«Любенович у футболі – це як Тимошенко у політиці»: Поворознюк висловив думку, чому Желько пішов із Ворскли
Перед початком минулого сезону Желько Любенович мав очолити Інгулець, але в останній момент повернувся у Минай. Після завершення чемпіонату 44-річний спеціаліст став головним тренером полтавської Ворскли, яка вилетіла в Першу лігу.
Проте невдовзі після призначення Ворскла оголосила про відхід Любеновича за «сімейними обставинами».
Сайт Sport-express.ua зателефонував президенту Інгульця Олександру Поворознюку, щоб дізнатися про його досвід співпраці з Любеновичем, яка не склалася.
«У Ворсклі відбулося те саме, що і в Інгульці. У Любеновича є одна «фішка»
– Олександре Григоровичу, Любенович залишив Ворсклу перед початком сезону. У минулому році він мав очолити Інгулець, але цього так і не сталося. Час уже пройшов, то, може, розповісте, що тоді сталося?
– Любенович у футболі – це як Тимошенко у політиці. Та – проблема у політиці, а цей – у футболі. Дайте Тимошенко посаду прем’єр-міністра і вона почне говорити, що Зеленський – це найкращий президент, а без посади їй все не так.
Я розмовляв із керівництвом Ворскли, коли вони приїжджали до нас на «товарняк», і можу сказати, що в полтавському клубі сталася така сама ситуація з Любеновичем, що свого часу у нас в Інгульці.
Желько Любенович, фото: СК Дніпро-1
– Так що тоді трапилося з Любеновичем в Інгульці?
– Ми з ним вже про все домовилися, я йому давав добро на всіх футболістів, яких він хотів. Єдине питання, яке залишалося – це зарплата. Я йому казав: «Давай обговоримо фінансові умови. Скільки ти хочеш отримувати?». Любенович відповідав: «Александр Григорьевич, зарплата для меня вообще не важна. Мне важно работать и показывать результат. Мы всегда договоримся, не переживайте».
Час іде, я йому кажу: «Приїжджай, заключимо контракт». – «Я сейчас за границей». Я питаю: «Я можу оголошувати тебе головним тренером Інгульця?». На що він відповів: «Конечно! Мы обо всем договоримся, зарплата не важна».
Тут бац! Залишається два дні до початку чемпіонату, мені дзвоне Любенович і починає розповідати, скільки він хоче грошей получать. Коли я почув суму, у мене аж очі на лоб вилізли, чуть косоглазіє не получив.
Я кажу: «Ну як так? Ми ж із першого дня все обговорили». – «Нет! Я за такие деньги работать не буду». От точно таке саме відбулося у Ворсклі. У Любеновича є така «фішка», що він не говорить спочатку, скільки хоче отримувати. Він все залишає на сам кінець, думаючи, що потім виходу у керівництва клубів вже не буде. Але вихід є завжди.
Олександр Поворознюк, фото: ФК Інгулець
«У мене Любенович хотів отримувати 200 тисяч гривень в місяць. Хоча Лупашко в Інгульці працював за 80 тисяч»
– Яку ж зарплату Любенович хотів отримувати в Інгульці?
– У мене він хотів отримувати 200 тисяч гривень в місяць і щоб його помічники получали 180 тисяч. Хоча Лупашко в Інгульці працював за 80 тисяч гривень, а його асистенти отримували 60 тисяч. Я Любеновичу запропонував такі самі умови, які були в Лупашка, і сказав: «Я не можу підняти тобі зарплату в три рази». Любенович заявив, що за таку зарплату до нас не поїде, навіть домовлятися не захотів, хоча до цього казав, що «дєньгі нє проблєма» і для нього головне «показать результат». Його улюблена фраза, яка мене бісить: «Мы всегда договоримся. Дело не в деньгах». А у підсумку захотів 200 тисяч за два дні до початку чемпіонату!
До речі, я домовився із Пересоляком, щоб він Любеновича безкоштовно відпустив в Інгулець. Валєра без проблем пішов назустріч. А не так, як розказував потім Любенович – що його клуб не відпускав, чи що агенти погрожували. Ми з ним просто не зійшлися по зарплаті.
– А яку ж зарплату Любенович отримував у Минаї?
– 50 тисяч гривень.