«ХІТ сильніший буквально на 10 сантиметрів»: воротар Кардинала Дяченко про фінал Кубка України
10 квітня у Київському Палаці спорту відбудеться фінал Betking Кубка України з футзалу, в якому столичний ХІТ зіграє проти рівненського Кардинала.
Напередодні відбулися два півфінали. Спочатку рівненський Кардинал Авангард переграв хмельницький Сокіл 3:2, а згодом у столичному дербі Київ Футзал і ХІТ у основний час зіграли внічию – 3:3. Переможця визначала серія пенальті, в якій сильнішим виявився ХІТ.
В обох півфіналах ключову роль відіграли воротарі. І якщо голкіпери ХІТа Сухов і Кравець відмовилися від коментарів через забобони, то воротар Кардиналу Дмитро Дяченко охоче поспілкувався з кореспондентом Sport-express.ua.
«Можливо, нам судилося зіграти у фіналі Кубка»
– Дмитре, ваша команда пробилася до фіналу. Які враження від гри?
– Перш за все – радість. Усі наші матчі із Соколом цього сезону були дуже бойовими. Це команда з індивідуально сильними гравцями, які багато б’ють по воротах, постійно тиснуть – удари, простріли, навіть з аутів вони одразу завдають ударів. До цього треба бути максимально готовими. Звісно, у таких матчах важливим є і фактор удачі. Сьогодні десь і нам пощастило: у кількох моментах я виручив команду, а свої шанси ми реалізували – забили голи з моментів, які рідко вдається реалізувати. Можливо, нам судилося зіграти у фіналі Кубка.
Дмитро Дяченко. Фото: Олександр Петров
– Що ти маєш на увазі, коли говориш, що вам судилося зіграти у фіналі?
– За останні дні ми пережили багато емоцій, як приємних, так і не дуже. Протягом сезону ми втратили чимало очок у вирішальні моменти, у тому числі на останніх секундах. Думаю, якби цього не сталося, могли б претендувати щонайменше на третє місце у чемпіонаті. Це нас певною мірою переслідувало. Сьогодні ж знову вели 3:0, але потім стало 3:1, 3:2, і я вже думав, як все це витримати. За такого рахунку ми прийняли вольове рішення зіграти з п’ятьма польовими. Не сідати глибоко в оборону, а тиснути на суперника і не давати йому переходити на нашу половину поля. Доля нам усміхнулася, і ми у фіналі.
«Паркет у Палаці спорту був для нас незвичним»
– Перший і другий тайми були різними за напругою. З чим це пов’язано?
– Перший тайм склався так, тому що ми швидко забили. Після цього трохи підсіли – це природно, адже хотіли зберегти результат. До того ж паркет у Палаці спорту був для нас незвичним: учора ми тут не тренувалися, м’яч на ньому був дуже швидкий, постійно «тікав». Суперник весь час бив по воротах, але не забив. У другому таймі, після нашого другого голу з пенальті, вони перейшли на гру з п’ятьма польовими. Цей елемент, мабуть, один із найсильніших у Сокола в Україні – вони вже багато років його награють. Нам було дуже складно, але добре, що вистояли.
Кубок України з футзалу. Фото: Олександр Петров
– Ти згадав про везіння. У якому із голів сьогодні його було найбільше?
– Більше пощастило з першим голом. Там була помилка воротаря, хоча це наш награний ігровий епізод: йде простріл, воротар відбиває м’яч, а наш гравець на дальній штанзі замикає. Щодо третього гола – Кравчук добре розібрався в епізоді, але трохи пощастило, що м’яч від руки воротаря залетів у ворота. Ну а пенальті – це пенальті.
«У футзалі пенальті краще бити сильно і верхом»
– За рахунку 1:0 саме ти пішов бити пенальті. Чому тобі довірили виконати його?
– Ще в дитинстві, коли займався в ДЮСШ-4 багато бив пенальті – здається, тоді не реалізував лише один. На дорослому рівні це для мене другий пенальті, перший був у матчі з Атлетиком. Перед тією грою я сказав хлопцям: якщо буде пенальті дайте я проб’ю. Забив і жартома додав: тепер виконуватиму до першого промаху. Тому сьогодні, щойно суддя призначив його, одразу відчув упевненість, що заб’ю. Дякую тренеру і партнерам, що довірили мені цей удар.
– Коли підходив до м’яча, ти вже знав, як і куди проб’єш?
– Так. У футзалі немає сенсу реагувати на дії голкіпера – пенальті краще бити сильно і верхом.
– Наприкінці матчу команда пережила непрості хвилини. Що було найскладніше для тебе у цей відрізок?
– Я добре знаю, як моя команда обороняється, і як Сокіл атакує, але суперник усе ж таки знаходив нестандартні рішення, до яких інколи ти був не готовий. Перший гол ми пропустили після того, як я невдало відбив м’яч перед собою, а партнери не дограли епізод до кінця. Тут відповідальність порівну – і на мені, і на хлопцях, які були на майданчику. Другий гол ми пропустили через те, що неактивно зустрічали суперника і дали йому пробити. А вже за рахунку 3:2, за хвилину й двадцять секунд до кінця матчу, хтось з суперників після прострілу завдав удару із шести метрів. Нам пощастило, що м’яч не влучив у ворота.
Дмитро Дяченко. Фото: Олександр Петров
– Як, на твою думку, складеться вирішальний матч? Чи значно сильніший суперник за вашу команду?
– ХІТ сильніший за нас, але зовсім трохи – буквально на десять сантиметрів. Індивідуальний клас гравців у них, можливо, дещо вищий, але як команди ми, думаю, рівні. А фінал – це фінал, тут усі команди стають рівними.
