«Даяна завжди хотіла стати першою ракеткою світу»: тренери Ястремської про її виховання та найкращий турнір у кар'єрі
Одеситка Даяна Ястремська стала чи не найбільшою сенсацією поточного Australian Open. 23-річна українка розпочала турнір зі стадії кваліфікації, але вийшла вже до півфіналу першого турніру Великого шолома цього року.
Щоб дізнатися, як Даяна прийшла до міжнародних турнірів та перемог, ми поспілкувалися з її тренерами. Едуард Макаров, котрий вів дівчинку ще з п'яти років, грав у професійних клубах України, Польщі та Німеччини з 1993 по 1997 рр., через травму у 25 років перейшов на тренерську діяльність. Вікторія Кутузова, яка підключилася із дванадцяти, на турнірах Великого шолома грала з 2005 по 2011, у 2005 році займала 76 позицію у світовому рейтингу.
В ексклюзивному інтерв'ю для сайту sport-express.ua Едуард Макаров та Вікторія Кутузова розповіли про те:
- У якому віці у Даяні побачили потенціал
- Чим доводилося жертвувати батькам заради виховання спортсменки
- Як бокс сприяв покращенню її характеру
- Як із дев'яти років Даяна працювала по дві години щодня
- Скільки Ястремській дають рекламні контракти
- Чим завершилася допінгова справа
- Чи може Даяна виграти поточний Australian Open та чого ще може досягти цього року
«Через півтора роки тренувань стало ясно, що у Даяни може вийти»
– У якому віці Даяна почала з вами займатися?
Едуард Макаров: У п'ять років. Її привели батьки. У такому ранньому віці ще неможливо побачити майбутній потенціал. Але через півтора роки тренувань вже було видно, що з неї може вийти гравець. Але, звичайно, ще було рано говорити про те, якого рівня – топ-10, топ-50 чи топ-100.
Батьки завжди запитують про перспективи дитини. У шість із половиною років Даяни я сказав її татові Олександру: «Тут можна спробувати».
Дівчина дуже спортивна. Зрозуміло, що у п'ять років вона ще нічого не вміла. Перші кроки у тенісі – дуже важливі. Важливо, щоб тренер не нашкодив. Через невдалий вибір першого тренера дитину потім потрібно буде переучувати.
Даяна Ястремська і Вікторія Кутузова, фото: особистий архів В.К.
Вікторія Кутузова: Даяна потрапила до мене, коли їй було 12 років. З нею займалася я, а потім підключився мій батько Валерій. Якийсь час ми працювали разом, а потім працював лише тато. Але ми спостерігали за Даяною з самого її початку. Відразу було видно, що дитина дуже талановита, із бойовим характером.
Про дитину часто можна відразу сказати, чи здібна, чи ні. Даяна була дуже координована, із почуттям м'яча. І дуже круте ігрове мислення, ігрове чуття. Завжди хотіла перемагати. Вона передбачала, як розвиватиметься комбінація, і ми бачили в ній перспективу. І ми бачили, що результат точно буде.
– Як батьки роблять вибір на користь тренера? Дивляться на того, кого вже виховав наставник?
Едуард Макаров: Так, так. Важливо, щоб тренер виховав не одного самородка, а плеяду гравців багато років. Я повів би до такого тренера.
«Ще у першому класі тато Даяни вирішив, що до школи вона ходити не буде»
– П'ять років – це оптимальний вік для початку?
Едуард Макаров: Так, раніше вважалося, що нормально – це сім-вісім років. Але сьогодні теніс настільки ускладнився, став більш атлетичним, набагато розширився арсенал ударів та інших технічних елементів, тому треба починати ще в дошкільному віці.
Бувають винятки, коли дитина приходить у вісім років, і, припустимо, в 11-12 починає показувати результат. Залежить від дитини, тренера та батьків – цей симбіоз має збігтися.
– Тенісистки іноді дуже рано розкриваються, можуть у 14-15 років уже грати на турнірах Великого шолома. А як це було у Даяни?
Едуард Макаров: У тенісі – по-різному. Дівчатка частіше розкриваються рано. Але все змінюється, деякі тенісистки і після 25 продовжують прогресувати і грають після 30-ти. У кожного свій шлях.
«Даяна займалася боксом, це сприяє покращенню характеру та координації»
– Батьки Даяни хотіли й також віддати її і на танці? Було таке?
Едуард Макаров: Так, така думка у них була. Але коли Даяна в шість з половиною – сім років почала показувати гарні результати, то це вже було відкладено. І тато, і мама, і дідусь – усі були задіяні у її розвитку саме у тенісі.
Едуард Макаров, фото: особистий архів Е.М.
Вікторія Кутузова: Багато тенісистів займалися кікбоксингом чи боксом. Я, наприклад, займалася кікбоксингом, Даяна – боксом. Багато спортсменів люблять включати це у свою тренувальну програму. Це сприяє покращенню характеру та координації, дає хорошу надбавку в тенісі.
– Тренування заважали навчанню у школі?
Едуард Макаров: Даяна пішла до першого класу і приходила на тренування вже після школи. Звичайно, у школі дитина втомлюється і ККД уже менше. Видно, що не лінується, а просто не може.
Я запропонував батькові експеримент – нехай Даяна тиждень не ходить до школи, і приходить о 10-11 ранку на тренування. Й одразу все стало на місце. Вже на третій день тато сказав: «Все, ми до школи більше не ходимо». У кожного свої цілі та завдання.
Але школу треба тягнути, допоки це можливо. І, якщо дитина йде зі школи, обов'язково потрібно підібрати викладачів, щоби продовжувати вчитися. Без освіти дитина не зможе грати на гарному рівні. Мізки мають весь час працювати. Неосвічена дитина не зможе грати в інтелектуальну гру. Мінімум потрібно дати обов'язково – українську та англійську мови, математику, це обов'язково. І решту, наскільки це можливо.
– А у Даяни це було?
Едуард Макаров: Так. Я, як тренер, знаю всі уроки, їх час і всіх викладачів. Тому що ми будуємо розклад, виходячи з того, які уроки у спортсменки. Підлаштовуємось один під одного. Даяна добре вчилася і добре закінчила школу. Чверть все одно треба було закривати у навчальному закладі. Все добре, Даяна розвинена людина, голова працює добре.
– Даяна продовжила навчання після школи?
Едуард Макаров: Ні, Даяна дуже рано розкрилася. Тенісом уже треба було займатися професійно. У всіх по різному. Швейцарка Мартіна Хінгіс, будучи першою ракеткою світу, пішла зі спорту, закінчила університет і потім повернулася у теніс.
«Теніс віддаляє дітей від гаджетів»
– За ті півтора року, з п'яти до шести з половиною, що виявилося в Даяні, після чого ви зрозуміли, що з неї може вийти спортсменка?
Едуард Макаров: Вона дуже уважна. Завдання тренера, насамперед – навчити дитину працювати. Нині посидючість у дітей відсутня, на жаль. У зв'язку з гаджетами та комп'ютерними іграми. А Даяна – сучасна дитина.
Даяна Ястремська, фото: Getty Images
У мене троє дітей. Старший навчається у США в університеті та грає там за команду. Середній та молодша теж грають. Завдяки тенісу, це їх потроху видаляє від гаджетів та ігор. Тренування та освіта займають багато часу.
Даяна була дуже уважною, добре сприймала матеріал. Рухома. Дивилася на мене своїми оченятами і кожне слово зчитувала. Це рідкість у дітей, на сьогодні такого немає. У сім років вона вже грала із задньої лінії, по всьому дорослому корту. Було видно потенціал. Подавала звідти, звідки це роблять дорослі гравці.
Дуже важливою була участь батьків. У мене завжди багато дітей займається, немає вільного часу. Важко взяти нову дитину.
«Я дзвонив, щоб почути «ні», але батько привіз Даяну на тренування»
– Від батьків справді багато залежить?
Едуард Макаров: Коли привели Даяну я сказав: «Не маю часу, але якщо хочете – по дзвінку, буде вікно, я вам дзвоню, якщо хтось захворів чи на турнірі». Тато погодився.
Пам'ятаю, це було взимку, випав сніг, в Одесі це дорівнює стихійному лиху – транспорт зупинився. Сьома ранку, дзвонить мама хлопчика, у нього температура, о восьмій не зможе бути. О 7:15 я дзвоню до Олександра, тата Даяни, він крізь сон бере трубку. Я кажу: «Не знаю, як ви дістанетеся через цей сніг, але на вісім є час». Він із Молдаванки везе Даяну на Таїрово, а це різні райони Одеси. І о восьмій вона була на корті.
Ось це показник. Ястремські – божевільні батьки. У таких і з'являються такі діти та досягнення. Це праця не лише дитини, а й батьків. Взяти й за сорок хвилин привезти сплячу дитину – я такого ще не зустрічав. Можна сказати, я дзвонив, щоб почути – «ні».
– Зараз ви ще більше завантажені? Ви ж тренер Ястремської. Це так?
Едуард Макаров: У 23-24 роки я перестав грати через травми. Працюю з сьомої ранку до дев'ятої вечора, буває і по 14 годин на день. Коли я побачив, що батьки Даяни готові приїжджати по дзвінку, я зрозумів – це всерйоз. Потрібно знайти для неї час і включити її в розклад.
«Батьки Даяни – реалізовані люди»
– Є думка, що найбільше трудяться діти у батьків, у яких не реалізовані власні спортивні амбіції. У Даяни це так?
Едуард Макаров: Може, так і буває, але батьки Даяни, Олександр та Марина, – реалізовані люди. Бізнесмени, у них все гаразд. Вони змогли себе реалізувати до Даяни.
Але вистачає й таких батьків. Була в мене така дівчинка. Батько возив її на всі тренування та усі турніри. Але у 18 років вона закінчила. Батько прийшов до мене, мало не плаче, каже: «Я втратив сенс життя, що мені тепер робити». Дитина іноді сама ухвалює рішення, життя не обмежується тенісом. Але спорт загартовує характер на все життя.
Даяна Ястремська, фото: Getty Images
– Скільки разів на тиждень має займатися дитина, щоб досягти результатів, як у Даяни?
Едуард Макаров: У п'ять років – це тричі на тиждень. Потім обсяг зростає. Починають – тричі на тиждень по одній годині у групі. Якщо дитина випереджає групу, то додаються індивідуальні заняття, спочатку один раз на тиждень, потім більше. Потім повністю переходить на індивідуальні заняття.
Даяна в сім років тренувалася щодня по годині, з восьми уже працювала по півтори години, з дев'яти – по дві години. Плюс матчі, обов'язкова фізпідготовка вже тричі на тиждень. У 12 років – двічі на день по дві години. Це так працюють усі діти, які хочуть досягти чогось серйозного.
«Підготовка тенісистки, це як бізнес – пощастить, не пощастить…»
– Не кожні ж батьки можуть потягнути витрати на такий розвиток дитини.
Едуард Макаров: Звичайно, на жаль, не кожні. Фінанси тут важливі. Тренування – це одне, а потім розпочинаються турніри. Спочатку це поїздки Україною на національні турніри. А вже у 10-11 років розпочинаються турніри по Європі.
У 12 років Даяна вже була у фіналі чемпіонату світу, посіла друге місце. Стала першою українською тенісисткою, яка у 12 років вийшла у фінал Junior Orange Bowl, це неофіційний чемпіонат світу. Уявляєте, скільки може коштувати така поїздка на турнір до США? А такі турніри – раз на місяць.
Тим більше, якщо дитина грає добре, як Даяна, то вона вже з 12-13 років перестає грати на національних турнірах, переходить на європейські, і років з 14-ти грає по всьому світу. І найкращі можуть у 14-15 років грати вже на дорослих турнірах Великого шолома.
– Коли у Даяни розпочалися турніри?
Едуард Макаров: Перший турнір був уже у вісім років.
– І лише на дорослих турнірах тенісистка починає заробляти?
Едуард Макаров: Тільки на дорослих, і, звісно, спочатку це невеликі гроші. Які не покривають витрат.
– Підготовка тенісистки – це ризик для батьків?
Едуард Макаров: Це великий ризик, на який ідуть лише батьки з великою вірою та терпінням. Це як бізнес: ніхто не знає, заробить він чи не заробить. Пощастить, не пощастить…
«Даяна завжди казала, що хоче бути першою ракеткою світу»
– У Даяни у дитинстві був помітний спортивний характер, воля до перемоги?
