Ольга Саладуха: «Хочеться, щоб наші легкоатлети на Олімпіаді-2024 завоювали, як мінімум, три нагороди»
Взагалі ми прибули на зустріч керівниці ФЛАУ Ольги Саладухи з призерами чемпіонату світу з бігу на 24 години одеситкою Оленою Шевченко, яка виграла срібну медаль з новим рекордом України (254,463 кілометра), та закарпатським ультрамарафонцем Андрієм Ткачуком, який здобув бронзову нагороду світової першості у Тайвані. Віддаючи належне успіхам наших спортсменів, ми скористалися можливістю поговорити й із в.о. президента федерації.
Сайт sport-express.ua записав ексклюзивне інтерв’ю з керівницею ФЛАУ, народною депутаткою України, головою комітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності молоді і спорту – Ольгою Саладухою, в якому вона розповіла про:
- підсумки 2023 року і що очікувати нам у 2024 році
- як іде підготовка легкоатлетів до Олімпіади у Парижі
- які очікуванні медалі і результати вважатимуться за успіх
- ставлення до допуску росіян і білорусів на Олімпіаду в статусі «нейтральних спортсменів»
- фінансові виплати для медалістів Олімпіади
- відсутність на рівні держави законодавчої бази, яка б регулювала виїзд високооплачуваних спортсменів за кордон
- ставлення до таких людей, як Сергій Бубка, Вадим Гутцайт, Матвій Бідний
«Якщо на Олімпіаді втримаємо місце у топ-20, то для легкої атлетики це буде хорошим показником»
– Ольго Валеріївно, хотілося б почути від вас, як керівниці ФЛАУ, коротке резюме по підсумках 2023 року, який минає.
– Перш за все, у 2023 році ми повернули в Україну золоту нагороду з легкої атлетики – це сталося вперше за останні 10 років (відколи в 2013 році Богдан Бондаренко став чемпіоном світу зі стрибків у висоту, а Анна Мельниченко – з семиборства). До цього в 2011 році була моя золота нагорода на чемпіонаті світу. І ось, нарешті, в цьому році, Ярослава Магучіх виборола золото чемпіонки світу. Зі срібною нагородою чемпіонату світу ще й Марина Бех-Романчук.
Як я це оцінюю? За змаганнями спостерігала, перебуваючи у пологовому будинку, і знаєте, пишалася цією командою, яку я очолюю вже як керівник. Якщо, наприклад, взяти Німеччину – державу, в якої завжди потужна підготовка спортсменів, то вони взагалі поїхали додому без нагород. Тому, вважаю, що наша країна в надзвичайно важкий для нас після «ковіду» і майже двох років війни, показала гарний результат.
– Чого очікувати нам від наших спортсменів у 2024 році?
– У нас є гарне фінансування з боку держави. Зараз усі наші топові атлети знаходяться на зборах за кордоном де готуються до змагань – Португалія, Туреччина, Іспанія, на тих базах, де вони готувалися раніше. До змагань залишилося якихось півроку, тому потрібно їм не заважати, а створити всі умови, щоб наші спортсмени добре підготувалися, і показали гарні результати.
Ми вже підписали контракт зі спортивною клінікою, яка знаходиться на базі ФК Рух (Львів). З її засновником Олегом Касаткою ми вже давно співпрацюємо, і він допомагає нашим атлетам вже багато років. У цій клініці для спортсменів виконують все необхідне – лікування, відновлення після травм, попередження травм. Декілька спортсменів вже пролікувалися там. Деяких, кому потрібно, ми хочемо протестувати.
Останні збори напередодні Олімпійських ігор заплановані у Львові – якраз на базі Руху, щоб наші спортсмени мали можливість пройти обстеження та долікуватися.
Ольга Саладуха з Андрієм Ткачуком, фото Олександра Петрова
– Скільки спортсменів вже виконали нормативи і скільки ще можуть отримати?
