«Я б ніколи не одягнув футболку Динамо»: Сергій Кривцов — про «запрошення» Ігоря Суркіса та життя після Бекхема й Мессі
Сергій Кривцов – один із найбільш крутих вільних агентів українського футболу. Нагадаємо, вихованець запорізького Металурга, легенда та багаторазовий капітан донецького Шахтаря, який провів 34 матчів за збірну України, до недавніх пір грав за Інтер (Маямі) разом із Ліонелем Мессі.
Проте так вийшло, що легендарний Хав’єр Маскерано надалі буде будувати захисну ланку команди з Мессі, Бускетсом, Альбою та Суаресом без досвідченого українського легіонера. Що робитиме далі Сергій?
В ексклюзивному інтерв’ю для сайту Sport-Express.ua Кривцов розповів про таке:
- Що для нього зараз пріоритет у кар’єрі
- Про запрошення в Динамо від Ігоря Суркіса
- Ким себе бачить після завершення футбольної кар’єри
- Чим вразила Америка, Маямі та Інтер Бекхема
- Що УПЛ може підгледіти в МЛС і чи варто туди їхати нашій молоді
- З ким із українських футболістів спілкувався в США
- Що думає про гру Шахтаря в єврокубках
- Де бачить Забарного в майбутньому та чи згоден з референдумом «УФ»
- Коли спілкувався з Ребровим і чи здивувався наслідкам
- Про рік Шевченка на посаді президента УАФ
- Про рідних в Запоріжжі
«Я майже 13 років провів у Шахтарі, тому б ніколи не вдягнув біло-синю футболку»
— Сергію, ми досить незвично почнемо інтерв’ю, з вашого дозволу: із фактчекінгу. Тому що довкола вас багато було чуток і це наша можливість уточнити все в першоджерела. Ось у пресі з'являлася інформація, нібито Ігор Суркіс запрошував вас в Динамо. Розглядали б такий варіант? І чи були підстави для такої інформації?
— Я взагалі не знаю, хто це вкинув. Але ні: по-перше, це нереально, тому що в них є гарні та молоді центральні захисники, а по-друге, я майже 13 років був у Шахтарі, тому б ніколи не вдягнув біло-синю футболку Динамо.
— Ви взагалі розглядаєте варіант повернення в УПЛ?
— Думаю, ні. Тому що єдина команда, в яку б я повернувся — це Шахтар. Ти звикаєш до певного рівня організації, який був у Шахтарі чи Інтері (Маямі), тому не хочеться якось нижче опускатися, та й взагалі просто їхати, щоб догравати там свій футбольний вік.
— Агент Вадим Шаблій сказав «УФ», що Ваш пріоритет — МЛС. Це дійсно так, чи ви готові до розширення географії?
— Це дійсно мій пріоритет, залишитися в МЛС. І діти тут навчаються, тому хотілось би знайти команду, щоб за 3-4 години прилітати до них. Але подивимось. Зараз над цим працюємо, тому поки зарано щось говорити.
— Чи є вже якісь конкретні пропозиції на сьогодні?
— Поки ніякої конкретики.
— Що краще для вас: головний тренер, член штабу чи, умовно, спортивний директор? Що б обрали?
— Поки не знаю, але, можливо, хотів би себе спробувати у дитячому футболі чи бути в тренерському штабі. Але я розумію, що це ще важче, ніж бути футболістом. Життя гравця – приїхав на тренування, відновлення і поїхав додому. А тренеру треба до тренування відпрацювати цикл, після тренування. Хотілося б залишитися у футболі, бути, можливо, якимось функціонером, менеджером, але подивимось у майбутньому.
— Ви своє майбутнє після футбольної кар’єри бачите в спорті?
— Тут планувати важко, бо ми вже двічі планували своє життя, але в нас є кляті сусіди. В Києві було все добре: і бізнес, і житло, тому по завершенню кар’єри можна було б спокійно жити і займатися тренуваннями дітей, як хобі. Зараз вже нічого не хочу загадувати, бо треба жити сьогоднішнім днем.
Сергій Кривцов. Фото: Інтер Маямі
«Ми розмовляли, звичайно, з Бекхемом, але це футбольне життя. Інтер обрали інший вектор»
— Як Вам життя у Маямі, в Америці? До чого довелося підлаштовуватись? А що так і не сприймаєте?
