Рекорд Магучіх, успіх Харлан, перемога Усика: топ спортивних подій року України від Беленюка, Гвоздика і Захарової
2024 рік добігає кінця, тож давайте підбивати підсумки. Редактор сайту Sport-express.ua попросив відомих зірок назвати топ головних досягнень України у спорті. Окрім цього, ми поспілкувалися на різні теми. В кінці матеріалу ми пропонуємо до вашої уваги відео із найяскравішими моментами року, які подарують незабутні емоції.
У нас в гостях побували:
- Жан БЕЛЕНЮК – чемпіон Олімпійських ігор у Токіо (2020), срібний (2016) та бронзовий призер Олімпійських ігор (2024);
- Олександр ГВОЗДИК – чемпіон світу за версією WBC (2018–2019). Бронзовий призер Олімпійських ігор (2012), чемпіон літньої Універсіади (2013), чемпіон світу серед студентів (2008), переможець Кубка Європи (2010);
- Стелла ЗАХАРОВА – олімпійська чемпіонка в складі збірної СРСР зі спортивної гімнастики. Віцепрезидентка Федерації спортивної гімнастики України.
«З точки зору конкуренції українських легкоатлеток Олімпіаду взагалі можна проводити в нашій державі»
Першим нашим співрозмовником став Жан БЕЛЕНЮК.
– Жане, назвіть три головних спортивних події України.
БЕЛЕНЮК: На перше місце я поставлю світовий рекорд Ярослави Магучіх. Також відзначу перший бій Усика проти Ф’юрі, який у плані інтриги мені сподобався більше, ніж реванш. Ну і слід згадати виступи Олімпійської і Паралімпійскої збірних України на Іграх. Як ви пам’ятаєте, близько року тому взагалі стояло питання бойкоту змагань, але ми поїхали і гідно представили державу.
– Давайте більш детальніше поговоримо про ваших номінантів. Що скажете про Магучіх, її можна вважати найвидатнішою легкоатлеткою в історії України?
БЕЛЕНЮК: Зараз вона точно найсильніша у світі, домінує у своїй дисципліні. Я думаю, Ярослава буде і у майбутньому радувати нас своїми досягненнями. Вона вже велика молодчина і легендарна атлетка, але її досягнення потрібно оцінювати, коли вона буде завершувати кар’єру, а не зараз. Її талант і наполегливість ще принесуть неодноразові досягнення на міжнародній арені.
Що казати, якщо Ярослава побила рекорд, який тримався 36 років – 2,10 метрів! А для потрапляння в призери Олімпіади треба було стрибнути всього 2,00 м. 10 сантиметрів різниці – це досить переконлива цифра.
Також я хочу відмітити Ірину Геращенко, яка довго прямувала до своєї «бронзи» Олімпіади. Вона завжди була в тіні Магучіх і Левченко, але їй вдалося себе проявити. Мені приємно, що Ірина змогла себе реалізувати.
Звичайно, шкода Юлію Левченко, тому що вона теж гідна олімпійської медалі. Але це спорт і іноді він буває жорстоким – не завжди виходить показати результат, на який ти спроможний. Всі наші дівчата молодці. З точки зору конкуренції українських легкоатлеток Олімпіаду взагалі можна проводити в нашій державі (сміється, – прим. А.П.).
«З точки зору професіоналізму і спортивних досягнень Усик вже перевершив Алі, Формана та Льюїса»
– Що скажете про реванш Усик – Ф’юрі?
БЕЛЕНЮК: З точки зору інтриги він мені сподобався менше, ніж перший бій. Олександр абсолютно домінував у реванші і після перших раундів було зрозуміло, як закінчиться бій. Професійний бокс у першу чергу – це шоу, тому інтрига тут відіграє велику роль. Перший бій однозначно був цікавіший, Ф’юрі тоді ще був психологічно не зламаний і вірив, що зможе щось показати, принаймні до 9-го раунду, коли Усик влучив йому у обличчя і відправив його у нокдаун. Після цього Тайсон поплив.
У реванші було видно, що Ф’юрі вже боявся Олександра, і був невпевнений у собі. У кінці бою Тайсон намагався продемонструвати хоч щось: ці постійні клінчі і намагання влучити в Усика виглядали непереконливо. Хоч бокс і легка атлетика різні види спорту, але домінація Усика і Магучіх в них однакова. Це найкращі спортсмени світу у своїх дисциплінах, і альтернативи їм нема.
