«Я маю перемогти Усика»: з боксером Миронцем поговорили про Ломаченка, Берінчика, Кличка й навіть Забарного

Український хевівейтер Богдан Миронець (10-1, 5 КО) в грудні 2024 року відзначився знаковою перемогою над раніше не битим кубинцем Хосе Лардуетом (13-1, 11 КО), яка принесла йому перший в кар’єрі чемпіонський пояс WBC Francophone. Здається, це непогана точка, з якої у 30 років можна спробувати вивести на новий рівень свою кар’єру.

Саме про тернистий кар’єрний шлях нехайпового боксера, що зовсім не схожий на драму «Роккі» та суворі реалії цього виду спорту, ми й поговорили в ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-express.ua з Миронцем, який, живучи вже декілька років в Латвії, продовжує прославляти український прапор і мріє про найбільші висоти.

Герой бесіди розповів таке:

• Якими були букмекерські котирування на його бій з Лардуетом?
• Як пройшов через горілку та марихуану у своєму житті?
• Чи змінив би громадянство?
• Від чиїх ударів в нього тріснув ніс та виникло перше розсічення?
• Чому може повірити в нокаут Усика від Баколе?
• Як переміг двоюрідного брата Ф’юрі?
• Чи готовий сам вийти проти Усика?
• Що думає про майбутнє Ломаченка в боксі?
• Чому Кличку буде важко стати найстаршим чемпіоном світу в історії?
• Який топовий клуб підійде Забарному?

«Букмекерські ставки були п’ять до одного на користь мого суперника»

– Богдане, не так давно ви несподівано за очками роздільним рішенням суддів перемогли Хосе Лардуета, здобувши перший в кар’єрі пояс WBC Francophone. Які були ставки на цей поєдинок?

– Букмекерські ставки були п’ять до одного на користь Лардуета.

– Завдяки чому вдалося тріумфувати?

– Перемоги вдалося досягти працею в залі. Я дуже важко готувався до цього поєдинку.

В принципі, це був мій найтяжчий табір і в плані спарингів, і в плані фізичної підготовки. Я вперше в житті виконав такий обсяг робіт. Однак я та мій тренер розуміємо, що для досягнення намічених цілей треба робити ще більше. Ми готові до ще важчих таборів, адже я збираюся і надалі розвиватися та зростати. Я тільки наближаюся до свого потенціалу та зроблю усе, щоб його розкрити.

– Як оціните цей матч?

– Я знав Лардуета, адже переглядаю усіх бійців хевівейту, які потенційно можуть стати моїми суперниками. Бій з цим кубинцем назрівав ще у позаминулому році, але не зрослося. А в цьому році так вийшло, що мені запропонували титульний матч з ним.

Фінансова сторона не була привабливою, але ми розуміли, що це буде значущий захід з великою кількістю боксерських селебріті, де я матиму можливість про себе заявити. Враховуючи, що мене ніхто не вів до поясів, я вхопився за цей титульний бій. Ми їхали перемагати. Те, що я в букмекерів був андердогом, то це не вперше у моїй кар’єрі, можливо, не востаннє, але це не мої проблеми. Я роблю свою роботу, інше мене не цікавить.

Бути андердогом навіть прикольно, адже деякі друзі та знайомі, які впродовж багатьох років знають, як я працюю, зробили на мене ставочки й нормально грошей заробили 😊.

– Це поки найголовніша перемога у вашій кар’єрі?

– Я гадаю, що так. І титульник, і суперник був найсильніший на сьогодні. Він класний досвідчений боксер із гігантським аматорським бекграундом, у профі також ішов на максимумі, перемагаючи майже завжди нокаутами.

Плюс після моєї перемоги за очками над британцем Нейтеном Горманом більше говорили не про те, що я гарно відбоксував, а що він мене недооцінив та погано підготувався, адже був занадто товстим. З боку кубинця, я впевнений, недооцінки не було. Він дійсно був у хорошій формі та навіть скинув декілька кілограмів у порівнянні з попередніми поєдинками. Тобто він був готовий до того, що йому доведеться битися з хлопцем, який приїхав не падати, а перемагати.

