«Спочатку 2.11, а потім – мрія про 2.15»: Магучіх про рекорди, конкуренцію з Оліслагерс і дружбу з Дорофєєвою
- 01 «Оцінюю минулий сезон теж добре»
- 02 «В голові немає, щоб стрибати заради грошей»
- 03 «Із 2018 року на змаганнях відпочиваю на матраці, а з 2021 року — у спальному мішку»
- 04 «З сумкою Dolce & Gabbana ще не виходила»
- 05 «Незважаючи на обстріли, вдома все одно відчуваєш себе краще, ніж за кордоном»
- 06 «Відвідати концерт Наді Дорофєєвої – це вже традиція»
- 07 «Не дотримуюся дієт. В мене інтуїтивне харчування»
- 08 «Якби не стрибки, обрала б щось, зв'язане з менеджментом»
Олімпійська чемпіонка та світова рекордсменка Ярослава Магучіх – одна з найсильніших і найулюбленіших спортсменок України. Проте сезон-2025 став для неї випробуванням: на чемпіонаті світу в Токіо Ярослава здобула «бронзу», пропустивши вперед свою головну конкурентку — австралійку Ніколу Оліслагерс.
Чи зможе Магучіх повернути собі статус «номер один» у 2026 році та чи готова вона знову штурмувати планку 2.10 м? Про плани на майбутнє, «Стрілки чемпіонки», найдорожчу річ у гардеробі та залаштунки життя зірки читайте на Sport-express.ua.
«Оцінюю минулий сезон теж добре»
– Ярославо, 2024-й був роком абсолютного тріумфу — золото Парижа та історичні 2.10 метри. Але сезон-2025 видався складнішим: бронзові медалі на чемпіонатах світу у приміщенні та просто неба. Як оцінюєте цей спад? Це наслідок травми, про яку писали ЗМІ, чи психологічне виснаження після олімпійського циклу?
– Насправді, я оцінюю минулий сезон теж добре. Звичайно, не все вдалося зробити, як хотілося. Але я не вважаю 2025 рік провальним, тому що все ж виборола нагороди на чемпіонатах світу. Кожну медаль треба цінувати.
Як Ви сказали, 2024 рік був для мене тріумфальним. Тому, звичайно, залишилося багато емоцій після нього. І, звичайно, було непросто налаштуватися на 2025 рік.
– А як щодо травми. Вона вже залікована чи ще дається взнаки?
– Травма вже давно залікована. Це не впливає на результати.
– Які Ваші цілі на 2026 рік? На що можуть очікувати вболівальники? Чого хочете досягти?
– Мій найголовніший старт – це чемпіонат світу в приміщенні. Він пройде в кінці березня в Польщі. Також важливим буде й чемпіонат Європи, що стартує в серпні.
Маю на меті показати там найвищі результати, які тільки можливо. Підготовка до цих стартів вже почалася. Звичайно, мені хочеться удосконалити свої показники і піднятися на найвищу сходинку п'єдесталу.
Ярослава Магучіх. Фото: Getty Images
– Деякі ЗМІ поширили інформацію, що Ваш перший старт у 2026 році – міжнародний турнір у Котбусі (Німеччина). Там в попередні роки Ви перемагали три рази із п'яти виступів. Плануєте почати рік знову з перемоги?
– Це хибна інформація. Адже свій сезон я розпочну 17 січня, у Львові на меморіалі Олексія Дем'янюка. В Котбусі виступати не буду.
Наступний старт після Львова буде восьмого лютого. В Карлсруе (Німеччина) виступатиму на міжнародному турнірі.
– Там будуть Ваші головні конкурентки, австралійки?
– Поки не знаю. Ще немає стартових листів.
«В голові немає, щоб стрибати заради грошей»
– Австралійка Нікола Оліслагерс торік кілька разів випереджала Вас. Зокрема, забрала золото чемпіонату в Токіо. Ваше суперництво стає класикою легкої атлетики. Як спілкуєтеся поза сектором?
– Я дуже рада за Ніколу, що їй вдалося вибороти золоті нагороди найпрестижніших змагань. Перший раз я побачила Ніколу Оліслагерс на чемпіонаті світу в Досі (Катар) у 2019 році. З того часу вона подолала великий шлях – аж до золота чемпіонату світу.
Ми з дівчатами намагаємося спілкуватися, підтримувати зв'язок. Звичайно, в секторі всі більш налаштовані саме на стрибки, на результат. А ось поза ним зберігаємо дружні стосунки.
