«Це справжня кров? Коли приїхала швидка – стало не до жартів»: ексчемпіон UWA Хантрі про закулісся українського реслінгу

Реслінг - це не спорт в традиційному розумінні цього слова, бо відсутня змагальницька сторона через визначеність переможців матчів перед їх проведенням. Проте реслери – це справжні атлети, від них вимагається більших навичок, ніж від традиційних спортсменів.

Всесвітній професійний реслінг став відомим в Україні завдяки телеканалу QTV, який почав транслювати в Україні шоу WWE (World Wrestling Entertainment) наприкінці нульових. Андертейкер, Джон Сіна, Ренді Ортон, Кейн, Батіста, Кріс Джеріко, Біг Шоу, Рей Містеріо та ще багато інших імен суперзірок кампанії дізнався український глядач. Нещодавно, Київстар ТВ поновив трансляції шоу WWE в Україні. Крім того, підписники сервісу Netflix можуть дивитися всі нові шоу WWE, пройшов майже рік від моменту укладання відповідної угоди між сервісом та федерацією.

Що відбувається з професійним реслінгом в Україні? Він існує і на досить непоганому рівні. В цьому переконався автор матеріалу – Лисенко Ігор, який встиг відвідати у Києві вже три шоу UWA (Ukrainian Wrestling Arena). Федерація стабільно розвивається вже 9 років і крім постійної дислокації – у «Портер Пабі» поруч з вокзалом, проводить і виїзні шоу, як «Літнє Божевілля» на ВДНГ. Якраз на ньому кореспондент нашого сайту Лисенко Ігор домовився з реслером та ексчемпіономUWA – Хантрі про ексклюзивне інтерв’ю сайту Sport-Express.ua. 

Впевнений, що це інтерв’ю буде цікавим, як фанатам UWA, так і пересічним читачам нашого сайту, бо ми обговорили з Хантрі не тільки сюжетні моменти, але й закулісся українського реслінгу. Можливо, після прочитання цього матеріалу, нові глядачі відвідають наступне шоу UWA та отримають незабутні емоції. 

Як Хантрі прийшов до реслінгу, становлення його персонажа: «Кожної суботи прокидався о 5-й ранку, щоб поїхати на тренування»

‒ Розкажи про себе, як людину. 

‒ Мені 29 років, звати Павло, я з міста Вишгород Київської області. Дуже люблю справу, якій присвятив понад 10 років життя - реслінг.

Фінансова віддача з цього була, але невелика. Бажання розвивати реслінг в Україні завжди переважало прагнення заробити гроші. Як тільки дізнався через «Україна має талант», що в нас є свій реслінг, одразу зрозумів - треба знайти цих людей.

‒ Знайшов їх?

‒ Я їх знайшов, але мені тоді виповнилось тільки 16 років. Сказали, дочекайся 18-ти, бо не хотіли брати на себе відповідальність за можливі травми неповнолітнього. Я дочекався, знову їм написав - і кожної суботи прокидався о 5-й ранку, щоб їхати з Вишгорода в Обухів на тренування. Чарівні часи.

‒ Читав твоє інтерв'ю, де ти казав, що реслінг перший раз тобі показав старший брат, правда?

‒ Так, спочатку зацікавився реслінгом завдяки записам на дисках мого старшого брата. А вже потім, коли дізнався, що в Україні реально є свій реслінг, загорівся ще більше. Ми навіть створили свою маленьку «бек’ярд» групу (так зване імпровізоване шоу «на  задньому дворі», - прим. І.Л.)  у Вишгороді.

Створили компанію однодумців –«Вишгород Реслінг Груп», які просто фанатіли від цієї справи. Ми не хотіли називати себе гучно: федерацією чи промоушеном, ми подавали себе групою захоплених улюбленою справою людей.

Коли я побачив на телебаченні, що в Україні реально є реслери, тоді почав переходити від аматорського підходу до більш професійного.

‒ Розкажи про Хантрі як персонажа.

‒ На початку мав труднощі. Хотілося створити щось оригінальне, щоб чіпляло людей. У театральній студії я грав у виставі «Паночка», це як «Вій», але без Вія. Виконував роль Хоми Брута. В одній сцені він виходить з каплички повністю сивим - для цього ми використовували спеціальний лак для волосся.

Після вистави я подивився в дзеркало і подумав: «Це ж круто - фарбувати волосся перед виходом на ринг!» Так з’явився перший візуальний елемент мого образу.

Далі я додав капюшон, хустку на обличчя - створив нотку загадковості. Спочатку навіть хотів назвати персонажа «Сільвер Асасін» (Срібний Вбивця, - прим. І.Л.). Як підліток, переграв у комп’ютерні ігри, буває :)

Спочатку Хантрі поводився стримано, не випендрювався, знав своє місце. Вже після дебюту на професійному ринзі – на шоу«Odessa Wrestling Cup», я почав змінювати образ. Зробив із Хантрі такого собі «прибиральника» української реслінг-арени. Його головна тогочасна мета - очистити нашу сцену від усякого лайна.

Звідки з’явився рингнеймХантрі? «Надихався Тріпл Ейчем? Ти бачив його і мене?»

‒ Хантрі довгий час грав роль гарного хлопця?

‒ Так. Скажу чесно - з часом цей образ набридає, я грав роль фейса (доброго персонажа, улюбленця публіки, - прим І.Л.). Тому, коли я нарешті зробив із Кенні Ріверою (інший реслер промоушену, - прим. І.Л.) те, що давно планував (так званий прийом – «Кончейрто», коли кладеш голову реслера на стілець і б’єш іншим стільцем, - прим. І.Л.), я став щасливим.

Хантрі - головний герой промоушену. Людина, яка зробила український реслінг впізнаваним не тільки у нас, а й за кордоном. До речі, парадокс - за кордоном про нас знають більше, ніж в Україні.

Зараз я знаходжусь в такому дивному стані. Є багато ідей, які хочу реалізувати, але щось не клеїться. Можливо, у мене зараз «чорна смуга» в кар’єрі. Потрібно щось змінити, бо сумно, коли головний герой не має фактичної позиції головного героя.

‒ 10 років фейсом. То твій хілтьорн, тобто зміна на поганого хлопця, став ще більш несподіваним, ніж у Джона Сіни?

‒ Можна й так сказати. Багато хто вже відчував, що Хантрі змінився.

Це вже не той хлопець, який роздає п’ятюні, обіймає глядачів і заряджає зал. Після хілтьорну я став іншим - пафоснішим, правильнішим.

‒ Правильнішим?

‒ Саме так. Я вважаю, що зараз мій персонаж максимально виглядає так, яким має бути справжній реслер.

‒ Про твій рингнейм – «Хантрі». Ти надихався «Зоряними війнами»?

