«Україну очікує глибока яма»: Медведенко пророкує час руїни у вітчизняному баскетболі

Аватар Віктор Глухенький Віктор Глухенький
2354
2 голоси
«Україну очікує глибока яма»: Медведенко пророкує час руїни у вітчизняному баскетболі
Станіслав Медведенко, фото: Oleksandr Osipov/shutterstock
Дворазовий чемпіон NBA Станіслав Медведенко, дав велике ексклюзивне інтерв’ю сайту sport-express.ua, висловивши свою фахову думку про стан справ у вітчизняному баскетбольному господарстві і не лише.

Бесіда з Станіславом Медведенком відбулася за чашкою кави в одній з київських кав’ярень, після безсонної ночі журналіста сайту sport-express.ua Віктора Глухенького, який в ніч на 5 грудня спостерігав за фіаско Бостон Селтікс в поєдинку проти Індіани в 1/4 фіналу внутрішньосезонного турніру NBA.

Тож розмову з колишнім важким форвардом Лос-Анджелес Лейкерс вирішено було розпочати саме з обговорення цього нового і багатьом в Україні незрозумілого поки турніру, але це тільки одна з тем бесіди:

  • навіщо NBA внутрішньосезонний турнір
  • як справи в Михайлюка та Леня
  • що незрозумілого в словах Бродського
  • спіймані на вулиці легіонери
  • в чому небезпека нинішньої ситуації для вітчизняного баскетболу 

«Михайлюк сидить у глибокому запасі. Бостон дуже чітко окреслив роль Свята».

– Станіславе, як вам взагалі задумка керівництва Асоціації з проведенням цього турніру? 

– Багато в чому цей турнір заточений під комерцію. В NBA взагалі все, абсолютно все, на комерційній основі. Суто комерційна ліга.

Звісно, в них є і соціальні проекти, наприклад NBA without вorders, NBA care, але, щоб фінансувати всі ці проекти, потрібні гроші, куди ж без них, тому все й зав’язано на комерції.

NBA – локомотив розвитку всіх світових ліг. Вони постійно вигадують щось нове. Цей турнір і є черговим експериментом від асоціації.

– І як у NBA з цим експериментом? 

– Мені він подобається. І людям за океаном, наскільки я знаю, також. Виключно позитивні відгуки чую та читаю в мережі.

Формат турніру стимулює до того, щоб на кожну гру команди налаштувалися. Хто буде краще мотивований, той і переможе. В поєдинках внутрішньосезонного турніру NBA немає другого шансу, другої гри, щоб відігратися. 

– Михайлюк гру проти Індіани пропускав. Та й взагалі, якось він в цьому сезоні не вражає, м’яко кажучи. Можливо, Бостон, де запалюють монстри рівня Джейсона Тейтума та Джейлена Брауна, просто не його рівень, За всієї поваги до Свята? Чи не краще б йому було розглянути інші пропозиції влітку?

– У Свята, наскільки мені відомо, не було ніяких інших варіантів в NBA, окрім пропозиції від Бостона. Не було з чого вибирати. Тому він і погодився. 

Святослав Михайлюк, фото: AP Photos

Так, Михайлюк сидить у глибокому запасі і поки всі лідери команди Джо Мазулли будуть здорові та демонструватимуть високу якість гри, то він там і залишиться.

Бостон дуже чітко навіть своїми контрактними зобов'язаннями окреслив роль Свята – він розпочинав сезон з так званим негарантованим контрактом. 

– У Михайлюка були варіанти укласти угоду з грецьким Панатінаїкосом. Гуляла така інформація мережею. В Європі він точно мав би більше часу.

– Можливо. Але, варіант в NBA був лише з Бостоном. Знаєте, те що Михайлюк залишився в NBA – це вже дорого коштує. 

Другий позитивний момент для нього ‒ це те, що, зважаючи на склад та амбіції Бостона, він реально може стати чемпіоном NBA.

