«Мрію знову стати чемпіоном світу»: інтерв’ю Постола про бій з Кроуфордом та бокс у 42 роки

Український колишній чемпіон світу Віктор Постол досі продовжує активну боксерську кар’єру й не поспішає вішати рукавички на цвях. Ба більше, іменитий атлет готується до свого наступного матчу у першій половині цього року, після чого має амбіції вчетверте в кар’єрі вийти на титульний поєдинок.

Редакція сайту Sport-express.ua записала ексклюзивне інтерв’ю з Постолом, у якому той розповів про свої плани, а також пригадав найяскравіші сторінки спортивного шляху.

Коли Постол повернеться у ринг? «В IBO цього опонента підтвердили»

– Вікторе, коли ми знову зможемо побачити вас у ринзі?

– Ведуться перемовини щодо мого бою у Броварах на 4 квітня. Начебто на 50% вже погодили.

– Яким буде значення поєдинку?

– Я захищатиму титул IBO International. Щодо суперника, то поки чекаємо, коли він підпише контракт, аби усе було остаточно. В IBO цього опонента підтвердили.

– Вам нині 42 роки. Які амбіції у боксі ще маєте?

– Мені багато хто каже: «Досить. Навіщо воно тобі потрібно?». Я розумію, що довго вже не зможу боксувати, бо вік дається взнаки, але маю сили та бажання. Дай Боже, гарно захистити цей пояс й у наступному бою поборотися за повноцінний титул чемпіона світу.

Не будемо забігати наперед, але у планах ще два поєдинки. Коли я вже остаточно вирішу, що мені досить, то усім скажу про це й дам знати.

Віктор Постол. Фото: SpartaBox Promotions

Чим займався до того, як бокс почав приносити гроші? «Влаштовували спаринги. Хто вигравав – мав більшу зарплату»

– Одним з ваших перших тренерів на спортивному шляху у Броварському вищому училищі фізичної культури став легендарний Олександр Іванович Поліщук.

– Так. Окрім мене, серед чемпіонів світу він також тренував Володимира Кличка, Сергія Дзиндзирука та Юрія Нужненка.

– Які були козирі цього фахівця?

– Він ставив гарну школу боксу. Завдяки цьому й вдавалося досягати перемог.

– Хто був вашим кумиром на початковому етапі?

– Моїм кумиром був й залишається донині Володимир Кличко.

– Хто крутіший: Кличко чи Олександр Усик?

– Зрозуміло, що зараз Усик боксер високого класу, триразовий абсолют та усе інше... Однак у ті часи, коли я зростав, Володимир був для мене легендою й, повторюся, є легендою нині.

Володимир Кличко. Фото: Instagram

– Чи заробляли ви чимось в юності, окрім боксу?

– Звісно. У 23 роки, коли ще бився у любителях, взагалі покинув бокс та пішов працювати охоронцем й заробляти гроші. Моя пауза тривала пів року. Потім знову з’явилося бажання боксувати, і я перейшов у професіонали.

– Де саме працювали охоронцем?

– У Броварах у ТРЦ «Термінал».

– Чому тоді вирішили піти з боксу?

– У любителях я був другим-третім номером, тому мені не вдалося поїхати на чемпіонат світу або Європи та, відповідно, Олімпійські ігри. Сенсу чекати ще чотири роки не бачив.

– Яка зарплата у вас була в охороні?

– Я мав гарну зарплату – 600 доларів. Туди брали спортсменів й влаштовували спаринги. Хто вигравав – мав більшу зарплату.

Чому програв Кроуфорду? «Знаю, що це був мій найскладніший суперник»

– У профі першою піковою точкою на вашому шляху справедливо вважати перемогу нокаутом у десятому раунді над Лукасом Матіссе у бою за вакантний титул WBC у жовтні 2015 року. Як склався той матч?

– Це був топовий боксер та нокаутер. Ніхто навіть не очікував, що я зможу виграти. Усі були впевнені у моїй поразці, адже знали, хто такий Матіссе.

Я про це не думав. Просто вийшов й переміг нокаутом. Після цього мені казали: «Ти розумієш, що став чемпіоном світу?». Усвідомив це лише на наступний день, коли тримав пояс у руках, мене усі вітали й була велика увага від медіа.

– Яким був ключовий момент того бою?

– Ключовим стало те, що я перетерпів його наполегливість та сильні удари. Намагався не пропускати, хоча це й не завжди виходило. Завдяки цьому вдалося його нокаутувати.

