«Вгадайте, що може статися»: найкращий волейболіст України Плотницький розкрив правду про повернення в збірну

Олег Плотницький – колишній капітан і безумовний лідер збірної України з волейболу. Через непорозуміння із керівництвом Федерації волейболу України він вже понад рік не виступає за національну команду. А навесні цього року Олег офіційно оголосив про завершення кар’єри в збірній країни. 

При цьому в спортивному плані Плотницький дуже успішний: цього року здобув блискучу перемогу зі своїм клубом Перуджа в європейській Лізі чемпіонів, здолавши у фіналі польські Заверці з рахунком 3:2. Там Олег Плотницький отримав приз як найкращий догравальник Фіналу чотирьох. 

Втім, нещодавно зірковий волейболіст розмістив у соцмережі світлину збірної України із неоднозначним підписом. Багато хто тоді подумав, що йдеться про повернення гравця до стану «синьо-жовтих». Це й стало основним приводом для того, щоб задати питання Олегу Плотницькому. В ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-express.ua провідний волейболіст України розповів про взаємини з українськими чиновниками та збірними, успіхи та завдання команди Анджело Лорензетті та що ж означав той резонансний сторіз у Інстаграмі.

Що означає допис Плотницького в Інстаграмі? «Через пару днів ті, хто на мене підписаний, все зрозуміли»

— Олеже, нещодавно у своєму Instagram Ви розмістили фото разом із волейболістами збірної та додали підпис: «Вгадайте, що може статися». Багато вболівальників і фахівців подумали, що йдеться про повернення до національної команди. Можете прояснити цю ситуацію? 

— Там було просто написано: «Вгадайте, що може статися». Ось і все. 

І через пару днів ті, хто слідкують за моїми соцмережами, побачили, що тепер Ілля Ковальов, гравець збірної, офіційно став моїм кумом. Протягом останніх двох-трьох років його в коментарях називали моїм кумом, хоча він таким тоді не був. 

В мене до цього кумом був тільки Денис Фомін, який грав ліберо в національній збірні. Зараз вже всі можуть і про Іллю писати, що він мій кум. Тобто хрещений батько моєї дитини.

— Отже, поки що про повернення до збірної України мови немає? 

— Вірно.

— А взагалі в майбутньому може з’явитися бажання повернутися до національної команди? 

— Я так далеко не заглядаю. У мене в клубному сезоні розписаний місяць за місяцем, змагання за змаганнями, гра за грою. Що буде, приміром, через рік – не хочу навіть про це думати. 

Олег Плотницький. Фото: CEV

— Гру збірної України за останній час прокоментуєте? Зокрема, в Лізі націй. 

— Збірна дуже гарно зіграла в Лізі націй. Просто трошечки не вистачило, щоб вийти до Фіналу восьми. Це спорт, так буває. Я говорив перед Лігою націй, що Україна буде в десятці, і не помилився. 

Нашій збірній забракло сильних запасних гравців, які могли б вийти і трішки переключити гру, змінити хід подій. 12 ігор зіграти в Лізі націй досить важко. Причому плюс-мінус одним і тим же складом.

Це, напевно, найбільша проблема збірної України – вона не має висококваліфікованої лавки запасних. Така є у топових команд, які можуть змінити одного-двох лідерів, що не сильно позначиться на рівні командної гри. 

— Які перспективи нашої збірної на наступних турнірах? Адже українці останнім часом почали вигравати у дуже рейтингових суперників.

— Якщо наша збірна прогресує, то вона може стати ще кращою, як вважаєте? 100% це може бути. Я не думаю, що тут є якісь ліміти. 

Головна задача перед нашою збірною, як я знаю, це вихід на Олімпіаду-2028. Олімпійський відбір – найскладніше, що буде у три найближчі роки. Поки що збірній України треба чемпіонат світу гарно відіграти. А у наступні два роки буде проходити «Ліга націй». 

За цей час потрібно знайти нових талантів, які могли б підсилити нашу команду, підтримати чинних лідерів на майданчику.