Едуард Макаров: Це дівчинка з великим характером. Скільки б матчів та турнірів ми не грали, вона ніколи не дозволяла собі здатися по ходу гри. Не постаратися, чи не дограти матч. Деякі спортсмени, особливо в дитинстві, якщо бачать, що матч іде до поразки, то перестають впиратися, просто дограють, щоби вже піти з майданчика.
Даяна ніколи собі такого не дозволяла ні у товариських матчах, ні на турнірах. Завжди грала до останнього м'яча. Я так вчив, казав: «Мене рахунок не хвилює, програвай, вигравай, але головне, щоб ти старалася з першого м'яча до останнього. Якщо так робитимеш, питань до тебе бути не може». Так і було.
Вікторія Кутузова: Її спортивний характер, я думаю, видно на корті. Дуже бойова та цілеспрямована, бореться до кінця. За межами тенісу вона дуже глибока людина. З нею дуже цікаво поговорити по душах. Всебічно розвинена. Вона емпатична, співчуває та намагається допомогти, якщо сталося щось погане. Фонд Даяни Ястремської – тому підтвердження. Це продовження її особистості. У нас дуже близькі стосунки, я її люблю та поважаю.
Вікторія Кутузова, фото: особистий архів В.К.
– Хто із тенісистів подобався Даяні у дитинстві?
Едуард Макаров: Даяна завжди говорила: «Я хочу бути першою ракеткою світу». Вже не пам'ятаю, хто саме подобався, кумири змінювалися. Точно пам'ятаю Штеффі Граф та Моніку Селеш.
«Даяна грає потужно і багато ризикує»
– Які Даяни найсильніші спортивні сторони?
Едуард Макаров: Вона дуже потужно грає. Багато ризикує. Нічого не боїться. Має чудовий характер для спорту. Я вважаю, що характер – це головне. Здатність боротися з першого м'яча до останнього – ось це її.
– Яка Даяна у житті, поза спортом?
Едуард Макаров: Нині Даяна рідко буває в Одесі. Але якщо вона тут, то завжди зайде, ми обіймемося, побалакаємо. Вона добра, завжди допоможе, якщо потрібно. Хороша, добра дитина. Точніше, вже не дитина :-)
– У мене після перегляду матчів склалася враження, що Даяна – сувора та закрита людина. Це так?
Едуард Макаров: Вона весь час на видноті. Витримує велику увагу глядачів та шанувальників. Доводиться бути трохи відстороненою. З близькими вона дуже чуйний і добрий чоловічок.
– Коли Даяна почала грати дорослі турніри?
Едуард Макаров: У 14 років. Спочатку, потрапляла до 1/4 турнірів, потім – у півфінали. У Бразилії Даяна виграла свій перший міжнародний дорослий турнір.
«Даяна красива і прекрасно складена, це має значення для рекламних контрактів»
– Адже не тільки мені здається, що Даяна – гарна дівчина?
Едуард Макаров: Вродлива, симпатична, це точно. Вона чудово складена, струнка. Але при цьому дуже сильна, постійно працює над собою.
Даяна Ястремська, фото: Hamburg European Open
– Тенісистці ж допомагає у спортивній кар'єрі те, що вона гарна?
Едуард Макаров: Звісно. Траплялися випадки, коли дівчатка були у світовій десятці, а рекламних контрактів порівнянного рівня у них не було. А буває навпаки – бувають спортсменки середнього рівня, але симпатичні, і у них більше контрактів. Зовнішність має велике значення у спорті, далеко не лише у тенісі. Згадайте хоча б Девіда Бекхема.
– Цьогорічний турнір та півфінал Australian Open – це найбільше досягнення Даяни на турнірах Великого шолому?
Едуард Макаров: Так, потрапила до четвірку найсильніших світу. Відмінний турнір. Звісно, Даяна мала виграний турнір у Токіо. Але турніри Великого шолома – це зовсім інше. Даяна була у двадцятці світового рейтингу та брала участь у всіх турнірах Великого шолома. Дуже завадила дискваліфікація через допінг у 2020-му. Поки розбиралися, вона рік не грала. А коли ти випадаєш з обойми – повернутися дуже складно. Але треба знати Даяну та її характер. Вона спромоглася повернути свій рівень, ось це показник.
