Інші

«Бронзові медалі Чемпіонату світу – не межа для збірної України з футзалу»: лідер Бундесліги Євген Ривкін – про Євро-2026 і Мундіаль

Віталій Дерев'янко
956
10 голосів
Євген Ривкін, колаж: Sport-express.ua
Євген Ривкін – новий гість сайту Sport-express.ua. Відверто розповів про свої враження від збірної України та вітчизняного футзалу в цілому, а також про нинішню роботу в топ-команді Бундесліги.

Перед початком відбіркового раунду до Євро-2026 і першими матчами збірної України з футзалу з Кіпром (13 грудня) та Румунією (17 грудня) ми розпитали про враження від зимових матчів екс-тренера збірної та багаторазового чемпіона України з Локомотивом (Харків) Євгена Ривкіна. До речі, наш співрозмовник тренував одну із господарок прийдешнього Євро – збірну Литви. 

Наразі Євген Семенович є радником президента чемпіонів України ХІТ (Київ) і тренує клуб футзальної Бундесліги ХОТ 05, який є діючим «срібним» призером Німеччини і в цьому сезоні знаходиться на першому місці. Цікаво, що зі збірної Німеччини наша команда проведе матчі в рамках відбору до Євро вже в наступному – 2025-му – році.

В ексклюзивному інтерв’ю для сайту Sport-express.ua Євген Ривкін розповів про наступне:

  • підсумки ЧС-2024 для збірної України
  • сподівання про матчі відбору до Євро-2026
  • розвиток футзалу в Німеччині
  • чи вплинув ЧС-2024 на підготовку гравців ХІТа до матчів футзальної ЛЧ
  • чи правильно були розставлені пріоритети
  • головні конкуренти для ХІТа в поточному чемпіонаті Екстраліги
  • історичний екскурс в часи славнозвісного Локомотива
  • якою була філософія клубу і чи вдалось її не втратити
  • найпам’ятніші матчі в історії клубу Локомотив.

«Чекаю на непрості ігри, але сподіваюся, що наша збірна зможе успішно вирішити завдання виходу на Євро-2026»

– Євгене Семеновичу, у відборі на Євро-2026 футзальна збірна України зіграє з Кіпром і Румунією. З ними можливі ускладнення чи буде без сенсацій?

– Зараз усі навчилися грати футзал, тож недооцінки суперників бути не може. Румунія, Німеччина та Кіпр, звичайно ж, нижчі за класом, ніж збірна України, але поступатися просто так, тим більше в домашніх іграх при своїх уболівальниках, ніхто не буде. Тому я чекаю на непрості ігри, але сподіваюся, що наша збірна зможе успішно вирішити завдання виходу на Євро-2026.

– Перед стартом збірної в кваліфікації до Євро-2026 давайте повернемось до «бронзового» ЧС-2024. Як оціните виступ збірної? За рахунок чого вдалось посісти третє місце?

– Гра збірної України на Чемпіонаті світу заслуговує на велику повагу як за результатом, так і за якістю самої гри. На мій погляд, наша команда грала навіть краще за майбутніх чемпіонів світу – збірної Бразилії у півфіналі. І лише нестача досвіду таких ігор не дозволила нашим хлопцям пройти фінал (хоча, наприклад, легендарний Лисенчук прогнозував щось подібне, – прим. В.Д.). 

Збірна України з футзалу, фото: АФУ

Такий результат обумовлений сукупністю факторів: величезною роботою, виконаною протягом тривалого часу тренерським штабом збірної і топ-менеджментом Асоціації футзалу України. Система, яка будувалася понад 10 років, почала давати результати. Це було помітно ще на попередніх Євро та зараз це було успішно підтверджено. Звичайно, слід відзначити хороший підбір гравців. Але це і є один із показників правильно працюючої системи. Бронзові медалі Чемпіонату світу 2024 – цілком закономірний результат, і я сподіваюся, що це ще не межа можливості цієї команди.

– Перебуваючи в Німеччині і тренуючи місцевий клуб Бундесліги ХОТ-05, на Вашу думку, який рівень зараз футзалу в Німеччині?