– На даний момент восьмеро спортсменів виконали нормативи, а плануємо команду десь із 35 атлетів. Недавно відбулася нарада з президентом НОК України – Вадимом Гутцайтом. Доповідали про стан легкої атлетики. Обговорювали, де ми можемо ці ліцензії добрати і хто може туди потрапити.
Зараз у легкій атлетиці просто шалені нормативи. Наведу приклад. Якщо взяти потрійний стрибок, то норматив на ігри 2012, 2016 років був 14,20, а зараз – 14,50. Такий результат у нас в Україні може показати хіба що Марина Бех-Романчук. Тому дівчатка, які стрибають у нас 14,20, можуть добратися на Олімпіаду за рейтингом – умови дозволяють. А загалом, плануємо десь 10–12 міст місць, таких, що нам дадуть залік.
– Як пройде підготовка до Олімпіади і чим вона відрізнятиметься від попередніх літніх Ігор?
– Париж – це не Ріо-де-Жанейро. Тут не треба вносити корективи на кліматичні умови. Наші тренери прорахували всі деталі: збори, приїзд збірної у Францію, перебування там до моменту пересування спортсменів до Олімпійського селища.
Сезон 2024 року у нас побудований так: спочатку в перших числах червня – чемпіонат Європи, потім – чемпіонат України 28–30 червня, а далі залишається ще 4 тижні до Олімпійських ігор. Є час, щоб спортсмени отримали екіпірування і вирушили до Франції. Там у них буде ще один двотижневий збір. І потім вони заїдуть у Олімпійське селище.
– Що вважатимете за успіх наших спортсменів у Парижі-2024?
– Я сама у минулому спортсменка, тому добре розумію, яка відповідальність лягає на плечі спортсмена, котрий їде на Олімпіаду. Олімпіада – це змагання, яке не схоже ні на чемпіонат світу, ні на чемпіонат Європи. Кожен спортсмен, коли готується до таких ігор, розуміє яка це багаторічна підготовка. Може статися усе. Однак, хочеться щоб для наших спортсменів усі зірки зійшлися саме на Олімпіаді.
У 2012, 2016 і 2021 роках у нас були тільки бронзові нагороди. Звичайно, хотілося, щоб і по кількості, і по рівню нагород у нас було покращення. Щоб наші легкоатлети на Олімпіаді завоювали як мінімум три медалі. А якщо ми отримаємо загальне місце на Олімпійських іграх у топ-20, то для нашої легкої атлетики це буде хорошим показником.
«У легкій атлетиці на Олімпіаді «нейтральних спортсменів» не буде»
– Ваше ставлення про допуск до участі у Олімпіаді «нейтральних спортсменів»?
– Починаючи з першого дня війни, я дуже негативно до цього ставлюсь. Вважаю, що всі ці, так звані «нейтральні спортсмени» мають голосно сказати, чи підтримують вони той режим, чи ні.
Читала, що чеський журнал (Reflex, – прим. О.П.) за допомогою штучного інтелекту розробив умовну форму для російських спортсменів, яким дозволили їхати на Олімпіаду в Париж – це біла форма, заплямована кров’ю. У випадку з росією так воно і є.
Форма росіян, запропонована Reflex. Фото: Reflex
Якщо спортсмен мовчить – значить він підтримує той режим. І як він може виступати на Олімпійських іграх, про які нам завжди казали, що це змагання про мир і дружбу? Саме це і є олімпійськими цінностями, які вони порушують. Тому я проти участі цих спортсменів на Олімпіаді під нейтральним прапором, поки йде війна – жорстока і кривава.
Нехай спочатку ці спортсмени оцінять дії своєї держави, як країни агресора. Підпишуть згоду, що вони проти режиму, що вони на боці України, тоді немає питань – ми можемо якось погодитися на це. Ось тоді нехай приїжджають, і ми будемо з ними змагатися.
Щодо світової легкої атлетики, то я хочу подякувати президенту Себастьяну Кое, який чітко сказав, що спортсменів з «нейтральним статусом» у змаганнях з легкої атлетиці на Олімпіаді не буде. Вони вже порушили антидопінгові правила, зараз їх відокремили з міжнародного олімпійського комітету, тобто їх на іграх не буде.