Вікторія Кутузова: Чесно, я гадаю, що Даяна може виграти цей турнір. Вона спіймала азарт та кураж. Дай боже, у неї вийде фізично, бо зіграно багато матчів, Даяна розпочинала турнір ще з кваліфікації. Ментально вона готова до перемоги. І, гадаю, цього року Даяна може поставити особистий рекорд у рейтингу і дуже круто злетіти.
«Буває так, що спортсменам щось підливають у пляшку із водою»
– Даяну в допінговій справі таки виправдали?
Едуард Макаров: Так, її виправдали. Коли вона мала дисквал, то казала, що не знає, що робить. Я радив їй: «По-перше, я впевнений, що це помилка і тебе виправдають, а по-друге, поки йде розгляд справи, твоє завдання – працювати. І коли все розрулиться, ти маєш бути готовою грати». Нині все гаразд, вона чиста.
– Чия це була помилка, яка призвела до звинувачення?
Едуард Макаров: Дуже важко сказати. Буває й так, що спеціально підливають у пляшку із водою щось на тренуванні, навіть конкуренти. І все, якщо не стежив. Важливо навіть стежити за своєю пляшкою води, пити тільки зі своєї, забирати її після тренування. Стежити, де ти їси. І так далі, тут потрібно більше уваги. Таких випадків у спорті вже багато, на жаль. Не тільки в тенісі, а й у гімнастиці, у легкій атлетиці. Коли це велика конкуренція, то, на жаль, таке має місце. Тому і батьки їй нагадують, і я, по можливості.
– Професійна тенісистка може дозволити собі якісь хобі, захоплення?
Едуард Макаров: Даяна співає. Фільми дивиться. По магазинах ходить, як будь-яка дівчина, якщо має час.
Вікторія Кутузова: Я вже говорила про захоплення боксом. Даяна, я знаю, співала, це теж розвивало її особистість. І вона захоплюється всім, що пов'язане із модою.
«Можна зростати до серйозного рівня й на базі в Україні»
– У Вікіпедії зазначено, що призові Даяни у тенісі вже майже три мільйони доларів. А рекламні контракти приносять такі самі гроші?
Едуард Макаров: І навіть більше за призові. Набагато більше.
– У мирний час, до якого рівня тенісистка може зрости на українській, у тому числі на одеській базі? Корти, технічна база дозволяють бути спортсменкою світового рівня та жити в Україні?
Едуард Макаров: Кожен має свій шлях. Я вважаю, що за правильної постановки і за допомоги грамотного тренера можна виховати чемпіона й тут. Багато випадків, коли гравці вже були зірками на певному рівні, виїжджали за кордон і ставали ніким. Один із батьків мені сказав якось: «Наші діти там нікому не потрібні».
Якщо їхати, то треба знати багато – куди ти їдеш, до якого тренера, як з тобою працюватимуть, чи буде індивідуальна робота. Буває, що спортсменка їде до академії, а індивідуальної роботи там практично немає. Якщо ти ще не чемпіон Великого шолома, це складно, щоб тобі приділяли індивідуальну увагу. А якщо ти чемпіон – з тобою хочуть працювати усі.
– А одеська база, якість кортів дозволяють тренуватися на найвищому рівні?
Едуард Макаров: Ні. На жаль, ми цього не маємо. Самі корти є. Але ми не маємо такої бази, щоб разом були і корти, і фітнес-зал, і тут же майданчик для фізпідготовки. І щоб басейн та умови для масажу. Таких комплексів місту бракує.
Але, наприклад, коли у Даяни йшла справа з допінгом, вона весь час була в Одесі. І підтримувала свій рівень. Ми знайшли, з ким їй працювати – масажиста, тренера з фізпідготовки та спаринги. За бажання все можна зробити тут.
Прямо зараз складно перебувати в Україні. Коли ти в Європі, а багато турнірів проходять саме там, ти просто сів на машину та поїхав. Або на літак. Як важко діставатися зараз з України, ви розумієте… Але, в принципі, коли полетять літаки, з Одеси можна долетіти до будь-якої точки Європи.