Андрій Демченко: «На сторіччя Динамо (Батумі) ми виграли чемпіонат, вийшли до Ліги чемпіонів і хочемо виграти кубок»
Автор – Антон ТЕРЕХОВ.
Український фахівець Андрій Демченко вже третій рік працює в Грузії і після успіхів із Ділою з Горі зробив новий крок уперед – виграв свій перший трофей, чемпіонство у Грузії. Більше того, вже скоро до медалей може додатись і кубок, батумське Динамо зіграє у фіналі із Сабуртало.
Екс-півзахисник Аякса, запорізького Металурга та Оболоні, екс-тренер того ж Металурга та Металіста 1925 Андрій Демченко в ексклюзивному інтерв'ю сайту sport-express.ua розповів про те:
- Що важливіше – виграти Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок, або чемпіонат та кубок Грузії
- Як готуватиметься до своєї першої тренерської Ліги чемпіонів
- Батумі гуляє? Як на грузинських вулицях ставляться до українського фахівця
- Чи перейде Ковталюк у Ворсклу
- Куди піде Цитаїшвілі з Динамо
- Які клуби УПЛ звали Демченка на роботу
- Який внесок Гочолеішвілі та Азаров вносять у гру Шахтаря
Андрій Демченко. Фото: Динамо Батумі
«Після чемпіонського матчу вся команда та вболівальники стояли на полі, чекали на результат конкурента»
‒ Андрію Анатолійовичу, вітаю з перемогою, адже це ваш перший тренерський трофей?
‒ Так, тренерський перший. Втім, двічі були бронзові медалі чемпіонату Грузії з Ділою. Це також трофеї. Двічі за час роботи тут визнавався найкращим тренером кола. Це також важливо. В Україні поки що не вигравав.
‒ І 6 грудня у вас фінал кубка Грузії. Вже готуєтеся?
‒ Дай боже, битимемося, боротимемося, просто так не подаруємо нікому. Тим більше що Динамо (Батумі) 22 роки не виходило у фінал кубка. І сто років виповнилося клубу, тож це все знаменно.
‒ Вже відзначали перемогу?
‒ Відзначили трохи «скомкано». Ми залежали від іншого матчу. Вся команда стояла на полі разом із уболівальниками, ми дивилися в телефони. Там був драматичний матч. 2:0, потім 2:1 Торпедо (Кутаїсі) вигравало у нашого конкурента – Динамо (Тбілісі). Потім 2:2, потім ледве не стало 3:2, але не зарахували м'яч. І на останніх секундах Динамо (Тбілісі) ще й потрапило у перекладину, таки 2:2 у підсумку. Драматична ситуація, але все склалося добре.
‒ Виходить, ви під час свого матчу переживали відразу за дві гри?
‒ Трохи. Грали одночасно, просто вони на вісім хвилин пізніше закінчили.
‒ Ваше Динамо в останніх двох турах вже не має турнірних завдань, вам буде легше підготуватися до фіналу?
‒ Тут двояка ситуація. На останній матч вже зібрано і квитки, і концерти, і салюти. Теж не хочеться обличчям у бруд вдарити. І після нього за чотири дні ‒ фінал кубка країни у Тбілісі. Прийдуть наші вболівальники. Ще треба подумати, які сили і куди кидати.
‒ Чи було б приємно до чемпіонства додати кубок?
‒ Ну, ви уявіть, сторіччя клубу. Записати свої літери в історію. Якщо у своє сторіччя Динамо (Батумі) виграє і чемпіонат, і кубок. Це було б дуже знаменно.
‒ Ваш попередник працював у Динамо шість років. Команда йшла на першому місці з відривом. Чому клуб у вересні наважився запросити вас?
‒ Так, і за шість років один раз ставав чемпіоном, два роки тому. Я точно не знаю, що сталося. Можливо були певні невдачі, команда програла передостанньому місцю та конкуренту, втратили очки ще з однією командою. Щось загубилось, якийсь ключик перестав відчиняти замочок. Керівники ухвалили рішення.
Взимку вже бувало, що команда після першого кола минулої першості йшла в лідерах, і розгубила відрив на 12 очок, не стала чемпіоном ‒ Динамо (Тбілісі) перемогло. Напевно, тоді вже був дзвіночок, але дали ще шанс, я так розумію.
Футболісти в команді зібрані добрі, ресурс потужний. Можливо, була потрібна свіжа кров, імпульс, щоб виграти чемпіонство.
Презентація Андрія Демченка. Фото: Динамо Батумі
‒ У батумському Динамо є гравці, з якими ви у Ділі працювали?
‒ Так, четверо. Двоє чоловік перейшли минулого сезону, ще двоє ‒ в цьому.
‒ Чи легко було прийняти нову команду?
– Як я вже казав, літак довелося ремонтувати на ходу.
‒ Команда вже набуває вашого почерку?
‒ Все одно це ж футболісти, живі люди. Команда – це організм. Хтось швидко схоплює нові вимоги, нову філософію. Хтось повільно. Хтось взагалі не схоплює. Але літак має продовжувати летіти. І він уже долетів туди, куди ми хотіли.
‒ Це буде ваша перша тренерська кваліфікація у Лізі чемпіонів?
‒ Так, у Лізі конференцій уже брав участь, у Лізі Європи ще ні. Ліга чемпіонів – це серйозний виклик.
‒ Як гравець, ви вигравали у 1995 році з нідерландським Аяксом Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок. У нашому минулому інтерв'ю ви говорили, що трохи прикро було через те, що не взяли великої участі у тих перемогах команди. А що для вас важливіше: перемоги з Аяксом чи перемоги в чемпіонаті Грузії?
‒ Кожен спортсмен має свою мрію. Коли я був футболістом, то мріяв про хороші команди, перемоги та кубки. В якійсь частині це справдилося, але не повною мірою. Зараз я мрію про те, щоб у Лізі чемпіонів дістатися якнайдалі, вже як тренер. Я працюю і мрію, як і всі звичайні люди, які хочуть досягти чогось вагомого і залишити слід у своїй кар'єрі.
«У Цитаїшвілі хороша динаміка, скоро він поповнить європейську команду»
‒ Кваліфікації Ліги чемпіонів буде лише влітку. А команда вже має план посилення?
‒ Звичайно, всі чудово розуміють, що чемпіонат Грузії та Ліга чемпіонів – кардинально різні турніри. Отже, ми маємо посилитися за позиціями. Створити боєздатний та конкурентоспроможний колектив. Це насамперед. Завдання ‒ зберегти та примножити. Такої ситуації, як у Ділі, коли ми постійно втрачали своїх лідерів, тут не буде.
– Георгій Цитаїшвілі виховувався в українському футболі. Вам було легко взаємодіяти в Батумі?
‒ Так, він розуміє наші вимоги. Він працював у Динамо (Київ), знає, які акценти ставляться в Україні. Це надає йому додатковий бонус. Сам він хлопець талановитий. Його треба було перезавантажити, і все вийшло непогано у нас. Почав працювати, почав забивати, гольові передачі віддавати. Дуже потужно почав працювати. Незабаром він поповнить команду якусь із Європи, гадаю. Динаміка хороша йде.
Гіо Цитаїшвілі. Фото: Динамо Батумі
‒ Тут йому Ліга чемпіонів може допомогти?
‒ Звичайно, всі хочуть в ній зіграти. Це мрія будь-якого футболіста.
‒ Але ви б хотіли Цитаїшвілі залишити у команді?
‒ Ну так, звичайно. Залежить все від договору. Ми – це сходинка для кожного футболіста. Я і в Ділі говорив – «Я не хочу, щоб ви грали тільки тут, я хочу, щоб ви грали на європейських чемпіонатах та єврокубках». Європа – це рівень.
У Георгія контракт із Динамо (Батумі), він наш гравець, продовжуємо працювати та розвивати один одного.
«Діла віддає борги із зарплати, здоровий глузд у результаті перемагає»
‒ У вас було непросте розставання з Ділою, клуб мав до вас претензії, а також заборгованості із зарплати. Як зараз?
‒ Нормально. Вже краще. Вже все вгамувалося. Усі образи пройшли, а я не злопам'ятна людина. Люблю залишатися у дружніх стосунках. Вони привітали мене із чемпіонством, і це добре. Усі керівники, грузини, які працювали зі мною, щиро та від душі.
‒ Борги із зарплати вам віддали?
‒ Борги закривають потихеньку. Здоровий глузд перемагає.
‒ Як думаєте, нападник Діли Микола Ковталюк, який двічі забивав Ворсклі у кваліфікації Ліги конференцій, таки перейде до полтавської команди?
– Після того, як ми зіграли у кваліфікації, Ковталюком дуже потужно цікавилася Ворскла. Хотіли забрати одразу. Але Коля був заграний у чемпіонаті Грузії. І він був десятий легіонер. За таких умов за місцевими правилами після закриття трансферного вікна до зими не можна взяти ні грузина, ні легіонера.
Справа стала на паузу, керівники Полтави сказали: «Давайте до зими відкладемо це питання». Ми вирішили, що ця розмова про Ковталюка переноситься. Думаю, скоро до цього повернуться.
Андрій Демченко. Фото: Динамо Батумі
‒ Колись Ковталюк був «під УПЛ» у Карпатах, Колосі, Арсеналі, Полтаві. Зараз він готовий до такого рівня?
– Відмінний футболіст, гадаю, він заслужив на таку увагу, тим більше, в єврокубках добре зіграв. Назабивав голів, допоміг і нам, і собі.
‒ Динамо (Батумі) не виявляє інтерес до Ковталюка?
