Ірина Геращенко: «Оліслагерс казала, що наступна моя медаль буде олімпійською. Вдячна Ніколі за таке пророцтво»

На відкритті Європейського тижня спорту у Вінниці почесним гостем була бронзова олімпійська призерка Парижу-2024 зі стрибків у висоту, 29-річна Ірина Геращенко. Зі сцени вона пригадала, як в юності саме в місті над Бугом виконала норматив кандидата у майстри спорту України. А також поділилася планами щодо продовження своєї непересічної спортивної кар’єри та навіть майбутньої боротьби за олімпійське золото. 

Юні і дорослі учасники спортивного свята не могли ніяк «відлипнути» від олімпійської призерки. А Ірина Геращенко, у якої не спостерігалося жодних натяків на «зіркову хворобу», нікому не відмовляла в автографах і фото на згадку. 

Після фотосесії вона дала ексклюзивне інтерв’ю кореспонденту сайту Sport-express.ua. У ньому Ви прочитаєте:

• Чому Ірина Геращенко не бачить себе в майбутньому тренером і яку другу вищу освіту отримуватиме; 
• Яку місію добровільно взяла на себе після Олімпіади; 
• Згадала часи, коли виграла юнацький чемпіонат України серед старших на чотири роки суперниць; 
• Які має цікаві хобі;
• Про свою найяскравішу емоцію на Олімпіаді;
• Про стосунки Ірини з Ярославою Магучіх, Юлією Левченко, Ніколою Оліслагерс та іншими колегами-суперницями. 
• Чому залишається спортсменка жити і тренуватися в Києві, незважаючи на регулярні обстріли столиці. 

«Олімпійська медаль — це можливість пропагувати спорт більше, ніж раніше»

— За час спортивної кар’єри у мене були злети і падіння. Але я жодного разу не думала, що потрібно кинути спорт. Не вважала, що потрібно зупинитися. Після того, як в мене щось не виходило, я вставала, йшла на тренування і розбирала з тренером свої проблеми, слабкі місця. І ось тепер у мене є олімпійська нагорода, — розпочинає Ірина Геращенко. 

— Ірино, завершився сезон, де Ви вдало виступили на чемпіонаті Європи, Олімпіаді, Діамантовій лізі. Все збулося, що планували? 

— Ми разом із тренером Іриною Пустовойт планували реалізувати свій фізичний стан, свою готовність. Трохи не вистачило із результатами. Але ми задоволені, що цього все ж було достатньо для здобуття олімпійської медалі. Для мене це був найуспішніший і найемоційніший сезон за всю спортивну кар’єру! 

Ірина Геращенко, фото: Михайло Шафір

— Після такого складного сезону спортсмени зазвичай намагаються перезавантажитися, десь відпочити. Ви же приїхали на спортивне свято до Вінниці. Звідки взялася ідея виділити на це свій час? 

 — Моя олімпійська медаль — це можливість пропагувати спорт більше, ніж раніше, і особливо із дітьми. Наразі майже щодня проводжу по дві-три зустрічі із молоддю. Пам’ятаю часи, коли я була маленькою. Тоді до нас приходили олімпійські призери і чемпіони Європи та світу. Я дивилася на них із відкритим ротом і хотіла бути такою ж самою. 

Розумію, що сьогодні мій приклад надихає дітей, які хочуть займатися спортом. Коли вони мене бачать, у більшості запалюються очі. Юнаки прагнуть почути щось цікаве, корисне і надихаюче. Це також моя місія, моя робота! 

Я хочу допомагати розвивати спорт в нашій країні. Адже він є основою гарного самопочуття українців. Водночас важливими є результати на міжнародній арені, щоб у світі люди більше дізнавалися про Україну, незважаючи на всі негаразди в нашій країні. 

Я не дуже бачу себе в майбутньому тренером. Але бути психологом, який підбадьорює юних спортсменів, це інша справа.

— Ви були популярною легкоатлеткою і до олімпійської нагороди. Зараз до Вас стають в чергу за автографами. Які в цей час відчуваєте емоції?

— Я щаслива, що складний шлях у спорті долала недарма. Що можу слугувати прикладом для дітей та надихати їх. До того ж я є амбасадором проєктів Всеукраїнського рівня — Олімпійського тижня і шкільних змагань «Пліч-о-пліч». 

