Даніель Соса – про себе та Кривбас: «Моя найулюбленіша українська страва – це борщ»
Автор – Ігор ДМИТРІЄНКО
За відсутності Кожушка, який півтора місяців відновлювався після пошкодження, саме Соса став основним форвардом Кривбасу. Минулого туру забив переможний гол Зорі та приніс важливу звитягу криворіжцям після тривалого часу без перемог. Про мрії, родзинку африканського футболу та не тільки футболіст розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-express.ua.
Кривбас офіційно презентував Сосу в травні 2023 року. До цього через бюрократичні труднощі гравець довгий час оформлював візу та чекав моменту, коли зможе приєднатись до нової команди.
Нападник Кривбасу Даніель Соса напередодні матчу з ЛНЗ в ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-Express.ua розповів про те,
- з ким радився перед переходом до Кривбасу
- який рівень Африканської Ліги Чемпіонів
- чого не вистачило Кривбасу для успішного дебюту в єврокубках
- чому Юрій Вернидуб – найкращий тренер України
«Моя родина особливо не цікавиться футболом. Можна сказати, що я перший»
– Даніель, розпочнімо наше інтерв’ю про твої перші кроки у футболі. З якого віку ти почав грати?
– Я почав грати у футбол, коли мені було 7 років. Почав свій шлях в футбольній Академії в Гані, де тренувалися хлопці 10-12 років. Я мріяв стати футболістом, тому мій дядько вирішив відвести мене на перше тренування.
– Твоя родина футбольна? Чим займаються батьки?
– Моя родина особливо не цікавиться футболом. Можна сказати, що я перший. Моя мама – бізнесвумен, у неї власний магазин одягу. Тато займається меблевим бізнесом. У мене також є брат, якому 20 років, він теж не пов’язаний з футболом. У нас з братом дуже теплі дружні відносини.
– Ти народився у Гані, але маєш також громадянство Нігера. Чим відомі ці дві країни?
– Гана славиться футболом, боксом та музикою. Нігер – це велика країна, в якій також є багато чого цікавого. Можу виділити людей, які справді згуртовані та надзвичайно працьовиті. Багато туристів з різних країн приїжджають у Гану, особливо в грудні місяці, адже саме у цей період там проводять різні фестивалі. Щодо Нігеру, то там багато туристів – французи.
– Ти – вихованець Нубл Аррікс з Гани. Як ти туди потрапив?
– Так, Нубл Аррікс – це моя команда, в якій я грав, коли був юним хлопцем, ще у 12 років. Можу сказати, що це той клуб, де розгледіли мій талант. Дуже теплі спогади пов'язані з цим часом.
Даніель Соса, фото: ФК Кривбас
«В африканському футболі все залежить тільки від тебе. Проявиш індивідуальні якості – доб’єшся успіху»
– Ти виступав в африканській Лізі Чемпіонів за АСФАН з Нігеру. Який він, рівень африканської Ліги Чемпіонів?
– Я вважаю, що у плані ігрової стратегії та тактики – є куди прагнути. Проте у африканському футболі дуже розвинута сила, витривалість та наполегливість. Порівняти з європейським аналогом неможливо, адже це різний рівень. Європейські клуби мають гарні умови для розвитку. В Африці все навпаки, ти повинен просто безупинно працювати. Навіть, якщо порівнювати харчування футболістів, все різне. Тому в африканському футболі все залежить тільки від тебе. Проявиш індивідуальні якості – доб’єшся успіху.
– Також ти грав на юнацькому рівні за ізраїльські клуби. Як тебе туди занесло?
– На мене вийшов ізраїльський футбольний агент, який запропонував поїхати на перегляд до Ізраїлю. На той момент там грав мій товариш з Нубл Аррікс. Тож я вирішив спробувати. У першій команді я зіграв, здається, три матчі, а потім перейшов у інший місцевий клуб. Після цього я пробував свої сили в інших декількох ізраїльських командах. Проте, на жаль, через деякий час я був вимушений покинути цю країну. В цілому це був чудовий досвід для мене. Можу сказати, що це гарна країна, там живуть хороші, доброзичливі люди, які завжди підтримували мене.
– У 2021 році ти переїхав до Білорусі в Іслоч. Чи довго думав над цим варіантом та як він виник?
– Після Ізраїлю я повинен був летіти на перегляд до Туреччини, грати у Другій тамтешній лізі. Але не було чітких домовленостей, тому я сумнівався. Їхати туди на свій страх і ризик – таке собі діло. Проте, у той же час, мені подзвонив тренер команди Іслоч. Він був дуже зацікавлений мною як футболістом. Саме тому я вирішив поїхати до Білорусі, адже розумів, що там на мене чекають.
«Дебют за Кривбас – це підтримка вболівальників, шалені емоції. У той момент я був дуже щасливий і зрозумів, що не помилився з вибором»
– Ти переходив до Іслочі разом з Іваном Дібанго?
– Я познайомився з Дібанго вже у клубі Іслоч. Він прийшов туди на два місяці раніше за мене. Саме там ми стали друзями, братами. І навіть мешкали в одному будинку.
– У 2023 році ти довго чекав на візу та врешті-решті переїхав до Кривбасу. Які були очікування від українського етапу кар’єри?