— Якщо порівнювати з Україною, то життя перевернулося на 180 градусів. Я звик до більш простих речей, таких, як ДІЯ, коли клуб сам за тебе платить податки і ти отримуєш чисту зарплатню. А тут все треба заповнювати та віддавати самому, або користуватися послугами аккаунтера. Клуб давав контакти людини, з якою вони співпрацюють, але моя англійська не на такому рівні, щоб розуміти всі фінансові нюанси. Тому я вже обжився зв’язками і в мене є український бухгалтер тут. Всі ці страховки та платежі — це, напевно, найскладніше тут.
А так взагалі гріх жалітися, бо я люблю Флориду за її клімат. І навіть зараз тут 24 градуси. Я тут вже звик до цієї погоди, і коли в Україні я міг грати при морозі, а тут нещодавно був холодний циклон, і вже +9 — це холодно. Коли сюди тільки приїхав, то кондиціонери ставив на 18-19 градусів, а зараз вже +24С, бо тіло звикає до спеки.
— В яких місцях вдалося побувати? Що вразило? Як вам місцева кухня?
— А тут, окрім фаст-фуду, тільки стейки, м’ясо. Чесно кажучи, то я був дуже здивований. Тому що після Києва ми такі все балувані😊
Ми живемо не в самому Маямі, а за ним, в більш тихому містечку. Я думав, що Маямі — це топ-місто з класними ресторанами. Саме обслуговування та ресторани мене дуже неприємно вразили. Але, якщо шукати, то можна знайти європейські ресторани з цікавою кухнею. Однак ми з дружиною не такі часті відвідувачі ресторанів, можемо вийти раз на тиждень.
– Ясно, переїзди футболіста. А поза стадіонами США роздивилися?
– Минулого року ми їздили сім’єю в Нью-Йорк, Лос-Анджелес, щоб побачити різні частини Америки. Тут цілих 50 штатів, в ідеалі хотілося б їх усі побачити. Ми спочатку трохи сміялися з американців, що вони нічого не знають про Європу, але це така велика країна, в якій є все. Тому треба мати декілька життів, щоб все тут об’їздити.
— Хто з відомих людей (Ваших друзів) відвідував Вас тут?
— Минулого року перед Різдвом приїжджали Степаненко та П’ятов із родинами нас провідати. Ми декілька тижнів провели разом, було дуже весело, дуже багато дітей. А так ми неймовірно далеко, і не в усіх є змога вирватися до нас.
— На початку ваших виступів у Маямі Ви розповідали про розмову з Бекхемом, що він Вас вразив простотою. Чи була бесіда й після прощання з клубом?
— Тут такого немає, як у нас, на щастя чи на жаль. Але тут не спортивні директори та власники вирішують з приводу контрактів. Тут є окремі менеджери, які визначають питання зі складом на поточний та наступний сезон. Потім навіть більше з них питають, ніж з головного тренера. Ми розмовляли, звичайно, з Девідом, але це футбольне життя. Вони обрали зараз більш латинський вектор.
Девід Бекхем. Фото: Інтер Маямі
«Мені більш до вподоби, коли є дисципліна в клубі, всі на одному рівні, але я, на жаль, вже такого там не бачив...»
— Ви відчували таку атмосферу, що будете покидати Інтер, чи це стало несподіванкою? Як це сталося?
— Ні, це не було несподіванкою. Я бачив і розумів, до чого все йде. Потім у мене була розмова з головним тренером Мартіно, він сказав, що клуб не дуже хоче продовжувати контракти, я також сказав, що хочу чогось нового для себе.
Мені більш до вподоби, коли є дисципліна в клубі, всі на одному рівні, але я, на жаль, вже такого там не бачив. Тому нормально все сприйняв. Я дуже радий, що Херардо провів цю бесіду. Це ще раз підтвердило те, що він не тільки хороший тренер на полі, але і гарна людина поза ним.
— Враження від МЛС як організації та від Ліги як турніру: чи звикли ви до специфічного формату з плей-офф і без вильоту?
— Перший рік був дуже важким, бо ми звикли, що у нас є пауза влітку на 2-3 тижні та велика пауза взимку. А тут ми розпочинали 25 лютого і закінчили наприкінці жовтня - початку листопада, тому що не вийшли у плей-офф.
Було дуже важко, тим більше, що я в той час їздив в збірну України. Коли у команди було 3-4 дня вихідних, то мені потрібно було літати у Європу, а це через джетлаг завжди важко.
В МЛС вони люблять інтенсивність: як на полі, так і в ритмах. Але сама організація мені тут дуже сподобалась, бо на кожному стадіоні гарне поле, є такі, де синтетика, але гарної якості. Кожної гри майже повний стадіон, от за цим я дійсно сумував.
— У яких містах США та Канади найкрутіші стадіони та фани, а де, наприклад, вони бажали кращого?
