Младен Бартулович: «Ми з Поворознюком потиснули руки, а потім він дав те скандальне інтерв’ю»
Хорватський тренер Зорі Младен Бартулович був максимально відвертим у проєкті Sport Media Club Dnipro, де розповів, чи залишиться працювати у Зорі, про останню розмову з президентом Інгульця Поворознюком та багато-багато цікавого про український та хорватський футбол
- про чутки щодо відходу із Зорі
- конкуренцію з Коноплянкою
- протистояння з Лупашком та Лавриненком
- чому у Хорватії мріють про Коломойського
- хто зараз демонструє кращий футбол в УПЛ
- хто познайомив його з дружиною
«Сконцентрований на роботі у Зорі»
– Про найближчі плани на зборах та трансфери
Бартулович: Багато пишуть, багато чуток (про можливий відхід – прим. В.Т.). Але я сконцентрований на роботі у Зорі. Хочеться гарно себе проявити. Це гарний шанс для мене на початку тренерської кар'єри. Маємо добре підготуватися на зборах, щоб зробити міцну команду, яка зможе боротися за високі місця. Вважаю, в нас команда з потенціалом, і ми можемо додати.
Нам потрібно підсилювати середину поля: шукаємо центрального півзахисника. Потрібен лівий центральний захисник після відходу Батагова. І шукаємо гравця в атаку. Потребуємо по одному гравцю в кожну ланку, окрім воротарської позиції. Це наше найбільш спокійне місце: маємо трьох дуже талановитих голкіперів. Сапутін, Турбаєвський і Мацапура, який вже набрав форму після травми, тож буде конкурувати.
Важко комплектувати команду, коли з'являються нові клуби, що пропонують високі зарплати. Це підвищує апетити українських футболістів. Треба шукати українців, що є важко, і доводиться переходити на ринок легіонерів.
– Арсеній Батагов, який зараз змінив Зорю на Трабзонспор, захисник чи півзахисник?
Бартулович: На мою думку, Батагову дещо не вистачає обсягу роботи для позиції опорного півзахисника, який грає постійно під тиском, маючи суперника за спиною. Гадаю, йому краще грати лівого центрального захисника. Він має дуже гарну передачу, діагональ, і може з цієї позиції починати будувати гру, бути більш корисним для команди. Але за потреби Арсеній може зіграти і опорного. Вважаю, що в нього великий потенціал, і у майбутньому він може бути гравцем збірної України.
Арсеній Батагов, фото: ФК Трабзонспор
«Дуже добре розумію Динамо та Шахтар»
– Про виступ Зорі у Лізі Конференцій
Бартулович: Потрапив до Зорі у непростий період зі зміною тренера – був у штабі у Лалатовича. Багато гравців тоді пішли, з'явилися нові, а календар був дуже щільний: чемпіонат плюс єврокубки. Груповий етап Ліги Конференцій – неабиякий досвід. Я дуже багато для себе взяв у професійному плані. В нас були гарні суперники: Гент, Маккабі Тель-Авів та Брейдаблік, а перед тим були два матчі з празькою Славією. Трохи не вистачило у другому матчі в Польщі, коли вели 2:0, мали момент, щоб забити втретє та вийти до групи Ліги Європи, але пропустили самі та потрапили до ліги Конференцій. Напевно, для нас це був оптимальний турнір. Було дуже важко грати, особливо враховуючи тривалі подорожі. У цьому сезоні ці складнощі дуже помітні на прикладі Шахтаря та Динамо. Їх багато критикують, але то дійсно дуже важко. Я дуже добре їх розумію. Також на початку сезону дуже важко було й Кривбасу.
«Хочу взяти Задорожного на збори»
– Про кращого бомбардира чемпіонату U-19
Бартулович: В нас дуже близькі стосунки між першою командою та U-19: мешкаємо на сусідніх поверхах (посміхається). Юрій Григорович Коваль, який є спортивним директором, стежить за молоддю, ми багато спілкуємося, дивимося на гравців. Я буваю майже на кожному тренуванні U-19. Оцінюємо, в кого є перспектива. Добре, коли є такий контакт.
Федір Задорожний – гарний нападник. Він орендований з Динамо, і невідомо, чи залишиться з нами. Я хотів би взяти його на збори, дати шанс зіграти проти дорослих команд. В нього є потенціал, хороші фізичні дані, гарна ліва нога, є гольове відчуття.
