Рекорд Магучіх, успіх Харлан, перемога Усика: топ спортивних подій року України від Беленюка, Гвоздика і Захарової
2024 рік добігає кінця, тож давайте підбивати підсумки. Редактор сайту Sport-express.ua попросив відомих зірок назвати топ головних досягнень України у спорті. Окрім цього, ми поспілкувалися на різні теми. В кінці матеріалу ми пропонуємо до вашої уваги відео із найяскравішими моментами року, які подарують незабутні емоції.
У нас в гостях побували:
- Жан БЕЛЕНЮК – чемпіон Олімпійських ігор у Токіо (2020), срібний (2016) та бронзовий призер Олімпійських ігор (2024);
- Олександр ГВОЗДИК – чемпіон світу за версією WBC (2018–2019). Бронзовий призер Олімпійських ігор (2012), чемпіон літньої Універсіади (2013), чемпіон світу серед студентів (2008), переможець Кубка Європи (2010);
- Стелла ЗАХАРОВА – олімпійська чемпіонка в складі збірної СРСР зі спортивної гімнастики. Віцепрезидентка Федерації спортивної гімнастики України.
«З точки зору конкуренції українських легкоатлеток Олімпіаду взагалі можна проводити в нашій державі»
Першим нашим співрозмовником став Жан БЕЛЕНЮК.
– Жане, назвіть три головних спортивних події України.
БЕЛЕНЮК: На перше місце я поставлю світовий рекорд Ярослави Магучіх. Також відзначу перший бій Усика проти Ф’юрі, який у плані інтриги мені сподобався більше, ніж реванш. Ну і слід згадати виступи Олімпійської і Паралімпійскої збірних України на Іграх. Як ви пам’ятаєте, близько року тому взагалі стояло питання бойкоту змагань, але ми поїхали і гідно представили державу.
– Давайте більш детальніше поговоримо про ваших номінантів. Що скажете про Магучіх, її можна вважати найвидатнішою легкоатлеткою в історії України?
БЕЛЕНЮК: Зараз вона точно найсильніша у світі, домінує у своїй дисципліні. Я думаю, Ярослава буде і у майбутньому радувати нас своїми досягненнями. Вона вже велика молодчина і легендарна атлетка, але її досягнення потрібно оцінювати, коли вона буде завершувати кар’єру, а не зараз. Її талант і наполегливість ще принесуть неодноразові досягнення на міжнародній арені.
Що казати, якщо Ярослава побила рекорд, який тримався 36 років – 2,10 метрів! А для потрапляння в призери Олімпіади треба було стрибнути всього 2,00 м. 10 сантиметрів різниці – це досить переконлива цифра.
Також я хочу відмітити Ірину Геращенко, яка довго прямувала до своєї «бронзи» Олімпіади. Вона завжди була в тіні Магучіх і Левченко, але їй вдалося себе проявити. Мені приємно, що Ірина змогла себе реалізувати.
Звичайно, шкода Юлію Левченко, тому що вона теж гідна олімпійської медалі. Але це спорт і іноді він буває жорстоким – не завжди виходить показати результат, на який ти спроможний. Всі наші дівчата молодці. З точки зору конкуренції українських легкоатлеток Олімпіаду взагалі можна проводити в нашій державі (сміється, – прим. А.П.).
«З точки зору професіоналізму і спортивних досягнень Усик вже перевершив Алі, Формана та Льюїса»
– Що скажете про реванш Усик – Ф’юрі?
БЕЛЕНЮК: З точки зору інтриги він мені сподобався менше, ніж перший бій. Олександр абсолютно домінував у реванші і після перших раундів було зрозуміло, як закінчиться бій. Професійний бокс у першу чергу – це шоу, тому інтрига тут відіграє велику роль. Перший бій однозначно був цікавіший, Ф’юрі тоді ще був психологічно не зламаний і вірив, що зможе щось показати, принаймні до 9-го раунду, коли Усик влучив йому у обличчя і відправив його у нокдаун. Після цього Тайсон поплив.
У реванші було видно, що Ф’юрі вже боявся Олександра, і був невпевнений у собі. У кінці бою Тайсон намагався продемонструвати хоч щось: ці постійні клінчі і намагання влучити в Усика виглядали непереконливо. Хоч бокс і легка атлетика різні види спорту, але домінація Усика і Магучіх в них однакова. Це найкращі спортсмени світу у своїх дисциплінах, і альтернативи їм нема.
– Усик ставав абсолютом в крузервейті та у суперважкому дивізіоні, у нього немає жодної поразки на профіринзі. Як думаєте, Сашка вже можна ставити в один ряд з найвеличнішими боксерами в історії, такими як Мухаммед Алі, Леннокс Льюїс, Джордж Форман?
БЕЛЕНЮК: У когорті найвеличніших Мухаммед Алі стоїть трохи окремо через його громадянську позицію в суспільно-політичних процесах, які тоді проходили в США. Саме це робить із Алі таку величину, хоча безумовно він був і видатним атлетом.
Але з точки зору професіоналізму і спортивних досягнень, Усик вже перевершив Алі, Формана та Льюїса. У них були поразки, а в Сашка не було, до того ж він ставав олімпійським чемпіоном. Форман легендарний, тому що він пройшов дуже велику дистанцію у боксі – від Алі до Майка Тайсона, та став чемпіоном у 45 років. Всі ці боксери по своєму легендарні, Усик в тому числі.
Було б цікаво зібрати найвидатніших боксерів різних епох у їх найкращій формі та провести між ними турнір. Оце б було видовище! Я думаю, Усик у цьому змаганні мав би великі шанси на перемогу.
«Чемпіонат Європи та навіть Олімпіада з вільної боротьби стають більше схожими на чемпіонат росії»
– Давайте поговоримо про ваш рідний вид спорту – боротьбу. Вас та Насібова українські вболівальники добре знають. А за ким із молодих борців ви порекомендуєте поспостерігати, хто може досягти успіху у майбутньому?
БЕЛЕНЮК: Чесно кажучи, конкуренція зараз в нас падає. Війна в Україні точно не стимулює розвиток спорту. Багато дітей перебувають за кордоном, де й тренуються. Але навіть в таких умовах у нас проростають таланти, які у майбутньому візьмуть лідерство у цьому виді спорту.
Я хочу відзначити Олега Халілова. Він зараз виступає в категорії 72 кг, а до цього в 66 кг. Це молодий атлет з Мукачева, який є достатньо перспективним.
Також відмічу Ірфана Мірзоєва. Це я називаю переможців чемпіонату України, який проходив кілька тижнів тому у Львові. Ці спортсмени себе добре проявляли на молодіжних змаганнях і вже стають лідерами дорослих команд.
Михайло Вишневецький – наш важковаговик, який давно закріпився у лідерах свої категорії, вигравав молодіжні чемпіонати світу та Європи. Йому трохи не вистачає фізичної сили, як для важковаговика, і розуміння стилю дорослої боротьби. У нього йде акцент на кидки, а це не притаманно цій категорії. Досвідчені спортсмени швидко можуть адаптуватися під такий стиль. Коли в нього сформується це розуміння, то він себе реалізує і на дорослому рівні. Це наші найяскравіші молоді представники.
У моїй ваговій категорії яскраво вираженим лідером залишається Ярослав Фільчаков. Але у наступному році йому буде вже 30, тому його не можна назвати супермолодим (сміється, – прим. А.П.). Це досвідчений борець, який може проявити себе на міжнародному рівні.
– У цих борців, яких ви назвали, є потенціал принести нам медалі Олімпіади?
БЕЛЕНЮК: Авжеж. Коли мені був 21 рік, я міг поїхати на Олімпіаду у Лондон, але туди відібрався більш досвідчений спортсмен – Василь Рачиба, який був чемпіоном Європи 2011 року. Тренерський штаб вирішив повезти саме його. Тоді я не був першим номером збірної і став таким десь у 23 роки. З тих пір я почав показувати результати, вигравав чемпіонат Європи і т.д., та вперше поїхав на Ігри у 25 років.
Хочу дати пораду молодим борцям. Треба працювати і вірити, що все можливо. Конкуренція у світі зростає через спортивну міграцію. Чемпіонат Європи та навіть Олімпіада з вільної боротьби стають більше схожими на чемпіонат росії. Наприклад, у ваговій категорії 74 кг призове місце здобув лише один американець, а всі інші місця на подіумі зайняли вихідці з росії, і це при тому, що офіційного представництва рф не було, тому що вони бойкотували змагання.
