«Атмосфера в збірній України нагадала найкращі часи у Кубку Девіса»: Ілля Марченко – про успіх Світоліної, Костюк і Кіченок
Збірна України з тенісу вийшла до фінальної частини Кубка Біллі Джин Кінг. Минулого вікенду команда у складі Еліни Світоліної, Марти Костюк та сестер Людмила та Надії Кіченок обіграла збірні Польщі та Швейцарії.
Про цю перемогу та те, що залишилося за лаштунками успіху сайт Sport-express.ua поспілкувався із капітаном збірної України Іллею Марченком.
«Нам пощастило? Так, але щастить найсильнішим»
– Ілле, ваше загальне враження від матчів проти Польщі та Швейцарії: чи все склалося так, як планували чи в якийсь момент щось все ж таки пішло не так?
– Ну, перший день був взагалі ідеальний. Він дав нам впевненість і певний доробок перед матчем зі Швейцарією. Нам для проходу вистачало лише одного сету. Єдиною невдачею вийшов матч Марти в наш другий ігровий день, але це теніс.
– Чи погоджуєтесь з тим, що в якомусь сенсі нам пощастило з тим, що у суперників зіграли не всі найкращі гравці?
– Пощастило, так. Але як кажуть, щастить найсильнішим.
– Як готувалися до матчів Марта Костюк, Еліна Світоліна та сестри Кіченок? Чи мали вони якісь проблеми ментального чи фізичного характеру?
– Ні, проблем не було. У нас була чудова атмосфера. Нагадала мені наші найкращі часи у Кубку Девіса. Було дуже весело та позитивно. Не хотілося роз'їжджатися.
Ілля Марченко. Фото: btu.org.ua
«У матчі зі Швейцарією здавалося, що граємо вдома»
– Як капітан команди, чи дозволяєте ви гравцям якісь організаційні послаблення? Наприклад, пізніше лягти спати чи прийти на сніданок із запізненням?
– Не забуваємо, що ми маємо справу з професіоналами найвищого рівня. Це не просто дівчата, які зібралися пограти в теніс. Усі розуміли серйозність події, тож на таке навіть не треба було звертати увагу. Розслабилися всі вже після перемоги.
– Обидва матчі відбулися у Польщі. Що впало в очі/вуха на трибунах?
– Нам було дуже комфортно. Багато наших уболівальників. Дуже гарна підтримка трибун. Велике спасибі організаторам та й взагалі народу Польщі за те, що вони роблять з початку війни. У матчі зі швейцарцями взагалі здавалося, що ми граємо вдома, тому що на трибунах були здебільшого українські прапори і стадіон був за нас.