У випадку, якщо хтось із основних травмується, то Свят ще й отримає більше ігрового часу. І якщо вистрелить, полетять кидки, то, можливо, й його роль запасного в Селтікс зміниться. Проте на даний момент передумов немає.

– Щодо амбіцій Бостона. Вже не перший сезон до початку регулярного чемпіонату Селтік завжди один з головних претендентів на чемпіонство, але в плей-оф то в першому ж раунді від Брукліна вилетять, то в фіналі Сходу від Маямі, то програють Голден Стейт у головному фіналі.

– Зараз Бостон на ходу. Дуже пристойна команда у Мазулли, але в нього недостатня глибина складу. І це турбує найбільше. Якщо у Бостона вилетить один-два ключових виконавці, вони посипляться.

– Вилетів із внутрішньосезонного турніру NBA і Сакраменто Леня. Олексій нині лікується, але як Вам взагалі рівень його баскетболу?

– Він дуже пристойно розпочав сезон. Зі своєю роллю в Сакраменто Олексій справляється дуже і дуже непогано.

Знову ж таки, він, здебільшого, виходить на заміну, але відпрацьовує свої хвилини на всі сто відсотків. Не бачу, які до нього можуть бути претензії в Майкла Брауна.

Олексій Лень, фото: NBA

Леню після того, як він відновиться, важливо зберегти цей ритм – і тоді Олексій ще зможе два-три сезони відіграти в NBA на гідному рівні.

«Риторику Бродського не розумію. Навіщо було стільки лайна виливати на хлопців?»

– Продовжуючи тему наших хлопців з NBA. І Михайлюк, і Лень не приїхали до збірної на ігри прекваліфікаційного турніру до Олімпійських Ігор. Через це на них доволі жорстко наїхав президент ФБУ Михайло Бродський, який фактично прямо звинуватив їх у небажанні грати за Україну, сказавши, цитую, «ви не бідні люди і нехай це буде на вашій совісті. Особистий добробут важливий, але обов'язок перед Батьківщиною віддавати треба», кінець цитати.

– Я всю цю риторику Бродського взагалі не розумію. Навіщо було стільки лайна виливати на хлопців? 

Якби ця людина хоч трішки розбиралася в баскетболі, то він би розумів, що в цьому турнірі в України не було жодних шансів.

Та й це ж була лише прекваліфікація. Навіть якщо б Україна перемогла в своїй групі, то не завоювала б путівку на Олімпіаду в Парижі у 2024 році, а лише пройшла до кваліфікації. Якби був шанс напряму отримати путівки на Олімпіаду, перемігши в цьому турнірі, то це одне питання, а так…

Припустимо, Україна б виграла цю прекваліфікацію якимось дивом. І що далі? У вирішальній кваліфікації всі збірні будуть грати найсильнішими складами. Греція з Яннісом Адетокунбо (лідер Мілуокі Бакс), Сербія з Ніколою Йокічем (головна зірка Денвер Наггетс) і так далі. І в такій компанії в України вже на 100 відсотків не було б ніяких шансів. Говорячи про відсутність шансів, я саме це мав на увазі, шанси на путівку до Парижа-2024.

– Бродський і про Вас згадав. Знову ж цитата: «В наш час не можна просто взяти і не приїхати у збірну, як це колись робив Медведенко, сьогодні усі мають віддавати своєму народу те, що вони можуть та вміють», – сказав президент ФБУ.

– Якби Бродський умів аналізувати, прораховувати, дивитися бодай на крок вперед, то він би не казав того, що сказав, а зберіг би краще з гравцями нормальні особисті відносини. На майбутнє.

Михайло Бродський, фото: ФБУ

Щоб хлопці потім, після війни, приїздили до збірної самі та з радістю. Щоб їх ніхто не вмовляв. 

