно грають, але мені якось за ігровим стилем вони не дуже подобаються. Їм якогось азарту не вистачає.
Нікола Йокіч – неймовірний баскетболіст. Є Рассел Вестбрук, Джамал Мюррей, Аарон Гордон та ще кілька молодих виконавців і я думаю, що вони навіть можуть претендувати на чемпіонство. Але не імпонують мені.
– Вболівальників дивує також Клівленд.
– Чудова команда, але те саме. Немає якоїсь родзинки.
– Олександр Волков розповідав, що тренер Клівленд Кавальєрс Кенні Аткінсон, який колись був помічником Майка Фрателло у збірній, міг очолити українську національну команду. Яким би він був тренером для нас?
– Шикарний фахівець. Вважаю, що він би був хорошим для збірної України, адже завжди бере не зіркові команди. У нього не грають суперстари. Аткінсон бере команду і робить з неї хороший колектив. Це могла бути чудова кандидатура для збірної України.
– Хто з молодих українців вам зараз подобається?
– Насамперед це Данило Сипало. Він має неординарні фізичні дані. Видно, що не вистачає ігрового мислення та кидкової підготовки. Але подобається як рухається, є задатки. І ось як він буде розвиватись мені цікавою, бо там є матеріал.З однієї сторони там може вирости провідний гравець, але з іншої – там є багато над чим працювати.
Максим Кличко – також якісний матеріал. Проте, там ще більше пробілів, ніж у Сипала. Він доволі пізно почав займатись, але ж з фізичними даними там порядок.
Загалом, я з острахом дивлюсь на наш баскетбол у майбутньому. Кілька сезонів і Артем Пустовий уже готується відходити з баскетболу. А далі з четвертими, п’ятими номерами у нас великі проблеми. З острахом дивлюсь на те, що буде у нас зі збірною за три-чотири роки.
«Скапінцеву потрібно шукати щось у Європі»
– Окрім Олексія Леня, в США грають також і Святослав Михайлюк і Дмитро Скапінцев. Як оцінити їх перспективи?
– Не знаю. Як на мене, Скапі потрібно шукати щось в Європі. Думаю, що американські спеціалісти не бачать у ньому гравця НБА. У Європі він міг би й собі кар’єру будувати, і збірній допомагати. Якраз би закривав пробіл з великими гравцями.
Михайлюк… Ну ось отака його роль, яку має на зараз, це його місце в НБА. Він уже сьомий сезон в лізі. І це не є погано. Це теж кар’єра, і кар’єра хороша.
Святослав Михайлюк. Фото: Юта
– Якби Михайлюк залишив НБА він міг би знайти собі місце в якомусь із зіркових клубів Євроліги?
– Не факт. Євроліга – не дитячий садочок і я б не сказав, що Святославу було б легко це зробити, але потенціал для цього в нього є.
Читайте також подібне до теми:
