«У Юті Михайлюк гратиме»: про майбутнє Святослава в NBA розповів авторитетний тренер Максим Міхельсон
Сакраменто Кінгз Олексія Леня здобуло перемогу над Ютою, за яку грає Святослав Михайлюк. Зі сторони виглядає, що навіть після зміни команди у Сві будуть проблеми з ігровою практикою, адже на паркет в очікуваному «українському дербі» він не виходив. Але експерт, з яким записав інтерв’ю наш сайт, має протилежну думку.
Нещодавно ми говорили з Максимом Міхельсоном про розвиток його вихованця Дмитра Скапінцева, який доєднався до системи Бостон Селтікс. Проте в NBA виступає ще один вихованець нашого співрозмовника – чинний чемпіон найсильнішої ліги світу Святослав Михайлюк.
Тож у другій частині ексклюзивного інтерв’ю для сайту Sport-express.ua ми обговорили:
- що Святослав Михайлюк радив Дмитру Скапінцеву;
- чому Михайлюк покинув Бостон;
- які його перспективи у Юті Джаз;
- хто з юних українців може збудувати кар’єру за океаном;
- та яку роль у кар’єрі Скапінцева й Михайлюка відіграв президент Черкаських Мавп.
Читайте також велике інтерв’ю нашого сайту з батьком Святослава Михайлюка – відомим викладачем.
«Михайлюк міг залишитись у Бостоні, але там усе непросто стосовно фінансів»
– Пане Максиме, ми з вами спершу говорили про Скапінецева, а тепер давайте щеще кілька слів але уже в контексті Святослава Михайлюка.Дмитро щойно доєднався до Бостона, а от Свят Михайлюк щойно покинув це місто в якості чемпіона NBA. Новачок Юти Джаз щось радив товаришу перед переходом?
– Діма їхав у Бостон на триденний перегляд, оскільки вони починали тренування, а в клубі через травми не вистачало центрових. Ми в той час знаходились усі разом і Святослав звісно давав поради Дмитру стосовно того, на що потрібно звернути увагу.
Я не скажу, що він прямо посадив Дмитра і почав: «Слухай мене…»:) Ні, такого не було. Але розповів про якісь основні моменти щодо Бостону як організації.
– Юта Джаз уже восьмий клуб в США для Михайлюка. Як ви оцінюєте його перспективи у новій команді?
– Я дуже сподіваюсь на хороші перспективи. Юту було обрано саме тому, що він може там грати та проявити себе. На мій особистий розсуд, зараз це ідеальне місце для нього.
Торік ми дуже ретельно ухвалювати рішення щодо переходу у Селтікс, оскільки були й інші варіанти як у США, так і в Європі. Це був тривалий процес. При мені проходили розмови з тренерами та менеджерами Бостону. І Михайлюк одразу знав, яка у нього буде роль і скільки буде часу. Ми навіть розраховували на меншу кількість часу.
Свят свідомо йшов на це і в кінці ще й отримав супербонус у вигляді чемпіонства.
Це був чудовий сезон, чудовий досвід, все пройшло на позитивній хвилі і всі залишились задоволеними.Але зараз усе вже було трохи інакше. Ми шукали ситуацію, за якої Михайлюк зможе грати й проявити себе, адже це дійсно класний баскетболіст. І в цьому немає ніяких сумнівів. Повірте мені, у Бостона в минулому році було з кого обирати, подивіться, скільки класних баскетболістів залишились без роботи минулого року. Але Бостон обрав саме Свята.
Святослав Михайлюк і Максим Міхельсон. Фото: особистий архів М. М.
– А чи міг Святослав залишитись у стані чемпіона?
– Так. Його там усі любили: і тренери і офіс, і фанати. Але там усе непросто з місцями у складі та стелею зарплат. Я усе це навіть не намагаюсь осягнути, адже те, що відбувається в офісі – це складна матиматика.
Знаю лише, що минулого року Свят отримував мінімальну зарплатню, а обходився клубу з усіма податками на розкіш в три чи чотири рази більше.
З агентом Святослава розмовляли, просили не поспішати з підписанням у нову команду.
Якби Свят був вільним до початку кемпів, то з ним могли б знову підписати такий самий частково гарантований контракт, як минулого року. Але ми вирішили від цього відмовитись. Тим більше, що на драфті вони обрали хлопчину саме в його позицію. Зараз усе виглядає так, що у Юті Джаз він гратиме [постійно]. На тренуваннях він виглядає чудово. Подивимось, як все буде, коли сезон розкачається.
«У Черкаських Мавп були пропозиції з доволі великими грошима, але Бродський вирішив інакше»
– Чи є у нашій країні ще таланти, які можуть у майбутньому грати в найсильнішій лізі світу?
– Не буду брати на себе роль суперексперта. Це ж так само,як із Скапінцевим – щоб щось впевнено говорити, треба бачити як баскетболіст діє на майданчику, як виконує настанови тренера, попрацювати з ним. До того ж не буду говорити, що ці хлопці прямо таки повинні опинитися в NBA, але можу сказати, за ким мені буде цікаво спостерігати як глядачу.
Мені подобається, наприклад, Даніїл Сипало з Дніпра. Хлопець дуже чудово показує себе на паркеті. В юному віці (19 років) він добре грає в поєдинках з більш досвідченими опонентами. Мені загалом імпонує, як у Дніпрі працюють із молоддю. Там завжди є хтось цікавий. Ще задовго до початку війни вони робили акценти саме на своїх вихованців і це приносило і приносить результат, як у вигляді вихованців так і у вигляді результату в чемпіонаті. Не дивлячись на війну вони продовжують так же якісно робити свою справу. Я навіть не уявляю, наскільки важко працювати в сучасних умовах.