— Напевно, по фанах для мене на першому місці — Коламбус, також ФК Лос-Анджелес. На рахунок полів, то один раз було таке поле, якщо оцінювати по 10-бальній шкалі, то воно – на п’ятірочку. Але це можна зрозуміти, тому що це було в Торонто восени в період дощів. Та, в принципі, навіть це найгірше поле було нормальним, не можу сказати, що там був город якийсь😊.
— Що УПЛ могла б підгледіти в МЛС?
— Я думаю, що, по-перше, це шоу, які вони роблять до матчу. В кожного міста є свої фішки: гелікоптери, салюти, навіть винищувачі пролітають. Але, звичайно, у нас це можливо буде тільки після війни, коли вболівальники повернуться на стадіони. Також дуже подобається, як у них розташована медіа-зона: ти все дуже швидко проходиш, і немає такого, як у нас в Україні, коли після кожного матчу задають одні й ті самі питання. Тут якось намагаються запитати і про родину, і про ситуацію в Україні, і про матч.
«Лео достатньо сором’язливий, він мало говорить і не володіє англійською»
— Ви сказали, що клуб взяв курс на іспаномовних гравців. Чи є в цьому вплив Мессі та інших екс-барселонівців? І взагалі, яке враження залишив Лео як людина, як колега?
— Всі вони четверо – барселонівські легенди – дуже нормальні люди. Лео достатньо сором’язливий, він мало говорить і не володіє англійською. Мессі та Жорді Альба розмовляють тільки іспанською мовою. Тому з Лео в мене не було таких великих розмов, хоча я почав вчити іспанську, але це не той рівень, щоб щебетати про все. Але, в цілому, враження з першого дня дуже добре, позитивне, як я і казав, вони гарні люди.
Вплив на клуб... навіть не знаю, можливо, і є. Тому що з підписанням контракту до Мессі перейшла частка клубу.
Кривцов і Мессі. Фото: Інтер Маямі
— У США проживає та працює ще кілька українських футболістів. Чи не доводилося зустрічатися? Може, чули щось про Березовчука, Пшеничних, Богуша?
— Я спілкувався з Андрієм Березовчуком, він на той момент, коли ми розмовляли (півроку тому), працював у дитячій академії Чикаго Файр. Знаю про Стаса Богуша, що він десь тут в моєму місті живе, але ми так не спілкувалися. Щодо Пшеничних знаю, що він тут тренував в академії. Останнє чув, що він у траковому бізнесі.
— Як оціните виступ захисника Коламбус Крю Чеберка, його роль у команді-чемпіоні?
— Два сезони – два трофеї. Я дуже радий за нього. Коли він перейшов в Остін, я йому дзвонив, намагався розказати нюанси фінансової системи тут. Тому що тут треба переналаштовувати свій мозок, принаймні, для мене це було складно. Я йому все це детально роз’яснив.
- 🔥Читайте також: відверте інтерв’ю Євгена Чеберка для «УФ»
— Нині чутки відправляють відразу кількох українських гравців у МЛС, а дехто, — як той же Крупський, — відмовився від пропозиції звідти. Розумієте такий підхід Іллі, який замість Шахтаря, Динамо чи США вибрав першоліговий Металіст 1925?
— Чесно кажучи, ні. Я не зрозумів його вибору. Остання тенденція — це те, що із МЛС молоді гравці потім ідуть в європейські клуби, і не найнижчі. Тому мені здається, що в нього була можливість тут показати себе, зарекомендувати і потім поїхати до Європи. Але це його вибір, тому я не можу якось критикувати.
— Чи не зустрічали ви київського хокеїста Понікаровського? Він же нібито проживає в Флоріді, його син в Інтері займається.
— Не знаю, на жаль. Я тільки бачив, що в академії U-17 працював тренер українець. Та й взагалі дуже важко зустрітися з гравцями академії чи їхніми родинами, бо в них із першою командою різні поля та графіки. Ми бачили другу клубну команду більше.
«В Інтері (Маямі) образилися, що я на свої гроші купував білети на футбол для українців Флориди»
— За вашими відчуттями, Шахтар, Динамо та інші українські клуби були б конкурентоздатними в МЛС?
— Так, це 100 відсотків. Ми нещодавно зустрічалися з одним із тренерів Шахтаря, він працював асистентом Каштру (Філіппе Челіккайя, – прим. К.П.). Зараз він тренує в Чикаго Файр. Ми зійшлися з ним на думці, що в Україні та Європі більш тактичний футбол, де при рахунку 2:0 ти вже закриваєш гру контролем м’яча, «сушиш» гру. А тут, навіть якщо ти виграєш, то все одно команди біжать уперед, намагаються ще забити, навіть якщо пропустять.