А тепер особисто в мене дуже великі сумніви, що вони в майбутньому будуть симпатизувати цьому керівництву ФБУ і рватися у збірну.

– Тобто, претензії геть не обґрунтовані?

– У Леня були травми протягом сезону. Михайлюк сидів певний час без контракту.

Давайте просто пофантазуємо. Приміром, Михайлюк приїздить до збірної на цю прекваліфікацію до ОІ і на ній зазнає травми. При цьому – не маючи контракту. І він тоді геть втрачає всі шанси, навіть теоретично, отримати пропозицію з NBA.

І що? Бродський би взяв на себе витрати на лікування і відновлення Михайлюка? Платив би йому умовний мільйон доларів за контрактом, який той втратив через травму, якої зазнав у збірній?

– Якщо це питання, то я в таке не вірю.

– От і я ж про це ж. Замість комунікації з тим же Михайлюком, Ленем, нашими зірками, які б могли допомагати не лише нашій баскетбольній збірній, а й країні загалом, повний деструктив. 

Затіяли таке щось… Навіть і не знаю, як назвати. Якесь, даруйте на слові, лайнометання.

«За всіма розкладами, в України не дуже хороші шанси вийти на Євробаскет-2025»

– Як оціните шанси України пробитися на Євробаскет-2025? Обійшлося без Іспанії, Греції чи Сербії, але суперники синьо-жовтим теж випали непрості.

– З цієї групи Україна може виходити на Євробаскет. Не бачу ні в Словенії, ні в Ізраїлі, ні тим паче в Португалії нічого страшного. Але все буде залежати від того, хто приїде в нашу збірну. І до табору збірних наших суперниць також. Проте є в мене підозри, що Віталію Степановському не вдасться зібрати найсильніших гравців.

Зараз більшість наших провідних баскетболістів якісь розтріпані, мало грають і багато травмуються. Більша частина нашої збірної це представники одного клубу – Прометея. Лише Олександр Ковляр та Артем Пустовий в Іспанії за Обрадойро грають. 

Артем Пустовий, фото: БК Обрадойро

І знову ж таки, ми ж не будемо грати всі домашні матчі дійсно вдома. Ще один мінус. Тож, за всіма попередніми розкладами, в України не дуже хороші шанси на те, щоб вийти на Євробаскет-2025.

– Як Вам взагалі кандидатура Степановського, який, крім южненського Хіміка, ніде з дорослими колективами в Україні не працював? Ще є досвід роботи в румунській Крайові, але румунський баскетбол дуже сумнівної якості.

– Чув про нього чимало відгуків. І хороших, і поганих. Зараз щось говорити про нього я не можу. Потрібно взяти паузу та подивитись, що в нього з цією збірною вийде. Тоді вже можна буде якось оцінювати його роботу.

«Збірна Багатскіса була однією з найкращих за всю історію. Шкода, не зміг реалізував потенціал тієї команди»

– Степановський також був у штабі Айнарса Багатскіса. Латвієць чотири роки досить плідно працював з Україною і не втік навіть після початку війни, але все ж покинув свій пост. Чи не варто було б такого маститого тренера утримати бодай на час відбору на Євробаскет-2025?

– Причина у великій зарплаті Багатскіса. Айнарс дуже компетентний, а тому й високооплачуваний спеціаліст. Наскільки я знаю, то він останній рік роботи в збірній він і так навіть погодився на зменшення зарплати

Але, знаєте, я також думаю, що він вичерпав той потенціал зі збірною, який він мав. М'яко кажучи, вже напрошувалися зміни. Він пройшов довгу дистанцію зі збірною. В нього була хороша збірна. Йому десь не пощастило, десь не допрацював…

Збірна Багатскіса була однією з найкращих за складом за всю історію, дуже зріла команда. Шкода, що Багатскіс не зміг реалізував потенціал тієї збірної.

– А як же збірна України зразка Майка Фрателло?