Хтось з росіян виступав за Узбекистан, хтось – за Албанію тощо. Зараз росіяни розповзлися по всій Європі, хоча тренуються вони в рф. Правила зміни спортивного громадянства сьогодні не такі складні, як були раніше, і все можна зробити дуже швидко, якщо є погодження з країною, з якої ти хочеш піти.
Конкуренція дуже висока, тому бажаю всім нашим атлетам успіхів, віри в себе, наполегливих тренувань та високих досягнень.
«Я задоволений, що мені випала можливість на мажорній ноті закінчити свою кар’єру та виграти бронзову медаль Олімпіади»
– У мене перед очима досі момент, де ви після здобуття «бронзи» Олімпіади в Парижі танцюєте гопак, знімаєте борцівки та прощаєтесь з килимом. Час вже пройшов, скажіть чесно, не сумуєте за професійним спортом, йокає серце?
БЕЛЕНЮК: Поки що я не особливо це відчуваю, тому що спорт залишається в моєму житті практично на постійній основі, але боротьби вже немає. З тих пір, як я закінчив кар’єру, то жодного разу не виходив на килим. Можливо, у майбутньому серце буде йокати, особливо, коли я буду спостерігати за сутичками своїх колишніх партнерів по килиму.
Може, емоційно мені буде хотітися зануритися у цю атмосферу, але я розумію, що всьому є свій час і треба вміти закінчувати такі приємні речі, як професійне заняття греко-римською боротьбою. Час пливе, підростає нове покоління борців і просто неможливо постійно бути у топі, зважаючи на фізичні можливості
Я задоволений, що мені випала можливість на мажорній ноті закінчити свою кар’єру та виграти бронзову медаль Олімпіади. «Золото» і «срібло» в мене вже було, а от «бронзи» як раз не вистачало.
– Чи на здається вам, що ви зарано завершили кар’єру?
БЕЛЕНЮК: Мені часто задають це питання. Щоб знати відповідь, треба орієнтуватися у спорті вищих досягнень. 33 роки – це нормальний вік, щоб завершити кар’єру спортсмена. А по-друге – треба вже будувати якісь плани на майбутнє, тому логічно завершити кар’єру на змаганнях найвищого рівня.
Наступна Олімпіада буде, коли мені виповниться 37 років, а це вже достатньо солідний вік. У моєму спорті таких вікових спортсменів небагато і, переважно, вони знаходяться у більш високих вагових категоріях, де середній вік вищий. Важковаговики починають показувати результат пізніше і закінчують пізніше.
– Ким ви себе бачите через десять років?
БЕЛЕНЮК: Я себе бачу у вільній Україні, без війни і ракет над головою, поруч зі своєю сім’єю у статусі чоловіка і батька. А чим буду займатися, поки не знаю. Це можуть бути абсолютно різні сфери занять. От зараз я отримую юридичну освіту, буквально нещодавно закрив першу сесію. Буду дивитися, де буде цікавіше і де я буду бачити кращий потенціал для розкриття своїх можливостей.
Зараз я живу тільки тим, щоб якнайшвидше завершилася війна нашою перемогою. Сподіваюся, все вирішиться на нашу користь. Українці точно заслуговують мати суверенітет і державність. Ми повинні формувати власну політику, а не якогось сюзерена, який буде вказувати нам, що робити. В сучасній геополітиці – це важко зробити, але я впевнений, що бог нас любить і зробить все, як потрібно в контексті тих речей, на які ми не можемо вплинути.
«Усик вже давно перевершив братів Кличків»
Далі передаємо слово нашому відомому боксеру Олександру ГВОЗДИКУ.
– Олександре, назвіть топ-3 спортивних події року в Україні. Почнемо з першого місця.
ГВОЗДИК: На першому місці для мене однозначно це перемога Усика над Ф’юрі. Про це знає весь світ, тому важко перебити це досягнення.
– Давайте трохи про реванш. Здалося, що Усику у другому бою було навіть легше, чим у першому.
ГВОЗДИК: Якщо у першому бою були сюрпризи, як з одного, так і з іншого боку, то в реванші все було очікувано. Сашко просто виконав свою роботу і здобув впевнену перемогу. Реванш був більш рівний, напружений, але Усик переміг без питань.
– Усик перемагав Ф’юрі, Джошуа та Дюбуа. Який бій Сашка вам би було ще цікаво подивитися?