Цього року вони навіть заявилися в Єврокубок та пройшли кваліфікацію, будуть грати у основному груповому раунді. З чим і хочу їх привітати. Це чудова нагода через спорт нагадати світові про те, що коїться в Україні. І це важливо, що в такому турнірі цей молодий хлопчина має далеко не останню роль у своїй команді. Впевнений, що якщо Сипало трохи додасть в атлетизмі та буде серйозно ставитись до своєї справи, в нього може скластись чудове майбутнє. Зараз в нього є все, що для цього потрібне. Чудові тренери – які йому довіряють, є партнери з доволі непоганим досвідом, власник клубу, який не дивлячись на важку ситуацію в країні знаходить можливість створити умови, в яких гравець отримає важливий досвід та матиме шанс показати себе на міжнародному рівні. Далі все залежить лише від нього.
– А якщо про перспективних українських легіонерів за кордоном?
– Ще мені сподобався Олександр Кобзистий, який стане гравцем університету Орегон, який виступає у першому дивізіоні NCAA (син легендарного Віктора Кобзистого, який загинув під час обстрілу Львова – читайте нашу статтю про баскетбольну легенду тут). Цього літа ми трохи попрацювали з ним перед збірною, а потім вже допомагали йому готуватися до перегляду в Орегоні. Він справив на мене дуже приємне враження. Зараз він опинився в дуже серйозній баскетбольній програмі, до того ж, Орегон перейшов в ще сильнішу конференцію в NCAA а ніж був до цього,подивимося як в Сашка вийде реалізувати себе. З нетерпінням чекаю можливості постежити за ним у сезоні.
Ну і, звісно, багато розмов в Америці про перспективи Макса Шульги. Дивився його ігри, думаю в нього непогані шанси вирости у висококласного баскетболіста та навіть бути обраним на драфті.
– А, можливо, є хтось з вихованців Черкаських Мавп?
– Також менідуже подобається ще один вихованець клубу –Владислав Семерич (продовжить грати в баскетбол в турнірі JUCO за Indian Hills Community College Warriors зі штату Айова), подивимось як в нього вийде реалізувати себе в тому напрямку, який вони з його агентом зараз обрали, але те що в нього величезний потенціал – я впевнений.
Міхельсон з Михайлюком і Ленєм. Фото: особистий архів М. М.
– Що стане вирішальним фактором їхнього успіху або неуспіху в США?
– Усе в комплексі, оскільки для того аби вийти на рівень NBA чи Євроліги – недостатньо лише таланту. Впевнений кожен тренер зможе пригадати якогось дуже талановитого хлопчину, який так і не зміг себе реалізувати. Повинні збігтися багато факторів. Наприклад, в Дмитра і Святослава були хороші перші тренери, які привили хлопцям любов до гри. Батьки - які підтримували своїх дітей, довіряли тренерам та підлаштовували свій графік під дуже непростий графік свого сина-спортсмена.
Потім була наша з ними важка багаторічна праця, яка не завершується і по цей час. Також дуже важливо, які люди оточують спортсмена, хто займається його розвитком, допомагають приймати правильні рішеннята представляють його інтереси на баскетбольному маркеті. Святу та Дмитру з усі цими складовими пощастило. Але ж і всього цього було б недостатньо, якби не було клубу Черкаські Мавпи, Михайла Юрійовича Бродського,який це все фінансував і ніколи не вставляв палки в колеса.
Наприклад у Черкаських Мавп були хороші пропозиції від Європейських клубів [по Святославу Михайлюку] з доволі великими компенсаційними грошима саме для клубу. Але Михайло Юрійович вирішив, що ми не будемо відштовхуватись від фінансових моментів, а на перше місце поставимо інтереси саме дитини.
– А зі Cкапінцевим щось подібне було?
– Так, його теж свого часу відпустили в університет без жодних питань. Тут треба розуміти, що коли йде прийом студентів на спортивну стипендію до університету, треба підписати купу паперів, на клуб, де грав гравець, приходять запити з NCAA, в яких є запитання стосовно контрактів, фінансових умов і так далі, на які можна відповісти по-різному. Дуже легко або створити проблеми, або дати можливість. І жодному з них не стали на заваді. Натомість, побажали гарного майбутнього.
Також тренер додав:
– Це далеко не всі перераховані фактори, які впливають на процес становлення та реалізації молодих спортсменів. Маю надію, що у всіх цих хлопців, яких ми перерахували та інших, яких не згадали в цьому інтерв’ю, – все складеться добре. Але треба пам’ятати що основою будь-якого успіху у спорті все ж таки залишається важка та наполеглива праця самого спортсмена і цього точно за нього ніхто не зробить, решта можуть лише допомогти йому на різних етапах його становлення.
Вірю, що закінчиться ця клята війна і наші діти зможуть займатися своєю улюбленою справою в нормальних умовах та підкорювати світ, та прославляти нашу Україну. І ми будемо мати ще не одного чемпіона NBA або Євроліги. А талановитих дітей та тренерів в нашій країні вистачає. Користуючись нагодою, хочу подякувати нашим хлопцям та дівчатам із ЗСУ за ту справу, яку вони роблять. Ми обов’язково переможемо. Слава Україні!
Читайте також: «Історія другого українського чемпіона НБА – від батька: як Михайлюк здобув перстень і відмовив Реалу та Кріштіану»