Періца Огнєнович: «Керівництво Металіста розуміло, що виліт у Першу лігу – не моя вина. Відносини залишили хороші»

Аватар Андрій Піскун Андрій Піскун
1957
0 голосів
Періца Огнєнович: «Керівництво Металіста розуміло, що виліт у Першу лігу – не моя вина. Відносини залишили хороші»
Періца Огнєнович. Фото: ФК Металіст
Колишній головний тренер Металіста Періца Огнєнович дав ексклюзивне інтерв’ю sport-express.ua, у якому згадав свій період роботи у харківському клубі, і не тільки.

Періца Огнєнович очолив Металіст 27 січня 2023 року, але не зміг зберегти харківському клубу прописку в УПЛ, після чого залишив команду. 

В останній час ім’я сербського тренера згадувалося в українських ЗМІ у зв’язку з його ніби участю у матчі пам’яті Іллі Цимбаларя у Москві. Але генеральний директор Металіста Валерій Грига це заперечив.

Редактор сайту sport-express.ua Андрій Піскун поспілкувався з Огнєновичем про цей момент, його період в Металісті. Також ми згадали роки його ігрової кар’єри в Реалі та Динамо.

«Місяців два тому у мене було дві пропозиції – з Азії та Сербії, але я відмовив, бо клуби мені видалися низького рівня»

– Періце, ваше ім'я випливло серед заявлених учасників матчу пам'яті Іллі Цимбаларя у Москві, але як я зрозумів ви там не грали. Що це було?

– З приводу матчу мені дзвонила одна людина, я навіть не знаю її імені. Він сказав, що в Москві проходитиме якась товариська гра і запросив мене взяти участь. Але я відмовив, бо займаюся зараз своїм працевлаштуванням і в мене була запланована зустріч із президентом одного клубу. 

– Як успіхи із працевлаштуванням?

– У мене йдуть переговори з однією командою, але поки контракт не підписано – назву розкрити не можу. Скажу лише, що це хороша команда та амбітний проект. Місяця два тому у мене було дві пропозиції – з Азії та Сербії, але я відмовив, бо клуби мені видалися низького рівня.

«Я жодного разу не спілкувався з Ярославським, а тільки чув про нього»

– Давайте поговоримо про Металіст. Як ви оціните свій період роботи у харківському клубі?

– Думаю, не секрет, що у Металісті була складна ситуація. Тяжко було працювати. У команди практично не було шансів залишитись у Прем'єр-лізі. Скажу чесно, у мене була можливість залишитись у Металісті після вильоту команди, керівництво було задоволено моєю роботою, але я не хотів тренувати у Першій лізі – це не мій рівень.

– За час роботи у Металісті ви хоч раз спілкувалися з Олександром Ярославським?

– Ні, я з ним жодного разу не спілкувався, а тільки чув про нього. Я просто робив свою роботу, тренував команду. Чи фінансував Ярославський Металіст? Чесно, не знаю.

Олександр Ярославский. Фото: ФК Металіст

– Металіст вам щось залишився винен?

– Ні, клуб зі мною повністю розрахувався. Відносини між мною та Металістом залишилися хорошими.

«Не можу сказати, що у Металісті була погана команда, просто на деяких позиціях було три-чотири хороші гравці, а на інших – практично не було футболістів»

– Чого Металісту не вистачило, щоб зберегти прописку в УПЛ?

– Скажу чесно, були великі проблеми в економічному плані. Клуб не мав можливості підписати якісних гравців. Нам потрібно було посилення на деякі позиції, але Металіст не міг підписати гравців, яких ми потребували. Я говорив про проблемні позиції керівництву, але гадаю, можливості покращити команду не було. Для цього потрібні гроші на трансфери та контракти. До того ж, в Україні йде війна і не кожен гравець захоче сюди їхати.

Не можу сказати, що у Металісті була погана команда, просто на деяких позиціях було три-чотири хороші гравці, а на інших – практично не було футболістів.

– Дебют 15-річного Дігтяра, 16-річних Влаги та Сінчука – це від безвиході?

– Оскільки ми не могли підписувати гравців, то треба було надавати шанс молоді. Це майбутнє Металіста. Я радий, що нам вдалося заграти їх за першу команду та дати відчути смак дорослого футболу.