ГВОЗДИК: Мені було б цікаво подивися його бій проти Мартіна Баколе. Але Сашко уже все всім довів, перемігши усіх топів. Я чув, що Усик планує спуститися в крузервейт. Мені здається, його команда хоче зробити бій з Опетая після його поєдинку з Раміресом, щоб знову об’єднати всі титули у першій важкій вазі. Це також було б цікаво подивитися.
– Баколе постійно розповідає в інтерв’ю, що нокаутував Усика у спарингу. Вірите в це?
ГВОЗДИК: Він каже, що вдарив Усика по корпусу, але я цього не знаю. Таке може бути, адже тренування – це не бій. На профірингу все буде зовсім інакше.
– Усик крутіший за братів Кличків?
ГВОЗДИК: Звичайно! Сашко вже давно їх перевершив. Після першого бою з Ф’юрі Усик став абсолютом у супертяжах, до цього був у крузервейті, а брати Клички ніколи не були абсолютами, хоча вони дали величезний поштовх для розвитку боксу в Україні.
«Хижняк здобув усі найпрестижніші нагороди в аматорах, то чому він не може бути топовим у профі?»
– Переходимо до другого місця серед спортивних подій року України.
ГВОЗДИК: Я виберу «золото» Хижняка на Олімпіаді. Сашко ніколи не підносить сюрпризів, він просто робить те, що добре вміє, і це завжди працює. На минулій Олімпіаді сталося прикре непорозуміння, а в Парижі все спрацювало.
– Хижняк залишається в аматорському боксі. Чи не робить він помилку, що не йде в професіонали?
ГВОЗДИК: Тут треба запитати у нього: чи хоче він взагалі переходити в профі? Це його рішення. В аматорському боксі у Хижняка непогано виходить, а профі – це вже зовсім інша річ. Але мені здається, він би зміг перебудуватися.
Сьогодні можна виступати одночасно і в профі, і в любителях. Він може боксувати на чемпіонаті світу і паралельно проводити профі-бої. Мені здається, що так воно і буде.
– А чи зможе Хижняк досягти успіху в професіоналах?
ГВОЗДИК: Звичайно йому щось доведеться міняти. Але Сашко здобув усі найпрестижніші нагороди в аматорах, то чому він не може бути топовим у профі?
– Нещодавно була фейкова інформація, що Ломаченко завершив кар’єру. Василь вже довгий час не боксував. Як гадаєте, ми побачимо його ще в ринзі?
ГВОЗДИК: Не знаю. Я взагалі про нього не думаю. Він мені не цікавий.
– Назвіть тепер третє місце серед топ спортивних подій України.
ГВОЗДИК: Я виберу Харлан, яка завоювала «бронзу» Олімпіади в особистих змаганнях і «золото» в командному турнірі. Тим паче я знайомий з Олею, ми разом виступали на Іграх у Лондоні, але ще до цього вона була олімпійською чемпіонкою. Харлан дуже крута фехтувальниця, яка успішно виступає довгий час. Це заслуговує на повагу.
– Як думаєте, через чотири роки ми побачимо Харлан на Олімпіаді?
ГВОЗДИК: Все залежить від її фізичного стану. Оля досвідчений професіонал, і якщо ще будуть сили, то вона однозначно виступить на Іграх за умови, що в Україні не буде фехтувальниці, яка зможе її перевершити.
«Поки що зі старою командою я готуюся на лютий проти невідомо кого – живого, але хворого 🙂»
– Наостанок давайте поговоримо про вас. Читав ваше інтерв’ю, де ви казали, що вийдете в ринг 25-26 січня в андеркарті бою Морель – Бенавідес.
ГВОЗДИК: Бій Бенавідеса перенесений на 1 лютого. Я досі розраховую виступити в андеркарті, але це буде розминочний бій-повернення, а не щось грандіозне. Суперник поки невідомий. Зараз я тренуюсь і підтримую себе у формі, але не пахаю стовідсотковий кемп, як коняка. Я розраховую на лютий, але паралельно ведемо перемовини про проведення цікавого і великого бою.
– А чи є якась конкретика з приводу великого бою?
ГВОЗДИК: Конкретика є, але вона не така конкретна, щоб я хотів про неї розказувати 🙂. Тим паче у майбутньому ми можемо змінити команду і розпочати співпрацю з іншими функціонерами. Поки що зі старою командою я готуюся на лютий проти невідомо кого – живого, але хворого (сміється, – прим. А.П.).