«Українські футболісти стають професійнішими. Але проблема з характером»
– Як змінилися українські футболісти
Бартулович: Молоді гравці зараз зовсім інші, ніж ми були. Це 100 відсотків. Українські футболісти змінюються. Стають більш професійними. Але, вважаю, є проблема з характером, і над цим треба працювати. Десь не вистачає сміливості, десь ніжки прибирають – раніше таке уявити було неможливо. Не можна на них кричати (сміється). Для них стали важливі також інші речі: соцмережі, якісь зовнішні прояви, вони багато чого переймають від закордонних зірок. Раніше футболісти були більш закритими, більш сконцентрованими саме на роботі.
«Прилетів до Дніпра – темрява. А потім побачив базу»
– Про появу у Дніпрі та оренди до «однокласників»
Бартулович: За півтора року до того, як перейшов до Дніпра, ми грали з цією командою на зборах у Туреччині. Дніпро тоді очолював Кучеревський, грали Ротань, Назаренко, Рикун, Шелаєв, Костишин... Потужний клуб, який грав у єврокубках. І у 2006 році якраз від Дніпра надійшла пропозиція до Гайдука – вони півроку стежили за мною. Знаю, що представники клубу були на матчах молодіжної збірної Хорватії, де я грав.
Олег Протасов і Младен Бартулович, фото: УНІАН
В мене були й інші пропозиції з Брюгге та Геренвену, але для Гайдука найбільш вигідною була саме з Дніпра. Тоді в мого клубу були фінансові проблеми, великі борги.
Про Дніпро та український чемпіонат мені багато розповів воротар Плетикоса, який тоді грав у нас в оренді з Шахтаря. Казав, до в Україні розвивається чемпіонат, клуби прогресують, і для мене то буде крок вперед. І я був дуже радий потрапити до Дніпра.
Пам'ятаю день, коли прилетів до України. Рейс був через Київ, і до Дніпра летів такий старий літак, була сильна турбулентність. Прилетів вночі – повна темрява, дорогою до бази побачив пару ліхтариків... Але коли прокинувся зранку, побачив базу Дніпра, яка тоді тільки нещодавно була оновлена. І враження вже були дуже хороші.
– Але навряд чи ви тоді припускали, що затримаєтесь в Україні майже на 20 років...
– Думав тоді, що через Дніпро, через участь у єврокубках з часом перейду до хорошого клубу із Західної Європи. Але склалося так, як склалося.
– Ви залишалися у Дніпрі, попри те, що доводилося йти у численні оренди...
– Ви ж самі знаєте, яка була ситуація. У футболістів було 5-6 варіантів. Навіть коли надходили пропозиції з інших українських клубів, казали, що в нас є можливість грати. Багато гравців потрапили до цієї системи.
– Футболістів це влаштовувало чи все ж таки було бажання вирватись за межі кола?
– Іноді хотілося, бо було прагнення зробити крок вперед. Але водночас чемпіонат тоді прогресував з кожним роком. Поштовхом розвитку стало і Євро-2012, після чого кращими стали стадіони і загалом інфраструктура. Приїжджало багато сильних іноземців. Та й особисто я вже адаптувався. За великим рахунком, нікуди не хотілося.
– Важко було конкурувати з Ротанем, Феррейрою, Коноплянкою?
– Дніпро такий клуб, де завжди була висока конкуренція. Коноплянка – гарний гравець, свій вихованець. Важко було конкурувати. Можливо, в самому Дніпрі я й не залишив такий помітний слід, але, наприклад, в Кривбасі це вдалося. Вважаю, там я грав добре. Може, хтось має іншу думку, адже матчі виходили різними. Але серед іноземців, здається, я зіграв за Кривбас найбільше матчів.
Младен Бартулович, фото: ФК Шахтар Донецьк
«У Хорватії патріотизм виховала війна»
– Про збірні України та Хорватії
Бартулович: У Хорватії не найкращі умови, що стосується стадіонів, інфраструктури. Тільки починаються з'являтися бази, як в українських клубів. У Хорватії мріють про людей, які б вкладали такі гроші, як Коломойський чи інші олігархи, які б збудували інфраструктури. Останнім часом почалися державні програми, за якими будуються поля, бази. Але водночас хорватських гравців відрізняють талант, характер, велика любов до своєї країни. Такий патріотизм виховала югославська війна. Сприяє розвитку гравців і клімат. Пам'ятаю, хлопчиком з ранку до ночі пропадав на футбольному полі. В Україні ж з листопада до лютого поля погані, а влітку, коли можна грати, в нас відпустка (сміється). Якщо серйозно, вважаю, що теперішнє молоде покоління українців дуже талановите. Багато гравців у закордонних клубах. Треба їх згуртувати та зробити зі збірної культ. У Хорватії кажуть саме так: збірна – це культ. Люди приїжджають грати саме за свою країну, і за рахунок цього Хорватія досягає результатів. Талант плюс характер плюс організація всіх процесів.
