«Суддів виправити неможливо. Я боюся боротьби за чемпіонство цього сезону»: Циганик пророкує справжні пертурбації в УПЛ
- Автор: Катерина Бондаренко
Свого часу Ігор Циганик завоював велику аудиторію як автор і ведучий щотижневої програми «ПроФутбол», вів низку авторських проектів, коментував футбол на ТБ. Але зараз, не зважаючи на постійну зайнятість у «Сніданку з 1+1», пан Ігор освоїв абсолютно новий формат для спортивної журналістики України. Його YouTube-шоу «Циганик Live» у прямому ефірі розбирається на цитати, тому що ведучий має унікальні інсайди та доступ до найбільш топових, так би мовити, «першоджерел».
У дні, коли стартував і проходить перший тур української Прем’єр-ліги в 2024 році, ми звернулися до Ігоря, щоб обговорити всі найбільш актуальні події та тенденції вітчизняного футболу. Відомий медійник Ігор Циганик в ексклюзивному інтерв'ю сайту sport-express.ua розповів про:
- Нинішнє становище команд в УПЛ;
- Результати українських футболістів за кордоном;
- Внутрішню політику топ-клубів;
- Враження від перестановок в УАФ.
Але, за взаємною домовленістю, ми жодним словом не торкнулися Ігоря Валерія Коломойського.
«Я поважаю Даріо, але саме за його капітанства Шахтар був на піку»
— Ще до вильоту від Марселя директор донецького клубу Срна, сказав, що нинішній Шахтар стане найкращим в історії. Ви згодні з цим твердженням, навіть якщо мати на увазі не сьогоднішній день, а трішки довшу дистанцію для розвитку команди Пушича?
— Ні, не згоден. Я поважаю Даріо, але саме за його капітанства Шахтар був на піку. З Луческу команда почала будуватися в 2004 році, а найкращі свої результати давала в 2012 та 2013 роках. Тобто шлях десь на 10 років. Цей Шахтар, який ми бачимо зараз, незрозуміло яким буде через такий самий термін.
Тоді, 10-20 років назад, також була зовсім інша ситуація в країні — сильний чемпіонат і конкуренція. Саме в конкуренції команди зростали та добре проявляли себе на міжнародній арені. Класний внутрішній чемпіонат, приємно згадувати. Зараз війна, багато нюансів. Сам рівень чемпіонату впав, дуже низький насправді. Буде складно рости футболістам, які зараз у Шахтарі.
При всій повазі до Даріо, найкращий Шахтар, який ми бачили, був тоді під час його капітанства та лідерства.
— Якщо проаналізувати, то Шахтар доволі часто змінює головного тренера та штаб. Кожен раз відбувалася перебудова команди, але вона все одно не втрапила в таке скрутне становище, як от Динамо. У чому секрет донецького клубу?
— Шахтар справді багатший. Власник гірників має більше можливостей, аніж власники інших клубів. Якщо треба, то вони можуть грошима суттєво вплинути на перебіг подій, якій відбуваються в українському футболі. Шахтар мав можливості запрошувати іноземців та витрачати на трансферному ринку суттєві кошти.
Коли були Луческу, Фонсека та Де Дзербі, то купляли доволі дорогих футболістів. Разом із тим, і продавали. Варто згадати Фернандіньо, Дугласа Косту, Тейшейру й інших. Ці гравці робили різницю. Потім прийшов Каштру. За нього було витрачено майже 100 мільйонів на трансфери для побудови команди, поки Мудрик та Судаков сиділи на лаві.
У київського Динамо не було і зараз немає таких можливостей, щоб мати подібних футболістів. Це стосується й інших клубів. Наразі ситуація мало чим відрізняється, бо гроші в «гірників» є – і все ще більші, ніж в інших. Не так давно купили Кевіна та Гомеша. Вони перейшли за чималі кошти. Коли можеш купувати дорогих футболістів, то це робитиме тобі погоду. Так працюватиме з кожним тренером.
Артем Довбик. Фото: СК Дніпро-1
«Довбик себе повів дуже коректно, коли пішов на трансфер»
— Дніпро-1 зазнав чимало змін — гравці та тренерський місток. Лише під кінець першого кола клуб розпочав набирати оберти, обігравши Шахтар і Динамо. Натомість під час паузи залишився без декількох легіонерів через війну. Як оцінити стан команди наразі та їх перспективи?