– Ви сказали, що від держави для спортсменів на наступний рік є гарна допомога. Про що річ?
– Щодо спорту, то на 2024 рік Верховна Рада прийняла дуже позитивний бюджет. Це більше ніж сім мільярдів гривень. З цих грошей дуже хороший відсоток йде саме на підготовку спортсменів до Олімпійських ігор. Вже розплановані усі заходи. Незважаючи на те, що в нашій країні війна, календар змагань на наступний рік у нас дуже розширений.
Це змагання для різних вікових категорій, насамперед, для дітей. Саме їх потрібно нам витягувати з вулиць. Особисто я в січні проводжу свій турнір, Кубок Білої пантери, вже третій за ліком. Бачу, як горять очі у дітей, коли вони приїжджають і змагаються, отримують якісь подарунки. Ми маємо відволікати їх від війни і розуміти, що це наше майбутнє покоління. Через війну багато дітей поїхало з України, і їх нам потрібно якось повертати, саме такими заходами.
– Чи є для наших спортсменів якась міжнародна допомога?
– Стосовно допомоги від світової і європейської легкої атлетики, то ми вже третій рік будемо отримувати грантову допомогу. Два минулих роки вона була по 190 тисяч доларів, але ми не отримували ці гроші на рахунки федерацій, чи ще кудись. Вони у рамках цих коштів надавали нам послуги. Тобто ми зверталися до них, що у нас є, наприклад, спортсмени, яким потрібна допомога.
Це стосується насамперед Андрія Проценка – бронзового призера чемпіонату світу 2022 року зі стрибків у висоту, та Катерини Табашник, у якої в сім’ї сталася трагедія. Влітку 2022 року в неї загинула мама. Її вбила російська ракета, яка потрапила у будинок, в якому жила її сім’я (Катерина свою бронзову медаль, яку вона здобула зі стрибків у висоту на чемпіонаті Європи в приміщенні, присвятила своїй мамі, – прим. О.П.). Андрій з Херсона, який був окупований, Катерина – харків’янка. Їм взагалі не було куди повернутися.
Андрій Проценко. Фото: Google
Якраз за гроші, які надала нам Світова легка атлетика, знімали житло цим спортсменам, а ще їхньому тренеру Геннадію Зуєву, який також з Херсона. Але не тільки їм – багатьом спортсменам, які цього потребували. Давали гроші і на підготовку до чемпіонату світу. В цьому сезоні трішки грошей залишилося, то нам купили обладнання й презентували в Будапешті, де проходив чемпіонат світу. Особисто Себастьян Кое вручив нашій команді жердини – кількістю 35 одиниць, кожна з таких коштує від 500 доларів. Купили обладнання для стрибків у висоту та стрибків з жердиною.
Зараз це все має їхати до нас в Україну. Чекаємо, коли нарешті відкриються кордони, і все це заїде на нашу базу в Мукачеве. Ще для Михайла Кохана закупили два модернізовані молоти для метання, які вже доставили в Україну й саме на них він готуватиметься до Олімпійських ігор.
– До речі. Які фінансові виплати чекають наших спортсменів, які завоюють медалі на Олімпіаді-2024?
– Все залишається на тому ж рівні, як воно і було. Якщо не помиляюся, за золото – 110-115 тисяч доларів, 75-80 – за срібло і 55 – за бронзу.
– Питання до вас, як до депутата. Наші провідні спортсмени (ті ж футболісти) їдуть за кордон різними шляхами. Проте всі вони – високооплачувані спортсмени, які донатять на армію та платять податки. Чому нема законодавчої бази, яка б регулювала їхній цивілізований та законний виїзд за контрактом?
– Всі спортсмени, які є членами збірної України, мають змогу поїхати за кордон. Тому що є наказ, згідно з яким за кордон випускається спортсмен збірної команди, який готується згідно з єдиним календарним планом, затвердженим у міністерстві.
