Найкраща волейболістка України 2024 року Валерія Якушева: «Щороку чекаю виклику до збірної, хоч раніше з нею не склалося»

22-річна майстер спорту Валерія Якушева, капітан і фактичний лідер команди Добродій-Медуніверситет-ШВСМ (Вінниця) вже не вперше взяла участь у конкурсі щодо визначення найкращої волейболістки країни. Його через голосування різних фахівців визначає Федерація волейболу України разом із партнерами. 

Торік вінничанка в конкурсі посіла високе четверте місце. А за підсумками 2024 року їй вдалося перемогти. Про цей успіх, подальшіплани і життя поза спортом Валерія Якушева розповілав ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-express.ua:

• Від клубів яких країн Валерія отримувала запрошення на перехід і чому відмовила;
• Про особливості тренувального процесу під керівництвом мами; 
• Чи працюю вся команда «добродійок» на головну «забивалу»;
• Про успішний виступ Валерії в складі молодіжної збірної України на чемпіонаті Європи;
• Про «чарівне спасіння» за рахунку 17:23 у матчі за вихід до Суперліги;
• Які цілі ставить разом із вінницькою командою;
• Про поки що найбільше досягнення свого клубу – срібло елітного дивізіону;
• Про те, чи є допінг в українському волейболі; 
• Які комфортні умови створені їй у Вінниці і чи задовольняють вони Валерію. 

Валерія Якушева. Фото: Google

«Не може вся команда працювати на мене одну»

— Валеріє, думали, що цього разу переможете в конкурсі на визначення найкращої волейболістки України?

— Сподівалася на це. Але у мене були сильні конкурентки, тож впевненості у перемозі не мала. В підсумку я задоволена, що мою роботу оцінили. 

— Напевно, під час голосування було в першу чергу взято до уваги, що Ви вже третій сезон поспіль набираєте найбільше очок серед учасниць Суперліги чемпіонату України? Це ж дуже важливий показник.

— Із цим погоджуюся. Дійсно, в атаці мені багато що вдається.

— Як вдається забивати так багато? На Вас, напевно, працює вся команда? 

— Ні, це хибне враження, хоча люди часто так думають. Не може вся команда працювати на мене одну. Тим більше, що я нікому ж не забороняю нападати і забивати. В команді ми всі одна за одну. Працюємо на спільний результат. 

У нас багато в команді забивних гравців. Приміром, в останніх кубкових іграх проти Полтавчанки найбільше очок набрала Діана Крива.

Хоча в нападі більше очок все ж набираю я, але інші гравчині активно допомагають; всі задіяні в цьому процесі.

— Те, що команду тренує Ваша мама Юлія Якушева, якось впливає на підготовку і роль на майданчику? 

—Мамоювона є для мене вдома. А на майданчику в першу чергу – тренер. 

Родинний зв'язок, безумовно, працює на гарний спортивний результат. Адже я відчуваю підтримку поруч із собою.Особливого статусу в команді я не маю, всі у нас рівні. Хоча мама, звичайно, від мене вимагає більшого, ніж від інших волейболісток.

— Як лідер команди, Ви якось займаєтеся додатково? Залишаєтеся ще після звичайних тренувань?

— Звичайно, ми, нападаючі гравці і догравальники, займаємося ще додатково. Працюємо над атакою і прийомом м’яча. Але тренери не займаються однією мною.

Валерія Якушева. Фото: Google

«Отримувала запрошення з клубів Словаччини, Польщі, Туреччини, Кіпру»

— Після визнання Вас найкращою гравчинею України очікуєте запрошення до національної збірної?

— Зрозуміло. Цього чекаю щороку. У попередні роки зі збірною не склалося через певні моменти. Але я хочу виступати в лавах національної команди. Це престижно. І є однією із моїх мрій, яка, можливо, стане реальністю. Поки я тренуюся, працюю і очікую виклику до збірної.

— Як Ви думаєте, чому Вас не запрошували до неї у попередні роки?

— Цього я не можу сказати. Я проходила тренувальні збори в складі національної команди. Але тренерський штаб тоді не залишив мене в збірній. Маємо те, що маємо. Сподіваюся на позитивні зміни в цьому сезоні!

— Відомо, що Ви неодноразово отримували запрошення на перехід від іноземних клубів. Чому саме залишилися у Вінниці?

— За період моєї спортивної кар’єри, дійсно, отримувала багато запрошень. Але на сьогодні я обираю комфорт. Бо для мене сьогодні у Вінниці створені всі умови, щоб я залишилася. Що буде далі, подивимося.

— З яких саме країн отримували запрошення?

— Зі Словаччини, Польщі, Туреччини, Кіпру (були різні пропозиції). Звичайно, це було вигідніше з фінансової точки зору, ніж я маю зараз. І рівень тих чемпіонатів більш високий. Але всі гроші світу не заробиш. Тому я поки тут.

— Ви сказали, що у Вінниці Вам створили всі умови. Що саме маєте на увазі? Отримуєте зарплатню вищу, ніж в інших гравчинь?

— По-перше, я живу вдома. Для мене це важливо. Я задоволена, що у Вінниці є професіональна волейбольна команда. Дякую за це спонсорам, які підтримують. За зарплатню нічого говорити не буду, бо це прописано в моєму контракті.Але за свою роботу я отримую непогані гроші, скажімо так.

Також у Добродії до мене гарне ставлення і чудові професійні тренування (те, що керує ними моя мама, не має значення в цьому аспекті).

А ось чутки, що нібито саме мама мене не відпускає за кордон,не відповідають дійсності. Мені все ж 22 роки. І я в змозі сама вирішувати, де мені краще.

— У Добродія багато спонсорів? Наскільки вони потужні? 