—Дніпро-1 — це один із претендентів на чемпіонство. Команда збалансована, формувалася кілька років. У минулому сезоні вдалося зробити кістяк команди, тоді ж команда також могла претендувати на перше місце. Загалом у «дніпрян» достатнього якісних виконавців. Лідери — Гуцуляк, Піхальонок, Сарапій, Сваток… Є і молоді гравці, які також можуть себе проявити. Наприклад, якщо взяти Рубчинського.
Єдине, зараз в нас взагалі мало трансферів. Дуже мало людей, які хочуть приїхати сюди. Тому трансферна діяльність за зимової паузи в Дніпра-1 доволі обмежена. Мало також українців, яких можна було б залучити. У Дніпро-1 лише оренда Очеретька. Не вистачає резерву. Кістяк є, мають 14-15 гравців, але ж будуть травми, а отже треба кимось міняти. Зараз там вже травмовані Когут, Лєднєв та Третьяков. І вони ті, хто підсилив би команду.
— На вашу думку, наскільки важливим був фактор Довбика? Чи вважаєте за правильне те, як свого часу Кучер, а зараз Максимов вирішують питання з його відсутністю?
— Фактор Довбика був надзвичайно важливим. Артем — дуже кваліфікований футболіст. Недаремно ж у досить юному віці його викликали до національної збірної. Довбик — найкращий бомбардир команди. Він завдяки габаритам суттєво переважав захисників, плюс в нього гарна швидкість, ліва нога та дриблінг. Зазначу, що він мав чудову взаємодію з Піхальонком. Саме ця пара створила купу моментів та власне голів. Тому для «дніпрян» такий продаж — це справді втрата.
Артем себе повів дуже коректно, коли пішов на трансфер. У нього був рік до закінчення контракту, йому пропонували дуже великі кошти за те, щоб він не продовжував угоду. Але він все ж таки продовжив договір та дав змогу заробити клубу, який в нього повірив. І зараз я дуже радий, що почав грати Філіпов. Він знайшов себе в осінній частині чемпіонату. По статистиці, коли його брали, він мав замало забитих. Тепер набирає оберти, це досвідчений та кваліфікований форвард. Проблема лише в тому, що він один, немає ким його замінити.
— Якщо казати про Довбика, то наскільки правдива наступна теза: запорука його успіху — присутність у Жироні ще одного українця? Як оціните ті результати обох гравців, які вона показують після переходу в Жирону?
— Наявність Циганкова — плюс. Коли ти приїжджаєш, то психологія дуже важлива. Віктор — це та людина, яка познайомила Артема з іншими членами по команді, могла десь заспокоїти і щось підказати. Великий успіх для Довбика, що він перейшов у команду, де вже є один українець. Циганков також кваліфікований гравець, який добре обслуговує нападників. Тому розділяю цю точку зору стосовно запоруки його успіху.
Але це не можна назвати основною складовою того, що Артем так розкрився в Жироні. Команда там добра, також довго формувалася, тож вистрілила. Українці в цьому механізмі наче заповнили потрібні лунки. Знову таки, недаремно свого часу Мідтьюлланн придбав Довбика. І зараз взагалі золотий час як для Артема, так і українського футболу. Він робить чудово рекламу для наших гравців.
— Яким має бути подальший клубний розвиток обох українців?
— Обидва заслужили на те, щоб піти на підвищення. Гадаю, вони вдвох розкрилися на 10 з 12 балів. Не всім футболістам, які переїздять за кордон, вдається так себе проявити та стати «своїми». Кваліфікація Циганкова не підлягала сумнівів ще за його виступів у Динамо. Хлопець дуже талановитий. Він робив різницю в киян, в чемпіонаті також. Важливо взагалі потрапити в команду, де немає великого тиску відразу.
Довбик у Дніпрі-1 був на виданні, наче наречена. Якби він залишився, то регресував. Це вже було помітно у другій половині минулого сезону. Не було йому вже так цікаво грати в УПЛ, яке було до того.
Жирона — це гарний приклад. Хлопців підготували й потім вони почали демонструвати свій рівень. Думаю, ці два українці будуть у клубах набагато вищого рівня, ніж Жирона. Справа часу, але є ще один нюанс. Мова про те, на якому місці фінішує команда. Якщо гратимуть в ЛЧ, то керівництво захоче зберегти склад, щоб мати можливість бути конкурентними.