Є в нас законопроєкт, який розширює список спортсменів, які не є членами збірних команд і можуть виїхати за кордон. Він буде розглядатися, але тут є застереження, тому що багато хто виїжджає з країни, а потім, на жаль, не повертається. Як бути з такими людьми? Думаю, ніхто з керівників не хоче брати на себе таку відповідальність.
«Хочу дати дітям той подих, який мені дала легка атлетика»
– Кілька слів про ваш турнір, який як ви сказали буде проводитися втретє.
– Це Кубок Білої пантери. Коли я готувалася до змагань у Токіо, ваші колеги назвали мене білою пантерою. По завершенні кар’єри, я подумала, що було б круто організувати або якійсь турнір, а згодом і клуб під цією назвою. Але вийшло так, що спочатку я займалася благодійністю, поки не очолила Федерацію легкої атлетики.
Ми зверталися до різних фондів. Надавали спортсменам стипендії, у розмірі 15 тисяч гривень – це гроші з американських фондів. Особисто я допомагала спортсменам з Донецька, Луганська, Херсона, Харкова. Зверталися ми до естонців, які надали нам екіпірування від компанії Nike, більше 200 комплектів: костюми, кросівки, футболки. Все це роздали по регіонах дітям, які цього потребують.
А в січні 2022 року відбувся Кубок Білої пантери – це змагання які проводяться взимку. В майбутньому я хочу зробити ці змагання як зимовими, так і літніми. І взагалі, в мене мета – зробити ці змагання по регіонах із фіналом, наприклад, у Києві – з якимись класними подарунками. Наприклад, у минулому році у нас був приз планшет – Apple iPad, який був нагородою за найкращий результат. Кожен спортсмен отримав книжки, солодощі, маленький рюкзак з білою пантерою, в якому була чашка з емблемою цих змагань. За перше місце нагорода – кросівки від Nike, за друге і трете, або рюкзаки, або лосини, чи костюми.
Фото: Instagram Ольги Саладухи
– Які вікові категорії задіяні в цих змаганнях і в яких дисциплінах?
– Це змагання з потрійного стрибка, стрибків у довжину, висоту, а також стрибків з жердиною. У нас дві вікові категорії – хлопці, та дівчата – 14-15, 16-17 років. Розігруємо 48 комплектів нагород і 16 кубків. У змаганнях, які відбудуться в січні 2024-го, ми хочемо зробити вікові категорії 14-15 років і молодше.
У перший рік у нас було десь 240 учасників змагань, в другий – майже стільки ж. Задіяні усі регіони Україна. Діти зранку приїжджають, ми робимо якісне відкриття змагань. В перший рік у нас співав Тарас Тополя, у цьому на відкриття приїхав Віталій Козловський – заспівав Гімн України. Хтось з цих спортсменів вже був на балканських змаганнях, але це ще діти, для яких все ще тільки починається, і мені хочеться дати їм той подих, який мені давала легка атлетика.
Я розумію, що потрібно дітям. Сама я у спорт прийшла у 9-річному віці, пройшла всі етапи становлення і згодом стала великою спортсменкою. А у Верховну Раду пішла захищати інтереси спорту. Зараз очолюю федерацію і добре розумію, що потрібно спортсменам. Мені хочеться розвивати цей вид спорту, адже легка атлетика завжди була королевою спорту.
«Якщо дотиснемо уряд Франції прийняти закон стосовно громадян з росії і білорусії, то можемо спати спокійно»
– Ваше ставлення до таких людей, як Сергій Бубка, Вадим Гутцайт, Матвій Бідний?
– Так, я критикувала цих людей. І зараз вже пішли якісь відгуки. Матвій Бідний тільки зайшов на посаду.
