«Якби він грав у Києві, то, мабуть, все тривало б досі»: Янчук про життя з Жерсоном і свою тенісну Академію

Аватар Дмитро Вєнков Дмитро Вєнков
2881
11 голосів
«Якби він грав у Києві, то, мабуть, все тривало б досі»: Янчук про життя з Жерсоном і свою тенісну Академію
Ольга Янчук і Жерсон Родрігес, колаж: Sport-express.ua
Українська екстенісистка Ольга Янчук, також відома, як колишня дівчина та мама сина ексвінгера Динамо Жерсона Родрігеса, дала інтерв’ю сайту Sport-express.ua, у якому розповіла про своє сьогоднішнє життя.

Ольга Янчук вже давно припинила професійно грати в теніс, однак залишається в улюбленому виді спорту. Вона відкрила власну справу – тенісну школу в Києві, яка не лише приносить моральне задоволення, а й дозволяє заробляти на життя.

В останні роки її ім’я нерідко згадувалося у спортивних медіа в контексті стосунків з люксембурзьким вінгером Динамо Жерсоном Родрігесом. У пари народився спільний син, однак зараз Ольга та Жерсон не разом, хоча й підтримують зв’язок.

На тлі останніх резонансних новин ЗМІ про Родрігеса Янчук погодилася дати ексклюзивне інтерв’ю сайту Sport-express.ua, у якому відповіла на різні питання про особисте життя та відносини з одіозним футболістом:

  • Чому завершила грати в теніс?
  • У яких стосунках нині перебуває із Жерсоном?
  • Чи порушував Жерсон режим, коли грав за Динамо?
  • Із яким тренером біло-синіх люксембуржець мав найкращі відносини?
  • Чи збирається Жерсон повертатися до Динамо після оренди в Словані?
  • Чому їхня пара розійшлася?
  • Чи підтримує Жерсон зв’язок із сином?
  • Як пішла на радикальну зміну зовнішності та який розмір грудей тепер має?

«Жерсону Жуніору теніс поки не надто цікавий»

– Ольго, вітаємо! Як ваші справи?

– Нещодавно я повернулася до Києва із Туреччини, де була разом із Жерсоном, поки він там грав. Зараз хочу побути вдома та приділити час своїй тенісній школі. Живу собою, нашим трирічним сином і власним бізнесом.

– Як вам прийшла ідея організувати власну тенісну школу?

– У мене мама – тренер з тенісу. Коли я припинила грати, то вона запропонувала цю ідею. Раніше ми багато літали країнами та бачили безліч різних академій. Ось і прийшла думка створити свою школу.

Моя мама з дитинства вела мене та мою сестру, присвячувала нам усю себе. Коли я припинила грати, в неї з’явилося більше вільного часу, а без тенісу вона не може.

Ольга Янчук, фото: Instagram

– Який безпосередньо ваш функціонал?

– Я виступаю обличчям школи. Приїжджаю, дивлюся, допомагаю. Навчаю та підказую тренерам, які в нас працюють. Я насолоджуюся цією справою та кожен день приділяю їй пару годин.

Особливо мені цікаво працювати із нашими наймолодшими талантами. Є діти по шість років, які вже демонструють потенціал. Хочеться допомагати їм зростати, аби вони ставали кращими.

– На якому рівні сьогодні функціонує школа?

– До війни взагалі усе класно йшло. Потім трішки ситуація, звичайно, погіршилася. Дітки почали виїжджати до Європи. Зараз вже більш-менш ми знову зуміли вийти на колишній рівень.

– Який у вас набір?

– У нас є групи для різних вікових категорій, починаючи від діток 3-4 років. Є групи для любителів, які займаються для себе, а також проводяться індивідуальні заняття.

– Ваш син вже пробує грати? До речі, як ви його назвали?

– Жерсон. Жерсон Жуніор (сміється, – прим. Д.В.). Поки теніс йому не надто цікавий, але іноді просить, аби я возила його на корт. Думаю, з літа частіше буду брати його із собою.

Ольга Янчук з сином, фото: Instagram

– Є плани далі розвиватися?

– Хочеться вивести школу на максимально високий рівень. Думаю, в Україні ми вже найкращі. Можливо, будемо із європейськими академіями конкурувати (сміється, – прим. Д.В.).

– Чому ви самі досить різко припинили грати?

– Травми. Були проблеми зі спиною, коліном. Іноді не могла ходити. Жерсон, коли грав у Динамо, допомагав мені із лікарями, і я їздила на базу клубу на процедури. 

Мені сказали, що треба взяти паузу мінімум на три місяці. Через деякий час я знову спробувала грати, але біль не припинявся. Тому вирішила завершити.

