Був талановитішим за Зінченка, але провалився навіть на Кіпрі: Кривенцов розібрав історію Віктора Коваленка

Ще десять років тому прізвище Коваленка лунало гучніше за ім’я Олександра Зінченка. Саме Віктор був головною надією академії «гірників», найкращим бомбардиром молодіжного чемпіонату світу-2015 та потенційною зіркою європейського футболу. Проте реальність виявилася суворою. І ось вже наприкінці січня повідомляється, що Аріс Лімасол достроково припинив дію контракту з Коваленком.

Оглядач сайту Sport-express.ua Владислав Лютостанський разом з колишнім головним тренером Шахтаря U-19 Валерієм Кривенцовим спробував розібратися, що сталося з кар’єрою одного з найталановитіших гравців покоління та що на нього може чекати далі.

Епоха надій: «Золота бутса» та фінал єврокубка

Саме період у рідному Шахтарі став для Коваленка часом найбільшого тріумфу та визнання. Він увірвався у великий футбол стрімко: ще у сезоні 2014/15 Віктор був ключовою фігурою Шахтаря U-19 Валерія Кривенцова, яка дійшла до фіналу Юнацької ліги УЄФА, здобувши срібні медалі турніру. Його прогрес був настільки очевидним, що УЄФА включив українця до списку найкращих молодих талантів Європи (2015).

«Коваленко дійсно переважав Зінченка у ті часи. Вітя вирізнявся на тлі інших. По-перше, він був дуже мобільним. По-друге, через певні вікові особливості він був потужнішим за однолітків. Він буквально тягнув команду на собі, вирішував долю матчів, забивав важливі голи», – Кривенцов.

Вже з першою командою «гірників» на внутрішній арені Коваленко також зібрав повний комплект нагород: чотириразовий чемпіон України (серія перемог з сезону 2016/17 по 2019/20), чотири рази здіймав над головою Кубок України та двічі ставав володарем Суперкубка країни. Визнання на батьківщині відповідало його статусу – два роки поспіль (2015 та 2016) Віктора визнавали найкращим молодим футболістом України.

Віктор Коваленко, фото: ФК Шахтар (Донецьк)

Статистика його виступів за «гірників» залишається недосяжною планкою для нього самого порівняно із показниками європейського етапу кар'єри. Загалом у футболці донецького клубу він провів 199 матчів, у яких забив 32 голи та віддав 12 асистів. Найбільше матчів за донеччан Віктор провів під керівництво Паулу Фонсеки, відігравши 111 поєдинків.

«Вітя ніколи не «плив». Навпаки, Коваленко був дуже сильним за характером, справжнім лідером. У мене про роботу з ним залишилися тільки позитивні спогади. Він ще в юнацькому віці, граючи за мене в Юнацькій Лізі чемпіонів, уже залучався до основної команди Шахтаря і мав там чудовий вигляд», – Кривенцов.

Європейська мрія, що стала розчаруванням

Переломний момент настав у лютому 2021 року. Трансфер до італійської Аталанти був доволі неочікуваним для багатьох, але жаданим для самого півзахисника, який хотів спробувати власні сили в Європі. Бергамаски заплатили за Коваленка, у якого невдовзі завершувався контракт з Шахтарем, символічні 600 тисяч євро, хоча ринкова вартість українця на той момент сягала 6 мільйонів.

Однак у Бергамо кар'єра Коваленка зазнала краху. За весь час він провів на полі у футболці Аталанти лише три хвилини в одному матчі. Не зумівши вразити вимогливого Джан П'єро Гасперіні, Віктор вирушив у затяжне турне орендами.

Перший тренер Коваленка – Володимир Володін – свого часу в інтерв’ю сайту «Український футбол» про період свого вихованця в Аталанті висловлювався наступним чином:

«В Аталанті він не заграв не через футбольні причини. Там у них була, мабуть, якась комбінація. Не знаю подробиць, але він лише одного разу з’явився на полі за рахунку 4:1 наприкінці матчу. Постає питання: якщо ви дійсно його хотіли, то маєте дати йому шанс? Інакше навіщо його купували?».