‒ У нас зараз є два нападники, навіть три. Ми поки дивимося на ситуацію, всі рішення прийматимуться, коли ми сядемо за стіл переговорів із керівником та обговорюватимемо. Поки що цих розмов не відбулося, бо до кінця сезону ще три гри, немає сенсу. І це було б некоректно стосовно тих футболістів, які зараз є у нас.
‒ Ворскла цікавилася й іншими гравцями Діли, не лише Ковталюком?
‒ Мені дзвонили тільки по Ковталюку.
«Мною цікавилися клуби УПЛ, які претендують на єврокубки»
– В Україні стежать за вашими успіхами. А клуби УПЛ уже виходили на вас?
‒ Так, після того, як ми зіграли у трьох раундах кваліфікації єврокубків, були запрошення. Три-чотири клуби цікавилися моїми контрактними зобов'язаннями, я не говоритиму, які.
‒ То були клуби, які в УПЛ претендують на єврокубки?
‒ Так.
‒ Якою є ймовірність, що ви розглянете такі пропозиції?
‒ Як будуть розглядати, це нормально в сучасному футболі. Чим більше пропозицій, тим краще. У тебе є вибір. У мене контракт на два з половиною роки у Батумі. На цей найближчий період моя доля пов'язана із Динамо.
Андрій Демченко. Фото: власний архів
‒ Встигаєте стежити за УПЛ? Це добре, що зараз у чемпіонаті така щільна боротьба за верхні місця?
‒ Звичайно, подивіться бодай на Німеччину. Перші десять команд ‒ всі рівно йдуть. Це свідчить про високий рівень чемпіонату. Кожна команда може забрати очки у суперника. Те саме і в Англії. Для України це добре. Раніше билися Динамо та Шахтар, решта за 3-4 місце. Думаю, п'ять команд цього сезону будуть претендентами на чемпіонство – Полісся, Кривбас, Динамо, Шахтар, Дніпро-1. Вони мають потужний ресурс.
Чорноморець мав стабільність, але їх хитає, трохи провалилися. Але робота Григорчука подобається.
«Думаю, сама Барселона не очікувала, що Шахтар обіграє Барселону»
‒ А за Першою лігою, де грає ваш рідний запорізький Металург, стежите?
‒ Так, стежу і за Першою, у мене багато друзів в Україні залишилося. На рівні результатів стежу і за Металургом, і за Металургом-2. Ці команди мені близькі до серця. Перший Металург, на жаль, не потрапив у першу вісімку в Першій лізі. Програли Діназу крайній матч 0:1. Минулий сезон у них був вдалий.
‒ У Грузії ж стежать, як Азаров та Гочолеішвілі грають у Шахтарі?
‒ Звичайно, я навіть сам іноді показую гру Шахтаря з Барселоною, деякі моменти за участю грузинських футболістів. Ми стежимо, і хлопцям приємно, що грузини беруть участь у Лізі чемпіонів та обіграші Барселони. У Грузії дуже слідкують за своїми футболістами, варто лише подивитись, скільки глядачів приходять на збірну. Думаю, вся Грузія стежить за тими, хто грає на найвищому рівні в іноземних клубах. Країна маленька, футболістів знають на обличчя.
‒ Вас уже, мабуть, теж знають у лице?
‒ Зрозуміло, вже третій рік у Грузії. Люди впізнають, підходять, бажають удачі, сигналять. Батумі дуже стежить за футболом. Усі вболівають.
‒ У Грузії ніхто не очікував, мабуть, що Шахтар обіграє Барселону?
‒ Звичайно. Думаю, сама Барселона не очікувала, що Шахтар обіграє Барселону :-)
Гіоргі Гочолеішвілі. Фото: Шахтар
‒ Вклад Азарова та Гочолеішвілі у гру Шахтаря суттєвий?
‒ Грає насамперед команда. І у Барселони виграла команда. Гочолеішвілі зробив свій внесок. І Степаненко переорав там середину поля в підкатах. Кожного можна відзначити. 50-60% успіху залежить від тих, хто «тягає рояль».
‒ Чи чекали, що Азаров так швидко впишеться у гру Шахтаря?
– Він технічний футболіст. Хлопець, який розуміє футбол. Не має якостей, знаєте, гладіатора. Але розумненький. Швидко працює з м'ячем, швидко ухвалює рішення. Швидкий, спритний, нестандартний. Прижився б у будь-якій команді, яка проповідує технічний футбол із контролем м'яча.
‒ Гочолеішвілі потужніший. Чи це добре, коли на флангах різнопланові гравці?
‒ Звичайно, іноді різні тактики бувають під різних суперників. Хтось успішний при позиційних атаках, хтось при контратаках. Гочолеішвілі дуже корисний на контратаках, він добре біжить, закриває брівку, багато працює, практично два серця у людини. Азаров ‒ технічний, спритний у позиційній атаці.
Вони молоді хлопці та ще зможуть прогресувати. Перспективи нормальні.