Зараз я періодично граю для задоволення. Мені подобається брати ракетку до рук. Я нічого не забула. Все, як і раніше.

«Не могла повірити, що Жерсон завдав комусь шкоди. На мене він руку ніколи не підіймав»

– Ви в курсі останніх проблем із законом Жерсона?

– Так, звичайно. Я в курсі усіх ситуацій. Ми на зв’язку кожен день. Насправді багато пишуть неправдивого. Зараз він тренується у Словаччині, і в нього все добре. У наступному матчі він повинен грати.

Коли я все це читаю у ЗМІ, то також ставлю йому питання. Він відповідає: «Можеш нічого не читати. Питай напряму в мене. У мене все добре».

Жерсон Родрігес, фото: ФК Слован Братіслава

– Пишуть, що його зі збірної Люксембургу можуть виключити.

– Наскільки я знаю, то ситуація зараз 50/50. Від Жерсона я не чула, що це вже прийняте рішення. Я все ж відштовхуюся не від новин у пресі, а від його слів.

– А у якому статусі ви зараз перебуваєте із Жерсоном?

– Та ми й самі не знаємо (сміється, – прим. Д.В.). У нас все вагається туди-сюди. Точно сказати, що разом, я також не можу. Начебто якось щось…

У нас збереглися дуже хороші стосунки. Ми – найкращі друзі. Спілкуємося дуже класно. Скоро із малим збираємося до нього летіти. У Словаччині я жити поки не готова. Мені подобається Київ. Однак подивимося, як піде.

– Жерсону інкримінують домашнє насильство. Він колись застосовував до вас фізичну силу?

– Ні. Тому мені було дуже важко повірити в цю інформацію. Я його захищала та навіть в інстаграмі записувала сторіс, де казала, що не вірю, що він комусь міг завдати шкоди. Хоча його визнали винним. Я була шокована, бо на мене він ніколи руку не підіймав.

«Через два тижні ми з Жерсоном вже зустрічалися. Ще за два він сказав: «Давай жити разом»

– А як ви взагалі познайомилися?

– Коли він тільки перейшов до Динамо, нас у ресторані познайомили спільні друзі. Все якось дуже швидко відбулося, і через два тижні ми вже зустрічалися. Ще за два він сказав: «Давай жити разом».

В мене вперше так сталося. В нього також, як він розповідав. Хоча, не знаю... Спалах між нами стався (сміється, – прим. Д.В.).

Ольга Янчук і Жерсон Родрігес, фото: Instagram

Потім я разом із ним переїхала до Туреччини, коли він відправився грати за Анкарагюджю. Тим ми вже повноцінно були разом, і я завагітніла. Через пів року ми повернулися до Динамо, а потім він захотів грати не в Києві.

– Як ви спілкувалися на початку? Він, напевне, навіть мови не встиг вивчити.

– Спілкувалися англійською. Він її добре знає. Я також із дев’яти років жила у США, тому вільно нею володію.

– Чим він вас підкорив?

– Своїм ставленням до мене, вчинками. Коли Жерсон прилітав, то завжди щось привозив. Це могло бути чимось дрібним і недорогим, але мені було важливо, що він згадував про мене. Ми були 24/7 на зв’язку. Засинали та просиналися із камерою.

– Йому наша кухня подобалася? Ви йому щось готували?

– Так, готувала йому і борщ, і деруни. Йому подобалося. Хоча перші страви він не їсть. Взагалі, він дуже любить пасту. З ним в цьому плані дуже легко та просто жити. Можна було не напружуватися сильно. Він казав: «Не заморочуйся, відвари мені пасту і буде достатньо».

– Яким був найромантичніший жест від Жерсона?

– Коли він організував нам романтичну вечерю ще до мого переїзду до нього. Все приготував, поставив трояндочку на стіл, трояндочки у кімнаті, музика, свічки… Це було один раз, але запам’яталося найбільше. Бо Жерсон та романтика – це несумісне.

«Чи забороняли тренери займатися сексом? Жерсону це не заважало»

– На ваших очах Жерсон порушував спортивний режим?

– Так, порушував. Хоча я намагалася із цим боротися. Ви ж знаєте, якщо доросла людина щось хоче робити, то йому неможливо заборонити. Намагалася контролювати, наскільки могла. Начебто непогано виходило.

Жерсон Родрігес, фото: ФК Динамо Київ

Особисто я, коли грала в теніс, то, можна сказати, зовсім не гуляла. Я не вживала алкоголь і нічного життя в мене не було. Я концентрувалася лише на тенісі. Ось зі свого боку і підказувала йому.