– Усик ставав абсолютом в крузервейті та у суперважкому дивізіоні, у нього немає жодної поразки на профіринзі. Як думаєте, Сашка вже можна ставити в один ряд з найвеличнішими боксерами в історії, такими як Мухаммед Алі, Леннокс Льюїс, Джордж Форман?
БЕЛЕНЮК: У когорті найвеличніших Мухаммед Алі стоїть трохи окремо через його громадянську позицію в суспільно-політичних процесах, які тоді проходили в США. Саме це робить із Алі таку величину, хоча безумовно він був і видатним атлетом.
Але з точки зору професіоналізму і спортивних досягнень, Усик вже перевершив Алі, Формана та Льюїса. У них були поразки, а в Сашка не було, до того ж він ставав олімпійським чемпіоном. Форман легендарний, тому що він пройшов дуже велику дистанцію у боксі – від Алі до Майка Тайсона, та став чемпіоном у 45 років. Всі ці боксери по своєму легендарні, Усик в тому числі.
Було б цікаво зібрати найвидатніших боксерів різних епох у їх найкращій формі та провести між ними турнір. Оце б було видовище! Я думаю, Усик у цьому змаганні мав би великі шанси на перемогу.
Жан Беленюк. Фото: Google
«Чемпіонат Європи та навіть Олімпіада з вільної боротьби стають більше схожими на чемпіонат росії»
– Давайте поговоримо про ваш рідний вид спорту – боротьбу. Вас та Насібова українські вболівальники добре знають. А за ким із молодих борців ви порекомендуєте поспостерігати, хто може досягти успіху у майбутньому?
БЕЛЕНЮК: Чесно кажучи, конкуренція зараз в нас падає. Війна в Україні точно не стимулює розвиток спорту. Багато дітей перебувають за кордоном, де й тренуються. Але навіть в таких умовах у нас проростають таланти, які у майбутньому візьмуть лідерство у цьому виді спорту.
Я хочу відзначити Олега Халілова. Він зараз виступає в категорії 72 кг, а до цього в 66 кг. Це молодий атлет з Мукачева, який є достатньо перспективним.
Також відмічу Ірфана Мірзоєва. Це я називаю переможців чемпіонату України, який проходив кілька тижнів тому у Львові. Ці спортсмени себе добре проявляли на молодіжних змаганнях і вже стають лідерами дорослих команд.
Михайло Вишневецький – наш важковаговик, який давно закріпився у лідерах свої категорії, вигравав молодіжні чемпіонати світу та Європи. Йому трохи не вистачає фізичної сили, як для важковаговика, і розуміння стилю дорослої боротьби. У нього йде акцент на кидки, а це не притаманно цій категорії. Досвідчені спортсмени швидко можуть адаптуватися під такий стиль. Коли в нього сформується це розуміння, то він себе реалізує і на дорослому рівні. Це наші найяскравіші молоді представники.
У моїй ваговій категорії яскраво вираженим лідером залишається Ярослав Фільчаков. Але у наступному році йому буде вже 30, тому його не можна назвати супермолодим (сміється, – прим. А.П.). Це досвідчений борець, який може проявити себе на міжнародному рівні.
– У цих борців, яких ви назвали, є потенціал принести нам медалі Олімпіади?
БЕЛЕНЮК: Авжеж. Коли мені був 21 рік, я міг поїхати на Олімпіаду у Лондон, але туди відібрався більш досвідчений спортсмен – Василь Рачиба, який був чемпіоном Європи 2011 року. Тренерський штаб вирішив повезти саме його. Тоді я не був першим номером збірної і став таким десь у 23 роки. З тих пір я почав показувати результати, вигравав чемпіонат Європи і т.д., та вперше поїхав на Ігри у 25 років.
Хочу дати пораду молодим борцям. Треба працювати і вірити, що все можливо. Конкуренція у світі зростає через спортивну міграцію. Чемпіонат Європи та навіть Олімпіада з вільної боротьби стають більше схожими на чемпіонат росії. Наприклад, у ваговій категорії 74 кг призове місце здобув лише один американець, а всі інші місця на подіумі зайняли вихідці з росії, і це при тому, що офіційного представництва рф не було, тому що вони бойкотували змагання.