– Футзал у Німеччині перебуває у стадії розвитку. Загалом команди Бундесліги укомплектовані кваліфікованими гравцями із високим рівнем технічної оснащеності.

– Чи працюють гравці додатково або все на професійних рейках? 

– Наразі команди непрофесійні чи напівпрофесійні. Гравці поєднують роботу та футзал. При цьому самоорганізація клубів заслуговує на велику повагу. Тут все, як у великому футболі: продаж квитків (коштують приблизно 10 євро), заповнені зали, клубні кафе та міні-магазини атрибутики, телетрансляції на німецькому спортивному телебаченні. Взагалі для переходу на професійний рівень німецький футзал має все. Але, наскільки я розумію, що це станеться лише тоді, коли клуби зможуть пройти офіційно фінансове ліцензування як професійні. Звичайно, для цього потрібен час. 

– Розкажіть про команду, яку тренуєте.

– Що стосується команди, яку я треную зараз, це – ХОТ 05 з невеликого міста Хоенштайн-Ернсталь на південному сході Німеччини. Цей клуб – один із лідерів німецького футзалу. Наша команда на сьогодні зіграла 10 ігор, вигравши 9 при одній нічиїй, та очолює турнірну таблицю. Але все вирішиться у плей-офф. Минулих два сезони наш клуб грав у фіналах, але задовольнявся лише титулом віце-чемпіона, тому цього сезону ми хочемо досягти більшого (чемпіоном є Вайлімдорф, яку очолював колишній головний тренер юніорської збірної України та гравець харківського Локомотива часів тренерства нашого співрозмовника Віталій Одегов, – прим. В.Д.).

«ХІТ був у змозі боротися з усіма командами в Лізі чемпіонів»

– Не можна оминути і питання виступів в ЛЧ українського чемпіона – ХІТа (Київ). Ви, як радник президента цього клубу, добре знаєте «внутрішню чемпіонську кухню». Як ви думаєте, чи вплинув на підготовку до ЛЧ ХІТа ЧС, адже два турніри відбулись за дуже короткий проміжок часу?

– Справді, підготуватися до Ліги Чемпіонів було вкрай складно. Команда провела понад півтора місяці важливого підготовчого періоду майже окремо, і відновити ігрові зв'язки за один тиждень було практично не реально. На жаль, ХІТ не має можливості мати у своєму складі велику кількість кваліфікованих гравців для протистояння топ-клубам Європи. Хоча навіть у цьому випадку додаткових 10 днів підготовки до такого турніру вирішили б проблему кваліфікації команди до елітного раунду. 

Футзалісти ХІТа, фото: ФК ХІТ

У складі наших суперників також були гравці, які брали участь у ЧС. Але по-перше таких гравців було або не багато, а вони грали дуже дозовано, не більше 25% ігрового часу. Ми не мали таких можливостей.

Але на мій погляд клуб правильно розставив пріоритети у цій ситуації. Для будь-якого клубу велика честь делегувати до складу національної команди для участі у Чемпіонату світу 5 своїх гравців (воротар Сухов, універсали Мельник, Жук, Чернявський, Абакшин, – прим. В.Д.). Вони захищали честь країни та, відповідно, й честь клубу. Тому трагедії через невдалі ігри у Лізі Чемпіонів ніхто не робив.

– Чи можна було поборотися із суперниками в ЛЧ, чи на тому етапі вони були дійсно ліпшими за ХІТ?

– На мій погляд, група була найскладнішою, але ХІТ у змозі був би поборотися з усіма командами. Питання було лише у підготовці (київський клуб програв бельгійському Андерлехту та іспанській Картахені, з польським Рекордом зіграв внічию 2:2, – прим. В.Д.).

– Хто буде головними конкурентами ХІТа цього сезону в українській Екстралізі, кого виокремите?

– Не буду оригінальним, якщо скажу, що Енергія та Ураган, незважаючи на серйозне оновлення складу, боротимуться за найвищі місця. Не менш амбітні і пара київських команд Аврора та SkyUp. Можливо, що ХІТу та цим командам зможуть скласти конкуренцію ще кілька клубів. Система плей-офф завжди приносить несподівані результати, тому зараз не варто говорити про фаворити.