Головне, щоб керівництво збірної працювало в правильному напрямку. Щоб закривало проблемні питання, аби гравці тренувалися спокійно, і у них на першому місці була саме спортивна підготовка. 

— Після останніх блискучих перемог в Лізі націй Ви привітали своїх колишніх партнерів по команді?

 — Звісно. Ми завжди на зв'язку. В мене не має ані з ким із гравців проблем. З тими, з ким ми спілкувалися, дружили, й надалі товаришуємо. Я вітав їх, спілкувався після матчів. Розпитував, що вийшло на майданчику, а що було не так, як треба. 

Як і чим підтримує Україну у війні Плотницький? «Отримую багато повідомлень після публікації світлин із бомбардуванням наших міст»

— Чи маєте особливу прихильність італійських фанів, як представника країни-жертви російської агресії? 

— Від перших днів перебування в Італії мене почали підтримувати. Знаю, що досить багато людей в Італії підтримували нашу країну: допомагали, хто чим міг. Зараз ця тема, на жаль, є не такою актуальною в Європі, як раніше. 

Але все ж війну в Україні у нас постійно обговорюють. Це видно, наприклад, по соцмережах. Я завжди отримую багато повідомлень після публікації світлин із наслідками бомбардуванням наших міст руснею. Фанати спорту, і усі інші адекватні люди в Італії розуміють загарбницький характер цієї війни. Вони хочуть, щоб ми її скоріше виграли. 

— Використовуєте свій статус спортивної зірки для підтримки України? Кошти на це збираєте?

— У мене є знайомі і друзі, які воюють, Я більше напряму з ними спілкуюся і стараюсь допомагати. Інші мої друзі сприяють зі всякими замовленнями для ЗСУ. Те, що потрібно, вони знаходять, купують, відправляють.

— В італійського і українського волейболу, зрозуміло, рівень різний. Але чи буде колись можливість підтягнути чемпіонат України? Чого для цього бракує? 

— Аби почати підтягувати український чемпіонат, треба, щоб спочатку ми виграли війну. Потім необхідно дуже багато що відбудувати, відновити. 

Колосальна робота має бути пророблена щодо покращення діяльності волейбольних відділень спортшкіл. Адже саме у дитячому волейболі можемо знаходити нові таланти, майбутніх зірок, які будуть потім грати за національну збірну.

Олег Плотницький. Фото: Volleyball World

— Ви маєте на увазі, що частина волейбольної інфраструктури в Україні знищена, а ще частина знаходиться на окупованій території? 

— І це також. Тому в Україні треба буде будувати нові волейбольні майданчики. 

А ще в Італії діти тренуються без повітряних тривог. Це ж зовсім інша, спокійніша, атмосфера під час тренувань, ніж в Україні. 

— В деяких ігрових видах спорту, наприклад, в шахах, збірні Росії та Білорусі почали допускати на командні змагання. У волейболі про це мови не має? 

— Поки про це ніхто не говорить. Я не думаю, що це наразі можливо. Хоча здається, що ситуація у волейболі залежатиме від того, як будуть розвиватися події щодо збірних з країн-агресорів в інших ігрових видах спорту. 

Чому волейбол для Плотницького – сімейна справа? «Дружина була капітаном національної збірної, вигравала титул MVP Євроліги»

— Олеже, у вашій особі я радий поспілкуватися із відомим земляком, який родом з Вінницької області. Буваєте останніми роками на малій Батьківщині чи взагалі в Україні? 

— Зараз живу за кордоном, в Італії. Раніше ми приїжджали на Вінниччину до бабусі. На свята, Дні народження.

У Вінницькій області я народився. А тренувався і мешкав у Хмельницькому, Харкові і Луцьку. Тому в Україні немає якогось місця, яке б я точно назвав своїм домом. 

Ну, Луцьк, скоріше за все. Адже там моя сім'я живе – дружина і діти. Але зараз я перебуваю у Перуджі. І у мене якраз починається підготовка до нового сезону. 

— Розкажіть більше про родину. 