Хтось з росіян виступав за Узбекистан, хтось – за Албанію тощо. Зараз росіяни розповзлися по всій Європі, хоча тренуються вони в рф. Правила зміни спортивного громадянства сьогодні не такі складні, як були раніше, і все можна зробити дуже швидко, якщо є погодження з країною, з якої ти хочеш піти.
Конкуренція дуже висока, тому бажаю всім нашим атлетам успіхів, віри в себе, наполегливих тренувань та високих досягнень.
«Я задоволений, що мені випала можливість на мажорній ноті закінчити свою кар’єру та виграти бронзову медаль Олімпіади»
– У мене перед очима досі момент, де ви після здобуття «бронзи» Олімпіади в Парижі танцюєте гопак, знімаєте борцівки та прощаєтесь з килимом. Час вже пройшов, скажіть чесно, не сумуєте за професійним спортом, йокає серце?
БЕЛЕНЮК: Поки що я не особливо це відчуваю, тому що спорт залишається в моєму житті практично на постійній основі, але боротьби вже немає. З тих пір, як я закінчив кар’єру, то жодного разу не виходив на килим. Можливо, у майбутньому серце буде йокати, особливо, коли я буду спостерігати за сутичками своїх колишніх партнерів по килиму.
Може, емоційно мені буде хотітися зануритися у цю атмосферу, але я розумію, що всьому є свій час і треба вміти закінчувати такі приємні речі, як професійне заняття греко-римською боротьбою. Час пливе, підростає нове покоління борців і просто неможливо постійно бути у топі, зважаючи на фізичні можливості
Я задоволений, що мені випала можливість на мажорній ноті закінчити свою кар’єру та виграти бронзову медаль Олімпіади. «Золото» і «срібло» в мене вже було, а от «бронзи» як раз не вистачало.
– Чи на здається вам, що ви зарано завершили кар’єру?
БЕЛЕНЮК: Мені часто задають це питання. Щоб знати відповідь, треба орієнтуватися у спорті вищих досягнень. 33 роки – це нормальний вік, щоб завершити кар’єру спортсмена. А по-друге – треба вже будувати якісь плани на майбутнє, тому логічно завершити кар’єру на змаганнях найвищого рівня.
Наступна Олімпіада буде, коли мені виповниться 37 років, а це вже достатньо солідний вік. У моєму спорті таких вікових спортсменів небагато і, переважно, вони знаходяться у більш високих вагових категоріях, де середній вік вищий. Важковаговики починають показувати результат пізніше і закінчують пізніше.
– Ким ви себе бачите через десять років?
БЕЛЕНЮК: Я себе бачу у вільній Україні, без війни і ракет над головою, поруч зі своєю сім’єю у статусі чоловіка і батька. А чим буду займатися, поки не знаю. Це можуть бути абсолютно різні сфери занять. От зараз я отримую юридичну освіту, буквально нещодавно закрив першу сесію. Буду дивитися, де буде цікавіше і де я буду бачити кращий потенціал для розкриття своїх можливостей.
Зараз я живу тільки тим, щоб якнайшвидше завершилася війна нашою перемогою. Сподіваюся, все вирішиться на нашу користь. Українці точно заслуговують мати суверенітет і державність. Ми повинні формувати власну політику, а не якогось сюзерена, який буде вказувати нам, що робити. В сучасній геополітиці – це важко зробити, але я впевнений, що бог нас любить і зробить все, як потрібно в контексті тих речей, на які ми не можемо вплинути.
«Усик вже давно перевершив братів Кличків»
Далі передаємо слово нашому відомому боксеру Олександру ГВОЗДИКУ.
– Олександре, назвіть топ-3 спортивних події року в Україні. Почнемо з першого місця.
ГВОЗДИК: На першому місці для мене однозначно це перемога Усика над Ф’юрі. Про це знає весь світ, тому важко перебити це досягнення.
– Давайте трохи про реванш. Здалося, що Усику у другому бою було навіть легше, чим у першому.
ГВОЗДИК: Якщо у першому бою були сюрпризи, як з одного, так і з іншого боку, то в реванші все було очікувано. Сашко просто виконав свою роботу і здобув впевнену перемогу. Реванш був більш рівний, напружений, але Усик переміг без питань.
– Усик перемагав Ф’юрі, Джошуа та Дюбуа. Який бій Сашка вам би було ще цікаво подивитися?