‒ Так, Хан Соло - мій улюблений персонаж. І коли вигадував собі нікнейми для ігор, у скайпі чи в соцмережах, я завжди підписувався Mister Han. Це ім’я йшло поруч зі мною по життю.

Коли вийшла гра «DC UniverseOnline», я не міг її пропустити, бо є шаленим гіком та фанатом коміксів - саме у цій грі я придумав ім’я Hantry (Хантрі). Перевірив його в Steam, Skype - ніде такого не було. Тобто я перший Хантрі у світі. Ха! О так! («О так» - фірмова фраза нашого героя, тому ви ще багато разів її побачите у цьому інтерв'ю, - прим. І.Л.)

‒ До речі, я думав, що ти надихався Тріпл Ейчем з WWE, бо він теж Хантер. Це не так?

‒ Ні. Ти бачив Тріпл Ейча і бачив мене :) Якби я ним надихався - виглядав би куди рельєфніше.

Звідки пішла фраза «О так»? «Все почалося, кола я пішов у лазню з друзями»

‒ Звідки пішла фраза «О так»?

‒ Мій матч проти Рассела Кросса. Перший в Україні матч, де глядачі приносили зброю. Кросс тоді носив екстремальний пояс.

За декілька днів до матчу, я пішов у лазню з друзями. Коли виходив із парної, кажу їм: «Пішли на вулицю, зніму промо» (частина реслінгу, де реслер щось розповідає, - прим. І.Л.)

На вулиці холодно, я гарячий - і з мене йде пар, я прямо «димлюся». І якось випадково з мене вилітає: «Ооо так, Рассел Кросс, готуйся!» Фраза «Ооо так» стала невід’ємною частиною мого образу.

‒ Фраза народилась завдяки імпровізації?

‒ Так. Вийшло спонтанно, але влучно. І потім всі підмітили - звучить круто. А в кожного реслера має бути своя кетчфраза (постійна фраза, закріплена за конкретним реслером, - прим. І.Л.)

‒ Які, взагалі, найкрутіші кетчфрази є у вас у федерації?

‒ Такі, щоб прямо постійно повторювалися й запам’ятовувалися? Насправді мало хто має закріплену кетчфразу.

Рейнджер Леонід, наприклад, дуже часто каже «покидьок» - це вже стало його «словом», у Рассела Кросса – «Не переходь цю лінію». Ще у нас є Скелла, він любить розганяти конспірологічні теорії, але прямо кетчфрази в нього нема. Виходить, я тут знову перший. 

Найскладніші та найболючіші прийоми у реслінгу:«Все що летить в обличчя – це гірше ніж удар стільцем»

‒ Поговоримо тоді про прийом, яким ти завершуєш більшість своїх матчів - твій фінішер. Який він у тебе?

‒ Називається Moonlight Drive.

Я затискаю голову суперника під своєю лівою рукою, роблю колесо вперед без рук, і ми разом падаємо. Суперник крутиться вперед, я - назад. Цей прийом я взяв у Джона Моррісона, що виступав уWWE, він мій улюблений реслер. Часто щось у нього підглядаю для свого арсеналу прийомів.

До речі, ніхто з наших цей прийом не використовує. Якщо за офіційною класифікацією — це Corkscrew Neckbreaker, одна з варіацій Некбрейкера.

‒ Які прийоми ти ще любиш робити?

‒ Люблю робити Спрінгборд Клоузлайн. Я знаходжусь за межами рингу, застрибую на третій канат обома ногами, відштовхуюсь і в повітрі б’ю суперника Клоузлайном (удар в груди або в голову витягнутою в сторону рукою, - прим. І.Л.)

Є ще один мій авторський прийом. Його я вигадав сам, і коли до нас приїжджали Джейк Омен чи Том Фултон (іноземні реслери, - прим. І.Л.), вони сказали, що ніколи такого ще не бачили. Особливо це було приємно почути від Джейка, який виступав у 40 країнах.

‒ Як виглядає цей прийом?

‒ Це прийом для перехоплення ініціативи. Я вдаряю суперника в живіт, він пригинається, я роблю переверт через його спину - і одразу ж кікаю його в обличчя. Обожнюю цей прийом, але досі не можу придумати йому назву. Просто називаю «переверт через спину, кік в обличчя».

Колись Моррісон робив схожий удар, тільки він б’є з коліна, називається – Shining Wizard, а я проводжу з гомілки.

‒ Який найважчий прийом у виконанні?

‒ Думаю, це Spanish Fly (іспанська муха, - прим. І.Л.).

Це дуже технічний і синхронний прийом: на тебе біжить суперник, ти ловиш, стрибаєш, робиш заднє сальто, а він переднє - і разом падаєте. Зараз тренуюсь його робити. Це моя мрія.

Складно робити прийоми з 3-го каната. Можуть виникати проблеми з обранням правильної позиції. Нога може зіскочити й ти впадеш. Так і сталося з Вороном під час Королівської битви, він заліз на третій канат, щоб зробити стрибок на когось, нога підвела і він впав за ринг та травмував собі коліно.

‒ А в тебе як зі стрибками з верхнього каната?

‒ 50 на 50. Хочу робити більше таких прийомів. Взагалі, хочу мати мувсет (перелік прийомів, що характерний конкретному реслеру, - прим. І.Л.), який запам'ятають глядачі. Коли буде впізнаваність, можу додавати щось нове. Навіть з тим самим фінішером. Треба, щоб глядачі розуміли, що зараз може бути фінішер та реагували відповідно. 

‒  А приймати що найболючіше?

‒ Німецький суплекс від Міллера - це завжди біль, навіть коли дивишся на це збоку. 

Летіти з третього каната та приземлятися об ринг - неприємно.

Один раз Кенні Рівєра так зарядив мені з коліна в потилицю, що я отримав струс мозку.

‒ Що ще можеш згадати?

‒ На  Fatal Four Way (матч чотирьох учасників, де кожен сам за себе, - прим. І.Л.) з Хантрі, Ігорем Турамом, Оскаром і Іваном Саном я теж нормально отримав - з коліна прямо в обличчя.  Дуже боляче.

Все, що летить в обличчя: коліно, суперкік Пепсі Колі - це гірше, ніж удар стільцем.

Травми та екстремальні моменти: «Є відчуття, що Дастін Лі виходить, щоб померти на рингу»

‒ Удари стільцем на «Літньому Божевіллі» мене вразили, відчуття, що били на повну силу.

‒ Коли ти працюєш в екстрім-матчах, важливо робити круті споти- але ще важливіше не травмувати партнера. Бо ми всі хочемо вийти на наступне шоу, а не закінчити кар'єру за один матч.

Наприклад, коли в матчі є Дастін Лі, то там часто всі луплять по повній. Складається враження, що Дастін виходить, щоб померти на рингу, і все. Щоб буквально його дух залишив тіло, бо він виклався на повну.