– Фрателло сильніший за Багатскіса, як тренер. В нього був сильний тренерський штаб. Більшість наших збірників, які пройшли школу Фрателло, потім грали у Багатскіса. Айнарс отримав вже сформованих, дорослих виконавців, які розпочинали шлях у збірній саме при Фрателло.

«В найближчі два-три роки на збірну України очікує глибока яма».

– Не сьогодні-завтра, тобто рік-два, і в нас намічається зміна поколінь. Про це, власне, Ви натякнули самі.

– Так. І не тішить той факт, що молодих і талановитих дуже мало. Хіба згаданий раніше Олександр Ковляр та важкий форвард Андрій Войнолович з Прометея. І все. Збірна України нині непомітна підійшла до межі. Вже зараз, от прямо сьогодні, потрібно думати про зміну поколінь. 

В’ячеслав Кравцов (36 років) іде, Денис Лукашов (34 роки) іде. Вони вже втрачають свої оптимальні кондиції. Вік, травми. З цим нічого не поробиш. Треба шукати нову, свіжу кров. 

Денис Лукашов, фото: ФБУ

Повторюсь, молодих хлопців, які б зараз могли дійсно посилити збірну, я не бачу. Ситуація, без перебільшення, дуже складна. В найближчі два-три роки на збірну України очікує глибока яма.

– Геть біда з молоддю?

– Розумієте, я не бачу хлопців в Україні рівня того ж Cаші Ковляра, Іссуфа Санона, Артема Пустового. От немає нині на підході таких гравців. 

– Хоч хтось вирізняється?

– Є Олександр Кобзистий, який грає в Сербії, є Максим Шульга з команди Вірджинського університету, проте поки їх справжній рівень під питанням. 

Задатки є, але в їх віці ті ж Санон, Пустовий, Мішула вже демонстрували зрілий баскетбол. Вони навіть візуально на паркеті інакше виглядали. Сподіваюсь, з часом і Кобзистий, і Шульга додадуть.

Але ж це два прізвища, два гравці. Більше навіть і назвати нікого не можу.

«Не зрозумів цього всього «двіжу» в Прометеї з Броніславом Вавжинчиком»

– Наскільки правильним рішенням з боку керівництва Прометею була повна релокація клубу до Латвії?

– Рішення абсолютно правильне. Навіть не потрібно багато аргументів наводити. Лише один – логістика. Хтось може сказати, мовляв, футбольний Шахтар в Україні залишився. Та не варто порівнювати футбол і баскетбол. У футбольних команд менше ігор, відповідно і переміщень, переїздів, перельотів.

Баскетбольна команда щотижня фактично грає на виїзді, тобто за кордоном.

У Прометея була пропозиція одразу грати в Єврокубку. Керівництво клубу її прийняло, звісно ж. Кожен тверезомислячий керівник так і мав би зробити зі своїм клубом. Це було б божевіллям не пристати на пропозицію грати в Єврокубку.

Гравці Прометея, фото: БК Прометей

Рішення прагматичне, але цілком правильне.

– Але ж футбольні клуби з України – учасники єврокубків – діставалися сусідніх Польщі, Словаччини, Угорщини…

– Знову ж, хтось скаже, що можна було б базуватися в умовному Ужгороді, ближче до кордону, але ж немає зараз в Україні працюючих аеропортів.

Тобто, якби навіть Прометей базувався за 10 кілометрів від кордону зі Словаччиною, в Ужгороді, це б не врятувало команду від постійних трансферів до Братислави, Варшави, Катовіце чи якогось іншого європейського міста, звідки потрібно було б летіти

– Які перспективи Прометея в цьому сезоні Єврокубка? Нині «титани» не дуже впевнено почуваються в групі й взагалі можуть не пройти до плей-оф.

– Вони зробили одну, але дуже велику помилку. Я не зрозумів от цього всього двіжу в Прометеї з новим спортивним директором клубу Броніславом Вавжинчиком (польського фахівця вже звільнили, – прим. sport-express.ua). 