Михайло Мудрик. Фото: Google
«На відміну від Судакова, Мудрик справді великий талант»
— Історія з трансфером Мудрика та його результатами — взагалі протилежна. Справа в ньому чи команді?
— Одна справа — грати за Жирону, а зовсім інша — за Челсі. Тиск та відповідальність дуже високі. Ми концентруємо увагу безпосередньо на Мудрику, але треба усвідомлювати, що там знищують практично все Челсі. Проблема в клубі та його власниках. У мене таке враження, що керівництво поки не розуміє, що намагається побудувати.
А от Жирона — невеличкий клуб, від якого нічого особливого ніколи не чекали. Там дається час для реалізації всіх своїх планів, а іншими словами — проєкту. Коли приїздиш, то маєш час акліматизуватися, потрапити в комфортні умови, потроху виходити на той рівень, який дозволить тобі давати результат.
Загалом Михайло — безмежно талановитий футболіст. Він себе може реалізувати, але це важко зробити, коли команда сама по собі не є так само реалізованою. Знищують не лише Михайла, а й Енцо Фернандеса, Галлахера та інших гравців Челсі. У клубі є певні загальні проблеми, а Мудрик лише в контексті всієї цієї історії. Точно скажу, що Михайло суттєво виріс за відіграний рік у Челсі. Це помітно по матчах за національну збірну.
— Чи правильно вчинили Палкін з Срною, коли відпустили його саме в той період, здавалося б, на підйомі?
— Це просто бізнес. Не думаю, що через рік чи два за Мудрика давали б ті гроші, які давали тоді. Для Шахтаря зараз визначальним є момент коштів, як і для будь-якого іншого клубу в Україні. Вони мали змогу заробити, їм потрібно за якісь гроші виживати. Мудрик просто фантастично у той період відіграв в ЛЧ. Йому аплодував Реал, він возив Селтік та інші команди. То був пік Михайла — форми та ціни. Хто знає, як склалося б пізніше.
Точно можу сказати, що по Мудрику були й інші пропозиції. Спочатку Брентфорд полював, потім Баєр, Мілан і Ніцца. Вони готові були купити за менші гроші, але Шахтар тримав його. Були величезні кошти, які запропонували Арсенал та Челсі.
Завжди є шанс перетримати гравця, потім ніякі гроші не отримаєш. Добре, що відпустили. Проведу паралель, бо у Довбика була інша історія. Його ціна не була настільки великою. Підозрюю, що Дніпро-1 міг і не погодитись, тобто залишити такого якісного гравця собі. Тим більше, що в нього ще рік контракту. Але варто віддати належне за те, що пішли Артему на зустріч.
Підсумовуючи, по Мудрику вирішальна була ціна, а в ситуації з Довбиком — домовленість між керівництвом та гравцем.
— Шахтар, Романо та ЗМІ запевняють, що клаусула за Судакова встановлена ледь не на рівні 150 млн. євро. На вашу думку, це елемент психологічного тиску на покупців чи Шахтар і справді має намір тримати півзахисника аж до пропозиції вище 100 млн?
— Можна написати і мільярд, то така справа…Я страшенно переживаю за цього хлопця. Знаю його дуже давно, слідкую за ним. Коли приїхали португальці в Шахтар, привезли різний шлак, то молоді гравці сиділи на лаві. Мова і про Мудрика, і про Судакова зокрема. Я ще тоді говорив, що є таланти, про них не можна забувати. На українських футболістах клуб може заробити набагато більше, аніж на іноземцях.
Після того, як легіонери поїхали, Судаков та інші значно прогресували. Вони показували високий рівень футболу, особливо минулоріч в ЛЧ. А цього сезону Судаков суттєво знизив до себе вимоги. Дуже суттєво. Гравець, який грає під №10 в УПЛ, не віддав жодної результативної передачі. Мені здається, що клуб зараз робить дуже велику шкоду своєму гравцю, коли починає розкручувати його трансферну ціну. Постійно говорять, що його хтось хоче, полює. Немає поки жодного підтвердження того, що його хтось хоче.
— То всі чутки – лише гра ЗМІ?
— За моєю інформацією, Ювентус пропонував 15 мільйонів. Трохи більше давав Наполі. Але мова взагалі не йде про ті суми, які називає Шахтар. Юному футболісту все це б’є по психіці. По матчах проти Марселя та інших поєдинках можу сказати, що Судаков особливо не виділявся. Не відігравав визначальну роль. Багато ще працювати треба. Сумніваюсь, що його продадуть за ту ціну, за яку хочуть продати.