Все це підбадьорює мене на подальші звершення, надихає йти на тренування. І добре, що спорт в нашій країні набуває все більшої популярності, незважаючи на війну. 

—На зустрічі із юними спортсменами йшла мова про боротьбу за олімпійське золото. Чи дійсно є така мета?

— В спорті планувати і реалізувати задумане — це зовсім різні речі. Звісно, я б хотіла досягнути вершини. Мрія кожного сильного спортсмена – стати олімпійським чемпіоном. Буду робити все від себе залежне, щоб реалізувати цю мрію. А вийде чи не вийде — покаже час, бо спорт є непередбачуваним. Цим він і цікавий!

— У Вінниці Ви колись стали кандидатом у майстри спорту. Можете розповісти про змагання, де виконали цей норматив?

— Це був чемпіонат України U-18. Він проходив на стадіоні Центрального парку Вінниці. Мені тоді було 14 років. Я виграла цей чемпіонат і виконала важливий норматив КМС. 

— З того часу Ви вперше у місті над Бугом?

— Так, вперше за 15 років. Враження від міста і його мешканців – чудові. Вінниця розвивається і, зокрема, спортивний напрямок. 

Ірина Геращенко та оглядач СЕ Михайло Шафір, фото: М.Ш.

«Оліслагерс казала, що наступна моя медаль буде олімпійською. Вдячна Ніколі за таке пророцтво»

— Які у Вас взаємовідносини з олімпійською чемпіонкою Ярославою Магучіх? Вона на Олімпіаді-2028 в Лос-Анджелесі (США) знову захоче піднятися на вершину. 

— Стосунки маємо чудові. Ми добре спілкуємося і підтримуємо одна одну. Я рада, що всі нагороди, які виборює Ярослава, їдуть в Україну. А хто із нас переможе в Лос-Анджелесі, покаже час. 

— З Вами та Ярославою Магучіх постійно на міжнародних змаганнях конкурують австралійки. Як з ними складаються стосунки? 

— В стрибках немає такої жорсткої конкуренції, як в деяких інших видах спорту. Є планка, яку маєш подолати. І стрибаєш сам за себе. 

Ми з австралійками допомагаємо одна одній показати найкращий результат, бо він народжується тільки в конкуренції. До речі, навіть суто на всеукраїнській арені є непогана боротьба в жіночих стрибках у висоту, і це добре. 

Наші австралійські колеги — привітні, приємні у спілкуванні. Ми завжди одна одну вітаємо із гарними результатами і медалями. Австралійка Нікола Оліслагерс (Макдермот) казала мені, що наступна моя медаль буде олімпійською. Так і сталося. Я дуже вдячна Ніколі за таке пророцтво. 

— Ви тренуєтеся в одній групі разом із іншою олімпійською учасницею Юлею Левченко. Засмутилися через її невдалий виступ у Парижі?

— Ми з Юлею — найкращі подруги. Звичайно, я переживала за неї на Олімпіаді. Ми завжди підтримуємо одна одну. Юля для мене — як молодша сестра. Я не може за неї не переживати. Але це спорт, у кожного з нас бувають моменти падінь і злетів. Думаю, наступним для Юлії буде період підйому!

— У Вашому виді спорту учасниць з країн-агресорок немає. А повергнення їх не планується, не чули про це?

— Ні. Президент Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій Себастьян Коу (Велика Британія) сказав, що їх в найближчі роки їх не буде на міжнародній арені ні під яким прапором. 

— Але в Парижі в стрибках у висоту виступала екс-росіянка Олена Куліченко, яка представляла Кіпр …

— Вона ще у 2021 році змінила громадянство. Тренується, здається, в Америці. Ми з Оленою на Олімпіаді не спілкувалися і не пересікалися. Я її фактично й не помічала. Тому неприємних інцидентів не було. Я працювала у потрібному напрямку і майже не звертала увагу на когось іншого.

«Іноземці не розуміють, як ми можемо повертатися додому, коли у нас війна»

— Яким було найяскравіше враження від Олімпіади?