– Дійсно, розумів, що це чудова можливість для мене. До того ж, Дібанго вже перейшов до Кривбасу, тож я розумів, що це також для мене плюс. Тому, коли надійшла пропозиція від червоно-білих, я одразу списався з Іваном, щоб дізнатися більш детально про ситуацію в країні, про команду, умови проживання тощо. В мене було чотири місяці, щоб обдумати цю пропозицію. Невдовзі зв'язався з агентом, і повідомив, що хочу підписати контракт з ФК Кривбас, тому що клуб на мене чекає і там грає мій друг, який теж підтримує мій вибір.
Іван Дібанго, фото: ФК Кривбас
До того ж, для мене це була чудова можливість, адже Кривбас виступає в УПЛ і має неабиякі амбіції. «Чому б і ні», – подумав я й полетів до Туреччини оформлювати візу. Протягом її оформлення я встиг зіграти за збірну Нігеру. Коли все було готово, прибув до України. Пам'ятаю, коли вперше сюди приїхав, то дебютував вже невдовзі у грі проти Динамо. Підтримка вболівальників, шалені емоції. У той момент я був дуже щасливий і зрозумів, що не помилився з вибором.
– Джихада Бізіману напряму кликав до клубу гендиректор Кривбасу Володимир Баєнко. А якою була твоя історія?
– Мій агент контактував з Баєнком. Я погодився на пропозицію Кривбасу, а далі вже було діло за агентом і клубом.
– Минулий сезон – це бронзові нагороди УПЛ. Успіх для тебе?
– Я вважаю, що ми зробили величезну роботу. Звичайно, були трішки під тиском в кінці сезону, адже всі очікували від нас ще більшого і це дуже приємно. Але в цілому ми досягли гарного результату, опинилися на третій сходинці. Головне, розуміти, що, навіть, коли програємо, все одно повинні рухатися вперед і не падати духом. Ми повинні бути ще більш сконцентрованими і налаштованими, щоб вийти на інший рівень.
«Топ-3 гравців УПЛ – це Степаненко, Шапаренко та Ярмоленко»
– Кривбас не зміг подолати єврокубковий бар’єр. Чого не вистачило, на твою думку?
– Ми – дебютанти єврокубків, тому нікого не здивую, якщо скажу, що не вистачило досвіду. Досвіду гри на такому рівні. Нам протистояли два дуже сильних опонента, Вікторія і Бетіс. Вважаю, ми продемонстрували непоганий футбол, але опоненти – більш досвідчені і не пробачили нам помилок.
– В історії криворізького футболу Кривбас вже ставав двічі бронзовим призером чемпіонату України. Це було більше 20 років тому, та навіть грав у єврокубках проти Парми, у складі якої тоді сяяли Буффон, Креспо, Тюрам, інші легенди. Знав про це?
– Так, я знав про легендарні матчі проти Парми. Тоді у Кривбасу була чудова команда. Але зараз ми – нове покоління. Тому повинні робити ще більше для команди, повинні намагатися робити все на максимумі. Зараз ми повинні серйозно ставитися до кожної гри, прислуховуватися до тренера, поважати його, і робити те, що він від нас просить.
– Кого з суперників в УПЛ відзначив би? Назви свою топ-3.
– Я думаю, це Степаненко, Шапаренко та Ярмоленко. Їх гра мене дійсно вразила.
– Ти провів вже чимало матчів за збірну Нігеру – 16 матчів, провів 4 голи. Хто є лідером вашої команди?
– Це я (посміхається – прим. Sport-express.ua).
– Нігер ніколи не виступав на Чемпіонату світу. Чи мрієш допомогти своїй команді дебютувати на Мундіалі?
– Так, це моя мрія. І, не вважаю, що вона недосяжна. Але ми повинні мати відповідні якості для цього рівня. Тому якщо ми будемо завзято працювати, в нас є всі шанси. Я мрію, щоб це здійснилося одного дня. У нас все вийде, я впевнений.
Даніель Соса, фото: УПЛ
«Андрій Шевченко – велика зірка у футболі, топовий футболіст з неймовірною кар'єрою»
– Гол у ворота Алжиру в кваліфікації до Кубку Африканських Націй – найважливіший наразі в твоїй кар’єрі?
– Я думаю, так.
– Що перше приходить на думку, коли чуєш Україна? Три перші асоціації?
– Дружелюбні люди, гарна країна та смачна їжа. Моя найулюбленіша українська страва – це борщ.
– Андрій Шевченко – найвідоміший український футболіст у світі?
– Так, для мене це велика зірка у футболі, топовий футболіст з неймовірною кар'єрою. Він відомий і за межами України. Шевченко – справжня світова легенда.
– Якось ти казав, що твій улюблений футбольний клуб – Манчестер Сіті. Чим приваблює ця команда?
– Мене приваблює цей клуб завдяки Агуеро та Адебайору, які колись захищали їх кольори. Це неймовірні футболісти. Навіть в дитинстві мене називали Даніель Агуеро. Можу сказати, що і зараз цей гравець мій мотиватор. Навіть не дивлячись на те, що він завершив кар’єру в 2021 році.
– Юрій Вернидуб – найкращий тренер України?
– Сто відсотків. Він зробив величезну роботу з клубом, за два роки привів Кривбас до бронзових нагород УПЛ. До того ж, він – справжній патріот України.
– Проти якої команди чи футболіста мрієш зіграти в майбутньому у складі Кривбасу в єврокубках?
– Проти Челсі. Тому що я вірю, що ФК Кривбас зможе створити проблеми Челсі. Я вірю в нашу команду і буду вірити завжди, адже Кривбас – це ми!