– Розкажіть про нову команду?
ГВОЗДИК: Поки що її немає. Ми спілкуємося з багатьма людьми. Подивимося, як воно буде.
– А чому ви вирішили змінити команду?
ГВОЗДИК: Тому що треба рухатися вперед. Може статися таке, що я залишуся і зі старою командою. Питання ще відкрите. Є люди, які обіцяють нам хороші перспективи, але щоб я пішов до них, мені треба зрозуміти, що ці перспективи не повітряні, тому їх треба прописати на папері. Працюємо у цьому напрямку, це не відбувається за один день.
«Хочу виокремити Сашу Усика. Він – щирий українець, якого знають, люблять і поважають у всьому світі»
Завершує наш марафон Стелла ЗАХАРОВА.
– Стелла Георгіївна назвіть головну спортивну подію року України, на вашу думку?
ЗАХАРОВА: Я можу сказати, що всі наші події, включно з виступами на Олімпіаді та Паралімпіаді, вимагають поваги. Кожен захід цього року важливий для України! Складно когось виокремити, тому що кожен спортсмен заслуговує на повагу за свою працю, як з боку вболівальників, так і з боку держави, особливо в цей непростий, воєнний час. Хлопці і дівчата стараються, завойовують медалі і прославляють нашу країну.
Але я хочу виокремити Сашу Усика. Він щирий українець, якого знають, люблять і поважають у всьому світі. Настільки він популярний! Усик – це символ України.
– Як думаєте, Усик уже перевершив братів Кличків за значимістю для України?
ЗАХАРОВА: Складно сказати. Кожен із них сильний у свою епоху. Це як у гімнастиці. Коли виступала я, була одна програма, коли виступала Поліна Астахова, у неї була інша програма. Прогрес іде вперед у всіх напрямках. Спорт стає більш динамічним і силовим. Можливо, якби брати Клички билися зараз, то вони б не стали такими популярними, як Усик. Але свого часу вони були великими.
«Якщо Ковтун виступить за Україну на індивідуальному чемпіонаті Європи, то значить, у нас вийшло його втримати. Якщо ні, то Бог йому суддя»
– Багато видань включили «срібло» гімнаста Іллі Ковтуна на Олімпіаді в Парижі до топ-подій року. На вашу думку, він заслуговує на включення в рейтинг, враховуючи, що йдуться розмови про його можливу зміну спортивного громадянства?
ЗАХАРОВА: Поки що він нікуди не йде. Нового контракту з нашою Федерацією він теж поки не підписав, але ми ще нічого не знаємо. Так, ходять не дуже приємні чутки [про зміну громадянства], але ми боремося за кожного, бо держава впродовж багатьох років вкладає чималі гроші в спортсменів. Тому так холоднокровно когось відпускати просто неприпустимо.
Але ми не можемо заборонити спортсменам переходити в іншу Федерацію. Це рішення спортсмена і його тренера – як вчинити з рідною країною.
– А коли стане зрозуміло, залишається Ковтун в Українській Федерації чи ні?
– Усе стане зрозуміло наступного року. Якщо Ковтун виступить за Україну на індивідуальному чемпіонаті Європи, який відбудеться наприкінці травня, то значить, у нас вийшло його втримати. Якщо ні, то Бог йому суддя.
Я не можу влізти в голову Ковтуну і його тренеру (Ірині Горбачовій, – прим. А.П.), але вони вчиняють не дуже добре. Усе стане зрозумілим у травні, хоч наші керівники НОК і Мінспорту і кажуть, що велися переговори з його тренером.
Відверто кажучи, мені було не дуже приємно, коли тренер Ковтуна вилила дуже багато неправдивого бруду на мене, Українську Федерацію гімнастики і Мінмолодьспорту. І це сидячи в Хорватії, і отримуючи по п'ять мільйонів гривень на рік! Пардон, але Україна закривала всі їхні фінансові питання в той час, як інші спортсмени тренувалися під обстрілами, бомбами і шахедами, тож треба мати хоч якусь повагу.
Головні спортивні події України 2024 року
2024 рік, незважаючи на жахіття війни, приніс чимало приємних емоцій у спорті, тож давайте згадаємо ці миттєвості.