— Клубу не бракує спонсорів. В першу чергу дякую за підтримку президенту Добродія Василю Мельниковичу. Чотири роки тому після того, як наш клуб залишив попередній спонсор, саме він «протягнув руку допомоги». Є ще кілька партнерів, які нам допомагають. 

— Чого прагне Добродій цього сезону в спортивному плані?

— Після першого кола ми перебували на другій сходинці в Суперлізі. Прагнемо здобути медалі і навіть поборотися за чемпіонство. Також маємо аналогічні амбіції й в Кубку України.

Валерія Якушева з батьками. Фото: Google

«Майбутній чоловік має розуміти мою роботу та підтримувати»

— Як живеться волейболістці? Які є плюси і мінуси спортивного життя? 

— Мінусів не так багато. В першу чергу те, що в спорті можливі травми. Це, як відомо, неприємна частина нашої праці. 

А ось вільний час і можливість проводити дозвілля у нас є. Тобто можна поєднати спортивну кар’єру й все інше, чим хочеш займатися. 

— Як правило, всі волейболістки високі. Хлопця або чоловіка із таким приблизно зростом знайти непросто, вірно?

— Мій зріст – 1,82 метри. Але знайти волейболістці пару не так складно, як хтось уявляє. Деякі представниці нашого виду спорту обирають саме чоловіків-волейболістів, але це зовсім необов’язково. Якщо навіть дівчина під два метри,в цьому немає проблеми.

— Тобто чоловік поруч може бути суттєво нижчим?

— У кожної дівчини на це різні пріоритети. У спортсменів в особистому житті немає ніяких заборон або ще чогось.

— Ваш ідеал хлопця чи чоловіка? Що в ньому має бути найголовніше? 

— Ідеальних не існує. Але головне, щоб чоловік кохав, розумів мою роботу і підтримував. 

Я поки що незаміжня, в пошуках своєї «другої половинки».

— Можете пригадати якусь цікаву історію зі спортивного життя?

— Волейбол – це взагалі цікава історія, неординарний спорт із яскравими емоціями.

Цікавинок в кар’єрі було багато. Особливо пригадуються яскраві емоції, коли наш клуб став срібним призером чемпіонату України, за що ми всі отримали звання майстрів спорту.

Важливою була й серія матчів за вихід до Суперліги, із Полтавчанкою. Це було на початку війни. Ми догравали сезон. Перші два домашні матчі виграли. У шаленому третьому поєдинку (в гостях)програвали Полтавчанці 0:2 за партіями. А в останній партії на табло горіли 23:17 на користь суперниць. 

Тоді і судді нас трохи «тиснули» своїми помилковими рішеннями, через що ми сильно нервували. Бо переважно кістяк колективу складали юні спортсменки.

Але ми все ж перемогли і у партії, і у серії. Підвищилися в класі. Таким чином показали свій стійкий характер. Доказали, що у волейболі можливо все, бо «м’яч круглий».

Валерія Якушева. Фото: Google

«Наскільки мені відомо, в українському волейболі допінгу немає»

— Що можна сказати про допінг у волейболі? Для України це проблема?

— У світі є допінговий контроль. Коли в Україні була професіональна волейбольна ліга, ми проходили анкетування і тести щодо допінгу. Але форс-мажорних ситуацій не виникало, і тестів і допінг-перевірок для волейболісток в Україні наразінемає. Наскільки мені відомо, в українському волейболі в цьому плані все чисто.

— Ви грали на молодіжному чемпіонаті Європи. Там був допінг-контроль, брали проби у спортсменок?

— Так. Але у нас, зокрема, проби не брали.

— Тоді Ви грали в основі української «молодіжки», яку також тренувала Ваша мама…

— Ми, молодіжна збірна України U-22,тоді посіли п’яте місце в Європі. Це було велике досягнення для України. Із поставленим завданням на чемпіонат ми впоралися. 

У одній з ігор боролися проти гранда світового волейболу, збірної Італії. Навіть виграли у неї одну партію. Але нам трохи забракло психології, бо не повірили в свої сили.

— Ваші захоплення, хобі?

— Вільний час маю. Не можу сказати, що волейбол забирає весь. Я люблю малювати за номерками, гуляти просто неба і зустрічатися із друзями. 

— Зараз Ви проживаєте у Вінниці, але народилися у місті Калинівка, що неподалік. Не забуваєте про свою «малу Батьківщину»?

— Калинівка – моє рідне місто. Я там провела все своє дитинство. Тренувалася у Калинівській ДЮСШ. Там мені прищепили любов до спорту і ази волейболу. Вдячна тренерам, які мене навчили всьому.

Далі мене тренувала мама, і це було більш професійно. Останні чотири роки я мешкаю у Вінниці. 

Валерія Якушева. Фото: Google

Довідка сайту Sport-express.ua

• Валерія Олегівна Якушева народилася 26 червня 2002 року у Калинівці (Вінницька область). 
• Волейболістка, амплуа – діагональна нападниця. 
• Зріст – 182 см. 
• У 2018 році виступала на юнацькій першості континенту серед дівчат до 17 років у Болгарії (5 матчів, 1 набране очко).
• Учасниця молодіжного чемпіонату Європи 2022 року. Основний бомбардир молодіжної збірної України на цих змаганнях. У матчах проти команд з Італії, Сербії і Австрії набрала 53 очки в 11 зіграних сетах.
• Капітан вінницького клубу Добродій-Медуніверситет-ШВСМ. Донька головного тренера цієї команди Юлії Якушевої.
• Найрезультативніша волейболістка української Суперліги в сезонах 2021/22, 2022/23 і 2023/24. 
• Срібна медалістка чемпіонату України 2023 року.
• Майстер спорту України.