– У липні 2016 року відбувся, мабуть, ваш головний об’єднавчий поєдинок проти легендарного Теренса Кроуфорда, який тоді володів титулом WBO. Ви поступилися вперше за очками одноголосним рішенням суддів. Чи можна сказати, що це був переломний матч, що визначив подальшу траєкторію кар’єри?

– Важко сказати. Знаю, що це був мій найскладніший суперник. Тоді мені виповнився 31 рік, і я перебував на піку. Вже у 32-33 потихеньку пішло на спад. Далися взнаки й великі перерви між поєдинками.

– Кроуфорд виявився надто сильним?

– Він – дійсно сильний боєць й при цьому не безглуздий. Кроуфорд багато думає у ринзі. Може побоксувати на техніку, може піти вперед, а може й вдарити. З такими різнобічними опонентами дуже важко змагатися. Проте я пройшов усі 12 раундів й вважаю, що зробив це непогано.

– Як пережили два своїх перших нокдауни у п’ятому раунді?

– Взагалі легко. Трохи похитнуло, але взагалі нічого такого. Бувало, що я пропускав й важчі удари.

Розумів, що це вже світовий рівень, і боксую із суперником, з яким ми можемо вдарити одне одного. Був готовий до подібного. Головне – не розгубитися. Зібрався й пішов битися далі.

– Примітно, що у своїх наступних дев’яти боях ви ще тричі потрапляли до нокдаунів. Чи дійсно в боксера щось змінюється, коли він падає вперше, й це починає регулярно з ним повторюватися?

– Та ні. Це усе залежить від психології. Якщо ти переживатимеш з цього приводу, то, звісно, будеш остерігатися, пропускати й падати.

Тут не треба звертати увагу. Ну, було й було. Боксуємо далі й усе нормально. Коли я пропустив, то на наступний поєдинок про це навіть не думав. Йшов уперед та концентрувався на тому, як виграти.

Віктор Постол. Фото: Instagram

Через що почав програвати? «Суддя зупинив поєдинок взагалі незрозуміло чому. Сказав: «Що ви робите?»

– Хорошою можливістю повернутися в еліту для вас був бій за звання обов'язкового претендента на пояс WBC проти Джоша Тейлора у червні 2018 року, у якому ви програли за очками одноголосним рішенням суддів. При цьому багато експертів тоді заявляли, що не помітили настільки великої переваги британця. Чи визнаєте той результат?

– Ну, так-так, я визнаю ту поразку. Трохи не вистачило. До сьомого раунду усе було добре, але після нокдауну в кінцівці трохи здав. Якби не падіння, то мали б віддати перемогу мені. Нокдаун вирішив усе.

Також фактор, що я бився на його території. Виграти в британця вдома це... Потрібен або нокаут, або забирати кожну трихвилинку дуже впевнено.

– У серпні 2020-го доля подарувала вам ще один чудовий шанс – бій з чемпіоном WBC та WBO Хосе Раміресом. Ви поступилися рішенням більшості суддів.

– Той поєдинок неодноразово переносили. Спочатку через травму Раміреса. Матч мав відбутися у Китаї. Я чотири місяці готувався у США й набрав божевільну форму. За шість днів до бою оголосили, що він знову переноситься через пандемію коронавірусу.

Зустрілися ми у підсумку через рік. Ці перерви, мабуть, трохи далися взнаки. Однак з таким боксером я все одно бився майже на рівних. Так склалося.

– Далі ви зазнали двох перших дострокових поразок: від Гері Антуана Рассела технічним нокаутом у десятому раунді в лютому 2022 року й від Елвіса Родрігеса технічним нокаутом у сьомому раунді у липні 2023-го. Що призвело до таких несподіваних результатів?

– З Расселом суддя зупинив поєдинок в останньому раунді взагалі незрозуміло чому. Я йому кажу: «Що ви робите? Я ще можу боксувати». Однак бій не пішов. Чому? Бо він відбувався на третій день повномасштабного вторгнення. Я взагалі не спав. Вийшов й усе як у тумані. Був думками не у ринзі, а з Україною, що там твориться. Переживав за сім’ю.

З Родрігесом так, я вже не міг продовжувати. Пропустив удар й він зламав мені носа. Було дуже боляче й бігла кров.

– Мабуть, саме тоді заклики зі сторони завершити кар’єру лунали найгучніше. А як ви пережили той період?