Коли та маєш партнера, в якого феноменальна швидкість, то головне найти пас. Ти віддаєш в зону на Мудрика, а далі він вже всіх обігрує. Це набагато простіше. Зараз Судаков такого партнера не має, тому має вигадувати щось інше. На відміну від Георгія, Мудрик — справді великий талант. Судакову все треба досягати своєю роботою.
Ігор Циганик та Мірча Луческу. Фото: Google
«Луческу — специфічний тренер. Після всіх трофеїв як мав вчинити Суркіс – звільнити Мірчу після першої поразки?»
— Луческу, до запрошення якого в Динамо ви мали історичний стосунок, дуже довго не відпускав команду незважаючи на результати. Якої ви думки про той безмежний кредит довіри від Суркіса та останні місяці роботи Мірчі в Україні?
— Коли Луческу прийшов в команду, то відразу дав дуже серйозний результат. При ньому клуб заробив великі кошт з виходом в ЛЧ, що дозволило динамівцям суттєво поповнити свій бюджет, десь мільйонів на 40. При ньому також показали футболістів на міжнародній арені, щоб можна було надалі продавати. До прикладу, Миколенко та Забарний, а також Циганков. Мірча виграв всі три кубки — УПЛ та Кубок України, а також Суперкубок. Знову ж таки, грав у ЛЧ, що додало коштів в бюджет команди.
Що мав робити президент клубу після такого успіху? Може, після першої поразки звільняти? До приходу Луческу востаннє Динамо грало в ЛЧ у сезоні 2016/17. А це багато про що говорить.
Луческу — специфічний тренер. Він звик працювати з підготовленими футболістами. Він будував команду. Якби не війна, то могла б інакше скластися доля Динамо та самого чемпіонату, який не змогли дограти. Нагадаю, що там лише одне очко визначило переможця. Шахтарю, можна сказати, пощастило. В усіх командах, де Луческу працював, він мав змогу доповнювати склад по проблемних позиціях. А в Динамо після війни — не зміг. Він був змушений працювати з тією молоддю, яка була.
Як виявилось, молодь не була готова до конкуренції. Я вітаю рішення призначити замість Мірчі не лише легендарного в минулому воротаря київського Динамо, а й кіпера збірної України. Олександр Шовковський — класний український спеціаліст. Ми не можемо весь час розраховувати на допомогу з Європи. Треба шукати внутрішні резерви, щоб показати, що ми так само щось вміємо. У нас хороші тренери, ми можемо давати чудові результати. Вболіваю за Шовковського.
— Забарний та Миколенко — двоє гравців із Динамо, які вже грають в АПЛ. Наскільки вдалі ці трансфери? Дайте оцінку виступам хлопців.
— Вони змужніли суттєво. У них точно буде чудове майбутнє. Час є, обидва молоді. Я також думаю, що вони заслуговують підвищення своїми результатами. Вони в один момент опиняться в англійських ТОП- клубах. По грі хлопців за збірну видно, як впевнено вони стали себе почувати. Забарному лише 22 роки буде, а він вже такий досвід має — основний гравець в національній збірній та клубі АПЛ.
— У Динамо багато молоді, хто вистрелить наступний?
— Два роки тому був впевнений, що піде з команди Микола Шапаренко. Коли ми їздили на товариський поєдинок з Інтером, то керівництво підходило до Луческу й повідомляло йому, що розглядає можливу купівлю Миколи. Але війна, далі травма та відновлення. Поки Коля не готовий, лише зараз повернувся на поле. Дай Бог, щоб він відновився на той рівень, на якому він був. Дай Бог, щоб на нього претендували найкращі клуби Європи.
Серед інших: Бражко, Ванат, Вівчаренко. Молоді у киян доволі багато, всі вони можуть претендувати на переїзд в інший чемпіонат. Треба, щоб вони конкурентно зростали у внутрішньому чемпіонаті. Команда має теж добре виступати, щоб виграти УПЛ і засвітити футболістів на міжнародній арені. Тоді й ціна за них буде відповідати тому рівню, на який розраховує керівництво. Отже, на мою думку, перший продаж — це Шапаренко. Далі трансфери будуть у такому порядку: Бражко, Ванат, Вівчаренко та Волошин.