ГВОЗДИК: Мені було б цікаво подивися його бій проти Мартіна Баколе. Але Сашко уже все всім довів, перемігши усіх топів. Я чув, що Усик планує спуститися в крузервейт. Мені здається, його команда хоче зробити бій з Опетая після його поєдинку з Раміресом, щоб знову об’єднати всі титули у першій важкій вазі. Це також було б цікаво подивитися.
– Баколе постійно розповідає в інтерв’ю, що нокаутував Усика у спарингу. Вірите в це?
ГВОЗДИК: Він каже, що вдарив Усика по корпусу, але я цього не знаю. Таке може бути, адже тренування – це не бій. На профірингу все буде зовсім інакше.
– Усик крутіший за братів Кличків?
ГВОЗДИК: Звичайно! Сашко вже давно їх перевершив. Після першого бою з Ф’юрі Усик став абсолютом у супертяжах, до цього був у крузервейті, а брати Клички ніколи не були абсолютами, хоча вони дали величезний поштовх для розвитку боксу в Україні.
«Хижняк здобув усі найпрестижніші нагороди в аматорах, то чому він не може бути топовим у профі?»
– Переходимо до другого місця серед спортивних подій року України.
ГВОЗДИК: Я виберу «золото» Хижняка на Олімпіаді. Сашко ніколи не підносить сюрпризів, він просто робить те, що добре вміє, і це завжди працює. На минулій Олімпіаді сталося прикре непорозуміння, а в Парижі все спрацювало.
– Хижняк залишається в аматорському боксі. Чи не робить він помилку, що не йде в професіонали?
ГВОЗДИК: Тут треба запитати у нього: чи хоче він взагалі переходити в профі? Це його рішення. В аматорському боксі у Хижняка непогано виходить, а профі – це вже зовсім інша річ. Але мені здається, він би зміг перебудуватися.
Сьогодні можна виступати одночасно і в профі, і в любителях. Він може боксувати на чемпіонаті світу і паралельно проводити профі-бої. Мені здається, що так воно і буде.
– А чи зможе Хижняк досягти успіху в професіоналах?
ГВОЗДИК: Звичайно йому щось доведеться міняти. Але Сашко здобув усі найпрестижніші нагороди в аматорах, то чому він не може бути топовим у профі?
– Нещодавно була фейкова інформація, що Ломаченко завершив кар’єру. Василь вже довгий час не боксував. Як гадаєте, ми побачимо його ще в ринзі?
ГВОЗДИК: Не знаю. Я взагалі про нього не думаю. Він мені не цікавий.
– Назвіть тепер третє місце серед топ спортивних подій України.
ГВОЗДИК: Я виберу Харлан, яка завоювала «бронзу» Олімпіади в особистих змаганнях і «золото» в командному турнірі. Тим паче я знайомий з Олею, ми разом виступали на Іграх у Лондоні, але ще до цього вона була олімпійською чемпіонкою. Харлан дуже крута фехтувальниця, яка успішно виступає довгий час. Це заслуговує на повагу.
– Як думаєте, через чотири роки ми побачимо Харлан на Олімпіаді?
ГВОЗДИК: Все залежить від її фізичного стану. Оля досвідчений професіонал, і якщо ще будуть сили, то вона однозначно виступить на Іграх за умови, що в Україні не буде фехтувальниці, яка зможе її перевершити.
Олександр Гвоздик. Фото: Google
«Поки що зі старою командою я готуюся на лютий проти невідомо кого – живого, але хворого 🙂»
– Наостанок давайте поговоримо про вас. Читав ваше інтерв’ю, де ви казали, що вийдете в ринг 25-26 січня в андеркарті бою Морель – Бенавідес.
ГВОЗДИК: Бій Бенавідеса перенесений на 1 лютого. Я досі розраховую виступити в андеркарті, але це буде розминочний бій-повернення, а не щось грандіозне. Суперник поки невідомий. Зараз я тренуюсь і підтримую себе у формі, але не пахаю стовідсотковий кемп, як коняка. Я розраховую на лютий, але паралельно ведемо перемовини про проведення цікавого і великого бою.
– А чи є якась конкретика з приводу великого бою?