– Що він наробив?

– Чоловік, не розуміючи всієї кухні, відразу почав робити трансфери. Підписали гравця з гучними іменем, а він, м’яко кажучи, не вписався в колектив, бо індивідуаліст. Тупо працював виключно на свою статистику. Йому було по барабану на командну гру. 

Є такі чутки, що так прямо і казав, що приїхав до Прометею виключно, щоб підзаробити грошей і набити собі статистику (мова про американського захисника Маркуса Кіна, – прим. sport-express.ua).

– А як треба було робити?

– Потрібно було зробити паузу та почекати, поки відновляться гравці і вже потім купувати нових виконавців, які б ще підсилили Прометей.

Наклалося одне на інше і почався бардак. От тому в Прометея і стався такий зіжмаканий старт в новому сезоні.

– Вихід є?

– Але от зараз я дивився ігри і бачу, що висновки зроблені. Парочку гравців, які не вписувались у схеми Гінзбурга, все ж відчепили. Відновилися після травм Ілля Сидоров, Іссуф Санон, Іван Ткаченко, повернувся Джиан Клавелл. І поволі гра налагоджується. Якщо Прометей витримає ритм, не буде шарахатися зі сторони в сторону, то шанси в Єврокубку дуже пристойний.

– Фінал Єврокубка? 

– Зараз важко говорити, чи повторять вони хоча б результат минулого сезону і проб’ються до 1/2 фіналу, але в плей-оф мають виходити.

А на рахунок латвійсько-естонської ліги, то Прометей, якщо налаштується, то знову її має вигравати без особливих проблем.

«Гінзбургу теж було б цікаво себе спробувати в ролі головного тренера збірної України»

– Ронен Гінзбург не перший сезон працює в Прометеї і відмінно знає половину гравців збірної України. Невже було б нелогічним запропонувати саме йому очолити нашу головну баскетбольну команду країни?

– Наскільки я знаю, Гінзбургу ніхто не пропонував очолити збірну України. Якісь там є «тьорки»… Наш пан президент Федерації баскетболу України взагалі приймає якісь нелогічні рішення. Замінює політикою професіоналізм. 

Ронен Гінзбург, фото: БК Прометей

‒ Чи логічно було б Гінзбургу запропонувати очолити збірну? 

‒ Так. Це якби я приймав рішення. 

Взагалі, ФБУ і її президент мали б побудувати взаємовідносини з керівництвом Прометея, базової команди для збірної, єдиної, яка грає в Європі та дуже непоганій латвійсько-естонській лізі, але ж ні.

Якби була б така кооперація, нормальні стосунки між ФБУ та Прометеєм, то, певно і Гінзбургу б теж було цікаво себе спробувати в ролі головного тренера збірної України. 

А так… Лише «срач» і постійне накидання лайна на вентилятор з боку президента ФБУ. Тож і маємо те, що маємо.

«Втік з України під час найгарячішої фази війни. Прикривається, що йому, мовляв, уже є 60 років і він непридатний»

– Перли Леоніда Кравчука вічні. Та й Михайло Бродський теж за словом у кишеню не лізе. 

– Людина просто взяла в штаб потрібних і зручних для себе людей, і багато з них дійсно думають, що Бродський несе добро. Я вам чесно кажу, дійсно є ті, хто свято вірить в те, що він розвиває баскетбол в Україні, навіть нині в час війни.

Мовляв, у нас же є Суперліга. Грають чемпіонат. І це суто його заслуга. Я вважаю, що це не так. Він каже, що вкладає мільйони в український баскетбол. Ну… Хай вкладає. Та щось не видно такого.

– В чому головна претензія до Бродського? 

– Багато можна говорити. Він повинен зрозуміти, що баскетбол в Україні ‒ це не якесь його приватне товариство чи шоу. Він же фактично монополізував баскетбол в нашій країні. Тож нехай тепер дістає гроші зі своєї кишені та платить. По-справжньому.

