«Намагається бути кращим не тільки на рингу»: Хацкевич — про падел-дуелі з Усиком та рівень Шевченка і Реброва

Що спільного між Девідом Бекхемом, Златаном Ібрагімовичем, Ар’єном Роббеном та українськими футбольними легендами? Усі вони змінили бутси на ракетки та захопилися паделом. Чому цей вид спорту став новим феноменом серед ексфутболістів, як проходять запеклі «заруби» між керівниками клубів УПЛ, і чому успіхи Артема Мілевського й Олександра Алієва на корті є сумнівними? 

Про «динамічні шахи з ракеткою», нову пристрасть та життя після професійного футболу – у інтерв'ю оглядача sport-express.ua Владислава Лютостанського з легендою Динамо та віцепрезидентом Полісся Олександром Хацкевичем.

«В Поліссі бувають дуже емоційні турніри з паделу – ніхто не хоче програвати»

– Олександре Миколайовичу, ми домовлялися з вами поговорити про падел. Зараз ця гра дуже популярна серед футболістів.

– (Сміється) Ну, про падел... Як то кажуть: «Хорошу гру падел не назвуть». Але давайте поговоримо.

– Як ви взагалі познайомилися з цією грою? Хто вам про неї розповів?

– Познайомився я з паделом, коли працював головним тренером київського Динамо. У мене був помічник з Іспанії [Едуардо Докампо]. На дворі стояв десь 2018-й рік, а ми з командою перебували на зборах у Марбельї. Я люблю грати у великий теніс, і ми поїхали в один іспанський клуб пограти. Там на території були корти для паделу. Ми спробували – і я захопився цією грою.

– У чому головна відмінність від великого тенісу? Можливо, це більш інтенсивна гра?

– У падел набагато нижчий поріг входу. Ось в тенісі все починається з подачі. Щоб поставити подачу і нормально ввести м'яч у гру, потрібно десь пів року тренувань. А в паделі ти з першого дотику вводиш м'яч, і гра починається одразу.

Олександр Хацкевич, фото: скріншот YouTube

Вона не така інтенсивна, як теніс, бо майданчик менший. Але тут потрібно швидше думати й приймати рішення. Це підкуповує: менше фізичних навантажень, більше інтелектуальних.

– Тобто це більше як шахи?

– Ну, в шахах після Е2-Е4 можна думати пів години. А тут на корті рішення треба приймати за лічені секунди. Але так, інтелект тут виходить на перший план, а не фізична форма. Треба десь перехитрити опонента.

– Знаю, що на базі Полісся є спеціальний корт. Хто в клубі грає найкраще?

– У нас вже сформувалися сталі пари, є навіть черга на корт, бо бажаючих багато. Сергій Кравченко і Руслан Ротань дуже гарно грають у парі. Андрій Маціна (адміністратор) грає з Жорою Бущаном, Саша Максимов теж грає. Адміністратор Максим часто в парі зі Славою Шевчуком діє. А я граю зазвичай з Вовою Кобельковим. У нас бувають дуже емоційні турніри, ніхто не хоче програвати.

– А як оціните рівень гри в падел президента клубу Геннадія Буткевича?

– Він, як кажуть у паделі та тенісі, «набитий» гравець. Грає не стільки фізично, скільки тактично й інтелектуально. Для своїх років він дуже багато рухається і грає дуже сильно.

Геннадій Буткевич, фото: ФК Полісся

– Олександра Усика не плануєте підтягувати?

— А він теж грає! Ми граємо один проти одного. Саша не тільки на рингу кращий, він намагається бути кращим і в паделі. Думаю, з практикою він підвищуватиме свій рівень.

– Чув, що Геннадій Владиславович навіть викликав на дуель у паделі президента Шахтаря Ріната Ахметова. У вас же був турнір із Шахтарем?

– Так, наш президент організував турнір. Спочатку грали з представниками посольств, а потім був турнір за участі клубів. За Колос грав президент Андрій Засуха зі своїм помічником, за Металіст 1925 – Богдан Бойко зі спортивним директором Миколою Шамардіним. Шахтар представляли Даріо Срна і Андрій Пятов, Верес – президент Іван Надєїн і спортивний директор Юра Габовда.

