«Наш баскетбол досяг дна»: Медведенко пояснив, чому збірна України вперше майже за 30 років не вийшла на Євробаскет

Наприкінці лютого збірна України з баскетболу завершила відбірковий етап до Євробаскету-2025. Під час турнірного шляху синьо-жовті здобули лише одну перемогу в шести поєдинках проти Словенії, Ізраїлю та Португалії. Такий результат не дозволив нашій команді потрапити на континентальну першість, яку Україна пропустить вперше з 1997 року.

Думками про фіаско у відборі та еволюційного шляху сучасного українського баскетболу ексклюзивно для сайту Sport-express.ua поділився дворазовий чемпіон НБА Станіслав Медведенко. Зокрема, співрозмовник говорив про:

• Свої очікування перед стартом відбору;
• Зміну поколінь у збірній України;
• Перспективи національної команди у відборі на ЧС-2027;
• Кадрові перестановки у збірній;
• Головні проблеми в управлінні баскетболом в Україні.

«Справи йдуть не туди уже не перший рік»

– Особисто я, дивлячись на турнірні розклади перед відбором, вважав третє місце у групі практично гарантованим для збірної. А якими були ваші очікування?

– Та, думаю, що всі очікували, що збірна вийде [на Євробаскет], бо, м’яко кажучи, такого лакі-жеребу важко було собі уявити. Важче було пройти далі, ніж не пройти. І при таких розкладах не пройти – сумненько.

– Коли стало зрозуміло, що усе йде не туди? 

– Справи йдуть не туди уже не перший рік і зрозуміло, що збірна стоїть на межі зміни поколінь. Це буде дуже велика проблема. Багато залежатиме від того, як зайдуть нові гравці, на які позиції, як гратимуть. Тут можна привітати уболівальників з тим, що наш баскетбол досяг дна і тепер існує в новій реальності, яку давно забули: не вихід на Євробаскети та ігри в прекваліфаях до ЧС. 

Наразі ми спустились уже десь в третій ешелон країн у баскетболі. Ось така історія. Привіт нашій Федерації, яка пробила чергове дно зі своїми селекціями і тим, як розставляють пріоритети.

– Якби ви могли, то з чого б почали змінювати?

– З розвитку дитячого баскетболу.

Станіслав Медведенко. Фото: Лейкерс

«Тренери намагаються робити якісь семінари, виїзди. У ФБУ інші пріоритети»

– А яка у нас із цим ситуація зараз?

– Якщо брати Київ, то, на диво, зараз у деяких вікових групах грає по 20 команд. Просто тренери самоорганізувались і намагаються робити якісь семінари, виїзди, тощо. У ФБУ інші пріоритети. Добре, що хоч проводять ВЮБЛ, але ж потрібно розвивати й місцеві організації.

Наприклад, візьмем Федерацію баскетболу міста Києва. Я знаю, що там чувака просто призначили (генеральним секретарем є Володимир Драбіковський. Президентом – Михайло Бродський, – прим. Sport-express.ua) і він виконує вказівки Бродського. Усе. Виборів уже не було Бог знає скільки часу.

Ось вам і Федерація [баскетболу України]. Вона ж має слідкувати, аби були вибори і щоб працювали осередки на місцях, а вони не працюють, а лише щось там козиряють. З роботи в цьому напрямку я б почав.

– Ви уже торкнулись юнацького баскетболу. В командних видах спорту, особливо в часи з великою хвилею міграції, багато чого вирішує скаутинг. Як в Україні з системою пошуку юнаків в збірні?

– Тут насправді важко промахнутись, якщо вибереш 15-18 гравців. Я не знаю, ким треба бути в баскетболі, аби не зуміти вибрати 18 кращих гравців у віковій групі. І ці гравці, як би ти не працював, завжди є. 

Питання в тому, аби їх було 30 і щоб вони конкурували між собою. Ось тоді і баскетболісти розвиватимуться і збірна ставатиме кращою. Думки та напрацювання з цього приводу є, але вони нікому не потрібні.  

– А хтось, окрім тренерів, у нас веде цей пошук?