– Після останньої поразки я відпочив два місяці й сказав промоутерам, що знову хочу боксувати. Тяжко. Я зв’язувався з американцями. Боїв дуже мало й роблять їх переважно для тих, хто має пояси. З’явилася якась криза.

Однак зараз, начебто, знову пішли івенти. Платять гроші й проводять хороші поєдинки.

Що чекає на Усика? «Ніяких його поєдинків у ММА або кікбоксингу я не бачу»

– Як ви зараз бачите шлях Усика? Здається, після здобуття титулу абсолюта хевівейту вдруге він опинився на роздоріжжі й навіть у певній кризі стосовно рішення, що йому взагалі робити далі.

– Думаю, що Усик вже довів усе, що тільки можна було. Ніяких його поєдинків у ММА або кікбоксингу я не бачу. Впевнений, що цього не буде.

У боксі, можливо, третій бій з Ф’юрі або ще з кимось. Заробити дійсно великий гонорар.

Наскільки я знаю, Олександр, начебто, відкриває якусь свою промоутерську компанію, аби вести хлопців й проводити поєдинки. Повторюся, можна заробити купу грошей й вкласти у розвиток спортсменів. Чому ні?

Олександр Усик. Фото: Getty Images

– Дуже засмутила нещодавня поразка Олександра Гвоздика від Радівоє Калайджича. Які враження у вас?

– Я дуже добре знаю Олександра. Йому усі кажуть: «Досить! Зав’язуй!». Сподобався його коментар, коли він відповів: «Так, мені вже 38 років, але я сам знаю, коли треба зав’язувати».

– Тобто ви вважаєте, що ця поразка не є крапкою в кар’єрі Гвоздика?

– Я думаю, що ні. Саня – дуже сильний і класний боєць.

– Час від часу в інформаційному просторі з’являються чутки про можливе повернення у ринг Володимира Кличка, про якого ми сьогодні вже неодноразово згадували. Чи вірите ви у такий розвиток подій?

– Коли я проводив свій передостанній поєдинок, то він приїздив до нас у Бровари та спарингував (у своєму передостанньому матчі у січні 2025 року Постол за очками одноголосним рішенням суддів переміг Андреса Рамона Техаду, – прим. SE). Ми поспілкувалися.

Володимир кожен день тренується, підтримує форму. Мабуть, я так думаю, ще один поєдинок він проведе. Не з топовим бійцем, але побоксує. А, можливо, й ні. Не знаю. Цілком вірогідно, що цей матч він влаштує до 50 років й скаже: «Все».

Бліц

– Топ-5 боксерів Р4Р?

– 1. Усик. 2. Кроуфорд. 3. Сауль Альварес. 4. Кейшон Девіс. 5. Джарон Енніс.

– Як відомо, ви слідкуєте за футболом. Яку українську команду підтримуєте?

– Я не затятий вболівальник, але особливою командою для мене завжди було Динамо.

– А хто з чинних наших гравців вам імпонує?

– Таких немає. Раніше подобалися Сергій Ребров та Андрій Шевченко.

Віктор Постол. Фото: instagram.com/boxing_mechanism

– Чи пам’ятаєте ви перші гроші, які заробили боксом?

– Так. Це був мій перший професійний поєдинок, за який я заробив 400 євро. Зустріч проходила у Боснії і Герцеговині й складалася з чотирьох раундів. Можна сказати, за один раунд – 100 євро (Постолу для перемоги технічним нокаутом над Жолтом Віче у грудні 2007-го вистачило двох раундів, – прим. SE).

– На що витратили?

– В мене сім’я небагата, тому збирав на одяг, кросівки, костюми. Хотілося гарно одягатися. Потім вже збирав на перше хоча б якесь авто.

– У ЗМІ пишуть, що вашим найбільшим гонораром в кар’єрі були 650 тисяч доларів за поєдинок з Кроуфордом. Чи близька ця сума до істини?

– Так, була дійсно така сума. Однак якби ж усі гроші до мене дійшли (сміється). Є промоутер, менеджери, тренер, фізична підготовка, табір... Витрат дуже багато.

– Про що мрієте?

– Майже усі свої мрії я здійснив. Бажав виграти хоча б якийсь пояс у профі – виграв. Прагнув стати чемпіоном світу – став. Хотів побудувати гарну сім’ю – побудував. Мріяв про будинок та машину – отримав. Завдяки Богу та боксу немає на що жалітися. Звісно, завжди хочеться більшого, але й так добре.

Залишається ще одна мрія. Можливо, банальна, але у свої роки я хочу спробувати стати чемпіоном світу.