Їм краще програти 1:5, ніж виграти 1:0. Вони люблять шоу, і вболівальники за цим приходять. Це, з одного боку, добре, але, як для тренера чи спортсмена, який хоче мати гарні результати, то доводиться вже робити важкий вибір.
— Як ваші діти? Вони займаються футболом? Як їм життя в Америці?
— Ми дуже раді, що вони почали вивчати англійську, тому для них не було такого стресу в переході на іншу мову. Вони приїхали сюди в квітні 2023 року, і ми їх відразу віддали до школи, щоб вони не втрачали час та змогли відчути атмосферу, знайшли якихось товаришів і на наступний рік йшли з певними знаннями цієї школи.
Зараз їм дуже подобається. Тут школу можна вибрати лише за місцем проживання. Тому ми спочатку знайшли школу, а потім, відштовхуючись від цього, і дім.
— Чи багато українців у вашому районі?
— Світ виявився маленьким: в Бока-Ратон ми зустріли двох своїх сусідів з Києва. Мій старший син Андрій товаришує з хлопцем, і, як виявилось, вони з мамою із Запоріжжя. Бувають такі зустрічі, що з людьми ви жили в сусідніх під’їздах, а зустрілися в Америці. Тут велике українське ком’юніті, є групи в Телеграм, де люди допомагають один одному в якихось побутових питаннях.
До речі, на перші дві гри я купував квитки за свої гроші для українців, а коли клуб дізнався про це, то трохи навіть образився, тому що я їм нічого не сказав. І вже на наступну гру Інтер зробив безкоштовні квитки для дітей із України, забезпечили всякі ласощі, вони виносили полотно на поле, після гри ми поспілкувалися на полі, зробили фото. Клуб в цьому плані дуже гарно себе повів.
Сергій Кривцов. Фото: Інтер Маямі
«Зараз дуже цікаво дивитися УПЛ, бо кожен у кожного може відібрати очки»
— Чи стежите за чемпіонатом України? Вірите, що Полісся, Кривбас або ФК Олександрія можуть стати постійною «третьою силою»?
— Так, звісно, дивлюся. Стежу, в першу чергу, за Шахтарем. Не завжди виходить, але я намагаюся. За американським часом матчі завжди припадають на день. З одного боку, не завжди дуже зручно, але з іншого боку, вдень подивився — і вечір вільний😊.
Я думаю, що з цією ситуацією в Україні клуби більш вирівнялися. Зараз дуже цікаво дивитися УПЛ, бо кожен з кожним може зіграти, відібрати очки. Звичайно є просадка, якщо порівнювати з 2014-м роком, але це, нажаль, наші реалії.
— Що думаєте про виступ Шахтаря в УПЛ і єврокубках?
— В цьому році в єврокубках новий формат, і мені це здається прикольним, що ти не граєш по дві гри з одними командами. Звичайно, що це дуже важко. Я так сам прожив сезон, коли ти з автобуса – в літак, в тебе немає часу на відновлення. Звісно, що це дає вплив на результат і гру. Шахтар за останні роки змінив дуже багато тренерів, і я не знаю, скільки часу дадуть Пушичу. Подивимось...
«На першому місці — Жора Судаков. Він – як моторчик команди, завжди намагається загострювати гру, йти вперед»
— Кого б зараз могли виділити з гравців Шахтаря?
— На першому місці — Жора Судаков (лауреат референдуму сайту zbirna.com, в якому голосували самі футболісти і тренери УПЛ, – прим. К.П.). Він – як моторчик команди, завжди намагається загострювати гру, йти вперед. Саня Зубков — це людина, яка вміє креативно себе повести на полі, завжди щось видумати, віддати тонкий пас.
Я не розумію, як можна було тримати в запасі Тараса Степаненка. Ще коли я грав у Шахтарі, то було відчутно, як команда грає з Тарасом та без нього — це дві різні команди. Я розумію, що питання віку, але це гравець такого рівня, якому ще є що показати.
— Як Вам Динамо, яке при цьому у внутрішніх турнірах успішне, а в єврокубках — провальне?
— Є таке. Добре розпочали сезон, в принципі, і закінчували добре, коли Олександр Володимирович [Шовковський] прийшов. Тут треба розуміти, що і тренер молодий, це по факту його перша робота в якості головного тренера, плюс команда дуже молода, там окрім Ярмоли й Буяльського досвідчених футболістів вже майже немає. Звісно, що їм треба набити «ґулі».
