До Судакова: як українці грали в Бенфіці – успіх Трубіна, провал Яремчука та несподіваний прорив Кандаурова

Сага з трансфером Георгія Судакова завершилася його продажем не у топчемпіонат, але в провідний клуб Португалії. Там просто зараз грає інший українець, а ще кілька наших співвітчизників мали різний досвід та різні враження від виступів у складі лісабонських «орлів».  

Коментатор Кирило Круторогов у статті на сайті Sport-Express.ua розповідає, як проявили себе наші футболісти у Бенфіці. 

Трубін намагається використати Бенфіку як трамплін і очікує на наступний крок

Голкіпер збірної України зумів залишити Шахтар без епопеї, доволі рано та не за божевільні гроші. Він не підписував довготривалого контракту з шаленою зарплатою, що дозволило йому влітку 2023-го перейти в клуб з Лісабону за, здавалося б, зовсім незначні 10 мільйонів євро. Адже його чинна угода з донецьким клубом невдовзі добігала кінця. Втім, «гірники» залишили за собою 40% з прибутку Бенфіки після наступного продажу футболіста. 

Трубін швидко став основним воротарем лісабонців. З того часу він провів понад 100 матчів (уже більше, ніж за час у Шахтарі). Демонструє стабільну гру, хоча на його адресу регулярно з’являються хвилі критики серед уболівальників та португальської преси. Тамтешні журналісти вважають, що інколи Анатолій не може уникнути необов’язкових голів та не найкращим чином грає ногами. 

Попри те, що Бенфіка один з топклубів Португалії, відсоток сухих матчів Трубіна у її складі не надто й високий (41,9%). Хоча в Шахтарі у нього був ще менший – 41,4%. Станом на зараз, «орли» нібито не проти розглянути пропозицію щодо українця. Тим більше в запасі у них є власний вихованець Самуел Соареш. 

За ці два роки на «Ештадіу да Луж» чутки сватали Анатолія в МанСіті, МЮ та навіть у Галатасарай. Однак Бенфіка поки що не отримала вигідної пропозиції щодо українця. Тож поки що він взяв певну участь у трансфері Судакова до Лісабона.

Анатолій Трубін. Фото: Getty Images

За Яремчука заплатили солідні гроші, але шансу чомусь не дали    

У сезоні 2020-21 років Роман Яремчук забив 20 голів за бельгійський Гент та за 17 мільйонів євро перейшов до Бенфіки. На той момент він був сьомим найдорожчим придбанням лісабонського клубу в історії (зараз 15-й, а Судаков фактично четвертий). 

Враховуючи результативність у попередній команді, на «Ештадіу да Луж» чекали, що українець сходу даватиме таку ж статистику і в них, забувши про певні потреби в адаптації та, мабуть, не звернувши уваги на відчутну різницю в стилі між чемпіонатами Бельгії та Португалії. Хоча вже у своєму дебютному матчі в Лізі Сагріш Роман відзначився голом та асистом, у перших трьох матчах мав уже два голи, а у стартових п’яти – 4+1. 

Абсолютно гідні показники, проте в Лісабоні чомусь вирішили інакше. За наявності інших центрфорвардів в команді – власної зірки Гонсалу Рамуша, уругвайця Дарвіна Нуньєса (згодом перейшов у Ліверпуль), німця Вальдшмідта, швейцарця Сеферовича та навіть ще кількох, найбільший тиск чинився саме на Яремчука. Тим не менш, українець став третім бомбардиром команди за сезон, забивши дев’ять голів в усіх турнірах. 

Але наступного літа Бенфіка поквапом вирішила продати його у Брюгге, повернувши витрачені 17 мільйонів.

Скромний вихованець Металіста вразив вболівальників Бенфіки

Сергій Кандауров не грав за Динамо або Шахтар. Він виховувався у Металісті, а у 1990 році дебютував у цій команді. Уродженець Курської області грав в одному з найперших матчів в історії збірної незалежної України проти Угорщини 26 серпня 1992 року (загалом провів 6 матчів за збірну). А згодом поїхав до Маккабі з Хайфи. 

Саме звідти після чотирьох з половиною цілком яскравих сезонів його запросили до Бенфіки. Він же був одним з перших українців, хто виступав у Лізі чемпіонів у складі неукраїнських команд. У складі Бенфіки провів 77 матчів, забив 13 гола та відзначився вісьмома асистами, й залишив позитивні враження в клубі та уболівальників «орлів». 

Його досі пам’ятають та поважають у Лісабоні. 

Сергій Кандауров. Фото: Getty Images

Запроданець Юран переходив до Бенфіки з Динамо та обрав виступи за збірну росії

Тут протилежна історія, адже Сергій Юран народився в Луганську, грав за Зорю та київське Динамо. Звідти у 1991 перейшов до Бенфіки. На міжнародному рівні він виступав у складі збірної СРСР, потім СНД, а у 1992-му, ніколи не граючи в росії, прийняв запрошення до збірної саме цієї країни. 

Тому й не дивно, що з табору Бенфіки він уже після одного успішного сезону перебрався до стану їхнього запеклого ворога Порту. А у 1995 та 1999 провів короткі періоди у московському Спартаку.