Я не такий. Для мене реслінг - це перш за все спортивні розваги, а вже потім моє «я». Завжди намагаюся дотримуватись цієї філософії. Коли я починаю лізти в сценарії, комусь щось доводити - потім розумію, що був неправий.

‒ Яка найсерйозніша травма, яку ти бачив наживо?

‒ Найстрашніше, що бачив наживо - коли Рейнджер Леонід зламав ногу. Дастін тоді випадково приземлився йому на кінцівку. Усі найжорсткіші ситуації, які траплялися, відбувалися в екстремальних матчах.

Коли ми проводили перші «Незламні» в Києві, ще два роки тому на Почайній, Расселу Кроссу зламали ніс через неправильний удар стільцем. А Кенні Рівєра тоді отримав глибоке розсічення потилиці - теж через невдалий удар тим самим предметом.

‒ Наскільки часто Рассел отримував травми?

‒Рассел неодноразово ламав собі зап’ястя просто під час боїв. Стоїть на рингу, його перекошує від болю, а в цей час виходить Токсік Нік і починає свою улюблену півгодинну промову. Кросс стоїть, по обличчю видно: «Дайте мені хоч якесь знеболювальне, будь ласка. Нік, просто замовкни й іди геть, я хочу… я вже хочу відпочити».

Якось Рассела ще й лампою пробили - так, що довелося зашивати голову. А нещодавно з Кошерним стався інцидент: трохи продирявили його колючим дротом.

‒ А що було найстрашніше з того, що ти бачив не наживо, а вже у записі?

‒ Це було на бек’ярд-шоу. Тоді Алекс Дісін виступав, здається, проти Ронні Браво. Алекс хотів виконати Мунсолт (заднє сальто, зазвичай з третього каналу, - прим. І.Л.), але не докрутив, впав головою об землю, втратив свідомість, його почало трусити. Дуже лячно виглядало.

Летальний випадок у Дніпрі. Це сталося дуже давно, ще до участі в «Україна має талант». Один хлопець на ім’я Аслан під час тренування зламав шию і, на жаль, помер.

‒ Відповідь хейтерам, що кажуть про постанову?

‒ Саме так. Пам’ятаю, як Рівєра стоїть, з нього просто капає кров зі спини, люди проходять повз і питають: «Це справжня кров?». А він такий: «А що, по-вашому, ми приколюємось?» Піднімає рушник, щоб показати, як зупиняє кров. Люди в шоці: «О, Боже, це реально!» Швидка приїхала - всі думали, що це постанова, але реально вже було не до жартів.

‒ Це що, не кетчуп?

‒ Ого, яка у вас натуральна кров!

Чемпіонство Хантрі та історія федерації UWA: «Бути «татком» федерації - це велика честь»

‒ Ти тримав головне чемпіонство майже рік. Розкажи про цей період.

‒ Я досягнув однієї з головних цілей у реслінгу - здобув головний титул компанії.

Одразу після цього я почав шукати можливості для публічності: інтерв’ю, заходи, зйомки. Костянтин Князь домовився про радіоефір, а Костянтин Перлов організував фотосесію. З перших днів я відчув на собі тягар промоушену: потрібно було «рвати дупу» й просувати український реслінг всюди, де тільки можна.

‒ Як ти потрапив до Дмитра Тютюна на «Несерйозну розмову»?

‒ Одного разу сидів на роботі, дивився інтерв’ю Тютюна й подумав: «А що, якщо написати йому?» Написав - і це реально спрацювало. Він мене запросив. Після того інтерв’ю на наші шоу почали приходити на 100–200 людей більше. Ще реклама на радіо.

Також нас запросили на вечірку - щось на кшталт міні-рейву. Організатор - наш фанат, він сказав: «Круто, якби ви приїхали потусити, потанцювати». Я приїхав у костюмі з поясом - потім подумав, що можна було й менш пафосно, але нехай.

Ходити з поясом - дуже приємно. Я реально підняв престиж титулу. Навіть зараз мені кажуть, що після того, як я його втратив, пояс немов «загубився». Він уже не має тієї ж ваги. Бути головним обличчям промоушену, свого роду «татком» федерації - велика честь. 

‒ Що таке Українська Реслінг Арена (UWA)? Як федерація з'явилась?

‒ Спершу шоу називалося «Одеський Реслінг Кубок». Тоді ще не існувало UWA - просто Кубок Одеси, який водночас став головним титулом.

Їх запросили на «Fan Expo» в Одесі - щось типу «Comic Con», тільки з іншою назвою. Костя Перлов пробив туди слот, вклав гроші в побудову рингу, привіз кількох реслерів.

Тоді, здається, приїхали: Пепсі Коля, Біг Ван Маркус, Ронні Браво та Ріппер. Я трохи образився, бо мене не покликали. Я тоді ще не був головним героєм, але все ж…

Я з самого початку знаходився в обоймі, але мене не долучалидо шоу. Деякі реслери вважали, що я не дотягую до потрібного рівня. Але вже у лютому 2017 року мене запросили на шоу, де я дебютував у матчі проти Денні - теж учня Обухівської школи реслінгу.

‒ Що далі?

‒ З того часу я побачив, як Костя Перлов реально вкладається у справу: сім’я, робота, інші справи - він усе одно знаходив можливість допомагати. Окрема йому подяка, він зробив багато для українського реслінгу.

Згодом Костя пробив нам контакт із федерацією з Ізраїлю – All Wrestling Organization (AWO). Вони уклали домовленість з UWA, що ми станемо їхнім філіалом в Україні. Вони обіцяли багато, але виконали лише дві речі: привезли своїх реслерів та взяли Лану Неву до Ізраїлю - єдину на той момент жінку у нашому ростері. Зараз вона вже відійшла від реслінгу.

З часом ми зрозуміли, що AWO не дотримуються обіцянок, наприклад, не допомогли з ремонтом рингу, як обіцяли. Тож ми вирішили припинити співпрацю.

‒ Чому вирішили переїхати до Києва?

‒ З часом ми стали називатися UWA – Ukranian Wrestling Арена. І ця абревіатура мені здається просто шикарною.

Ми завжди проводили шоу в Одесі, але там не приходило стільки глядачів, як у Києві. Як тільки ми зробили шоу на одному фестивалі у столиці - воно справді «зайшло». Після того вирішили залишити ринг у Києві й остаточно переїхати.

З 2023 року ми вже повноцінно базуємось у столиці.

Шоу «Літнє Божевілля» на ВДНГ, як UWA переїхали виступати до «Портер Пабу»? «В «темному» матчі відбулося шоу-відкриття статті дитини»

‒ У вас проблема з жіночим дивізіоном? Немає навіть кому виконати роль персонажа«маски-дівчинки».

‒ Так, є певна складність. Жіночий реслінг - завжди трохи делікатна тема. Дівчата хвилюються: «Раптом невдало впаду, отримаю травму». Це цілком зрозуміло.