«Можу сказати твердо, що вірю в Реброва. Не бачив кращого авторитету в суддів, аніж у Монзуль»
— Український футбол наразі в очікуванні перебудови через зміни всередині УАФ. Як ви оцінюєте започатковану Шевченком реформу в суддівському корпусі? Жереб, поліграф для суддів і так далі.
— Я занадто довго в українському футболі, щоб вірити, що наших суддів можна виправити. Які тільки зміни вже не відбувалися… Різні бригади були та різна техніка. Судді — це люди, які всеодно будуть впливати на результат. Поліграф — це специфічна історія. Все залежить від того, які питання ставити. Якщо запитуєш про щось в певному контексті, то можна отримати потрібний результат. Хто буде проводити поліграф, той і буде визначати рівень правди в словах різних рефері.
У минулому сезоні контролював ВАР систему Арановський в матчі між Дніпром-1 і Ворсклою. Всі визнали, що він був неправий, бо не прийняв рішення про призначення пенальті у ворота полтавців. Цього рефері дискваліфікували. Зараз Катерина Монзуль повернула його в УАФ. Вона взяла його помічником по роботі з ВАР. Чи це не знущання?
Я вірю в Андрія Миколайовича, бо знаю його добрі наміри. Він дуже хоче покращити ситуацію, яка склалася в українському футболі. Але суддів, як на мене, виправити неможливо. Дуже боюся цією боротьби за чемпіонство в цьому сезоні, бо вона буде серйозна. Так само, як в минулому, коли голи не зараховували, пенальті на ставили там, де комусь не треба, і таке інше.
— УАФ більше придбає від Монзуль-керівниці комітету арбітрів чи втратить від завершення кар'єри Монзуль-арбітрині?
— Я про багатьох арбітрів чув різну інформацію. Але ніколи не казали мені, що Монзуль колись брала хабарі. Відверто вам кажу. Гадаю, що має бути моральний авторитет, який буде відповідати за об’єктивність в українському футболі. Я кращого авторитету не бачив зі всіх арбітрів, аніж в Каті. З іншого боку, чи вдасться їй зробити так, щоб навколо неї не будувалися певні інтриги, — це питання інше.
Вона все одно мала колись завершити кар’єру. Зараз той період, коли перед нею новий виклик. Виклик років на 10 чи 15 — побудова чесного українського суддівства та його розвиток. Вітаю це рішення. Хочу, щоб їй вдалося те, що вона запланувала. Поки що не розумію лише, якими кроками.
— А якою буде наша збірна під керівництвом Реброва? Як вам підхід до підбору основного складу головної команди нашої країни?
— Ребров зробив дуже хорошу справу протягом одного року. Він прийшов у команду, застав зміну поколінь, але все одно потроху робить результат. У нього вже зовсім інші футболісти стають лідерами, аніж було раніше. Він формує команду.
Будуть нові обличчя, впевнений. Ми всі зараз зосередженні на результаті, але постав на Мудрику пенальті, так ми б були вже на ЧЄ. Тоді б головне задання було б іншим. Проблему з упередженням до України слід вирішувати. Мені тоді дуже не сподобалося суддівство у матчі проти Італії. Дуже не хочеться, щоб упередження було у матчах проти Боснії і Герцеговини.
У Реброва завдання — побудувати на багато років не тільки національну збірну, а цілий інститут збірних. Тобто, зробити певну вертикаль однакового підходу до підбору футболістів під збірну. Мова про об’єктивність їх потрапляння у збірну зокрема. Якщо йому вдасться це зробити, то це буде величезний крок на багато років, який дозволить себе спокійно почувати та стрибнути на плюс одну драбину вище у боротьбі за вищі місця у континентальному суперництві. Крім того, якщо він зможе зробити результат, то це взагалі буде феноменально.
Я буду вболівати. Дуже хочу, щоб ми потрапили на ЧЄ. Це важливо для країни, вболівальників та просто людей, які воюють. Вони мають розуміти, за що воюють та страждають. Я можу сказати твердо, що вірю в Реброва. Щиро вірю і дуже хочу, щоб у нього все вдалося.
— Чи не було дивним для вас, що у Реброва восени було 4 правоногих центральних оборонці та жодного лівоногого?