Наша збірна поїхала на Олімпіаду на посіла там 22-ге підсумкове місце, завоювавши три золоті, п’ять срібних та чотири бронзових медалі. Три золоті нагороди — найкращий результат України за 12 років на Іграх. На Паралімпіаді наші спортсмени здобули 82 медалі, посівши сьоме місце.
Світовий рекорд Магучіх
На змаганнях Діамантової ліги в Парижі 22-річна легкоатлетка Ярослава Магучіх увійшла в історію, встановивши світовий рекорд зі стрибків у висоту – 2,10 метра. За останні 36 років жодна жінка не змогла перевершити цю висоту.
Не вдалось завантажити відео.
Тріумф Магучіх та «бронза» Геращенко на ОІ
Магучіх тріумфально виборола золото на Олімпійських іграх-2024 у стрибках у висоту. Її співвітчизниця, киянка Ірина Геращенко, також прославила Україну, завоювавши бронзову нагороду. Для «золота» Ярославі вистачило всього двох метрів і найменша кількість спроб для їх взяття.
Не вдалось завантажити відео.
Перемога Усика над Ф’юрі у реванші
Олександр Усик вкотре довів, що рівних йому на ринзі не має. У другому бою з Ф’юрі українець здобув ще більш впевнену перемогу за очками (116-112, 116-112, 116-112), ніж у першому протистоянні. Що далі, Сашко? Здається, ти вже покорив все, що міг.
Збірна України з футзалу – третя у світі
Національна команда України з футзалу в боротьбі за третє місце ЧС-2024 обіграла команду Франції з рахунком 7:1 і, таким чином, виборола історичні бронзові нагороди чемпіонату світу. Ніколи ми не підіймалися у цьому виді спорту на п’єдестал Мундіалю!
Не вдалось завантажити відео.
Артем Довбик завоював «Трофей Пічічі»
Нападник збірної України добряче пофеєрив за Жирону минулого сезону та став найкращим бомбардиром Ла Ліги. Довбик відзначився 24 голами у 36 матчах чемпіонату Іспанії, випередивши у бомбардирській гонці на один м’яч норвежця Александера Сьорлота. Тепер Артему пора підкоряти Серію А у складі Роми!
Не вдалось завантажити відео.
Хижняк нарешті виграв «золото» Олімпіади
Після осічки на Іграх в Токіо, де Сашко поступився у фіналі, ОІ в Парижі стали для Хижняка майже легкою прогулянкою. У фінальному бою за «золото» у ваговій категорії до 80 кг «Полтавський танк» переміг Нурбека Оралбая з Казахстану. Може, прийшов час спробувати себе в профі, Сашко?
Не вдалось завантажити відео.
Тріумф наших фехтувальниць із Харлан на Олімпіаді
Після «бронзи» в індивідуальних змаганнях Харлан принесла нашій збірній «золото» в командному турнірі. Фінальний матч проти південних кореянок став справжнім трилером. Втім, це краще побачити на власні очі.
Не вдалось завантажити відео.
«Бронза» Жана Беленюка на ОІ-2024 і завершення кар’єри
Отак треба завершувати кар’єру! Жан Беленюк завоював «бронзу» у Парижі, станцював гопака, зняв борцівки та попрощався з килимом. Аж мурашки по шкірі!
***
Також серед олімпійських здобутків у Парижі відзначимо:
- «Срібло» здобули Сергій Куліш (кульова стрільба), Ілля Ковтун (спортивна гімнастика), Людмила Лузан, Анастасія Рибачок (веслування на каное), Парвіз Насібов (греко-римська боротьба до 67 кг), Ірина Коляденко (вільна боротьба до 62 кг).
- «Бронза» – в активі Михайла Кохана (легка атлетика, метання молота).
Не слід забувати і про прогрес Костюк у тенісі. Марта встановила особистий рекорд у рейтингу WTA – 16-те місце, а зараз перебуває на 18-й сходинці.
Звичайно, досягнення всіх спортсменів не можливо згадати, але ми намагалися бути об’єктивними, відібравши найяскравіші події. А у вікно вже стукає 2025 рік, тож вболіваємо за наших, попереду багато цікавого. Сподіваємося, що новий рік стане переможним для нашої країни не тільки на спортивному поприщі, але й у війні проти підступних окупантів. Слава ЗСУ, завдяки яким ми можемо дивитися спортивні події та писати цей текст.