У мене на тренування колись ходила дівчина, яка займалася професійним ММА. Їй було важко вивчити техніку «бампів» (вміння правильно падати та приймати прийоми,- прим. І.Л.), бо вона звикла до зовсім іншого способу падати. Зрештою, перестала тренуватись.

Ще одна дівчина ходила, але в неї загострилися старі проблеми зі спиною - мусить підлікуватись. Вона досі приходить на шоу, допомагає - й готова повернутись, коли зможе.

Зараз у нас із жіночим реслінгом трохи сумна ситуація. Було б круто запросити іноземну реслерку й зробити міжгендерний матч. Це виглядало б дуже яскраво.

‒ Чим UWA вирізняється серед інших промоушнів? Є якась фішка?

‒ У нас дуже високий рівень продакшну. Коли приїхав Джек Омен і побачив арену в «Портері», він був у захваті. Сказав, що у нас продакшн на рівні початкового AEW, Ringof Honor чи японських інді-промоушенів.

За якістю реслінгу, звісно, ще є куди зростати. Ми не мали наставників, які б роками варились у професійному реслінгу й навчали всім тонкощах: як будувати матч, як правильно позиціюватися у ринзі. Тож зараз наше головне завдання - підтягнути реслінг до рівня продакшену.

‒ Розкажи про шоу «Літнє Божевілля» - чим воно особливе?

‒ Це наш перший виїзний івент з моменту, коли почали виступати в Києві. Нас не запросили - ми самі організували. І провели його на ВДНГ, на відкритому повітрі.

Це справжнє «вау» - нова локація, свіже повітря, зовсім інша атмосфера. Багато різноманітних матчів. Наприклад, в «темному» матчі відбулося шоу-відкриття статі дитини - такого в Україні ще не ставалось. Дуже прикольно вийшло.

Ігор Турам навіть виїжджав на мотоциклі - на «Портері» такого не зробиш, там замало місця. По масштабах - це наше найбільше шоу. І що важливо - багато нових глядачів. Люди просто проходили повз, бачили наш банер, чули галас - і заходили. Майже всі обличчя були нові. Це шоу допомогло нам стати більш впізнаваними.

‒ Чи вважаєш, що ваше шоу«Літнє Божевілля» стало безумовним успіхом?

‒ Це - успіх, але не бездоганний. Велика кількість нових людей - це добре.

Також кілька людей захотіли зайнятися тренуваннями, з’явилися нові зв’язки і, можливо, нові спонсори.

Тому це був успіх, хоч і не на 100%. Дякуємо і за це.

‒ Окрім «Портер Пабу» і ВДНГ, які ще локації ви використовували в Києві?

‒ Ми виступали на «Universal Studio» на Почайній - це така фотостудія, де можна і фільми знімати, і інтерв’ю записувати. Локація зручна за розташуванням, але дуже маленька. Максимум - 100–150 людей. І там було дуже душно.

Також виступали біля аеропорту Жуляни у «Спорткомплексі на Відрадному». Саме звідти, можна сказати, і почався наш рух вгору. Потім ми знайшли «Портер» і остаточно переїхали туди.

‒ Чи правда, що саме ти знайшов локацію«Портер Пабу»?

‒ Ооо Так! Мінус - дуже спекотно, але взимку це плюс.

Як знайшов? Ми проводжали друзів на вокзалі, вирішили зайти та посидіти у «Портері». Ми сиділи на вулиці, я зайшов до зали, подивився, побачив локацію - і одразу уявив ринг, реслерів, титантрон (великий екран, на якому йдуть відео під час виходів реслерів, - прим. І.Л.). В мене навіть трохи привстав (сміється, - прим. І.Л.).

Одразу подзвонив нашому менеджеру й сказав: «Ось тобі локація - їдь домовляйся». Якби ми не взяли «Портер» - не знаю, де б ми зараз виступали.

Школи реслінгу в Україні, що треба, щоб стати реслером? «Реслінг – це не побиття заради побиття»

‒ UWA існує лише в Києві, чи є школи і в інших містах?

‒  У нас є школи реслінгу у Львові, Одесі, Дніпрі, Харкові та, звичайно, в Києві.

‒ Колись існувала ще школа в Мукачево, правда?

‒ Правда, але зараз вона неактивна. Лорд Вейн поки не проводить тренування - каже, що селяни бунтують.

‒ Селяни проти реслінгу? Що там взагалі відбувається?

‒ Це такий гіммік (історія персонажа, - прим. І.Л.) у Лорда. Він із Мукачево, має велику територію, там справжня садиба і власний бізнес. Назвав себе Лорд Вейн не просто так - він лорд Карпатських гір. Як справжній лорд, керує своїми селянами.

Класний образ. Такий Джон Сноу з нарцисизмом Хантрі.

‒ Що потрібно, щоб стати реслером?

‒ Насамперед - бути адекватним і вміти сприймати критику. Тренер не критикує зларади - він хоче, щоб ти не покалічився або не травмував опонента на рингу.

Реслінг - спортивні розваги й історія, яку треба розповісти на рингу. Не всі це розуміють. Це не побиття заради побиття.

‒ Як записатись на тренування?

‒ Пишеш в Instagram одному з тренерів: Пепсі Колі, Огиді, Скеллі. Домовляємось про місце, час, вартість. Потрібно мати з собою наколінники й змінне взуття.

‒ А якщо фізично не готовий?

‒ Це не проблема - підготуємо. Наприклад, коли до мене прийшов Андрій Ведмідь, він важив 120–130 кг і навіть не вмів робити переверти. Зараз він виконує будь-які - передні, задні, з прольотом, бокові. Бо переверти - це основа реслінгу.

‒ Тобто це прям база?

‒ Так. База - це перше, що ти маєш знати. Бо коли тебе підкидають у суплексі, і ти не орієнтуєшся в повітрі, можна серйозно травмуватись - зламати руку, ногу, або травмувати партнера. Нам такого не треба.

‒ Тренування - групові чи індивідуальні?

‒  Є регулярні групові заняття, можна доєднатись. Але якщо хочеш індивідуальне - просто пишеш тренеру, домовляємось. Виділяється три години на рингу, і за цей час ми проходимо базову підготовку.

‒ Після бази вже переходите до фінішерів і складних прийомів?

‒ Так. Спочатку - переверти, падіння, базові речі. Потім уже - павербомби, суплекси, все інше.

Взаємодія з фанатами, образи, бійки: «Маємо повне право бити фаната скільки треба, щоб вигнати з рингу»

‒ Розкажи про дивні взаємодії з фанатами.

‒ Всяке траплялось. Одного разу навіть вдарив фаната.

‒ Серйозно?

