«Запам’ятав Судакова, коли нам було по 12 років, ось чому»: Єрмаков – про час у Шахтарі, успіх Олександрії та трансфер у Маккабі
ФК Олександрія проводить сезон без поразок і є одним із лідерів УПЛ. А ще – командою з найменшою кількістю пропущених голів. В усіх матчах сезону у воротах команди Ротаня грає 22-річний Георгій Єрмаков. Він відчутно прогресує, безстрашно грає з м’ячем попри тиск суперників і вже підписав контракт з 15-разовим чемпіоном Ізраїлю.
В ексклюзивному інтерв’ю з коментатором Кирилом Крутороговим для сайту Sport-express.ua напередодні сьогоднішнього матчу проти Вереса Єрмаков розповів про таке:
- хто запам’ятався з гравців збірної Португалії;
- які схожості та відмінності в роботі з Русланом Ротанем та УнаїМельгосою;
- чим полюбляють займатися гравці Олександрії в скромному на розваги місті;
- чому погодився на перехід в Маккабі;
- якою іноземною мовою володіє;
- чому Георгій Судаков – особлива людина в кар’єрі Єрмакова;
- завдяки чому Мудрик грає за Челсі;
- в якому клубі мріє грати сам герой інтерв’ю;
- за що Андрій Лунін вартий поваги;
- та хто найкращий український голкіпер просто зараз.
«Зі схожого у методах роботи Мельгоси та Ротаня – гра на м’ячі та залученість воротаря до розіграшу»
‒ На листопадових зборах молодіжна збірна України за вашої участі зіграла в спарингу внічию 3:3 з Португалією, а потім – з Італією (2:2). Які враження?
‒ Це був мій перший досвід у цій молодіжній збірній.Малидуже сильного суперника. Це був дійсно хороший спаринг як для мене, так і для команди на етапі підготовки до Євро-2025. Думаю, і для глядачів це була яскрава гра з великою кількістю голів. Але, на жаль, в мої ворота також :)
‒ Хто з суперників вам запам’ятався найбільше? Чекаємо невдовзі його десь на топовому рівні?
‒ Не запам’ятав прізвище, але, думаю, це легко буде знайти. У першому таймі грав правого вінгера хлопчина з лівою ногою, він мені дуже сподобався (17-річний Джованні Кенда з лісабонського Спортинга – прим. К.К.). Але в цій команді насправді чимало сильних футболістів, які вже грають на високому європейському рівні. Тому варто говорити не лише про нього.
‒ Ви поступалися 1:3, але змогли відігратися. Можна говорити, що у цієї команди є стрижень та характер?
‒ Так, однозначно.
‒ Можливо, неприємне питання, але вийшло так, що до цього матчу молодіжна збірна УнаїМельгоси не пропускала більше двох м’ячів за гру, але у вашому дебютному матчі було три пропущені. Як вважаєте, в чому причина?
‒ По-перше, Португалія – дійсно сильний суперник. По-друге, ми мали ротацію в складі, адже це була товариська гра, в якій була можливість перевірити усіх гравців, які приїхали на збори. Тож цей матч потрібно відрізняти від тих, що були у кваліфікації.
‒ Попередню молодіжну збірну тренував ваш тренер в клубі Руслан Ротань, нинішню – Унаї Мельгоса. Як вважаєте, їхні методи роботи більш схожі чи суттєво відрізняються?
‒ Є і схожості, і відмінності.
Унаї Мельгоса. Фото: УАФ
‒ Давайте конкретизуємо.
‒ Зі схожого – те, що стосується гри на м’ячі. А також в тому, що стосується розташування гравців у певних ситуаціях, звісно, не в усіх. Щодо відмінностей я би відзначив побудову гри в різних фазах, тут є деякі відмінності.
‒ А якщо говорити саме про вимоги до воротарів?
‒ Перша вимога до воротаря в усіх – захист воріт. А друга – гра ногами, залученість воротаря до розіграшу м’яча.
«Те, що в місті Олександрія не надто багато розваг, є перевагою для нас. Гравці більше часу проводять разом»
‒ Олександрія провела 17 матчів чемпіонату без поразок. Як вважаєте, в чому першопричина такого впевненого виступу?
‒ Командна робота. Спільна робота усіх учасників процесу. Руслан Петрович працює з командою майже два роки, його робота та його бачення потребує часу. І, я вважаю, зараз ми бачимо результати втілення його ідей.
‒ Футбол Ротаня дуже непростий для реалізації. Наскільки вам комфортно грати в такий специфічний футбол де на вас, зокрема, чиниться серйозний тиск суперників, враховуючи вашу залученість до розіграшу м’яча?