«Бувало, що кожна гра могла стати останньою для мене на чолі Локомотива і для молодих гравців, але ми витримали»

– Пропоную екскурс в історію. Як все починалось з Локомотивом (Харків), де ви тренували хлопців 1987 року народження, вигравали спочатку дитячі турніри, а згодом і дорослі.

– Локомотив був незвичайним, несистемним, проектом. Мені, тоді молодому ще тренеру, вдалося з хлопцями пройти шлях від самого початку (деяким хлопцям було по 7-8 років) і до найвищих досягнень. Я розумію, що, напевно, так не повинно бути, але так сталося. Чому? Факторів дуже багато і це тема для окремої розмови. Важливо, що поруч завжди були люди, які підтримували у важкі хвилини (а їх вистачало). Я щиро вдячний кожному з них. 

– Ви їздили з Локомотивом на багато турнірів. Можливо, когось хотіли взяти зарубіжні клуби?

– Багато було різних розмов про хлопців. Але в той час юними гравцями з України цікавилися чомусь з великою обережністю. Тому до професійних контрактів так справа і не дійшла. Але ця ситуація зберегла для українського футзалу багато гарних гравців. 

– З ким було проблемно працювати, хто був багатообіцяючим, але не проявив себе?

– Відповім так. Чим вищий рівень гравця, тим складніший його характер. Класний гравець – завжди особистість, тому працювати, з одного боку, складно, а з іншого – дуже цікаво. І якщо знаходиться порозуміння з обох боків, приходять великі перемоги. 

Євген Ривкін, фото: Baltic Futsal Marketing

– Чи важко було в першому сезоні в еліті, коли хлопці тільки зігрувались на високому дорослому рівні? 

– Дуже важко. Новий досвід, нові вимоги. Ми навіть не уявляли, наскільки це буде складно. Але за півроку ми адаптувалися. Хоча було багато складних моментів. Бувало, що кожна гра могла стати останньою для мене на чолі Локомотива і для молодих гравців, але ми витримали. 

«Є ігри, які досі неможливо забути. Як матч за вихід у фінал 4-х Кубку УЄФА»

– Чи не було чвар між гравцями Локо і більш досвідченими гравцями – універсалами Таранчуком, Чернишовим, Вороніним, які прийшли до колективу з іншої харківської команди – Універ-Локо – після виходу до елітного дивізіону в 2008 році?

– Сварок не було. Ці хлопці пробули в команді недовгій час. Я не думаю, що вони вірили у майбутні успіхи Локомотива, тому що команди з Харкова до цього періоду лише поставляли хороших гравців у інші клуби, але ні чого не вигравали. Така ситуація була не для Локомотива. Керівництво Південної залізниці завжди ставило тільки максимальні задачі. Але я вдячний цим хлопцям, вони, звичайно, допомогли команді у процесі становлення. Надалі навантаження підвищувалися, а вимоги ставали жорсткішими. Зрозуміло, що не кожному це подобалось. Тому деякі хлопці покидали команду. Це нормальний процес для будь-якого колективу.

– Яке з чемпіонств або Кубків запам'яталось більше?

– Напевне, перше чемпіонство (2013 рік) і перший Кубок (2009 рік). До перших золотих медалей ми пройшли довгий і дуже складний шлях, тому вони найбільш пам’ятні. А перший Кубок був дуже не очікуваний для всіх, окрім нашої команди. Все ж таки, виграти в фіналі у Шахтаря з топ-складом, та ще й на його майданчику, – це було дуже круто. 

– Перші бразильці в Локомотиві – універсали Едіньйо, Дієго, Бето – виправдали надії? 

– Відверто кажучи, ні. Легіонер повинен бути на дві голови сильніший, ніж місцевий гравець. Та ще мати характер та здібності для адаптації в нашому чемпіонаті. Такого гравця знайти дуже складно і дорого. 

– Кого б ви хотіли взяти в Локомотив з команд-суперниць: можливо, універсалів головного конкурента – Урагану – Сержао та Павленка? 