— Сину Святославу чотири роки. Донька Марія народилася 25 червня цього року. Дружина Анна Степанюк (прізвище вона не змінювала) у національній збірній з волейболу була капітаном. Вигравала титул MVP Євроліги і здобувала бронзу Єврокубку. Анна зараз займається дітьми. Ми не плануємо її повернення у волейбол. 

— Чому родину до себе не забираєте?

— Ми цілий сезон провели разом, в Італії. Святослав тут ходив в садочок. А на літні канікули мої рідні поїхали до Луцьку, де у нас є будинок. І там мешкають батьки Анни. Бабусі і дідусі теж мають бачити своїх внуків! 

До того ж дружина була вагітною. Вона поїхала, щоб народжувати в Україні. 

— Хочете, щоб діти стали волейболістами? 

— Я буду намагатись дати їм можливість вибору. Певні настанови, підказки буду давати. Можливо, вони захочуть брати участь у волейбольному житті або долучитися до іншого виду спорту. Все буде залежати від них самих, без нашого тиску. Хоча про це трохи рано говорити. 

— Які маєте хобі чи захоплення? 

— Влітку займаюсь пляжним волейболом. Деколи їжджу на рибалку. 

— Пляжним волейболом Ви колись в Україні серйозно займалися, в змаганнях грали. Зараз більше цікавитеся ним, як любитель? 

— Нині пляжний волейбол для мене, щоб просто трішки пограти і все. Аби підтримати форму влітку. Якщо беру участь у пляжних змаганнях, то вони більш аматорські, для відпочинку і атмосфери. 

Але з наступного літа, можливо, на щось серйозніше будемо претендувати і у пляжному волейболі. Адже до всіх змагань треба ретельно готуватися.

— На пляжі впізнають Вас, як одного з лідерів переможця Ліги чемпіонів? Любителі не дивуються?

— Я не думаю, що є якась з цим проблема. Досить багато знайомих я знайшов за останні два літа. Прихильники волейболу завжди раді мене бачити, наскільки я знаю.

Олег Плотницький з дружиною. Фото:facebook.com/anna.stepanyuk.9

Як Плотницький із Перуджою вигравав «валідольний» фінал Ліги чемпіонів? «Перуджа є головним претендентом на перемогу в будь-яких змаганнях»

— Ви з командою Перуджа виграли Лігу чемпіонів Європи. Наскільки це було очікувано?

— Цього наш клуб досяг вперше за всю історію. Складно сказати, було це очікувано чи ні. Ми плідно готувалися і тренувалися. Хотіли досягнути вершини і привезти Кубок додому. І вийшло!

На фініші фінального матчу з польським колективом «Заверці» було видно, що ми всі щасливі. Виграли те, про що мріяло все місто, команда, тренери, керівництво.

— Фінал Ліги чемпіонів виявився дуже складним для вас? 

— Звісно, було важко. Але мені здається, що вийшов досить красивий фінал, який приємно знову і знову передивлятися. Ми знали, що поляки будуть битися, грати до останнього свистка. Так і вийшло. Коли ми виграли дві партії, «Заверці» спромоглися зрівняти рахунок. 

В п'ятій партії ми сильніше почали, потім краще зіграли в захисті і зробили пару гарних блоків, які дали нам перевагу в декілька очок. Надалі не помилялися, не дарували нічого супернику і довели фінал до переможного кінця.

— Вважалося, що Перуджа була серед фаворитів цього розіграшу Ліги чемпіонів? 

— Я думаю, що Перуджа кожен сезон є головним претендентом на перемогу в будь-яких змаганнях, в яких вона приймає участь. Маємо задачу вигравати все і якомога більше. 

— За перемогу в Лізі чемпіонів була якась особлива премія? 

— У всіх гравців в контрактах прописані премії за успіхи в кожному турнірі, в яких клуб бере участь. Тому всі заздалегідь знають, скільки в грошовому еквіваленті отримають.

— Як відомо, Ви часто виграєте індивідуальні нагороди на турнірах. На фінансах це також відображається?