‒ Так, це був командний матч. Я стою на апроні, чекаю тегу від партнера, і за спиною одна дівчина з залу просто розривається. Кричить: «Хантрі, ти п*д*р!», «Хантрі, ти півень!». Істерика. Думаю: мала, ти так голос втратиш. А для мене, як людини з театральною освітою, голос - це важливо. 

‒ Що зробив?

‒ Зліз з рингу, підійшов до неї. Вона продовжує кричати в обличчя. Бачу: вона в окулярах. Я взяв її окуляри, походив у них по колу, як ВінсМакмен (колишній власник WWE, - прим. І.Л.), потім кинув їй назад - був впевнений, що впіймає. І так і сталося.

‒ На цьому все закінчилось?

‒ Ні. Потім ми билися біля рингу, і вона знову почала верещати образи. Я підійшов до неї, поряд стояв хлопець. Питаю: «Це твій хлопець?» - Вона: «Ні, просто друг». Ну, я й дав ляпас «другу». Легенько, але ефектно. Після цього - тиша.

‒ Ого. Розкажи ще подібні історії.

‒ Під час другого захисту мого чемпіонства в «Портері», коли судив Дмитро Тютюн, глядачі зненавиділи мене настільки, що почали жбурляти бокали з пивом, потім пляшки, а коли скінчилось пиво - полетіли стільці. Як в ECW (стара екстремальна федерація реслінгу, як запам'яталась  своїм хардкором, - прим. І.Л.).

‒ І що ти тоді відчув?

‒  Кайф. Зрозумів, що зробив свою справу гарно. Якщо публіка так реагує - значить, я справді геній.

‒ Пам'ятаєш таке, що фанати лізли у бійку?

‒  Не пригадаю, може й траплялося, але мене тоді не було на шоу.

‒ А на ринг хтось намагався вибігти?

‒ От про це хочу сказати. У нас є внутрішнє правило - в роздягальні ми це обговорили, і керівництво нас повністю підтримує. Якщо фанат під час матчу спробує залізти на ринг, то рефері й реслери мають повне право застосувати всю силу. Просто бити його скільки треба, щоб вигнати з рингу й не дати заважати робити шоу.

‒ Таке вже траплялось?

‒ Ще ні. Думаю, що буде, але поки ні.

‒ Враховуючи, що ви виступаєте в «Портер Пабі», це лише питання часу.

‒ Публіка в нас культурна, але як то кажуть раз на рік і палка стріляє.

Історії, як діти конфліктували з Хантрі, а той рвав їм плакати: «Хто загубив своє сміття? Заберіть дитину!»

‒ Уявімо, людина прийшла на реслінг уперше. Як їй поводитися?

‒ Найперше треба розуміти одну просту річ: у реслінгу є хороші та погані персонажі. Є фейси (герої), а є хіли (злодії). Якщо подобається хіл - кричи за нього, підтримуй. Якщо хтось не до душі - спокійно можеш його освистувати, фукати. Але не плюй у людей - це вже за межею.

Просто приходь, займай своє місце й дивись на інших - фанати самі підкажуть. Люди приносять плакати. На останньому шоу в «Портері» хтось приніс здоровенну розтяжку метрів 9 - на ній було написано: «Князь - поц, банду - геть!». Я кайфанув.

Коли вперше побачив, що глядачі приносять плакати - я був готовий їх розцілувати, заобнімати, в ресторан запросити. Дуже приємно. Нарешті люди реагують, відмічають у соцмережах - алілуя!

‒ А ти коли-небудь рвав фанатський плакат?

‒ Так, і далеко не один. 

Після матчу підходить хлопець, якому я порвав плакат: «Блін, Хантрі, навіщо ти так? Я на нього 60 гривень витратив». А я йому: «А навіщо ти написав на ньому, що Хантрі – л*х?» От і все. Маємо, що маємо.

‒ Щось кумедне з дітьми на шоу траплялось?

‒ Так, якось на мій матч із Ігорем Турамом прийшли діти. Вони дико його підтримували. Я б’ю Турама за рингом, а один малий починає кричати мені в спину образи - щодо моєї орієнтації і все таке.

Я до нього підходжу, забираю в нього плакат. Там був круто намальований Турам - ну я його й порвав ще крутіше. Потім розкидав шматки в повітрі. Виглядало ефектно.

‒ Жорстко! Ще щось?

‒ Під час чотиристороннього матчу я лежу побитий, і тут до мене підбігає малий. Скидає свою футболку й починає мене нею шмагати! Спочатку не зрозумів, що це взагалі було.

Підняв голову - бачу, що дитина. Я беру його за ногу, піднімаю вгору, як трофей на риболовлі, і просто кричу: «Хто загубив своє сміття? Заберіть дитину!»

‒ І чим закінчилось?

‒ Малий після шоу підійшов, вибачився. Каже: «Я не хотів, все норм?» Я йому: «Наступного разу я вийду з ременем, зрозумів?»

Щоб було ясно - ми дітей не б’ємо. Просто ремарка. Діти люблять реслінг.

Хантрі б’є жінок? Дивні персонажі та новачки: «Всі хочуть бути серйозними суперзірками, але…»

‒ Чекай, а у вас хтось б'є жінок, то не ти?

‒ Ооо так! Хантрі б'є жінок.

‒ Звідки це пішло?

‒ Це через Діму Тютюна. Він організовував відкритий мікрофон, стендап на поляні, привів друзів, а публіка мала голосувати. Якщо стендапер виступив кепсько, йому проводили прийом. Коли почали виступати дівчата, я подумав: «Блін, мені жінок кидати? Я таким не займаюсь.» Але потім провів одній суплекс, іншій - легкий бадіслем, про всяк випадок. Хлопцям дісталося набагато серйозніше.

Народження легендарного жарту відбулось на поляні ВДНГ.

‒ Ти задоволений, що найстарша з учасниць - Оля Кандиба  перемогла і тобі не довелось її кидати?

‒ Дуже радий, що вона виграла - жартувала просто неймовірно. Дімон Тютюн попереджав, що якщо вона програє, то я мушу її кидати, але він не хоче, щоб я це робив з жінкою її віку, тому він сам би зайняв моє місце як джентльмен. Але вона перемогла, тож все добре.

‒ Розкажи про персонажів UWA. Хто найдивніший?

‒ Найдивніший - точно Скелла. Він жорсткий конспіролог і відзначається своїм стилем реслінгу. Можна сказати, що це суміш Джефа Харді і Нью Джека - жорсткий хардкорщик, який любить літати і стрибати. У промовах він іноді каже такі дивні речі, що сидиш і думаєш: «Не може такого бути».

Найтрешовіший персонаж - Маска Швидкості (реслер в масці з «Мексики», - прим. І.Л.) В нього немає поки що сильної історії, але я сподіваюся, що в майбутньому вона з’явиться.

‒ Чому так мало диваків?