– По-перше, треба відзначити, що я з великою повагою ставлюся до всіх гравців. Це дуже важка праця. Гравці, яких ви назвали, могли б підсилити любу команду. Це є беззаперечний факт. Але, як я казав раніше, Локомотив – це трохи інший проект, не системний проект в футзалі. Тому що філософія Локомотива була в підготовці власного резерву до першої команди. Ця філософія ближча до футбольних клубів. Поки основу Локомотива складали власні вихованці, або гравці, які пройшли весь складний шлях становлення команди та досягли максимальних висот, ми мали гарні результати. 

Зараз я повинен визнати, що в гонитві за виходом в фінал 4-х Кубку УЄФА була допущена помилка в комплектуванні команди. Ми отримали класних гравців, але втратили власну філософію гри і клубу. Локомотив почав грати по-іншому. Не погано, ні. Але по-іншому. 

На наступний сезон ми ввели в склад багато молодих гравців, які вже були з нами декілька років, і це позитивно відбилося на команді. Кубок, Суперкубок і бронзові нагоди – це був дуже непоганий результат для команди, яку одразу залишило 8 топ-гравців. Але, на жаль, проект Локомотив було закрито тодішнім новим керівництвом Укрзалізниці. 

Бенфіка-Локомотив, фото: Сергія Рожка

– Згадайте матч, який вас найбільше порадував або навпаки.

– Я радий, що в моїй кар'єрі було більше переможних ігор, які радували. Як правило, вони не запам'ятовуються. Мить радості від перемог проходить дуже швидко і потрібно готуватися до наступних перемог. Напевно, до таких ігор можна віднести всі переможні фінали Локомотива, переможний фінал студентської збірної України у студентському Чемпіонаті світу проти збірної країни агресора. Тоді всю студентську збірну було складено з гравців Локомотива. Перемога над чемпіоном Італії у Кубку УЄФА (зараз Ліга Чемпіонів) у дебютному сезоні у Харкові.

Але, звичайно, є ігри, які досі неможливо забути. Це гра за вихід у фінал 4-х Кубку УЄФА проти португальської Бенфіки (матч відбувся в 2015 році, португальці вийшли в фінал Чотирьох лише за різницею м'ячів, – прим. В.Д.). Нам не вистачило лише кілька секунд для досягнення необхідного результату. Але це – спорт, і всі такі ігри мотивують для досягнення нових результатів.

«Побажання фанатам може бути лише одне – це перемога над російськими загарбниками»

– Яке Ваше тренерське кредо? 

– Постійне навчання, праця та вдосконалення. Футбол, а в нашому випадку футзал, – це дуже важка і складна робота. Тому всі – і тренери, і гравці – повинні постійно вдосконалюватися. Інакше результату достигнути складно. Це як велике каміння, яке штовхаєш угору. Заштовхав його на вершину, а там перед тобою – нова гора! І якщо зупинитися, це каміння покотиться вниз і просто роздавить тебе. Таким є весь спорт великих досягнень. 

– Що хочете побажати українським вболівальникам?

– По-перше, треба сказати слова величезної подяки та поваги Збройним Силам України. В лавах ЗСУ багато також фанатів українського футзалу і харківського Локомотиву, до речі. Ці хлопці та дівчата, які зараз захищають Україну, дають можливість нашим спортсменам представляти честь нашої країни на міжнародних змаганнях. Тому насамперед слова вдячності та низький уклін нашим військовим! 

Ну, а побажання фанатам може бути лише одне – це перемога над російськими загарбниками та повернення до мирного життя. І тоді, можливо, у Харкові знову з'явиться футзальна команда, яка радуватиме своєю грою фанатів та добиватиметься результатів в Україні та Європі, як це робив свого часу Локомотив. Слава Україні!

Довідка сайту Sport-express.ua

10 переможців груп приєднаються до господарів першості Латвії та Литви у фінальній стадії, вісім найкращих команд, які посіли другі місця, зіграють у плей-оф.

Плей-оф відбудеться з 15 по 24 вересня 2025 року. Вісім команд буде розбито на чотири пари. Після матчів вдома та на виїзді визначаться ще чотири команди-учасниці фінальної стадії.

Фінальний турнір Євро пройде у період 18 січня – 8 лютого 2026 року.