– Як можна пояснити, що саме дві австралійки нині є Вашими головними конкурентками?
– Це ніяк не можна пояснити. Адже у нас, в Україні, стрибунки у висоту також сильні. Як можна пояснити тоді, що в Україні сильні стрибки?!
Так склалося, що дві дівчини з Австралії потужно стрибають. Нагадаю, на останніх Олімпійських іграх за медалі боролися дві австралійки і дві українки. І вийшов такий же подіум - австралійсько-український.
– Якби про суперництво з Оліслагерс зняли фільм, яку б акторку запропонували на свою роль, а яку – на роль Ніколи?
– Я, чесно кажучи, ніколи про це не думала. Але хотілося б, щоб цей фільм знімався за нашого життя, і щоб ми самі зіграли ці ролі. Щоб це була власна автобіографічна стрічка, можна так сказати.
– Ви вже переписали історію, побивши рекорд Стефки Костадінової, який тримався 37 років. Зараз, коли ейфорія минула, яка наступна «цифра мрії»? Чи реально побачити 2.15 у Вашому виконанні найближчим часом?
– Дуже хочеться йти крок за кроком. Спочатку стрибнути на 2,11, щоб це був новий світовий рекорд.
До рекордної висоти 2.10 я йшла довгі роки тренувань і праці. Звичайно, є мрія, ціль. Тобто йти до цифри 2,15. Я буду робити все, що від мене залежить, щоб з часом подолати цю висоту.
Ярослава Магучіх. Фото: Getty Images
– Коли стрибун із жердиною Сергій Бубка підкорював нові висоти, йому виплачували серйозні премії за кожен світовий рекорд (загалом їх було 35!). А у Вашій дисципліні є серйозні премії за світові рекорди?
– Так, насправді, світова федерація World Athletics дає гроші за світові рекорди. Але у нас кожен сантиметр – це плід дуже важкої праці. Коли була молодшою, мала особистий рекорд 1 метр 99 см, для мене стрибнути на два метри було щось фантастичним. Тому такого в голові немає, щоб стрибати заради грошей.
«Із 2018 року на змаганнях відпочиваю на матраці, а з 2021 року — у спальному мішку»
– Ваші фірмові синьо-жовті «стрілки» та косички – це вже більше, ніж просто стиль. Ви розповідали, що процес їхнього створення допомагає заспокоїтися перед стартом. Скільки часу проводите перед дзеркалом у день виступів?
– Перед кожним виступом моя фішка – це мейкап. Я цілу годину витрачаю перед дзеркалом, щоб зробити собі зачіску, макіяж і «стрілочки» перед виїздом на змагання, який за дві години до їхнього початку. Це дійсно допомагає мені відволіктися.
Задумка «стрілочок» на обличчі була в тому, щоб показати всьому світу, що я з України, і ми продовжуємо боротися за свободу. Я хотіла зробити акцент на цьому.
– Це образ якийсь стиліст розробляв чи це Ваша знахідка?
– Це особисто моя ідея і знахідка.
– Не думали випустити колаборацію з якимось косметичним брендом на тему «Стрілки чемпіонки»?
– Поки не думала, але це гарна ідея.
– Після Парижа-2024 Ваше фото в спальнику стало світовим вірусним мемом. Вас називали «Сплячою красунею» Олімпіади. Як реагували на цей хайп?
– Насправді із 2018 року на змаганнях відпочиваю на матраці, а з 2021 року – у спальному мішку.
Втім, це стало справжнім фурором на Олімпійських іграх, бо їх дивиться весь світ. Я була дуже рада, що це все «розлетілося», і багато провідних світових ЗМІ писали про «сплячу красуню». Адже потім вони згадували і про мою історію, і про історію та події в Україні.
Ярослава Магучіх. Фото: Getty Images
– Чи не було пропозицій від виробників ліжок, подушок або, власне, спальних мішків стати їхнім обличчям?
– Мені не потрібен якийсь контракт у цьому плані. Але одна фірма мені дарує спальники і матраци.
«З сумкою Dolce & Gabbana ще не виходила»
– Яка найдорожча річ у Вашому гардеробі?
– Більшу частину мого гардеробу складають «пумівські» речі. Адже я є амбасадором бренду Puma, і в мене переважно спортивний стиль одягу.
Але, напевно, найдорожча річ в моєму гардеробі – це сумка від Dolce & Gabbana. Її купувала ще в 2021 році, але вона так і чекає на свій вихід. Не було можливості, тому що вона така нарядна.