У Спеції Коваленко  провів свій найстабільніший закордонний відрізок (47 матчів за два сезони), але результативність була далекою від показників часів Шахтаря – лише 1 гол та 5 асистів. Спроба реанімувати кар'єру в Емполі також не принесла прориву: 25 матчів, 3 голи та 1 асист. Влітку 2024 року італійська історія, здавалося, завершилася остаточно – Аталанта  відпустила його вільним агентом.

Віктор Коваленко, фото: ФК Емполі

Після шести місяців перебування без клубу Віктор знову отримав шанс проявити себе в Італії вже у знайомому середовищі – Емполі. Однак, відпрацювавши свій піврічний контракт, Коваленко знову покинув клуб з провінції Тоскани.

«Складно сказати, що сталося з Вітею потім, не знаючи ситуації зсередини. Факторів може бути мільйон. Я лише бачу, що останні роки він майже не грає. А коли футболіст не має стабільної практики, то втрачає фізичні кондиції. У поганій формі важко себе проявити, це взаємопов’язані речі», – Кривенцов .

Крах на Кіпрі

Після поневірянь Італією, у вересні 2025 року Коваленко спробував перезавантажитись у чемпіонаті Кіпру, підписавши контракт з Арісом з Лімасола. Здавалося, що рівень цієї ліги дозволить гравцеві з таким бекграундом стати справжнім лідером. Але реальність знову виявилася іншою: колишній півзахисник збірної України провів на Кіпрі лише 6 матчів (сумарно 174 хвилини), не відзначившись жодною результативною дією. 29 січня 2026 року, менш ніж через пів року після переходу, контракт було розірвано.

«Я думаю, повернення в Шахтар було б хорошим варіантом. Принаймні, йому варто було б пройти збори з командою, щоб тренерський штаб міг порівняти його з тими гравцями, які зараз є в півзахисті «гірників». Час іде: хтось прогресує, хтось здає позиції», – Кривенцов.

Збірна України: нереалізований потенціал

Міжнародна кар'єра Віктора також залишила відчуття недосказаності. Він пройшов усі щаблі юнацьких збірних, взявши участь на чемпіонаті світу U-20 у 2015 році в складі команди Олександра Петракова. На тому турнірі в Новій Зеландії Коваленко став найкращим бомбардиром, поділивши це звання з угорським нападником Бенце Мерво (обидва забили по 5 голів). 

Вже влітку 2016 року талант «гірників» разом з національною збірною України поїхав на Євро до Франції, де взяв участь у всіх 3 матчах групового етапу. Починаючи з 2021-го, кар’єра Коваленка в головній команді країни пішла вниз – останній його виклик до лав синьо-жовтих якраз датується листопадом того року. Тож можна визнати, що стати незамінним механізмом у збірній України Коваленкові так і не вдалося.

Віктор Коваленко, фото: УАФ

За 33 матчі у синьо-жовтій футболці атакувальний півзахисник не забив жодного гола, записавши до активу лише 1 асист у відборі до ЧС-2018.

На порозі 30-річчя: шалений бекграунд і відсутність клубу

Вже 14 лютого Віктору виповниться 30 років. Для багатьох футболістів – це перехід в категорію досвідчених майстрів, які в своїй команді мають не лише демонструвати якість, але й допомагати молодшим партнерам. Не сказати, що історія Коваленка – це типовий приклад тяжкого переходу з юнацького/молодіжного футболу в дорослий – ні. Віктор довів свою майстерність на дорослому професійному рівні в складі Шахтаря, де грав у єврокубках, зокрема в Лізі чемпіонів, провів понад три десятки матчів за національну збірну… Але втриматися на вершині завжди важче, ніж до неї дістатися. 

«Віті 29 років – це для багатьох футболістів піковий вік. Можливо, йому просто потрібно знайти «свого» тренера, який би в нього повірив. Факторів, чому останні роки його кар’єра складається саме таким чином, може бути безліч. Але я вірю, що Вітя зможе знову вийти на стабільний та якісний рівень», – каже Кривенцов.

Можливо, на цьому етапі кар’єри дійсно повернення в рідний Шахтар стало б ідеальним варіантом для Коваленка. Тим паче, що донеччани не цураються таких кроків – згадати бодай історії з камбеками Зубкова, Петряка, Ракицького та навіть Чигринського! Та й ліміт на легіонерів у чемпіонаті України ніхто не скасовував. Але що обере сам Віктор далі (вкотре спробувати себе за кордоном чи повернутися на батьківщину) – залишається загадкою.