Раніше у нас була тенденція бойкоту міжнародних змагань, де росіяни й білоруси виступали навіть під нейтральним прапором, адже бути на одному майданчику з убивцями неприйнятно. Але з іншого боку, як я вже говорила в одному з інтерв’ю, наша відсутність буде нагадувати капітуляцію й жертва буде дискримінована. Тому бойкот – крайній засіб, якщо вичерпаються всі інші й нас зрозуміють та підтримають дружні держави
Тож поступово позиція змінилася. Міністерство, яке на той момент очолював Вадим Гутцайт, дозволило українцям боротися за олімпійські ліцензії, виступаючи на турнірах, участь у яких беруть так звані нейтральні спортсмени. І на прикладі Ольги Харлан увесь світ побачив, яким має бути бойкот. Він перейшов з фази, коли українців просто не бачили на змаганнях, в активну фазу, коли наші спортсмени виходять, часто перемагають і своєю позицією демонструють ставлення до ворога.
Вадим Гутцайт. Фото: Google
Щодо мого земляка – Сергія Бубки, то я сьогодні побачила, що він нарешті висловив свою позицію щодо війни. Адже вся спортивна спільнота чекала його заяви з 24 лютого 2022 року. Він очолював спорт в Україні, і ми вважаємо його своїм президентом у спорті, тому було багато критики. Куди він зник?, Чому він нічого не каже? Ви знаєте, якщо у нас війна, то вона має називатися війною. Якщо до нас прийшов «руський мир» і ми бачимо цих покидьків, які вбивають і калічать наших людей, знищують нашу спортивну інфраструктуру, то як ми маємо ставитись до них?
Ми хотіли, щоб кожен зайняв свою громадську позицію і сказав, що ми не хочемо тут їх бачити, щоб вони забралися з нашої землі і не заважали нам розвиватися і розвивати наш спорт. Ми бачили в пресі, скільки було звернень наших спортсменів – і Ярослави Магучіх, і Юлії Левченко, й Анни Рижикової, й Вікторії Ткачук, й Ірини Геращенко та інших. Проте жоден російський спортсмен не зателефонував, не підтримав нас. Вони лише жалілися, що їм не дозволяють брати участь у змаганнях, а про те, що вбивають наших людей, ніхто з них не згадував.
– Напевно, у вас, як у відомої спортсменки, були друзі і в росії, і в білорусі. Вони з вами виходили на зв'язок?
– Лише дві спортсменки написали мені повідомлення – «Тримайтеся, ми з вами», але далі йшли слова, що вони не можуть публічно висловити свою позицію, тому що там покарання на державному рівні. У них навіть ухвалили закони, що вони не можуть засуджувати режим путіна або лукашенка. А всі інші так звані «друзі» сховалися і мовчать.
Але є троє легкоатлетів, які ще 2020 року виступили проти режиму лукашенка, – Андрій Кравченко і Яна Максимова, які згодом з донькою були змушені мігрувати до Німеччини через переслідування й постійні обшуки, та Надія Остапчук. Свою позицію вони зайняли ще три роки тому, а з моменту повномасштабного вторгнення в Україну постійно нас підтримували й підтримують.
Читала багато хейту від росіян і білорусів, що я роблю все можливе для того, щоб їхніх спортсменів не було на міжнародній арені – ані під їхніми прапорами, ані під нейтральними. Так буде й надалі. Ми бачимо, що росія всюди пхає свою пропаганду. У них спортсмени – це солдати своєї армії. Всі вони числяться в армійських клубах, мають військові звання й кажуть, що якщо потрібно, то візьмуть зброю і приїдуть на своїх танках вбивати українців. Як їх можна бачити поруч з нами на Олімпійських іграх?
У нас було багато зустрічей з президентами національних Олімпійських комітетів. Я очолюю парламентську групу щодо персональних санкцій стосовно російських і білоруських спортсменів. Все робимо, щоб на них накладати персональні санкції, блокувати їм візи, рахунки. Щодо заборони приймати цих спортсменів на їхніх територіях я виступала в Європарламенті, в парламенті Латвії, в сеймі Литви.
Якщо зараз ми всі разом, – міністерство закордонних справ, президент, уряд і ми з боку парламенту і федерації, – дотиснемо уряд Франції, щоб вони прийняли закон, який забороняє пускати громадян росії і білорусії, то можемо спати спокійно. Ось тоді цих спортсменів точно не буде на Олімпіаді ні в якому статусі.