Мені здається, що до знайомства зі мною він був більш гулящим. Його найкращі друзі з Люксембургу говорили мені, що він змінився. Можливо, це і не моя заслуга, а він сам зробив висновки. Яка зараз ситуація, я не знаю, бо ми не живемо разом.

– Жерсон міг, наприклад, о п’ятій ранку прийти додому з клубу, а потім піти на тренування?

– Таке дуже рідко бувало. На початку його кар’єри в Динамо ставалися подібні косяки, але, мабуть, йому в команді щось сказали, і він перестав так робити.

В більшості випадків, якщо вони вигравали, то після матчу командою могли піти кудись. У вихідні ми усі також збиралися. Такі дні він не пропускав!

Якщо напередодні матчу йому дуже хотілося гуляти, то я просила, аби це хоча б було вдома. Щоб під наглядом знаходився. Приїздили до нього і друзі з Люксембургу, і динамівці. Жерсон добре із Сідклеєм, Томашем Кадаром, Момо Кадірі дружив… За вечерею вони могли трохи випити.

– А правда, що тренери футболістам перед матчами забороняють сексом займатися?

– Жерсону це не заважало.

«Жерсон сказав мені, що не збирається повертатися до Динамо»

– Як у Жерсона складалися відносини із тренерами Динамо?

– Я в це особливо не влізала. Більше намагалася підтримувати, коли він травмувався, або в нього щось не виходило.

Знаю, що він добре спілкувався із Мірчею Луческу. Завжди, коли приходив, то говорив про нього щось позитивне. Тому в мене склалося враження, що в них був хороший контакт.

Мірча Луческу, фото: ФК Динамо Київ

– У Жерсона ще рік контракту із Динамо. Він збирається повертатися до Києва?

– Він казав мені, що не збирається повертатися. Іноземці все ж трішки інакше сприймають війну. Думаю, він залишиться грати у Європі. Зараз йому подобається в Словаччині.

– Чому ви все ж розійшлися із Жерсоном?

– Скоріше за все, на це вплинула відстань. Я займалася своєю школою, розвивала її. Мені потрібно було бути у Києві. Я не могла із ним постійно знаходитися у Франції.

Коли почалася війна, то я переїхала до Туреччини. Там в мене була депресія через події в Україні та те, що я не бачилася із батьками. Він постійно був на тренуваннях та матчах, а я залишалася вдома із дитиною та нянею. Почалися постійні сварки…

Коли я повернулася до Києва, то відчула полегшення. Тут мені було набагато спокійніше. Якби він залишився грати у Києві, то, мабуть, все склалося б інакше.

– Ви кохали Жерсона чи це все ж був короткочасний спалах?

– Я й досі його кохаю. Тому в нас поки незавершена історія. Він для мене – найближча людина, якщо не рахувати батьків та дитину. Я усе можу йому довірити та розповісти. І він також може поділитися. Якщо погано, то ми завжди один одному телефонуємо.

Ольга Янчук і Жерсон Родрігес, фото: Instagram

– Жерсон спілкується із сином? Матеріально допомагає?

– Звичайно-звичайно. В цьому плані все добре. Він дуже любить малого. В нього ж в Люксембурзі ще один син. Тому він до дітей добре ставиться.

«Груди тепер у мене четвірочка – отримую задоволення, коли дивлюся на себе у дзеркало»

– Особисто ви дуже змінилися зовнішнє за останній час. Як наважилися на таке кардинальне перевтілення?

– Кожна людина хоче ставати краще. Після пологів, коли я вже завершила тенісну кар’єру, в мене з’явилося більше часу для себе. Я змінила те, що мені не подобалося. Продовжую займатися собою та отримую задоволення, коли дивлюся на себе у дзеркало.

– Що вирішили змінити?

– Груди та ніс. В принципі, більше нічого.

– Якого у вас зараз розміру груди?

– Четвірочка в мене.

– Що у вас нині на особистому?

– Вільний птах.

– Чоловіки часто в інстаграмі пропонують познайомитися?

– Зараз мені це нецікаво. Періодично пишуть ненормальні люди, але я їх повідомлення навіть не приймаю.

Ольга Янчук, фото: Instagram

Я в інтернеті взагалі не знайомлюся. З Жерсоном ми познайомилися в ресторані завдяки спільним друзям. Мій колишній хлопець, із яким ми зустрічалися чотири роки, був тенісистом. Ми спілкувалися, були на турнірах… Мені потрібно особисто знати людину.

– Які плани?

– Розвивати свою тенісну школу, займатися собою та дитиною. І все. В принципі, поки що так.