Кирило Дігтяр. Фото: ФК Металіст

– Хто з молоді Металіста може вирости у топового гравця?

– Є багато талановитих футболістів, але їм треба грати. Думаю, Перша ліга – це гарний рівень, щоб проявити себе, а там час покаже. Поки вони дуже молоді.

Цього року можуть вистрілити Дігтяр та Синчук, наступного – Влага та Приходько. Тож важко судити. Коли їм буде 19-20 років, то я зможу точно сказати про їхні перспективи. Щоб стати топовим футболістом, потрібен не лише талант, а й характер.

– Назвіть найкращий та найгірший матч Металіста під вашим керівництвом?

– Є різниця, коли граєш проти Динамо, Шахтаря та слабших команд. Для Металіста всі ігри були важкі, тому що ми боролися за виживання і потрібно було брати очки в кожному матчі, що нам не вдавалося.

– 5:5 з Вересом – що це було?

– Якби в той день була хороша погода, Металіст 100 відсотків виграв би цю гру. Ми дуже добре стартували, забили два швидкі голи, але потім почалася сильна злива, яка вплинула на хід матчу. За такого дощу неможливо контролювати гру. Тому рахунок 5:5 – це лише наслідки погодних умов.

«Керівництво Металіста розуміло, що виліт команди до Першої ліги – це не моя вина»

– Керівництво Металіста ставило перед вами конкретну мету – зберегти команду в УПЛ?

– Ні. Усі знали, що у клубі дуже складна ситуація. Треба було нормально працювати, а там, якщо вийде залишитись в УПЛ – добре, а якщо ні – що вдієш.

– З ким ви спілкувалися із керівництва Металіста?

– З усіма, хто був в Ужгороді, з Красніковим і Григою у тому числі. Усі мали завдання допомагати клубу. У мене з усіма були нормальні відносини.

– Яка була атмосфера усередині команди?

– У нас були нормальні стосунки, жодних конфліктів між гравцями та тренерським штабом не було. Просто, коли команда довго не виграє, то аура навколо не дуже хороша, тут уже нічого не вдієш.

– Після якого матчу ви зрозуміли, що Металіст вже точно не врятується?

– Скажу чесно, вже від початку моєї роботи було все зрозуміло. У Металісті була велика проблема із комплектацією команди, яку важко було вирішити. Так що все стало зрозуміло на зборах, і не тільки мені, а й усій команді та керівництву.

Огнєнович і Ротань. Фото: УПЛ

– Чому тоді ви погодилися очолити Металіст?

– Мені запропонував роботу Євген Красніков. Я думав, що вдасться покращити команду, але з початком чемпіонату стало зрозуміло, що ні. Однак я не хотів залишати команду в найважчий момент, тому вирішив залишитися. Керівництво Металіста розуміло, що виліт команди до Першої ліги – це не моя вина.

– Коли ви були у Металісті, команді виплачувалася зарплатня?

– У цьому плані все було нормально.

– Вам було не страшно працювати в Україні під час війни?

– Ні, команда базувалася в Ужгороді, а там спокійно. Одного разу ми їздили до Кривого Рогу, було трохи не по собі, але все ок.

– Якщо ви матимете можливість запросити до нової команди гравців вашого Металіста, кого б ви взяли?

– Мені подобаються технічні та швидкі футболісти, як Наумець та Коррал.

– Як думаєте, Металіст зараз ближчий до повернення в УПЛ чи вильоту до Другої ліги?

– Не можу сказати, бо я не знаю, яка зараз ситуація у команді. В Україні йде війна і важко щось загадувати. Думаю, коли закінчиться війна, Металіст повернеться до Прем'єр-ліги. Це хороша команда із сильною історією. Я бажаю Металісту скоріше повернутися до УПЛ, Харкова та стати однією з найсильніших команд України.

«У Реалі було дві години тренування, і можеш їхати додому, а Динамо з 9-ї ранку до 9-ї вечора знаходилось в Кончі-Заспі. Для мене це трохи незвично»

– Кілька питань щодо вашої ігрової кар'єри. Чому у вас не вдалося заграти в Динамо?

