«Ми з Буховим не пішли на церемонію відкриття і все одно захворіли»: плавець Желтяков – про Олімпіаду 2024
Олександр Желтяков – один із найперспективніших плавців України. 18-річний спортсмен після ряду перемог на чемпіонатах світу та Європи серед юніорів цьогоріч вийшов на дорослий рівень. Зірковим часом для Желтякова став чемпіонат Європи у Белграді, де він виграв золото на дистанції 200 метрів на спині, а також бронзу в естафеті 4х100 брасом. Сашко поїхав на Олімпіаду до Парижа, але не зміг пробитися до фіналу. Водночас, НОК України нагородив Желтякова званням найкращого юного спортсмена за підсумками червня 2024 року.
Сайт Sport-express.ua поспілкувався із Желтяковим про Олімпіаду у Парижі, різницю між юніорським та дорослим плаванням та амбіції на наступних турнірах.
– Саша, ти вперше потрапив на Олімпійські Ігри. Які враження у тебе залишилися від Олімпійського селища? Чи усім ти залишився задоволений?
– Ні, не усім. В першу чергу, це їжа. Вона вже стала легендарною. Я захворів, у мене навіть не було часу гуляти селищем. Це моя перша Олімпіада і я завжди знав, що є Олімпійське селище, мені було цікаво подивитися що це таке зсередини. Це цікаве спостереження: різні спортсмени, з різних країн дружно живуть на одній території. Напевно, це і робить Олімпіаду Олімпіадою.
– Якщо порівняти юніорське плавання та доросле: яку різницю ти відчув між рівнем суперників та вимог?
– Вища конкуренція та тиск. Все одно, мої результати від цього не змінюються. Мені лише потрібно бути ментально готовим до дорослого спорту. Що я і показав десь, але водночас, десь не дотиснув. Тому будемо працювати над цим компонентом для майбутніх звитяг.
– Ти сказав, що захворів під час Олімпіади. Як це проявилося?
– Ми з Владом Буховим не пішли на відкриття якраз тому, що воно проходило під дощем. А ми не хотіли захворіти. У мене через день була дистанція. Тому ми нікуди не ходили, окрім як поїсти. І все ж наступного ранку ми обидва прокинулися із температурою, обидва кашляли, нежить. У нас було все і ми не розуміли, що робити.
Владу залишається п’ять днів до дистанції, а мені пливти вже завтра. Тому я плив, як міг. Тренери спілкувалися між собою на предмет того, чи варто мене зняти зі змагань. Але я сказав, що це неможливо, бо це Олімпіада. Все одно треба плисти.
– Михайло Романчук, на відміну від вас із Буховим, пішов на церемонію відкриття. Ба більше, він був прапороносцем. І теж захворів. Чи спілкувалися ви із Михайлом щодо причини цього катаклізму? А загалом, чи ділиться він досвідом з молодими?
– Авжеж, Міша мені дуже допомагає і я йому вдячний за цей та минулий сезони. Він тоді почав з нами плавати. Це була ідея Міші та його тренера. Він, як наставник, плавав з нами на різних зборах. Це все одно допомагає. Романчук ділився і досвідом, і життєвими історіями, які допомагали трошки краще розуміти дорослий спорт. Це все ж інший рівень, у порівнянні із юніорами.
Щодо його захворювання, я з Мішею не розмовляв, тому що мене вже на той момент не було в селищі. Я вже поїхав додому і дізнався про це, коли вже був в Україні.
– Що на тебе чекає попереду? До яких стартів готуватимешся зараз?
– Готуємося до чемпіонату світу на короткій воді. Він пройде в Будапешті (10-15 грудня, – прим. Sport-express.ua). Це основний старт на найближче півріччя.