— Емоції мого тренера Ірини Пустовойт після здобуття олімпійської медалі. Розумію, скільки вона вклала зусиль у це, у мою реалізацію як особистості. Приємно, що я спромоглася реалізувати спортивні плани та амбіції наставниці.

— Як Вас підтримували на Олімпіаді вболівальники та суперниці, як спортсменок з країни, що воює?

— Підтримка дуже відчувалася. Іноземці не дуже розуміють, як ми можемо повертатися додому, коли у нас війна. Але ми доносимо до них, що для нас Україна — це найкраща в світі країна. І найкраще себе відчуваємо саме вдома. За це вони нами пишаються. Наголошують, що ми — найсильніша нація. Дякують за те, що ми представляємо свою країну на міжнародній арені, незважаючи на тренування в складних умовах воєнного часу.

Ірина Геращенко, фото: Михайло Шафір

— У Парижі вболівали за представників інших видів спорту?

 — Ні. Ані за кого не вболівала й інші змагання не дивилася там. Спілкувалася лише із тренером, чоловіком (телефоном) і трохи із батьками. 

— Як відомо, перед Олімпіадою у Вас була якась травма. Як впоралися із цією проблемою?

— Взимку у мене був стресовий перелом малогомілкової кістки. Це коли вона сама нібито ціла, а в середині починає кришитися. В цьому випадку не можна робити жодних ударних навантажень тощо. Ми вдало це пройшли і вийшли з цього ще сильнішими. Зараз зі здоров’ям все гаразд. 

— Що в найближчий час будете робити, поки збираєтеся відпочити від спорту? 

— Так, треба певний час відновитися перед повергненням до активних тренувань. Спочатку в Україні. А потім, можливо, поїду з мамою у теплі краї, щоб відпочити від всього і психологічно, і фізично. 

— 29 років – це нормальний вік для результатів світового рівня в стрибках у висоту?

— Це абсолютно нормально. У нас вид спорту — не лише для молоді. Приміром, в 2016 році іспанка Рут Бейтья виграла Олімпіаду у віці 36 років. 

— Ви тренуєтеся у Києві. Не заважають постійні тривоги? 

— Тренуюся в манежі. А базову підготовку робимо на піску озера Тельбин у столиці. Завдяки Захисникам України маємо можливість їздити й на закордонні тренувальні збори. До речі, за кордоном обстріли нашої країни відчуваються набагато жахливішими, ніж вдома. 

Коли ти просипаєшся від вибухів у Києві, знаєш, що через годину-дві все це припиниться. Коли ти за кордоном, постійно телефонуєш до рідних і переживаєш набагато більше 

«Не можу пройти повз жодного тиру»

— Які маєте хобі? Чим цікавитися, окрім легкої атлетики?

— Мені ще подобається кульова стрільба. Я не можу пройти повз жодного тиру. Також люблю спілкуватися із людьми і читати. 

— Які книги читаєте і які фільми дивитеся?

— Фільми дивитися не люблю, для мене це нудно. Читаю переважно психологічну літературу. Востаннє — книгу Дона Кехо «Підсвідомості все підвладне». Мені взагалі дуже подобається психологія. Тому збираюся поступати і отримати другу вищу освіту саме із цієї спеціальності, адже моя перша вища – у галузі спорту. 

— Розкажіть, будь ласка, про особисте життя. 

— Ми з чоловіком Сергієм Спільняком одружені вже п’ять років (а разом — вісім). Нещодавно була «дерев’яна» річниця весілля. Чоловік раніше також стрибав у висоту, а зараз є тренером. 

Щодо дітей у сім’ї — на це воля Божа. Скільки у нас їх буде і коли вони будуть — в руках Бога. Я в це вірю і знаю, що він веде нашу родину. 

Довідка сайту sport-express.ua

• Ірина Геращенко народилася 10 березня 1995 року в Києві. 
• Тренер — Ірина Пустовойт. 
• Особисті рекорди в стрибках у висоту: 2,00 м на стадіоні (2022 рік); 1.98 м у приміщенні (2021 рік). 
• Зріст – 181 см, вага – 61 кг. 
• Бронзова призерка чемпіонату Європи-2024 
• На Олімпіаді 2021 року у Токіо посіла 4-е місце із результатом 1,98 метри
• На Олімпіаді-2024 здобула бронзу із результатом 1,95 метри.