‒ Є вимоги і розуміння того, що я маю робити і яка моя роль. Щодо тиску – ти розумієш, що твоя роль зумовлюватиме це, і ти повинен із цим справлятися.
‒ Але адаптуватися до таких вимог вам особисто було важко чи природно?
‒ Це нормальна ситуація. Адже ми тренуємо це щодня і готуємося до цього з нашим тренером воротарів Володимиром МиколайовичемТименком.
‒ Що ви відчуваєте в такі миті, коли ви з м’ячем у ногах біля власних воріт і кілька суперників йдуть на вас у відбір?
‒ Я більше фокусуюся на рішеннях, які потрібно приймати в той або інший момент.
‒ Але чого у цю мить більше: драйву, куражу та адреналіну або максимальний прагматизм і залученість до епізоду?
‒ Це поєднання адреналіну і водночас не дуже багато емоцій, адже ти розумієш, що тобі далі потрібно приймати рішення і робити подальші дії, зациклюватися не можна.
‒ В Олександрії ви конкуруєте з насправді якісним голкіпером Микитою Шевченком. Наскільки ця конкуренція вас особисто збагачує з точки зору прогресу та досвіду?
‒ Наша конкуренція з Микитою Шевченком для мене, як для молодого гравця, дійсно дуже важлива з точки зору досвіду. Для цього достатньо просто подивитися на кількість матчів та на якому рівні він їх провів. Євротурніри, великий стаж в УПЛ, він їздив на Євро-2016.
Ти дивишся зі сторони і вчишся, тому що ти розумієш, що людина не просто так зіграла таку кількість матчів і здобула медалі з кількома командами. Він має багато сильних якостей. І ти, як конкурент, дивишся і вчишся.
‒ Олександрія, як місто, не дуже багата на розваги. Чим полюбляють займатися футболісти команди у вільний час?
‒ Я вам скажу, що, можливо, це навіть є додатковою перевагою для нас. Тому що гравці більше часу проводять разом. Більше, ніж футболісти команд, які базуються у великих містах і живуть з сім’ями. Адже у нас більшість гравців живе на базі. Проводимо час разом. В залежності від пори року, – карти, комп’ютерні ігри, рибалка, перегляд матчів, разом випити кави, повечеряти. Нічого екстраординарного, але час разом однозначно зближує.
‒ Наскільки залучені до цього легіонери команди?
‒ Думаю, перевага наших легіонерів у тому, що їх четверо, хто спілкується португальською. Вони добре розуміють одне одного і не почуваються самотньо. Але немає такого, що вони відірвані від колективу і спілкуються лише окремо. Вони інтегровані в загальний колектив. Вони всі позитивні, добрі та відверті хлопці. Їх дуже люблять фанати, особливо Беззеру зараз.
Футболісти Олексанрдії. Фото: УПЛ
«Маккабі за рівнем організації – як Динамо або Шахтар в Україні. Це було ключовим, чому пристав на їхню пропозицію»
‒ Як у вас виник варіант з Маккабі (Хайфа)?
‒ Та як зазвичай таке буває – надійшла пропозиція в клуб від агента та іншого клубу.
‒ Чим він привабив вас, адже чемпіонат все ж таки не з топових і ще питання, чи його рівень вище за рівень УПЛ?
‒ За рівнем організації цей клуб – на рівні Динамо або Шахтаря в Україні. Клуб, який регулярно грає в єврокубках і змагається за чемпіонство країни. Думаю, це було ключовим.
‒ Не побоялися приставати на таку пропозицію, враховуючи перманентну війну на території Ізраїлю і регулярні ескалації?
‒ Я спілкувався про цю ситуацію, мені розповіли, що на стадіони приходять по 20 та більше тисяч людей, з системою безпеки все добре, тому остраху не було.
‒ Мовний бар’єр не лякає чи вчите якусь мову?
‒ Володію англійською і знаю, що там більшість людей спілкується саме нею.
‒ Чи можна констатувати, що в наступному сезоні ви вже точно будете в Маккабі чи є шанс побачити вас в УПЛ?
‒ На даний момент я сфокусований на виступах за Олександрію, якщо ми говоримо про клубний сезон. А що буде далі – це буде в майбутньому, не хочу нічого загадувати.
‒ Ви зараз демонструєте очевидний прогрес, як і ваша команда. Чи не думали про те, що, можливо, поспішили підписати контракт з Маккабі, адже могли би привернути увагу Шахтаря чи Динамо?
‒ Це все здогадки. Були певні умови, які були в той момент і я прийняв таке рішення. І відповідальність за це рішення несу особисто я. Наразі ніяких таких думок я не маю.