– А вечірні сукні маєте? Ви ж нині не тільки видатна спортсменка, а й майже як зірка шоубізнесу. Ось із Надією Дорофєєвою танцюєте, разом знімаєте ролики.
– Я не хочу асоціювати себе із зіркою шоубізнесу, тому що я професійна спортсменка. Звичайно, ми живемо в світі технологій і соціальних мереж. Дуже круто, коли можна поєднати це все зі спортивною кар’єрою.
Якщо ж повернутися до вечірніх суконь, то вони в мене є. Я їздила на святкові заходи від European Athletics і від World Athletics, де був потрібен такий одяг.
– Наприкінці 2023 року Ви заручилися із Назаром Степановим, сином вашої тренерки. У 2024 році казали, що весілля довелося відкласти через війну та неможливість зібрати всіх рідних. Чи не змінилися плани? Чи є вже обрана дата, або ви все ще чекаєте на можливість відсвяткувати вдома, у Дніпрі?
– Це не обговорюється. Наступне запитання, будь ласка.
– Які у вас взаємини із мамою Назара – Вашим особистим тренером Тетяною Степановою?
– З Тетяною Володимирівною, моєю тренеркою, в мене дуже теплі взаємини. Ми завжди спілкуємося, намагаємося аналізувати все та розділяти спортивне життя і побутове.
– Який подарунок коханого запам’ятався найбільше?
– Я навіть не знаю. Напевно, спільна поїздка на відпочинок до Туреччини. Це в минулому році було. 
Ярослава Магучіх. Фото: Instagram
– А що там, у Туреччині, сподобалося?
– Просто відпочивали, ані про що більше не думали. Це був активний морський відпочинок. Я спробувала вейкбординг, над водою підіймалася.
– Нещодавно бачили Ваше відео, про відпочинок у горах…
– Це в Карпатах було. З друзями відпочивали.
– До речі, про друзів. Вони – спортсмени чи люди з іншої сфери життя?
– В мене є різні компанії – і спортсменів, і з іншої сфери життя. Втім, я постійно в спортивній родині, ми разом їздимо на збори і змагання. Тому, звичайно, у мене більше друзів саме зі спорту.
«Незважаючи на обстріли, вдома все одно відчуваєш себе краще, ніж за кордоном»
– Ви зараз постійно мешкаєте у Дніпрі?
– З осені і до кінця зими будемо вдома.
– Ваше рідне місто регулярно обстрілюють. Не боїтеся там жити? Зрозуміло, така зірка, як Ви, могли б обрати будь-яке місто. Вам би всі умови забезпечили в будь-якому куточку Європи і не тільки.
– За останні три роки ми постійно їздили з одного міста до іншого, щоб готуватися до змагань і показувати найвищі результати. Але від цього психологічно втомлюєшся. Тому що ти знаєш, що маєш домівку в Україні, у Дніпрі.
І тому осінь-зиму я вирішила бути вдома. Тут свої люди, друзі, моя квартира, мій кіт, який постійно поруч. Незважаючи на постійні обстріли, ти все одно відчуваєш себе краще, ніж за кордоном.
У попередні сезони в Україну я поверталася восени, на місяць-два. І потім знову їхала на тренувальні збори.
– Обстріли заважають тренуватися? І як впливають на психологічний стан? Як Ви це витримуєте?
– Звичайно, хочеться тренуватися в інших умовах. Але я намагаюся не звертати на це уваги, намагаюся психологічно налаштовуватися на тренування.
Ми слідкуємо, коли є загроза балістики тощо. У Дніпрі дуже зручно зробили, що розділяють сигнали повітряної тривоги по різних районах міста. Це все допомагає оцінювати ризики. І вдома все ж «переварювати» військовий час набагато легше, бо близькі поруч.
Ярослава Магучіх. Фото: НОК України
– Під час тривог Ви, зрозуміло, перебуваєте в укритті?
– Так. Під час тривог заборонено тренуватися. Ми займаємося в спортивній школі, де бігова доріжка приблизно на 100 метрів. І вікна по всій стіні. Це дуже небезпечно.
– Тренуєтеся самі чи з кимось ще? Ну, окрім тренерки, зрозуміло.
– Разом зі мною тренується син тренерки Назар і ще одна дівчинка.
– На міжнародних змаганнях постійно нагадуєте журналістам про війну і про те, що треба підтримувати Україну? Розкажіть про цей важливий аспект публічної діяльності.
– Після кожного змагання я даю багато інтерв'ю і постійно нагадую про війну в Україні. Після Олімпійських ігор чотири години розповідала ЗМІ про своє «золото», свій шлях, «прильоти» від ракет.