‒ Більшість реслерів на початку кар’єри хочуть бути серйозними суперзірками, але мало хто розуміє, що спершу потрібно трохи «джобити» (програвати матчі більш статусним реслерам, - прим. І.Л.), більше потренуватись, розкрити себе як комічного персонажа, а вже потім йти серйозним шляхом.

Я хотів би, щоб в українському реслінгу було більше комедійних персонажів. Зараз у нас багато серйозних хлопців, але практично немає жодного комедійного героя.

‒ Як ви перевіряєте, чи готові новачки?

‒ Ми робимо «темні матчі», де випускаємо новачків, щоб подивитися, як публіка на них реагує, як вони поводяться на рингу, чи розуміють, як все працює.Іноді тренер каже, що новачок готовий, він виходить в основній частині шоу, але під час матчу трохи «провалюється». Такого ми не хочемо.

Тож «темний матч» - це можливість перевірити реслера без запису, просто щоб підігріти публіку.

Створення персонажів у реслінгу, проблема «американізації» імен: «Ми робимо український реслінг, тому і імена мають бути відповідні»

‒ Комічних персонажів у вас немає?

‒ Раніше таким позиціонувався Іван Сан. Коли він працював інтерв’юером на Відрадному, він трохи грав комічну роль. Є ще Андрій Гайдай із команди «Сандай» разом з Іван Саном, але він серйозний хлопець. Іван Сан зараз теж поступово відходить від комедії - у його матчах вже менше того початкового комічного образу, більше намагається зробити щось серйозніше.

‒ Що взагалі надихає при створенні персонажа? Як його придумати?

‒ Спершу ми питаємо у самого реслера, яким він бачить свій образ, що хоче показати, і від цього відштовхуємось. Якщо він не має ідей, ми пропонуємо варіанти, з яких можна щось обрати чи зліпити щось нове.

Якщо персонаж не викликає реакції в перші два покази, ми забираємо його на місяць, перепаковуємо образ і повертаємо, щоб побачити реакцію публіки.

‒ Чи є проблема з американізованими іменами персонажів? Ви ж українська федерація.

‒ Я згоден. Всім новачкам ми кажемо: хлопці, ми знаємо, що ви хочете називатися, наприклад, «Найт Вулф» (Нічний вовк, - прим. І.Л.), але ми робимо український реслінг, тому імена повинні бути відповідними.

У нас є Андрій Ведмідь, Андрій Гайдай, Ігор Турам. Живко Йовіч — він  має сербське коріння і використовує справжнє ім'я. 

Такі персонажі, як Хантрі, Пепсі Коля, Скелла, - це ті, хто давно в реслінгу, і вони можуть залишати свої імена. Новачки ж мають брати щось з української культури.

Іван Сан, наприклад, дуже любить японську культуру, тому його образ сформувався відповідно.

‒ Розкажи про Віталія Щербіну, Живко Йовіча. Спортивний коментатор Максим Шадов сказав, що це Брок Леснар та Пол Хейман з «Аврори»

‒ З «TEMU» :) З ними ще ходить Ярос Лютий.

‒ Мені одному здається, що Віталій Щербина не звучить такзагрозливо, яким персонажем його роблять?

‒ Тепер Віталію потрібно довести, що його ім’я має звучати грізно. Завдання реслера - зробити собі ім’я, зацементувати його. Імена міняти вже не будуть.

Чи спрацював би в UWAперсонаж російського солдата? «Якщо робити гімік москаля, то це однозначно буде лузер, лялька для биття, який всі матчі програватиме»

‒ Що б ти хотів бачити в українському реслінгу? Чого не вистачає?

‒ Комічних персонажів нам дуже не вистачає. 

Можливо, було б цікаво зробити матч із гіміком української тематики. Наприклад, використовувати в матчах предмети з українського побуту - це було б кльово.

‒ Когось відлупцювати булавою, наприклад?

‒ Так, або намазатись салом. Ми колись виступали на фестивалі Gachi Fest, де бодібілдери намазалися дитячим маслом, щоб блищати. Після виступу ринг був у маслі - це досі у мене в пам’яті як страшний сон, дуже слизько.

‒ Як думаєш, чи спрацював би в українському реслінгу гімік російського солдата?

‒ Ні, зараз це дуже чутлива тема, і це могло б викликати негативні реакції. Хтось би сказав: «Навіщо ви це зробили?» А хтось - «О, класно, новий джобер».

Якщо робити гімік москаля, то це однозначно буде лузер, лялька для биття, який всі матчі програватиме

‒ А якщо робити з ним щось серйозне? Головний злодій компанії?

‒ Під час війни - ні. У нас іноді військові приходять на шоу, навіть ті, хто повернувся з полону. Я не думаю, що їм сподобалось би, якби на ринг вийшов москальський солдат - це могло б викликати тригери чи неприємні спогади.

‒ Чи бачиш ти потенціал для реслінгу на українському телебаченні?

‒ Звичайно, потенціал є. Іноді заходжу до друга, він досі має телевізор, і я дивуюсь, що там немає реслінгу.

Багато хто вважає реслінг дивним, але навіть просто включивши телевізор і побачивши двох людей на рингу, які б’ються, це може зачепити глядача.

Коли ми піднімемо рівень українського реслінгу, це стане справжнім успіхом для ТВ.

‒ Враховуючи, що телебачення зараз втрачає популярність, особливо серед молоді, це має бути стрімінгова платформа, як Megogo чи Київстар ТВ?

‒ Саме так. Якщо йти на національні канали, то можна робити мегашоу на кшталт «Wrestlmania» чи «Sumem Slam», як в WWE, але в нашій українській інтерпретації.

Чи дивиться Хантрі WWE? «Нинішній професійний реслінг – це «сеча», ось старий - топчик»

‒ Яке у вас головне шоу?

‒ Як такого головного шоу немає. Є шоу «Бійцівський дух», на якому завжди проводиться королівська битва.

Ще є шоу «Влада народу», де глядачі обирають тип матчу - ми підраховуємо голоси й складаємо кард шоу (розклад матчів, - прим. І.Л.)

На жаль, власної Реслманії поки що немає. Треба робити хаусшоу - невелике шоу тривалістю годину-півтори з кількома матчами.

‒ Дивишся WWE?

‒ Вже не так сильно слідкую за матчами, більше за сюжетами та промо, як працюють на мікрофоні.

Мені більше подобається старий реслінг - вмикаю матчі з нульових, як Ро чи Смекдаун.

Раніше на рингу була історія, протистояння між опонентами зрозуміле. Зараз же це лише численні трюки: сальтухи, польоти за ринг і багато ефектних, але надмірних моментів. Такий стиль мені не до вподоби - більше люблю, як раніше.

‒ А як раніше?