– Я не повірю, що людина з вашими амбіціями та досвідом все ж не хоче стати президентом ФБУ. Хоч ви і заперечували це неодноразово.

– Нехай чинний президент ФБУ відчує увесь смак прийнятих ним рішень. Він вже довів наш баскетбол до ручки. Ніколи такого в історії незалежної України не було. 

Станіслав Медведенко, фото: NBA

– Це вже максимально цікаво. Що конкретно Ви маєте на увазі?

– Навіть якщо врахувати пандемію Ковіду та війну, я не бачу жодних практичних рішень. Бачу тільки постійні «срачі». Бачу людину, яка залазить на чужі сторінки в соціальних мережах та посилає всіх людей в Бахмут.

Між тим, Бродський сам втік з України під час найгарячішої фази війни. Я вас запевняю – він втік з України. Був в Італії. Мені скидали фото люди, які бачили його там. 

Він прикривається, що йому, мовляв, вже є 60 років (навіть 64, – прим. sport-express.ua), що він не призовного віку, що він непридатний…

Але я вам так скажу. В мене в загоні (я був заступником командира самооборони в одному з районів Києва) служив один хлопчина, кримський татарин. В нього була одна рука. Якось під час шикування в нього хотіли забрати автомат, мовляв, «у тебе ж одна рука, ти не зможеш, раптом що, перезарядити зброю», то він однією рукою, зубами схопив автомат і почав його перезаряджати!

А тут чувак очолює солідну організацію, має бути прикладом, натомість всіх посилає в Бахмут, а сам втік з України… Ну про що говорити?

Скільки він там в кріслі президента ФБУ сидить? 

– З 2015. І в листопаді минулого року його знову переобрали. Ще на п’ять років. 

– Нехай людина насолоджується своєю посадою. Я не хочу йому заважати. 

Але виникає логічне питання, що йому вдалося зробити за цей час? Навіть зараз, у час війни, я б, наприклад, сів писати стратегію розвитку баскетболу в Україні. Її ж у нас немає! Плани виходу з кризи, розвитку клубів, створення ліг… Багато є роботи. Війна рано чи пізно закінчиться і з неї можна було б вийти з готовими рішеннями. Зараз такі є? Я не бачу.

Також не бачу ніякої комунікації. Точніше, бачу – жлобську. Людина намагається залізти до мене в кишеню та порахувати мої гроші. Бачу і знаю про таке ж жлобське відношення до інших стейкхолдерів нашого ринку (зацікавлених сторін), скажімо так. Він лише всіх нас ображає. Хіба так повинен поводитись президент ФБУ? Це не прояв якостей лідера, а жлоба.

Але люди в Федерації це терплять, а отже – заслуговують. Ніхто не хоче просто відкрити свій рот та висловити думку. 

Я не боюсь говорити і відкрито озвучувати свою думку. Але ж вся повнота влади в українському баскетболі не у мене, а в нього. Він має доступ і до бюджетних коштів, зокрема. Звітів їх використання, між іншим, я не бачив, наприклад. Ніяких.

Михайло Бродський, фото: ФБУ

Ні. Бачив, звісно, якісь цифри, ніби зі стелі взяті. Та хто рахує ці витрати, за якою методологією, не ясно. З цими хлопцями з ФБУ я не маю жодного бажання ні працювати, ні їм заважати «працювати».

«В мене було три пропозиції зі США та дві з Європи»

– Ви були в теробороні Києва, але, зважаючи на роки, проведені в США, хіба не було спокуси поїхати до Каліфорнії? Впевнений, знайомі там лишились.

– На початку війни в мене було три пропозиції зі США та дві з Європи. Мені і моїй родині давали в цих країнах житло, але я залишився. Я не люблю спекулювати словом патріотизм. Просто мені здавалось правильним залишитися в Києві. От і все.