Ми всі працюємо й на інформаційному просторі за кордоном. Особливо у перші два роки війни у мене було багато онлайн-зустрічей із журналістами, де я намагалася донести, що відбувається в Україні.
Зараз продовжую це робити – і в ЗМІ, і в соцмережах. Плюс, нагадаю, я ще є амбасадоркою програми «Врятуй кінцівку». Це проєкт, який допомагає нашим пораненим військовим врятувати руки і ноги.
– Яким чином збираєте і передаєте благодійні кошти на це?
– Діє сайт із даними про військових, кому яка операція потрібна. До цієї ініціативи долучаються і небайдужі люди, і бізнес України.
– Скільки вже врятували кінцівок людям?
– Ми зібрали понад вісім мільйонів гривень і врятували майже дві тисячі кінцівок. Тобто допомогу отримали майже дві тисячі людей.
– Про росіян у спорті. В багатьох видах вони поступово насуваються і під нейтральним прапором, і під російським, як, наприклад, у шахах. Що ви думаєте про це? Наскільки реально, що у легкій атлетиці будуть нейтральні спортсмени виступати з Росії, Білорусі?
– Я дуже вдячна президенту Міжнародної легкоатлетичної федерації Себастьяну Коу за його стійку позицію. Він підтримує українських легкоатлетів і проводить з нами зустрічі. Водночас наголошує, що ніяких російських і білоруських атлетів на доріжці не буде до того моменту, допоки не закінчиться війна. До речі, Себастьян Коу приїжджав і до Києва, і до Львова (на чемпіонат України в минулому році).
Національний олімпійський комітет України, профільні федерації і Міністерство спорту намагаються завадити поверненню у Великий спорт представників країн-агресорів. Це проблема для українських атлетів, звичайно.
– Через Ваше фото із росіянкою Марією Ласіцкене на Олімпіаді-2020 виник скандал. Ще жалкуєте про це?
– Я не хочу про це говорити. Тому що я це вже пережила і у багатьох інтерв'ю про це розповідала. Для мене тема закрита, але це був мій досвід. Все, що можу сказати.
«Відвідати концерт Наді Дорофєєвої – це вже традиція»
– Який ваш улюблений фільм, музика?
– Я дуже люблю дивитися кінофільми. Звичайно, можу переглянути і більш легкі – від Marvel до стрічок про супергероїв. Тому що іноді хочеться, щоб в нашому світі теж були супергерої.
Але мій улюблений фільм – це «1+1» (відомий й під оригінальною назвою «Недоторкані» - М.Ш.). Я його обожнюю і можу постійно переглядати. Йдеться про хворого на візку. До нього потрапляє людина, яка наймається доглядати і показує, що життя продовжується.
Щодо музики, то я слухаю все, окрім хард-року. Він – не про мене. Дуже люблю сучасних українських виконавців. Багато класних пісень вони випускають. Я буваю на концертах – приміром, у Артема Пивоварова. Відвідати концерт Наді Дорофєєвої – це вже традиція. Нещодавно відвідала концерт DREVO – молодого виконавця, який співає «Смарагдове небо».
– Як Ви познайомилися із Надею Дорофєєвою?
– Наше знайомство було ще в 2021 році. Це була активна зйомка для бренду Puma Україна. Ближче ми познайомились минулого року, коли після Олімпійських ігор на концерті Надя мене привітала.
– Як вирішили станцювати разом для тіктока?
– Моя маленька племінниця – фанатка Дорофєєвої. Вона дуже хотіла сфотографуватися з Надею.
Я вирішила написати співачці і запропонувала зняти тікток разом. Вона якраз приїжджала в Дніпро на концерти. Ось так ми і започаткували традицію знімати тікток на виступах Наді Дорофєєвої. Останнє відео, яке всі бачили, було відзняте в її гримерці.
– Яка людина Надя Дорофєєва? Наскільки вона приємна у спілкуванні?
– Дуже приємна у спілкуванні, вона – справжня.
– Дорофєєва – прихильниця спорту загалом, чи особисто Ваша прихильниця, як спортсменки?
– Думаю, Надя почала особливо цікавитися спортом, вболівати після початку повномасштабного вторгнення. Як і багато інших українців, які в складний період шукали розраду у спортивних досягненнях своїх відомих земляків.
«Не дотримуюся дієт. В мене інтуїтивне харчування»
– Світовий рекорд без медалі чи золото Олімпіади з посереднім результатом?