ГВОЗДИК: Конкретика є, але вона не така конкретна, щоб я хотів про неї розказувати 🙂. Тим паче у майбутньому ми можемо змінити команду і розпочати співпрацю з іншими функціонерами. Поки що зі старою командою я готуюся на лютий проти невідомо кого – живого, але хворого (сміється, – прим. А.П.).
– Розкажіть про нову команду?
ГВОЗДИК: Поки що її немає. Ми спілкуємося з багатьма людьми. Подивимося, як воно буде.
– А чому ви вирішили змінити команду?
ГВОЗДИК: Тому що треба рухатися вперед. Може статися таке, що я залишуся і зі старою командою. Питання ще відкрите. Є люди, які обіцяють нам хороші перспективи, але щоб я пішов до них, мені треба зрозуміти, що ці перспективи не повітряні, тому їх треба прописати на папері. Працюємо у цьому напрямку, це не відбувається за один день.
«Хочу виокремити Сашу Усика. Він – щирий українець, якого знають, люблять і поважають у всьому світі»
Завершує наш марафон Стелла ЗАХАРОВА.
– Стелла Георгіївна назвіть головну спортивну подію року України, на вашу думку?
ЗАХАРОВА: Я можу сказати, що всі наші події, включно з виступами на Олімпіаді та Паралімпіаді, вимагають поваги. Кожен захід цього року важливий для України! Складно когось виокремити, тому що кожен спортсмен заслуговує на повагу за свою працю, як з боку вболівальників, так і з боку держави, особливо в цей непростий, воєнний час. Хлопці і дівчата стараються, завойовують медалі і прославляють нашу країну.
Але я хочу виокремити Сашу Усика. Він щирий українець, якого знають, люблять і поважають у всьому світі. Настільки він популярний! Усик – це символ України.
– Як думаєте, Усик уже перевершив братів Кличків за значимістю для України?
ЗАХАРОВА: Складно сказати. Кожен із них сильний у свою епоху. Це як у гімнастиці. Коли виступала я, була одна програма, коли виступала Поліна Астахова, у неї була інша програма. Прогрес іде вперед у всіх напрямках. Спорт стає більш динамічним і силовим. Можливо, якби брати Клички билися зараз, то вони б не стали такими популярними, як Усик. Але свого часу вони були великими.
Стелла Захарова. Фото: Google
«Якщо Ковтун виступить за Україну на індивідуальному чемпіонаті Європи, то значить, у нас вийшло його втримати. Якщо ні, то Бог йому суддя»
– Багато видань включили «срібло» гімнаста Іллі Ковтуна на Олімпіаді в Парижі до топ-подій року. На вашу думку, він заслуговує на включення в рейтинг, враховуючи, що йдуться розмови про його можливу зміну спортивного громадянства?
ЗАХАРОВА: Поки що він нікуди не йде. Нового контракту з нашою Федерацією він теж поки не підписав, але ми ще нічого не знаємо. Так, ходять не дуже приємні чутки [про зміну громадянства], але ми боремося за кожного, бо держава впродовж багатьох років вкладає чималі гроші в спортсменів. Тому так холоднокровно когось відпускати просто неприпустимо.
Але ми не можемо заборонити спортсменам переходити в іншу Федерацію. Це рішення спортсмена і його тренера – як вчинити з рідною країною.
– А коли стане зрозуміло, залишається Ковтун в Українській Федерації чи ні?
– Усе стане зрозуміло наступного року. Якщо Ковтун виступить за Україну на індивідуальному чемпіонаті Європи, який відбудеться наприкінці травня, то значить, у нас вийшло його втримати. Якщо ні, то Бог йому суддя.
Я не можу влізти в голову Ковтуну і його тренеру (Ірині Горбачовій, – прим. А.П.), але вони вчиняють не дуже добре. Усе стане зрозумілим у травні, хоч наші керівники НОК і Мінспорту і кажуть, що велися переговори з його тренером.
Відверто кажучи, мені було не дуже приємно, коли тренер Ковтуна вилила дуже багато неправдивого бруду на мене, Українську Федерацію гімнастики і Мінмолодьспорту. І це сидячи в Хорватії, і отримуючи по п'ять мільйонів гривень на рік! Пардон, але Україна закривала всі їхні фінансові питання в той час, як інші спортсмени тренувалися під обстрілами, бомбами і шахедами, тож треба мати хоч якусь повагу.