– А ви з ким грали?

– А я був у парі з Геннадієм Владиславовичем. У фіналі ми поступилися парі Шевчук – Ротань. Але, знаєте, нам із Владиславовичем треба було підняти хлопцям настрій. Нам на двох 130 років, а їм ще й 80 немає. Якби ми їх обіграли, вони б дуже засмутилися (сміється). Тому ми зробили так, щоб хлопці на наступний турнір ще приїхали.

«Мілевський та Алієв ще «курноси», а ось Шевченко, Ребров та Срна…»

– Слідкую за соцмережами двох відомих ексгравців Динамо Артема Мілевського та Олександра Алієва – вони теж намагаються грати в падел. Доводилося виходити проти них на корт?

– От ви сказали про цих двох гравців... Ключове слово тут – «намагаються» грати. Ви краще в них запитайте: чи сподобається їм грати проти мене?

– Тобто рівень ще не той?

– Скажу так: вони ще «курноси».

– А з ким вам особисто найкомфортніше грати в парі?

– Мені дуже комфортно з Віталіком Лисицьким (ексзахисник Динамо і колишній спортивний директор Колоса – прим. В.Л). На деяких турнірах я граю в парі з однією дівчиною – з нею мені також комфортно.

– А з ким не хотіли б грати? Хто занадто емоційний?

– Так я можу сказати про себе: зі мною грати не дуже комфортно. Я дуже тисну на свого партнера – як авторитетом, так і майстерністю.

– Якби існував «Золотий м'яч» із паделу серед ексфутболістів, кому б ви його віддали?

– Я бачив, як грають Андрій Шевченко, Даріо Срна, Сергій Ребров. Вони виглядають на корті дуже потужно. Таку трійку претендентів виділю (сміється). Хотілося б зіграти з ними.

Андрій Шевченко, фото: instagram.com/andriyshevchenko/

– Кажуть, що гольф – це спорт для укладання угод. Чи став падел таким майданчиком для нетворкінгу у футболі?

– Це більше про знайомства і приємне спілкування. Звісно, це може бути каталізатором для майбутніх бізнес-проектів чи партнерств, але на корті ти насамперед граєш. Хоча сьогодні падел – це ще й привабливий інвестиційний напрямок.

– Чому, на вашу думку, саме колишні футболісти так масово пішли в падел? Бекхем, Ібрагімович, тепер наші...

– Бо футбол – це теж доволі інтелектуальна гра, тому падел футболістам «заходить». Плюс це командна гра, ти граєш з партнером, відчуваєш його. Ну і, звісно, це задоволення від часу, проведеного з друзями. Ось Ар’єн Роббен, наприклад, взагалі грає професійно на чемпіонатах Європи та світу. Думаю, було б цікаво провести міжнародний турнір, таку собі Лігу Чемпіонів серед колишніх футболістів.

– Що потрібно з екіпірування, щоб почати грати в падел?

– Та що може бути потрібно? Будь-які кросівки (навіть ті, в яких бігаєш чи в зал ходиш), шорти, майка і ракетка. Більше нічого. Ракетку можна взяти в оренду, хоча вона значно дешевша, ніж для великого тенісу. Тобто ніяких великих інвестицій на старті не потрібно.

– Професійний спорт доволі часто залишає за ексгравцем історію травм чи пошкоджень. А чи болить щось після паделу?

– Страждає лише одне – самолюбство, якщо ти програв. Ну, це на деякий час. Ми ж всі спортсмени – ніхто не любить програвати. За всі ці роки я не бачив жодної травми в паделі. Хіба що хтось сам себе ракеткою по голові вдарить, але це вже від майстерності залежить. Якщо ти стоїш на двох ногах – ти вже можеш грати в падел.

– І останнє. У вас вихідний. Є два варіанти: побігати у футбол 11 на 11 чи піти на падел. Що оберете?

– Відповідь очевидна – це падел. У футбол я вже награвся з семи років.