— Об’єктивність виклику футболістів до національно збірної повинна бути зрозуміла. Головна команда — це вершина, куди мають потрапляти найсильніші футболісти. Я вважаю, що такі рішення про виклик чи навпаки, — треба пояснювати. Данило Бескоровайний заслужив своєю грою того, щоб бути кандидатом у національну збірну.
Як виправдання для Реброва — те, що вводити нових футболістів треба тоді, коли є запас по результату. Тобто, щоб він не дуже тяжів чи тиснув на гравців. Можливо, що у матчі Ліги націй ми побачимо багато нових футболістів. Кожна гра Реброва була за результат. Там потрібен був саме стовідсотковий результат, інакше можна було просто провалитися. Це стосується матчів з Мальтою, Північною Македонією та Італією. Ці ігри могли обрізати наші шанси поїхати на ЧЄ. На щастя, шанси були і залишаються зараз. Результат можуть давати лише ті, хто має великий досвід. Молодий може просто розгубитися в один момент. Таке було і не один раз. Десь він з острахом ставиться до змін у складі.
Я бачу у його команді Гуцуляка, Рубчинського, Бражка та Сарапія також. Знову ж таки, гадаю, що у Лізі націй він почне робити склад, якщо вдасться потрапити на ЧЄ. А може, що і під час підготовки до ЧЄ з’являться нові прізвища.
Георгій Судаков. Фото: ФК Шахтар (Донецьк)
«Хотів би, щоб Судакова продали за адекватні гроші в нормальний клуб»
— Можете виокремити яких-небудь молодих талантів українського футболу не з Шахтаря чи Динамо, про яких варто більше говорити?
— Рубчинський з Дніпра-1 — цей хлопець вже зараз заслуговує на те, щоб грати за національну збірну. Він півтора року є основним у складі «дніпрян», а ця команда претендує на чемпіонство другий рік поспіль.
Сапуга та Квасниця, які грають за Рух, мені дуже імпонують. Шкода, що Сапугу зламали. Дай Бог, щоб від відновився до Олімпіади. Бо він суттєво посилить команду на Олімпійських іграх.
Мені також подобається Брагару з Чорноморця. Він футболіст дуже талановитий. У Металісті імпонують Дігтярь та Синчук. Обидва можуть стати гарними майстрами. Зазначу, що і Крушинський із Полісся вартий уваги. Він вже сформований гравець.
— За правилами олімпійського футбольного турніру поруч із молодими гравцями можуть зіграти троє старших. Кого Ротаню варто брати в Париж? Когось із заслужених ветеранів, для яких це буде останній турнір, чи найбільш топових наших легіонерів із провідних європейських клубів?
— Мають їхати ті хлопці, які на чолі з Ротанем у складі U21 пройшли до півфіналу Євро-2023 та здобули автоматичну кваліфікацію на Олімпіаду в Париж. Руслан Петрович має дати шанс комусь з наступних: захисники Олександр Сирота, Максим Таловєров, Ростислав Лях, півзахисники Дмитро Криськів, Артем Бондаренко, вінгери Олександр Назаренко та Олексій Кащук.
— Наостанок, які, на вашу думку, найближчі трансфери українців за кордон на нас очікують?
— Найбільше шансів, що поїдуть таланти з Шахтаря. Ці футболісти світяться в Європі, на них попит може бути суттєвий, але завищена ціна може цьому завадити. У Динамо так само високі ціни. Не думаю, що найближчими часом хтось може поїхати з киян. Президент Динамо буде сподіватися на ЛЧ та те, щоб продати своїх футболістів дорого.
Можуть поїхати Піхальонок та Гуцуляк, тому що «дніпряни» здатні до компромісу, їм потрібні гроші.
Інша справа, кого я хотів, щоб продали.
— І кого ж?
— Наприклад, Судакова. Просто за адекватні гроші та в нормальний клуб. Необов’язково якийсь із розряду топів. Георгій має адаптуватися та зростати. У нього талант є, але працювати ще треба багато. Йому взагалі б підійшла Ла Ліга. Судаков поки не настільки сильний в боротьбі, щоб їхати в Англію чи Німеччину. Можливо, що ще у Францію чи Італію міг би. Але саме Іспанія, як на мене, Георгію буде ближча з точки зору тактики.
Бражко міг би поїхати в будь-який чемпіонат, навіть Англію. Цей хлопець був би там корисним. І не можу не сказати про Піхальонка. Він сам вже хоче поїхати та спробувати свої сили, а клуб Дніпро-1 водночас потребує грошей.