– Краще досягнути позитивного результату в обох випадках.
– Підбори 12 см чи зручні кросівки?
– Зручні кросівки.
– А на підборах любите ходити чи не дуже?
– Зараз дуже рідко ходжу на підборах.
– Сувора дієта протягом місяця чи одне виснажливе тренування, а потім бургер?
– Другий варіант. Я не люблю дієти насправді, дуже не подобається це слово. Не дотримуюся ніяких дієт. В мене просто інтуїтивне харчування. Намагаюся не переїдати і не їсти багато смаженого, жирного.
– Які Ваші улюблені страви?
– Звичайно, найулюбленіші страви – це українські. За ними дуже сумуєш, коли за кордоном. Це, приміром, вареники із капустою, борщ. Люблю ще пасту, італійську.
– А що самі готуєте?
– Я, в принципі, багато чого сама можу приготувати. Ну, вареники рідко готую. На це треба дуже багато часу виділити, щоб наліпити тісто. А ось борщ готую частіше.
– Інстаграм чи жива книга?
– Книга, авжеж.
– А які книжки читаєте?
– Намагаюся читати біографії плюс щось психологічне. Ну, і звичайно, як у дівчинки, в мене є романи про кохання.
Ярослава Магучіх. Фото: НОК України
– Яка перша дорога річ, яку Ви купили собі за призові? Сумка, авто, нерухомість?
– «Айфон»-8. Це був 2018 рік.
– Чи боїться «королева висоти» висоти у звичайному житті? Наприклад, дивитися з балкону 30-го поверху.
– Ні, взагалі не боюсь. Мені, навпаки, висота подобається. Я б хотіла жити взагалі на найвищому поверсі!
– А на якому живете?
– На 6-у.
– А на дах в дитинстві вибігали?
– Так. На даху 9-го поверху була.
«Якби не стрибки, обрала б щось, зв'язане з менеджментом»
– А яку музику Ви ніколи не поставите у свій плейлист для розминки?
– А я взагалі не використовую музику для розминки. Вдома лише слухаю.
– Відтепер російських виконавців блокуватимуть на музичних стримінгах в Україні за рішенням РНБО …
– Вважаю, що це правильно під час війни. Наразі дуже багато є українських виконавців, які виконують гарні пісні. Наскільки я знаю, всі наші співаки намагаються співати саме українською. І це дуже кльово. Ну і плюс можна слухати світових зірок.
– Якби не стрибки в висоту, ким би зараз була Ярослава Магучіх?
– О, це прямо виклик мені пропонуєте. Я не люблю гадати, яким було б моє життя без стрибків. Напевно, було б щось, пов'язане з менеджментом.
– Ви зараз ще продовжуєте здобувати вищу освіту …
– Так, у державній Академії фізичної культури і спорту у Дніпрі. Вчуся на першому курсі магістратури. Опановую фах тренера.
– Опишіть свій 2025 рік одним словом.
– Емоційний, дуже емоційний.
Ярослава Магучіх. Фото: Instagram
– Чи дивилися Ви шоу «Холостяк» і чи подобається вам актор Тарас Цимбалюк як чоловік?
– Мені не імпонує Тарас Цимбалюк. І саме тому цей сезон не дивилася.
– Дивилися попередні сезони?
– Дивилася перші два сезони і ще позаминулий, коли повномасштабне вторгнення почалося.
– А взагалі телевізор дивитеся? Що саме?
– У мене два телевізора в різних кімнатах. Але я не сильно їх дивлюся. Віддаю перевагу ютуб-шоу зараз. В першу чергу гумористичним.
– Коли Вас запрошують на такі шоу, переважно приймаєте запрошення?
– Так, звичайно. Минулого року я була у «Левів на джипі» в «Клубі дилетантів». Мені сподобалося.
– Як Ви, одна з найбільш впізнаваних спортсменок України, ставитеся до популярності? Можете спокійно пройти, щоб люди не чіплялися, не просили фото та автографи?
– Я дуже рада, що все більше і більше людей впізнають мене. Але від надмірної уваги рятує те, що на змаганнях я зі «стрілочками» і косичками, а без них не всі мене ідентифікують.
Коли у Дніпрі тренувалася в парку, багато питали, чи я не олімпійська чемпіонка?! Я кажу»: «Так». Не всі вірили, що я можу тренуватися у рідному місті. Інші казали, що без «стрілочок» не впізнають. Доводиться пояснювати: я ж не кожен день їх наношу, тільки на змаганнях.