Головні спортивні події України 2024 року
2024 рік, незважаючи на жахіття війни, приніс чимало приємних емоцій у спорті, тож давайте згадаємо ці миттєвості.
Наша збірна поїхала на Олімпіаду на посіла там 22-ге підсумкове місце, завоювавши три золоті, п’ять срібних та чотири бронзових медалі. Три золоті нагороди — найкращий результат України за 12 років на Іграх. На Паралімпіаді наші спортсмени здобули 82 медалі, посівши сьоме місце.
Світовий рекорд Магучіх
На змаганнях Діамантової ліги в Парижі 22-річна легкоатлетка Ярослава Магучіх увійшла в історію, встановивши світовий рекорд зі стрибків у висоту – 2,10 метра. За останні 36 років жодна жінка не змогла перевершити цю висоту.
Тріумф Магучіх та «бронза» Геращенко на ОІ
Магучіх тріумфально виборола золото на Олімпійських іграх-2024 у стрибках у висоту. Її співвітчизниця, киянка Ірина Геращенко, також прославила Україну, завоювавши бронзову нагороду. Для «золота» Ярославі вистачило всього двох метрів і найменша кількість спроб для їх взяття.
Перемога Усика над Ф’юрі у реванші
Олександр Усик вкотре довів, що рівних йому на ринзі не має. У другому бою з Ф’юрі українець здобув ще більш впевнену перемогу за очками (116-112, 116-112, 116-112), ніж у першому протистоянні. Що далі, Сашко? Здається, ти вже покорив все, що міг.
Збірна України з футзалу – третя у світі
Національна команда України з футзалу в боротьбі за третє місце ЧС-2024 обіграла команду Франції з рахунком 7:1 і, таким чином, виборола історичні бронзові нагороди чемпіонату світу. Ніколи ми не підіймалися у цьому виді спорту на п’єдестал Мундіалю!
Артем Довбик завоював «Трофей Пічічі»
Нападник збірної України добряче пофеєрив за Жирону минулого сезону та став найкращим бомбардиром Ла Ліги. Довбик відзначився 24 голами у 36 матчах чемпіонату Іспанії, випередивши у бомбардирській гонці на один м’яч норвежця Александера Сьорлота. Тепер Артему пора підкоряти Серію А у складі Роми!
Хижняк нарешті виграв «золото» Олімпіади
Після осічки на Іграх в Токіо, де Сашко поступився у фіналі, ОІ в Парижі стали для Хижняка майже легкою прогулянкою. У фінальному бою за «золото» у ваговій категорії до 80 кг «Полтавський танк» переміг Нурбека Оралбая з Казахстану. Може, прийшов час спробувати себе в профі, Сашко?
Тріумф наших фехтувальниць із Харлан на Олімпіаді
Після «бронзи» в індивідуальних змаганнях Харлан принесла нашій збірній «золото» в командному турнірі. Фінальний матч проти південних кореянок став справжнім трилером. Втім, це краще побачити на власні очі.
«Бронза» Жана Беленюка на ОІ-2024 і завершення кар’єри
Отак треба завершувати кар’єру! Жан Беленюк завоював «бронзу» у Парижі, станцював гопака, зняв борцівки та попрощався з килимом. Аж мурашки по шкірі!
***
Також серед олімпійських здобутків у Парижі відзначимо:
- «Срібло» здобули Сергій Куліш (кульова стрільба), Ілля Ковтун (спортивна гімнастика), Людмила Лузан, Анастасія Рибачок (веслування на каное), Парвіз Насібов (греко-римська боротьба до 67 кг), Ірина Коляденко (вільна боротьба до 62 кг).
- «Бронза» – в активі Михайла Кохана (легка атлетика, метання молота).
Не слід забувати і про прогрес Костюк у тенісі. Марта встановила особистий рекорд у рейтингу WTA – 16-те місце, а зараз перебуває на 18-й сходинці.
Звичайно, досягнення всіх спортсменів не можливо згадати, але ми намагалися бути об’єктивними, відібравши найяскравіші події. А у вікно вже стукає 2025 рік, тож вболіваємо за наших, попереду багато цікавого. Сподіваємося, що новий рік стане переможним для нашої країни не тільки на спортивному поприщі, але й у війні проти підступних окупантів. Слава ЗСУ, завдяки яким ми можемо дивитися спортивні події та писати цей текст.