— В клубних контрактах це також може бути прописано. Декому, можливо, щось за це дають, іншим – нічого.

Зараз на чемпіонаті світу будуть давати і індивідуальні нагороди, і грошові премії, виділені Міжнародної федерацією. А ось за виграш Ліги чемпіонів премій саме від організаторів змагання не було. 

— Що надалі хочете досягти в спорті?

 — Ще раз хочу виграти Лігу чемпіонів. З «Перуджою» прагну знову здобути й інші трофеї, які ми вже отримували. Отже, треба працювати і готуватися. 

З якими зірками виступає Плотницький? «У Перуджі суперкруті фанати, в залі після ігор залишаємося надовго»

— Як відомо, в Перуджі зібрано багато гравців з топ-чемпіонатів, збірників різних країн. В цьому її головна сила? 

— Взагалі, італійська ліга – одна з найсильніших, якщо не найсильніша у світі. В Перуджі люблять волейбол. У нас є президент, який хоче перемагати. Він підписує на контракт і гравців, і тренерів, які також хочуть досягати вершин.

Є й суперкруті фанати, які завжди з нами. Вони присутні майже на 90 % всіх виїздів. Навіть якщо ми граємо на іншому кінці світу! 

В усіх цих складових, напевно, є значна доля нашого успіху.

Олег Плотницький. Фото: ВК Перуджа

— Можете виділити зірок, які з вами грають? Наскільки вони круті гравці? 

— Мені здається, що в Перуджі практично всі гравці є зірками як мінімум в своїй країні. Як максимум – європейського або світового масштабу. Це, приміром, Сімоне Джанелі (Італія), Каміль Семенюк (Польща), Агустін Лосер (Аргентина). У нас є й Массімо Колачі, який досить довго виступав у збірній Італії, вигравав олімпійські медалі. 

— Участь українців у складі Вашого клубу поки що не планується? Не даєте підказок тренерському штабу щодо потенціалу співвітчизників? 

— Зараз всі лідери збірної України на контрактах, наскільки я знаю. Навіть після Ліги націй, яку вони відіграли дуже вдало. 

Плюс після минулого сезону кістяк Перуджі зберігся на 80 %. Підсилення було лише точкове. 

— Зали завжди повні, коли грає клуб, правильно? 

— В минулому сезоні так і було. У нас вдома завжди спостерігався аншлаг на матчах. 

— Можна сказати, що в Перуджі – волейбольний бум? Вас впізнають на вулицях, просять автографи, селфі ? Наскільки складно від фанатів ховатися? 

— Ні, не складно, тому що всі тут, здається, адекватні люди. Вони розуміють, що у спортсмена має бути особистий простір. 

Багато людей впізнають мене і в регіоні, і в цілому в Італії. Але ховатися від фанів нам не потрібно. Бо ми нічого не робимо такого, через що треба ховатися. І в залі після матчів можемо надовго затриматись, щоб сфотографуватися та роздати автографи. 

Що Плотницький хотів би донести до ЗМІ? «Звертаюся до журналістів, бо вже деякі хотіли бойкот мені зробити»

— Як відомо, в Італії найбільш популярна гра – футбол. Наскільки волейбол -конкурентноспроможний не тільки в Перуджі, а в інших містах?

— Мені здається, що він в Італії зараз в топ-3 входить, якщо не помиляюся. Волейбол складає певну конкуренцію футболу. 

— А є такі міста, де волейбол тримається на-рівних з футболом чи навіть домінує? 

— Думаю, що в Перуджі волейбол – на першому місці. У нашому місті є футбольний клуб з багатою історією. Але зараз він грає в нижчих дивізіонах чемпіонату країни. 

Волейбол також складає гідну конкуренцію футболу в Модені, Тренто, Треї тощо. Верона зараз дуже гарно піднялася. 

Мілан також показує гарні цифри за кількістю глядачів. Хоча в цьому місті волейболістам досить важко конкурувати з футболом, адже там є два ФК світового рівня.

Плюс-мінус повсюди, мені здається, гарна відвідуваність матчів. Волейбол взагалі популярний в усіх італійських містах, де є команда елітного дивізіону. 