‒ Зараз же занадто багато ударів і фінішерів, навіть матчі перетворюються на овербукінг (коли занадто перемудрують зі сюжетом, - прим. І.Л.) це починає втомлювати. Якась «сеча», ось старий реслінг - топчик.

‒ Ти знаєш, хто така Зіна Стерлінг?

‒ Звичайно, це українка, яка майже пробилась в NXT (один з промоушенів WWE, - прим. І.Л.).

Вона фінішувала дуже близько до мети, у команді з Буллі Реєм, здається. Раніше це був формат Tough Enough, а зараз - LFG (Legends&Future Greats, - прим. І.Л.). Зіна дійшла до фіналу, але в останньому матчі за контракт програла. Сподіваємося, що в наступному сезоні все вийде, і ми нарешті побачимо її на рингу WWE.

У ростері NXT знаходився іще один українець - Анатолій, з гербом України на біцепсі, але він довго там не затримався.

‒ Ви не думали попросити Зіну зробити відеозвернення до вас, яке надихає, що українка може це зробити?

‒  Ні, такої думки не було.

У нас виступав один реслер - Пойзон. Йому пропонували контракт в NXT, але він відмовився. Він пройшов усі іспити WWE, казав, що це промайнуло як ранкове тренування. Контракт пропонували, але він хотів більше часу для себе - не в тому вже віці, щоб їздити постійно. Графік пропонували дуже завантажений.

‒ Чи бачиш ти подібний шлях для українського інді, як у Зіни Стерлінг?

‒ Звичайно. У нас є дуже круті реслери, які показують реслінг навіть краще, ніж деякі європейські колеги - наприклад, Гамбіт та Турам. Це топи компанії. 

Знаю, це мої учні, але і учні з інших міст теж вражають: Адам Гарт з Одеси, Левін з Харкова, а з Дніпра – Кенні Рівєра. Рівєру можна було б відправити за кордон, бо він теж робить дуже якісний реслінг.

Іноземні реслері, запрошені зірки, педофіл на шоу: «Привозити на фестиваль, де багато людей, людину, яка відправляли дітям у США свої оголені фото - зашквар»

‒ Чому UWA перестали робити трансляції наживо?

‒  Щоб продавати продукт. Плюс до цього - коли люди дивляться шоу наживо, а потім ми викидаємо запис на YouTube, його не дивляться, бо вже бачили трансляцію. Зараз трансляції - лише для тих, хто не зміг прийти на шоу або, наприклад, для Костянтина Семеновича Перлова, який зараз у Німеччині.

Записи шоу будуть, але треба почекати - у нас ще кілька шоу недомонтовані. Після того як почали робити по два шоу на місяць, команда монтажу не встигає робити все вчасно.

‒ Ти казав, що з Дастіном Лі трохи важко працювати. А з ким було найнеприємніше працювати?

‒ Щоб сильно неприємно - такого не скажу.  Після матчу можу просто сказати людині, з якій проводив матч, що було ок, а що - не ок. 

Раніше виступав один реслер з української сцени - Хекс, лучадор із Сальвадора. З ними боявся проводити матчі. Його вигляд і манера роботи дуже відлякували. Він був у масці, і я навіть не бачив його без неї. Не впевнений, що це навіть людина.

Коли Хекс приїжджав, то його просто боялися, бо працював жорстко, особливо один прийом - чоп (удар долонею по груді, - прим. І.Л.). Навіть коли він робив його не мені, - я відчував біль в серці, дуже сильно. Його  вигляд лякає, краще матч з Міллером, ніж з Хексом.

‒ У вас є іноземні реслери, чи лише українці?

‒ Дастін Лі. А взагалі, намагаємось хоча б одного на шоу привозити. Як, наприклад, Том Фултон зі Шотландії, який приїхав на «Літнє Божевілля», Джейк Омен зі Штатів.

Також хотіли привезти Сукуб - дівчину з Британії, ветерана Джека. У нас багато планів із запрошеннями, але поки що це сюрприз.

‒ Можливо, не у тебе, але чи був випадок, що хтось з хлопців реально зарубився між собою на рингу?

‒ Чесно, не пам’ятаю конкретно. Знаю, що траплялися такі випадки, коли комусь прилітало досить сильно, і вони це одразу вирішували прямо на рингу.

Є таке правило в реслінгу: якщо тобі добре прилетіло від опонента, ти можеш відповісти у всю силу, щоб було «ти мені - я тобі», і потім працювати далі.

Щодо мене, пам'ятаю, як мені сильно прилетіло в живіт з ноги, але я одразу «відплатив тією самою монетою». Після матчу все було нормально, пішли пити пиво. 

‒ Розкажи про виступ Тома Фултона на «Літньому Божевіллі».

‒ Кайфанув від того, як він розповідає історію на рингу. Це просто «вау». В українському реслінгу такого рівня сторітелінгу (розповіді історії, - прим. І.Л.) і персонажів ще не було.

Фултон, якщо правильно розумію, спочатку виходив як фейс (герой), але коли публіка почала його освистувати, він вирішив змінити плани.

Фултон - красень. Шкода, що він приїхав і швидко поїхав. Хотів би ще раз подивитись його тренування, щоб перейняти досвід.

‒ Знаю, що відносно нещодавно в Україну приїжджав реслер з досвідом роботи в WWE, там він називався Вельветін Дрім.

‒ Це не до нас. В іншу типу українську «федерацію», бо у них немає свого ростеру, вони просто привозять людей із-за кордону.

‒ Чи окей привозити людину, яка у Штатах підозрюється у педофілії? Мова про того ж самого Вельветіна Дріма.

‒ Для мене це зашквар. Дуже сумний випадок: на фестиваль, де багато дітей, привезли людину, яка відправляла дітям у Штатах свої оголені фото.

Для них це було нормою, але для нас - ні. Ми б такого не запрошували, це абсолютно неприйнятно. Ми краще покличемо двох Джеків Оменів, ніж одного Вельвентіна Дріма.

‒ Чи важко запросити іноземного реслера на виступ?

‒ Нам деякі реслері самостійно пишуть, що хочуть у нас виступати, але не сходимось за ціною. Деякі погоджуються приїхати, якщо просто оплатити їм дорогу, проживання та щось поїсти. Умовно, 100-200 євро. 

Так, Вельвентін Дрім відомий, але така «відомість» нам не потрібна.

Скільки платять реслеру в Україні? Чи є доплата за титул? «За рахунок реслінгу повністю оплатити оренду житла не вийде»

‒ Скільки платять реслеру в UWA?

‒ За умовами контракту я не можу розголошувати цю інформацію, на жаль.

Можу сказати одне - за рахунок реслінгу повністю оплатити оренду житла не вийде. Максимум - смачно поїсти.

‒ А зарплата - це фіксована ставка за місяць, чи гонорар за виступ?

‒ Оплата йде за виступ. Фіксованої місячної ставки немає.