Але рівень гравців у Динамо дуже класний. Потенційно це сильна команда, зараз вони пройдуть цю «катку», і думаю, наступний сезон буде сильнішим. Бо по складу це дуже гарна команда.
Гравці Динамо. Фото: ФК Динамо
«Я спілкувався з Ребровим, тому, коли мене не викликали в збірну, це не стало новиною для мене»
— Чого чекаєте від збірної України та чи ще очікуєте на дзвінок Реброва?
— Я спілкувався з Сергієм Станіславовичем, тому, коли мене не викликали, це не стало новиною для мене. Я думав, що так і може бути, бо в нас тут чемпіонат не зупиняють. А в збірній є два основні центральні захисники — Забарний та Матвієнко, які гарно справляються. Їхати до збірної — це й пропускати ігри в клубі, й там бути в запасі. Тому [на той момент] для мене було краще лишитися тут та приносити користь команді.
— Як Вам прогрес Забарного? Чи готовий Ілля до чогось більшого, ніж середняк АПЛ?
— Я б його виділив зараз як найкращого гравця збірної. Дуже гарним було рішення, що він перейшов саме в Борнмут, тому що не було такого великого тиску зі сторони вболівальників. Зараз вони йдуть у верхній частині, і це вже перемога для фанатів клубу. Ось МанСіті підписали гравця з Узбекистану, я не те, що скажу, що Заба не слабкіший за нього, а він на 2-3 голови вищий. Думаю, що скоро Ілля буде в топ клубі.
«Зараз треба тільки сподіватися на мінімальний термін і Міша за цей час стане ще сильнішим»
— Стосовно тиску... Що думаєте відносно ситуації з Михайлом Мудриком і допінгом?
— Я впевнений, що він сам нічого не вживав, це йому просто не потрібно. В нього від природи є працездатність і топові фізичні якості. Зараз треба тільки сподіватися, що дадуть якийсь мінімальний термін і Міша за цей час стане ще сильнішим та здивує нас на футбольних полях. Дуже б хотілося, бо дуже талановитий футболіст та гарна людина.
— На сайті «Український футбол» проводилися референдуми для визначення героїв 2024 року. Найкращими визнані: Забарний (гравець і легіонер), Трубін (воротар), Ротань (тренер), Безерра (легіонер). Згодні?
— Думаю, так, враховуючи цей сезон. Як розпочав Ротань та ФК Олександрія, як довів команду до зимової перерви на такому високому рівні… Руслан Петрович зробив великий пуск, підйом для клубу.
— Нещодавно виповнився рік, як Андрій Шевченко став новим президентом УАФ. Як би оцінили досягнення?
— Я думаю, після минулої адміністрації одного року буде замало, щоб робити висновки. Але я вже бачу прогрес у дитячому футболі. Зараз зробили виїзд дитячих футбольних тренерів на стажування до МанСіті. Це вже великий поштовх. В цьому році футзалістам виділили нормальні кошти, знайшли партнерів.
Я думаю, що за рік роботи більше позитивних моментів, ніж негативних. Звичайно, що негативні були, але позитиву більше.
Андрій Шевченко. Фото: Instagram
«Багато клубів із європейських ліг, МЛС спостерігають за нашими»
— Чи вірите у покращення нашого футболу? Від чого це залежить?
— Зараз гарні можливості для молодих гравців, бо багато клубів із європейських ліг, МЛС спостерігають за нашими гравцями в УПЛ. І навіть за Першою лігою.
— В США зараз новий президент – Дональд Трамп повернувся в Білий Дім. Які настрої всередині і як люди зараз ставляться до України?
— Коли я тільки перейшов сюди, то абсолютно всі запитували за війну, намагалися зрозуміти, підтримати. Звичайно, що є така тенденція, що зараз вже менше згадують про Україну. Я багато спілкувався з нашими, які тут давно живуть, і думки розбіглися, бо одні кажуть, що Трамп закінчить війну, але не на наших умовах, інші ж кажуть, що він зараз буде душити оркостан. Тут навіть американці не знають, чого саме очікувати, не кажучи вже про українців.
— Чи все гаразд із вашими близькими та рідними в Запоріжжі? Як сприймаєте новини із рідного міста та України?
— Дуже переживаю, бо мої батьки та сестра з родиною живуть у Запоріжжі. На жаль, люди до всього звикають... Сестра з дитиною та мама приїжджали до Києва, коли Запоріжжя сильно обстрілювали, але побули декілька місяців і повернулися назад до своїх домівок і чоловіків. Вони кажуть так: «Якщо вони будуть наступати на Запоріжжя, то ми встигнемо виїхати».