– Так, їх дивляться. Я ж кажу: це не складно. Ну скільки їх виїхало? Якщо в кожній віковій категорії виїхало по 3-5 гравців, то із сучасним розвитком цифровізації їх не важко відстежувати.

«Дожились. Тепер ми маємо грати прекваліфаєр аби потрапити у кваліфаєр до ЧС»

– Повернемось до національної команди. Що було не так із нашою грою у відборі на Євробаскет?

– Щиро кажучи, мені була незрозуміла перша гра з Багатскісом (поразка від Словенії 21 лютого з рахунком 71:84, – прим. Sport-express.ua) в сенсі формування стартової п’ятірки.

Це ж середина сезону. Люди зібрались і, м’яко кажучи, грають у те, що є. Може, чотири-п’ять тренувань провели і грають. У цей час клуб Rīgas VEF, в якому грають українські баскетболісти, виграв Кубок Латвії.

Чому поставили не їх, а тих, хто у своїх командах грає, м’яко кажучи, вторинну роль? Оце для мене питання. Вважаю, що цей негативний імпульс і зіграв свою роль. 

Айнарс Багатскіс. Фото: ФБУ

– По ходу відбору на ЧЄ у нас відбулись зміни на тренерському містку, коли Айнарс Багатскіс, який працював зі збірною до 2023 року, замінив Віталія Степановського. Чи мав латвійський фахівець час будувати команду безпосередньо під час відбору?

– Не мав. З однієї сторони, я був задоволений тренерською зміною. Але у ролі керівника я б дав Віталію Степановському допрацювати відбір, хоч на це й було боляче дивитись.

Це було необхідно, щоби згодом не було ніяких питань. Окрім цього, пізніше, у міжсезоння, ми могли б домовлятись із Багатскісом на набагато ліпших [для федерації] умовах. А так це було швидко, без місця для маневрів і не дало позитивного результату на короткій дистанції. Подивимось, що буде на довгому шляху. Думаю, що багато залежатиме від удачі.

– Скільки часу треба новому / старому тренеру аби перебудувати команду під себе?

– Та я не думаю, що Айнарсу Багатскісу треба багато часу. Хлопці знають його, він – їх. Там тільки кілька молодих гравців, з якими він не працював. Тому не має бути проблем. Там в іншому є складність: у якому складі буде збірна на літо – коли у серпні відбудеться другий кваліфікаційний етап до ЧС-2027.

Дожились. Тепер ми маємо грати прекваліфаєр аби потрапити у кваліфаєр😊. І там теж багато буде залежати від жеребкування. Я б не сказав, що це буде для нас легка прогулянка. При невдалому жеребі ми можемо «пролетіти» і на цій стадії.

«Сипало та Кличко можуть прогресувати. Всі дані при них»

– Станіславе Юрійовичу, який результат у відбірковій кампанії до ЧС-2027 ви вважатимете прийнятним? 

 – Ну, якщо ми на попередній стадії в групі з трьох команд не потрапимо в число двох найкращих, то це взагалі буде клініка. Там суперниками будуть команди рівня Вірменії та Азербайджану.

Звісно, якщо нам не пощастить із жеребом та ще й не усі гравці доїдуть, а там навпаки – приїдуть усі найсильніші – «прохідного двору» не буде. Треба буде постаратись.

Максим Кличко. Фото: ФБУ

– Аби завершити розмову з надією на майбутнє – давайте про молодь. В нашому попередньому інтерв’ю ми говорили про Данила Сипала та Максима Кличка. Чи можуть ці баскетболісти досягти такого прогресу у наступні два-три роки, щоби повноцінно закрити проблемні позиції?

– Так, звісно, можуть. Всі дані при них. А ось те, як вони скористаються своїм потенціалом – питання до них. 

Я пам’ятаю Артема Пустового в їхньому віці. Він виглядав так, як і ці хлопці. Але він працював і досяг того, що став класним гравцем і побудував гарну кар’єру (32-річний Пустовий грає за іспанський Ховентуд. В 2021 ставав чемпіоном цієї країни у складі Барселони, – прим. Sport-express.ua).

🔥Читайте також: «Лень має знайти спільну мову з Дончичем та Леброном»: чемпіон NBA Медведенко – про перспективи українця в Лейкерс