– Я прийшов у Динамо після великої паузи, пов'язаної із серйозною травмою. У Києві вже було сформовано команду, багато атакуючих гравців і я не мав особливих шансів заграти. Я не хотів довго чекати і вирішив покинути Динамо, мені потрібно було грати. Якби я залишився, то, можливо, згодом міг отримати шанс у першій команді.

Також наголошу, що я був правим вінгером, а Михайличенко чомусь ставив мене в центрі поля. Це також зіграло свою роль, адже це не моя рідна позиція.

– Із Михайличенком у вас був контакт?

– Кілька разів ми розмовляли, але це був його вибір, деталі він не пояснював.

– А з Ігорем Суркісом часто зустрічалися?

– З ним були нормальні стосунки – професійні. Суркіс часто бував на базі. Він хороша і позитивна людина, його ставлення до команди було відмінним.

– Хто був найкрутішим гравцем Динамо у ваш час?

– Можу відзначити Гавранчича та Рінкона. Вони дивували своїм старанням на тренуваннях та у грі.

– Що вас здивувало в Динамо порівняно з Реалом?

– Ми дуже довго проводили час на базі у Кончі-Заспі. У Реалі було дві години тренування, і можеш їхати додому, а Динамо з 9-ї ранку до 9-ї вечора знаходилось в Кончі-Заспі. Для мене це трохи незвично.

Огнєнович (зліва) у Реалі. Фото: Google

– Який найяскравіший спогад у вас про Реал?

– У Реалі все було класно, я пробув там два з половиною роки. Гравці та тренерський штаб чудові – Дель Боске, Хіддінк, Тошак. У 2000 році ми виграли Лігу чемпіонів, обігравши у фіналі Валенсію – 3:0. Якби я мав менше травм, то було б ще краще. Але так вийшло, і тут уже нічого не вдієш.

– Яким тренером був Дель Боске?

– Це найкращий тренер у моїй кар'єрі. Він умів працювати з молодими гравцями, пояснював усі нюанси та кожному намагався давати ігровий час.

– Які відмінності та схожості між Реалом та Динамо?

– Це два сильні клуби, але в Україні та Іспанії трохи різні менталітети, як і скрізь. У Динамо теж організація та інфраструктура на високому рівні, а про Реал і казати нічого, ви самі розумієте, що це за клуб.

– Де у вас була більша зарплата: у Реалі чи Динамо?

– Звичайно, в Реалі, але суму говорити я не буду, це некоректно.

«Чи треба відстороняти росіян від змагань? Я вважаю, що спортсмени не винні у війнах»

– Повернімося знову до вашої тренерської кар’єри. Якщо вам надійде пропозиція від клубу української Прем’єр-ліги, чи готові будете повернутися до нашої країни?

– Я – професійний тренер і готовий працювати скрізь. У мене гарні стосунки з багатьма українцями, то чому ні? У житті тренера може статися все, що завгодно.

– Якщо вам надійде пропозиція від російського клубу, погодитеся?

– Я працюю тренером і моє завдання – забезпечувати свою родину. Мене політика взагалі не цікавить, я просто хочу займатися улюбленою справою – бути футбольним тренером.

Сподіваюся, що в Україні незабаром закінчиться війна і люди перестануть гинути. У Сербії теж була війна, ми також через це пройшли, тому розуміємо вас.

Періца Огнєнович. Фото: ФК Металіст

– Ви розумієте, що відбувається в Україні, що Росія – агресор?

– Я розумію, що відбувається в Україні, але не хочу про це говорити більш детально. Є політики, люди, які займаються вирішенням цього питання та отримують за це зарплату. Я ж людина, яка займається спортом, і люблю кожен народ світу.

– Наскільки я зрозумів, ви прихильник слогана «спорт поза політикою». Як ви вважаєте, міжнародні федерації, які відсторонили російських спортсменів від змагань, ухвалили правильне рішення?

– Сербських спортсменів свого часу також дискваліфікували. Я вважаю, що спортсмени не винні у війнах. Це моя особиста думка.

– Що ви хочете сказати вболівальникам Металіста насамкінець?

– Я люблю Металіст і впевнений, що він повернеться до Прем'єр-ліги і буде одним із найсильніших клубів України. Дай Боже, щоб війна якнайшвидше закінчилася.