— Ви вже почали тренуватися після літньої перерви в Перуджі? Маєте із цим клубом контракт і на який термін? 

— Тренуватися щойно розпочав. А контракт у мене діє на сезон 2025/2026 років. 

— Перуджа буде готуватися вдома чи кудись на збір їде? 

— Ми вдома готуємося завжди. Бо у нас всі умови створені для підготовки. Маємо ігрову залу, тренажерну. 

— Вже відомо, які будуть задачі поставлені? В першу чергу успішно в Лізі чемпіонів зіграти? 

— Про задачі тут ніхто не говорить. Тому що всі розуміють, що наш клуб хоче тільки перемагати. Це основна задача. Є також мета щодо покращення нашої гри: індивідуальних якостей і командної взаємодії. 

Ми будемо боротися за вихід до фінальної частини всіх змагань. І там вже спробувати досягати вершини. 

Олег Плотницький. Фото: ВК Перуджа

— Думаєте виграти чемпіонат Італії? 

— Чемпіонат Італії, Кубок і Суперкубок країни, Ліга чемпіонів, клубний чемпіонат світу – наступний сезон буде досить насиченим. Є п'ять престижних трофеїв, за які будемо боротися. 

— Дякую за інтерв’ю. Нічого не хочете додати? 

— Звертаюся до журналістів: не розпускайте плітки і не створюйте скандали без причини, якщо не знаєте, про що йде мова. Бо вже деякі хотіли бойкот мені зробити, але все одно ще пишуть. 

Довідка сайту Sport-express.ua

• Олег Плотницький народився 5 червня 1997 в с. Липівка (Вінницька область). 
• З трьох років проживав у Хмельницькому. 
• Тато Юрій і мама Оксана були волейболістами, а батько ще й тренером. 
• У восьмому класі Олег переїхав до Харкова, де навчався в обласному вищому училищі фізичної культури та спорту.
• Навчався в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.
• Першою командою була харківська «Юракадемія». 
• Потім виступав за «Локомотив», найсильніший клуб в історії українського волейболу. В його складі здобув дві золоті медалі чемпіонату України.
• Майстер спорту України міжнародного класу.
• У листопаді 2017 року отримав запрошення від італійського клубу «Веро Воллей Монца». Відіграв там два сезони, став лідером команди. 
• У сезоні 2019/2020 років перейшов до Перуджі.
• В ній виграв 5 Суперкубків Італії (нагороджений як MVP у 2022 році), 2 Кубка Італії 2021-2022 років і 2023-2023 років (нагороджений як MVP), 2 клубних чемпіонатів світу 2022 і 2023 років (найкращий догравальник і MVP).
• У сезоні 2023/2024 років вперше в кар'єрі здобув золоті нагороди чемпіонату Італії.
• В 2025 році виграв у складі Перуджі Лігу європейських чемпіонів (найкращий догравальник Фіналу чотирьох). 
• З 14 років брав участь у змаганнях із пляжного волейболу. З першим партнером Микитою Калабердою переміг у юнацькому чемпіонаті України 2011 року. 
• Ще в пляжному волейболі – чемпіон України. Срібний призер чемпіонату світу U-19 Бронзовий призер чемпіонату Європи U-20 (з Іллею Ковальовим). 
• За юніорську збірну України виступав з 2013 року. 
• Гравець збірної України (U-20). В 2016 році здобув в цій команді срібні медалі чемпіонату Європи (найкращий догравальник і MVP).
• У складі студентської збірної України — півфіналіст Універсіади-2017.
• Був капітаном національної збірної України, учасником чемпіонатів Європи і світу.
• В 2021 році виграв срібну медаль Європейської золотої ліги.
• В 2023 році у складі збірної виборов срібні нагороди Європейської золотої ліги та бронзові — Кубка претендентів. 
• В березні 2025 році оголосив про завершення виступів за збірну України. Сталося це більш ніж через рік після його останнього поєдинку у складі збірної.
• Одружений, має двох дітей.