У юнацьких та молодіжної збірної України часто є хороші результати. У Хорватії такого немає. Можливо, тому, що акцент на підготовці індивідуальностей, і кожного року 2-3 новачків потрапляють до національної збірної. А тренери збірних України роблять команду, ставлять колективну гру, і нечасто хто з гравців виділяється. Це моя думка.
Топ-3 за грою в УПЛ прямо зараз
Бартулович: Динамо гарно грає у чемпіонаті, лідирує, без провалів йде. Олександрія, де хорошу роботу провів Руслан Ротань. І Кривбас після важкого старту з єврокубках зумів зібратися і гарно зіграти другу половину першого кола.
«Слова Поворознюка були неприємними, але я йому вдячний»
– Про прощання з Інгульцем
Бартулович: Я прийшов до нього і сказав, що збираюсь йти, тому що хочу для себе щось нове спробувати. Ми нормально поговорили, він запитав мене про причини ситуації з командою – я йому чесно все сказав очі в очі. Ми потиснули один одному руку, і все було нормально. А потім він дав інтерв’ю, в якому говорив про мене негарні речі. Може, він думав, що я буду в пресі переказувати нашу особисту розмову, і це була захисна реакція.
Але я б ніколи собі такого не дозволив: те, що було між нами, далі нікуди не пішло. Його слова були для мене неприємними, але хочу подякувати йому за наданий шанс перейти від кар’єри гравця до тренерської роботи. Це початок мого тренерського шляху.
Олександр Поворознюк, фото: ФК Інгулець
«З Карпатами був гарний матч»
– Про матч проти Карпат Лупашка
Бартулович: Для мене, як для тренера-початківця, важливою є кожна гра. У кожному матчі хочеться перемагати. Те, що ми працювали з Лупашком, Лавриненком… Гарне протистояння, вважаю, гарний матч був. Вони вели у рахунку, але ми виграли 2:1. Цікава гра була, і перемога була дуже важливою для нас. Турнірне становище зобов’язує нас лише вигравати.
«Батько воював та був у полоні»
– Про югославську та російсько-українську війни
Бартулович: Україна для мене – вже рідний дім. Вбачаю її вже своєю країною. Україна дуже гарна. А місто Дніпро стало рідним. Зараз працюю у Києві, але, коли приїжджаю до Дніпра, відчуваю затишок на душі. Ніколи не міг уявити, що в Україні буде війна. Для мене це був шок. Але після того я ще більше кохаю Україну!
Мій батько воював у югославській війні, навіть був два тижні у полоні – дякувати Богові, його відпустили. І коли почалася війна тут, він кожного дня телефонував – вмовляв поїхати з родиною до Хорватії. Але ми залишились. Почуваюсь тут як вдома і бачу своє подальше життя саме в Україні.
«Мати сказала обирати футбол, бо стадіон поруч»
– Про початок кар’єри
Бартулович: Коли почалася югославська війна, ми були вимушені переїхати з території Боснії, де мешкали, до Спліта. Там пішов до школи і потроху займався футболом у клубі з містечка біля Спліта. А коли батько поїхав працювати на будівництво тунелів до Німеччини, де був і до війни, родина поїхала з ним, і вже я там почав цілеспрямовано займатися футболом. Цікаво, що на цей вид спорту мене спрямувала мама. У Німеччині, коли йдеш до школи, маєш обрати вид спорту, яким будеш займатися. І вона сказала обирати футбол, оскільки стадіон поруч з домом (сміється). Вважаю, що саме там отримав основи і характеру, і дисципліни. За 5-6 років ми повернулися до Спліту, де почали нове життя. Рік я пограв за невеличкий клуб біля міста, після чого мене помітили у Гайдуці. Після перегляду взяли до команди U-14. Так почався мій шлях, а у 17 років я вже був у першій команді.
«З дружиною познайомив Кирило Тимошенко»
– Про знайомство з дружиною
Бартулович: З дружиною нас познайомив її однокласник Кирило Тимошенко (так, колишній заступник керівника Офісу Президента України – прим. В.Т.). Тоді він працював на одному з дніпровських телеканалів. Ми з ним познайомилися, коли він приїздив на базу знімати сюжет про команду. А вже потім він нас познайомив з Наталею (дружина Младена Бартуловича – донька відомого футболіста та тренера Сергія Башкірова – прим. В.Т.).