Не лише Україна проривається на ЧС, граючи не вдома через війну: історія Гаїті, якому не знадобився й плейоф

Гаїті – одна з найбідніших та найвідсталіших країн планети. У них неодноразово ставалися державні перевороти, а кілька років тому було вбито чинного президента. Люди живуть фактично в умовах війни, хоча зовсім іншої, аніж в Україні, і як і наша головна команда, гаїтяни проводять свої міжнародні поєдинки на нейтральних полях.

Коментатор Кирило Круторогов у статті на сайті Sport-Express.ua розповідає про небезпечне Гаїті та її збірну, яка вже досягнула того, про що ми мріємо для команди Сергія Реброва.

Були залежними від Іспанії та Франції та мали у владі людей на зразок Януковича

Республіка Гаїті знаходиться на однойменному острові у Карибському басейні, сусідіює з курортною Домініканською республікою та розташовується неподалік Куби та Пуерто-Рико. Тобто географія Гаїті загалом ну зовсім не футбольна. 

Сам острів був відкритий Христофором Колумбом, названий ним Еспаньйолою та перейшов у розпорядження іспанських колонізаторів. Згодом його поділили між собою Іспанія та Франція, а пізніше він перейшов під повну юрисдикцію французів. Аж поки у 1804 році Гаїті не проголосив незалежність, за визнання якої заплатили Франції 150 мільйонів франків золотом. 

Картина висадки Христофора Колумба на Гаїті. Фото: Getty Images

Однак розбудувати цивілізовану країну за понад 200 років їм не вдається. Спершу в них зʼявився свій диктатор генерал Жан-Жак Дессалін, який дав вказівку знищити білошкіре населення в якості помсти за багаторічне рабство чорношкірих в країні. Однак влада переходила від одного до іншого місцевого диктатора силовим шляхом. Попередників вбивали або вони втікали на зразок Януковича, і так відбувалося по колу. 

Вже у 20-му сторіччі Гаїті упродовж 19 років був під окупацією США. А з 1957 по 1986 роки влада в країні належала родині – Дювальє і переходила у спадок від батька до сина. А далі – державні перевороти, військові хунти й усе нові та нові лідери країн. 

Попри багаторічну залежність Гаїті від Франції та Іспанії футбол у цій країні, на відміну від багатьох інших колишніх колоній цих держав, не отримав гарного впливу. 

Збірна Гаїті, як і Україна, одного разу вже грала на Мундіалі

У 70-х роках гаїтянський футбол був на підйомі, принаймні в розрізі збірних КОНКАКАФ, і на домашньому Золотому кубку цієї конфедерації (аналог чемпіонату Європи) вони здобули трофей, а разом з ним і путівку на Мундіаль-74 до Західної Німеччини. 

Там були всі гравці з внутрішньої ліги і тільки один легіонер – Вільнер Назер, що виступав за французький Валансьєн. В групі з італійцями, аргентинцями та поляками дебютанти з Карибів зазнали три поразки з загальним рахунком 2:14, зокрема, були розбиті збірною Польщі 7:0.

Матч між Гаїті та Аргентиною на ЧС-1974. Фото: Getty Images

У 2019-му гаїтяни на Золотому кубку КОНКАКАФ у США фінішували першими в групі з Коста-Рикою, Бермудами та Нікарагуа. У чвертьфіналі вибили Канаду (3:2), а в овертаймах півфіналу мінімально поступилися майбутнім тріумфаторам, мексиканцям (0:1), пропустивши вирішальний гол з пенальті. Тобто грати у футбол також навчилися. 

На Мундіаль гаїтяни кваліфікувалися, приймаючи суперників на нейтральних полях

Станом на 2024-й рік у світовому Рейтингу недієздатності держав Гаїті посідає девʼяте місце. Абсолютний антилідер – Сомалі. Але є в цьому сумному рейтингу місце й для України, що йде на 22-й позиції (серед інших держав європейського континенту у топ-50 антирейтингу також є росія – 48). 

Гаїті ж наразі перебуває у важкій безпековій ситуації всередині країни. У 2021 році було вбито чинного на той час президента країни Жовенеля Моїза, що спричинило подальшу політичну нестабільність, відсутність функціонуючого уряду та посилило хаос. 

Значна частина столиці Порт-о-Пренс, включаючи райони навколо стадіонів, перебуває під контролем потужних озброєних банд. Це робить проведення міжнародних спортивних подій вкрай ризикованим як для іноземних команд та офіційних осіб, так і для самих гаїтянських гравців і вболівальників. У березні 2024 року повідомлялося, що банди захопили Національний стадіон імені Сільвіо Катора, що остаточно унеможливило використання його для прийому міжнародних матчів. 

Мешканці Гаїті святкують вихід на ЧС-2026. Фото: Getty Images

Крім того, через постійне насильство міжнародні рейси на Гаїті часто призупинені або скасовані, що ускладнює прибуття команд-суперників, суддів та офіційних осіб. Саме тому у відборі на ЧС-2026 збірна Гаїті приймала суперників у Кюрасао. У квартеті з Гондурасом, Коста-Рикою та Нікарагуа вони набрали 11 очок за шість турів та отримали пряму путівку на Мундіаль. 

Французький тренер, партнер Мессі, півзахисник з АПЛ, гравці з європейських ліг

На Майбутній Мундіаль збірна Гаїті поїде без гравців із внутрішньої ліги. Transfermarkt оцінює загальну вартість їхньої команди у 41,4 мільйона євро. Хоча левова частка цієї вартості це хавбек Вулвергемптона Жан-Рікнер Бельєгард (18 млн). Ще вісім гравців оцінюються більш ніж в 1 млн кожен. Зокрема мова про Жозуе Казіміра з французького Осера, Франтзді Пьєрро з АЕКа і Анне Делькруа з Бернлі. Форвард Дюкенз Назон з іранського Естегляля з чотирма голами став найкращим бомбардиром кваліфікації в зоні КОНКАКАФ. А Фафа Піко, який провів два матчі за національну збірну США, з цього року грає в Інтер Маямі з Ліонелем Мессі.  

Жан-Рікнер Бельєгард. Фото: Getty Images

Тренером-творцем успіху збірної Гаїті став 52-річний француз Себастьян Міньє. У своїй карʼєрі він працював з різними африканськими збірними, був асистентом Рігобера Сонга в збірній Камеруну і звідти отримав запрошення від країни з Карибського басейну та з першої спроби вивів її на Мундіаль. Цікаво, що в його тренерському штабі працюють виключно гаїтянські фахівці.