Так. Тренування, промо в соцмережах - це вже наша власна ініціатива. Бо чим більше людей ми зберемо на шоу, тим більше зможемо заробити. Просування продукту є важливим для всіх.

‒ А гонорар залежить від кількості проданих квитків, чи це щось фіксоване?

‒ Є така система. Наприклад, зараз у нас є промокоди, за якими ми бачимо, скільки людей прийшло саме від певного реслера. Якщо за його кодом продається нормальна кількість квитків - він отримує відсоток до основної суми гонорару.

Промокоди є у всіх. Ми дивимося, хто збирає найбільше людей, і потім намагаємося розкручувати акаунт цієї людини, щоб вона могла приводити ще більше аудиторії.

На просування персонажу та його успіх у федерації також впливає саме кількість приведених людей.

‒ Чи є премії за виграні титули?

‒ Отримати один із головних поясів - це велика відповідальність. Ти стаєш частиною обличчя компанії. Інколи можуть щось додатково заплатити, але я вже так давно не був чемпіоном, що й не згадаю.

‒ Тобі щось доплачували за головний титул?

‒ Так, звісно. Я ж активно просував компанію: давав інтерв’ю, виступав, відкривав фестивалі. Де тільки міг бути з поясом - там і був. За це мені й нараховували премії.

Божевільні хлопці з Дніпра, Вежа Смерті: «Всі полетіли вниз і навіть скло полетіло в бік глядачів»

‒ Маєш основну роботу?

‒ Так. Працюю на складі з косметикою: пакую, відправляю, пакую, відправляю.

‒ Використовуєш якось свої навички реслера на роботі?

‒ Іноді - щоб зняти рекламу. А ще, коли нічого не потрібно пакувати, я можу піти в іншу кімнату, позайматися: постояти на голові, качнути прес. Інколи - записати інтерв’ю.

‒ Може, ти ще щось хотів розповісти з того, що я не питав.

‒ Так, забув розповісти про українські промоушени «заднього двору».

‒ Які саме?

‒ OWF – Obukhiv Wrestling Federation, KWF – Kharkiv Wrestling Federation і LHL - хлопці з Дніпра, здається, Leagueof Hardcore Legacy.

‒ Що можеш сказати про дніпровських хлопців?

‒ Вони просто *б*нуті. Дуже жорсткі. Надивилися CZW (треш-федерація з великою кількість насилля, - прим. І.Л.) і вирішили, що вони такі ж самі.

Коли я вперше побачив їх у дії, подумав: «Йо-йо, це жорстко». А потім: «блін, але ж круто». 

‒ Ти з ними працював?

‒ Так. Це: Скелла, Алекс Дісін, Кенні Рівєра.

‒ Які пам'ятаєш там найбожевільніші прийоми?

‒ Напевно, Tower of Doom– «вежа смерті», або, як каже Пойзон – «вежа під*р*ст*в».

‒ Що це таке?

‒ Один залазить на кут рингу, щоб стрибнути. До нього підбігає інший, починає його бити, також залазить - готується суперплекс. Потім підходить ще один, бере другого на павербомбу - і всі летять вниз.

‒ А це просто на ринг чи на якісь об'єкти?

‒ Наче не було на об'єкти, хоча згадав! Учасники: Ярос Лютий, Володимир «Зловісний» Ворон, Джастін «Дайхард» Лі й Алекс Дісін. Матч за екстремальне чемпіонство. 

Поставили чотири стільці, на них - великий дорожній знак, а зверху накинули люмінесцентних ламп - оцих тюбиків. І, коротше, залізли, зробили з цього конструкцію для Tower of Doom. Прямо туди - бах! Було потужно. Трішечки неприємно, що скло полетіло в бік глядачів, але, дякувати Богу, все обійшлось.

Хто приходив з відомих людей на реслінг? «Тютюн, Загайкевич, Кроулі, Зінченко, Дантес?»

‒ Що ти хотів би сказати новій аудиторії - за межами федерації, які або не знайомі з реслінгом, або мають хибне уявлення?

‒ Якщо ви вважаєте, що реслінг - це фейк, просто прийдіть і подивіться на нього вживу.

Ми не показуємо себе як круті бійці з UFC чи боксу. Ми - спортивні розваги. Наше завдання - зробити так, щоб вам було весело за рахунок наших страждань. Ооо так!

‒ Хто до вас приходив з медійних людей?

‒ Часто ходить Свят Загайкевич з «Підпільного стендапу».

Дмитро Тютюн вже частина нашої команди, наш рефері. У нього навіть відбувся фьюд (протистояння, - прим. І.Л.) з іншим рефері - Остіном. Ми навіть провели матч: рефері проти рефері.

‒ І хто виграв?

‒ Рефері. Ну, Остін, якщо точніше.

‒ Хтось ще приходив з відомих?

‒ Колись приходив один боєць ММА –«Зіна». Не пам’ятаю повного імені, але Зінченко прізвище. Він приходив разом із Кроулі - це блогер відомий. Вони з’явилися разом на одному шоу - і все, більше не приходили.

Групи музичні теж виступають на шоу іноді. Але щоб сильно хтось відомий - ні.

Після «Нашого бачення» хлопці зустріли Дантеса. Поспілкувались, запросили на шоу. Він сказав: «Хочу до вас потрапити, але субота - завжди зайнята. Якщо буде шоу в інший день - обов’язково прийду». Приємно, що не відморозився, а реально зацікавився.

‒ Які у тебе найближчі плани?

‒ Я хочу стати чемпіоном Великого шолому. Для цього мені треба ще два пояси - командний і екстремальний. Якщо здобуду - стану першим українським реслером, який мав світовий, екстремальний і командний титул. Це - моя мета. Хочу бути першим у цьому плані.

Забув сказати, мою світовий рекорд у світі реслінгу. Я - перший реслер у світі, який провів матч під час повітряної тривоги у 21 сторіччі.

‒ Коли це сталось?

‒ Березень 2024-го. Проходив матч проти Левіна, одного з «ОГИДи» (поточні командні чемпіони UWA, - прим. І.Л.). Почалась тривога, але матч тривав. Я тоді й подумав: «Опа, я перший».

‒ На останньому шоу ти виграв матч та став новим генеральним менеджером вашого щомісячного шоу «Undeground». Які перші кроки плануєш зробити, як генеральний менеджер?

‒ Перше над чим треба попрацювати це зовнішній вигляд, адже ГМ - обличчя бренду.Куплю собі більше костюмів, не хочу щоб людина на такій престижній посаді виглядала так наче, закупилась десь на ринку. Треба знайти людей для роботи на бекстейджі, простежити за правильністю проведення шоу, контролювати таймінги шоу.

Можу точно сказати що для Огиди на найближчому шоу (27-го вересня, - прим. І.Л.) у мене буде спеціальний сюрприз.