В мене у під'їзді 20 квартир. В найгарячішу фазу війни, в кінці лютого – на початку березня 2022 року, залишилось лише чотири родини жити. Часом я ходив як сторож. Пильнував.

Пам’ятаю, була тоді така «манічка», що, мовляв, мітки на дахах будинків ставили. Ціла фобія в декого розвинулась. Підозрювали кожного, ледь не били.

– У Вас «ледь», а моєму сусіду Максиму в Ірпені пику начистили, бо вирішив погратися в фотокореспондента і знімав руйнування нашого ЖК.

– Час такий :) В мене була ще більш кумедна історія. Якось вночі йшов з чергування зі зброєю і якийсь «чел» вийшов з кущів, то я його ледь не порішив.

А це був мій сусід, який просто вийшов перекурити на вулицю і ховався за рогом, бо комендантська година.

– Ви продали свої чемпіонські каблучки і передали на ЗСУ 250 тисяч доларів. Не веду статистику, але, здається, ніхто більше з українських спортсменів персонально не донатив.

– Чи шкодую я про таке рішення? Ні. Знаю, що гроші пішли туди, куди треба. Продав чемпіонські каблучки з чистим серцем та совістю.

Впевнений, що якщо сам робиш добро, то й тобі робитимуть добро у відповідь. 

«Спіймали на вулиці, привезли в Україну. Якщо чувак має паспорт США, то він однозначно крутий баскетболіст»

– Наша Суперліга і в кращі часи була зовсім не супер, а нині… Я не хочу нікого ображати зі своїм метр сімдесят, але це якесь убоге видовище.

– Я б проводив чемпіонат інакше. Потрібно, щоб у нас була повноцінна ліга. Як би це не звучало, але зараз в українському баскетболі час можливостей. Не зважаючи на війну.

– Що можна зробити?

– Можна було б відпрацювати всі механізми функціонування ліги, наприклад. Пропрацювати питання з контрактами, щоб були і стелі зарплатні, і мінімуми. Покласти це все на папір зараз, щоб презентувати потім. Хіба для такої роботи зараз не час?

Знаєте, я вам так скажу – зараз командам Суперліги не потрібні легіонери навіть. Взагалі. Саме про даний час мова. Я б навіть заборонив підписувати командам Суперліги легіонерів на період війни. 

От ці всі закиди ‒ мовляв, ми запрошуємо легіонерів для популяризації Суперліги… Хто буде її піарити? Ноунейми? Хлопці, які приїхали зі студентських ліг пограти за тисячу-півтори доларів? Спіймали десь когось на вулиці, привезли в Україну ‒ якщо чувак має паспорт США, то що, він однозначно крутий баскетболіст? Якщо ще й афроамериканець, то апріорі! 

Не працює це все так. Якось все робиться так, аби було.

Між тим, навіть тих легіонерів, що грають в Суперлізі, треба годувати, оплачувати їх проживання, перельоти, а це не п’ять копійок на сезон виходить. 

Легіонер Політехніки-Галичини Джакор Нельсон. Фото: БК Політехніка-Галичина

А вони їдуть, бо їм немає чого втрачати. Приїздять ці хлопці з-за океану, розуміють, що тут зовсім не Америка, війна за вікном. Їх це психологічно гнітить. Ну то вони й грають так.

– Виходить, що нині проведення Суперліги – це так, аби було? Для галочки.

– Складається враження, що так і є. Якоїсь фінансової складової я не бачу зовсім.

– Про фінанси. Той-таки Бродський казав, що потрібно повернути вболівальників на трибуни і це дасть змогу командам заробляти.

– Я не проти того, щоб глядачі мали змогу знову відвідувати арени і дивитись баскетбол наживо. Тільки – за. Але, хіба 200 людей, які куплять квитки якось збагатять команди? Навіть смішно якось про таку статтю доходів говорити.