‒ Давайте влаштуємо невеликий бліц про ваш новий клуб. Скільки разів Маккабі ставав чемпіоном Ізраїлю?
‒ Точно не скажу, але, думаю, 13 або 15 разів.
‒ 15! Хто з відомих українців 20 років тому був капітаном команди?
‒ (замислюється).
‒ О, так, я чув про це! І знаю, що зараз там є кілька хлопців, які спілкуються українською. Це і Олександр Сирота (орендований у Динамо Київ – прим. К.К.) і, якщо ви чули, Ерік Шуранов (народився в Німеччині, виховувався в Нюрнбергу, має також український паспорт, грав за юнацькі збірні нашої країни, але в підсумку обрав футбольне громадянство Німеччини – прим. К.К.).
‒ Спілкувалися з ними?
‒ Поки що ні, адже не були знайомі. Але нещодавно спілкувався з представниками клубу і вони мені розповідали про це.
Олександр Сирота. Фото: Google
«На Олімпіаді запам’яталися Хакімі та збірна Марокко»
‒ Влітку ви брали участь в Олімпіаді, що є унікальним досягненням для українського футболіста. Які враження?
‒ Це особливий турнір, адже наша команда дійсно була першою українською збірною, яка пробилася на Олімпійські ігри з футболу. Його регламент відрізняється від інших футбольних турнірів – пауза між іграми лише два дні, не три. Команди живуть в одних і тих самих готелях з суперниками. Але увага до цих змагань велика, була велика кількість глядачів на трибунах. І рівень учасників був дуже високий. Зокрема, ми грали проти Іраку, а більше половини їхнього складу – це гравці національної збірної. Марокко – теж саме, подивіться на склад гравців і на їхню трансферну вартість. Не кажучи вже про Аргентину.
‒ Що сталося у матчі проти Іраку?
‒ Це наша відповідальність як команди. Нема сенсу зараз шукати якісь причини чи вішати на когось провину. Ми мали перевагу в першому таймі, але не реалізували її на 100%. Тож питання лише до нас.
‒ Як вам рівень організації турніру у Франції?
‒ Ми не жили в Олімпійському селищі, тому умови були нормальні. Безпека була на рівні. Але щільність ігор була непростою, особливо враховуючи, що ми грали не в одному місті, а пересувалися між ними, ці фактори накладалися.
‒ Хто з учасників запам’ятався найбільше?
‒ Хакімі і збірна Марокко як команда. Вони дуже нестандартно грали в позиційних атаках: перевантажували один фланг, створювали там більшість, а на іншому фланзі у них взагалі могло нікого не бути. Плюс висока індивідуальна якість роботи з м’ячем.
«Можливо, коли був молодшим, у Динамо був інтерес до мене, але в запрошення це не переросло»
‒ Відомо, що ви починали свої зайняття футболом в академії Шахтаря під Києвом. Як потрапили саме до цієї академії?
‒ До 17 років займався у київському ДЮСШ-15, після завершення ДЮФЛУ надійшла пропозиція від Шахтаря.
‒ Наскільки легко було пристати на цю пропозицію, враховуючи те, що ви народилися в Києві?
‒ До цього не прив’язувався. Для мене мали значення саме футбольні аспекти: ігровий час, розвиток. Була ще одна дуже конкретна пропозиція, але я сам прийняв рішення приєднатися до Шахтаря.
‒ Скажіть же, від кого була пропозиція?
‒ Саме від Олександрії. Тому що я був у них на перегляді і вони були зацікавлені запросити мене ще під U-19.
‒ А чи не було симпатій у вас чи ваших близьких до Динамо?
‒ У мене спортивна сім’я і мені також радили робити акцент саме на спортивну складову. Тим більше на той час у мене не було пропозицій від Динамо. Можливо, коли був ще молодшим у них був інтерес до мене, але в запрошення це не переросло.
«Мудрик завжди мав чудову швидкість. Але саме робота привела його на той рівень, на якому він зараз»
‒ В Шахтарі U-19 ви грали в одній команді з Георгієм Судаковим, якого зараз називають ледве не найкращим гравцем УПЛ. Чи виділявся він уже в той час?
‒ Георгій Судаков – це взагалі дуже цікава людина в моїй кар’єрі :) Ми з ним одного віку і ми маємо однакове ім’я, яке не є дуже розповсюдженим. До того ж, коли нам було по 12 років, на одному турнірі ми грали один проти одного… Я почув своє ім’я, але зверталися не до мене. І для мене це було дивно. Тож я ще тоді звернув на нього увагу і з того часу він для мене виділявся. І потім, скрізь де би ми не перетиналися, Судаков завжди був тією людиною, яка будувала гру команду в атаці, відповідала за креатив, створювала загрозу та робила різницю.
Георгій Судаков. Фото: Google
‒ В дублі Шахтаря ви були разом з Мудриком, Бондаренком та Криськівим. Вони також вирізнялися?
‒ В академії Шахтаря зібрані одні з найталановитіших гравців країни, але не кожен досягає успіху в кар’єрі. Тож звісно вони виділялися, якщо тепер грають в основі Шахтаря і виступають за збірну.
‒ Чим запам’ятався Мудрик?
‒ Він завжди мав чудову швидкість. Причому це не просто природна якість, за рахунок якої він грає. Ні, він її точно розвивав. Як і працював над усіма технічними аспектами, які зараз демонструє на полі. Тобто саме його робота привела Мудрика на той рівень, на якому він зараз.
‒ Хтось з того юнацького складу Шахтаря поводив себе як зірка?
‒ Думаю, найперше значення має поведінка гравця в колективі та зі своїми партнерами. Відносно цього я жодного гравця, з ким перетинався в кар’єрі не назву, що він поводився неправильно.
‒ А штрафи траплялися в тій команді?
‒ Штрафи ‒ це нормальна практика в професійних командах. Але якихось гучних зальотів точно ні в кого не було.
‒ Чи підключали вас до тренувань з першою командою Шахтаря?
‒ Так, не скажу, що це траплялося часто, але це бувало.
‒ Мали спілкування з тодішнім тренером першої команди Луїшем Каштру, який потім тренував Кріштіану Роналду?
‒ Особистих діалогів не мав. Більше спілкувався з тренером воротарів португальцем Тоні. Іноді нас долучали до якихось загальнокомандних вправ, але вся інформація йшла через Тоні.
‒ Чи були на той час варіанти потрапити на постійній основі до першої команди Шахтаря, бодай в якості резервного голкіпера?
‒ Я був у дублі, не мав ігрової практики і розумів, що після травми конкурувати буде важко, тому треба йти. Грати було єдиною ціллю. Сидіти і чогось чекати не було правильним рішенням на той час.
«Витримка, терпіння та працелюбність Луніна вартують поваги. Але найкращий голкіпер України зараз – не він»
‒ Хто наразі найкращий голкіпер України?
‒ Анатолій Трубін. Він основний голкіпер в Бенфіці та збірній України. Також мені дуже імпонує Андрій Лунін – людина, яка грає за мою улюблену команду. Людина, яка демонструє свій рівень у конкуренції з найкращим голкіпером світу останніх десяти років. Його витримка, терпіння, працелюбність дійсно вартують поваги. Думаю, воротарське коло це розуміє. Адже це амплуа має свої особливості – ти не можеш вийти на іншу позицію. Особисто мені хотілося би, щоб він залишався в Реалі якомога довше.
‒ Назвіть топ-3 воротарів світу, які грають просто зараз.
‒ Назву чотирьох. Ян Облак, Едерсон, Марк-Андре тер-Штеген та АлісонБеккер.
‒ В якому європейському чемпіонаті мріяли би грати? Хоча, здається, відповідь ми почули трішки вище…
‒ Реал дійсно є дитячою мрією. Для мене це клуб номер один у світі, адже за нього грають найкращі з кращих.
‒ Одна відома журналістка розповіла мені, що включила вас до списку найсексуальніших футболістів УПЛ. Ваше ставлення до цього?
‒ Не знаю навіть як ставитися до цього. Я думаю, що ці слова просто можуть підтвердити слова моєї дівчини і все.
‒ Чи маєте якесь хобі?
‒ Полюбляємо з товаришами по команді грати в одну комп’ютерну гру, в цей час ми спілкуємося і теж маємо спільні моменти, які покращують командну атмосферу. Вона називається VALORANT. Коли подорожуємо на матчі – граємо в карти. Також люблю відпочинок на природі.
‒ Наостанок давайте визначимо збірну УПЛ Георгія Єрмакова. Але щоб запобігти конфлікту інтересів БЕЗ гравців Олександрії!
‒ Серед воротарів УПЛ мені дуже імпонує в плані гри Дмитро Різник. Правий захисник Ілля Крупський з Ворскли. В центрі захисту Матвієнко та Бабогло з Карпат. Лівий захисник Педріньо з Шахтаря. Опорник – Бражко. В центрі Судаков та Піхальонок. Праворуч – Зубков, ліворуч мені подобається гра Назаренка та Кабаєва. На вістрі – Сікан або Ванат.