Ми видали нормальний бій тривалістю десять раундів. Я його передивився, і він мені здався видовищним. У порівнянні з минулими він найкращий.

Богдан Миронець під час спарингу. Фото з особистого архіву Миронця

«У 15-16 розпочинав з кікбоксингу, але був «дерев'яним» й не міг підняти ногу вище поясу. В боксі в мене трохи краще почало виходити»

– Що далі?

– Ну, важко сказати конкретно. За декілька місяців до цього поєдинку я розірвав свої відносини з промоушеном LNK Boxing, тому є вільним агентом. Це досить важко. Однак я став володарем хоча б якогось титулу, тому можу обирати. Мені необов’язково хапатися за будь-яку можливість, відправлятися на виїзд та ризикувати, як це в мене вже було три чи чотири рази.

В цьому році хотілося б провести хоча б три поєдинки. В мене є ще десь п’ять місяців на захист поясу. Ось, можливо, буде один з боїв. Шукаємо майданчик, на якому це можна зробити, кому це цікаво, й хто міг би заплатити за цей матч.

– А хто ж вам організував титульник?

– Після того, як я розійшовся з латвійським промоушеном, почав працювати з менеджером Адамом Ноблом. Він взагалі коментатор, і я став одним з перших його підопічних.

Спочатку він пропонував мені бій за титул у бріджервейті з польським ексчемпіоном світу Матеушем Мастернаком. Однак не вийшло, адже суперник вирішив продовжити кар’єру в крузерах. Потім він ще підкидував мені якісь варіанти, і врешті-решт з’явився варіант боксувати з Лардуетом за титул. Усі сторони погодилися, і цей бій стався.

– Ви живете та тренуєтеся в Ризі. Чому вирішили влаштуватися саме там?

– Бо я, якщо не помиляюся, з 2020 року співпрацював з цим латвійським промоушеном. Вони організовували мені практично усі бої у профі. Потім в нас розійшлися погляди на майбутнє, тому ми вирішили припинити співпрацю.

Також я вирішив зупинитися у Ризі, адже мав тут багато друзів та знайомих. Часто бував тут на зборах та проводив бої. Тому вже мав певний базис й після переїзду одразу почав працювати зі своїм нинішнім тренером Ігорем Месмером.

– Як ви почали займатися боксом?

– Взагалі я років у 15-16 розпочинав з кікбоксингу. В мене практично нічого не виходило, і я програвав. Не тому, що був дуже слабким, а з причини невміння поратися з нервуванням. В мене на тренуваннях усе виходило, а на змаганнях не міг побороти стрес. Однак чомусь мені хотілося доводити щось самому собі.

Протягом трьох років я тричі на тиждень займався кікбоксингом. Потім зрозумів, що хочу вільні дні також чимось заповнити. Пішов на бокс і почав тренуватися кожен день. Потім так вийшло, що кікбоксинг я кинув, й сконцентрувався чисто на боксі. Займався у Леоніда Самойловича Коварського.

На бокс мені зручніше було ходити дома в Броварах, а на кікбоксинг я їздив до Києва. В мене тренування було о дев'ятій вечора, тому десь о пів на дванадцяту, чи о дванадцятій повертався додому. Не завжди навіть автобуси їздили. 

Одного разу я з Лісової до Броварів ішов пішки, адже не було ні автобусів, ні грошей на таксі 😊.

Бокс мені більше сподобався. Навіть коли кікбоксингом займався, то в мене краще виходило на руках. Я «дерев'яний» й не можу підняти ногу вище поясу. В боксі в мене трохи краще виходило. Почав вигравати якісь місцеві змагання, відкриті ринги...

«У дев’ять років з другом купили чекушку горілки за 7-8 гривень і розпили в лісі. Взагалі як вода пішла»

– Хуліганили в дитинстві?

– Скоріше, так. Просто в мене не було особливого натхнення до навчання, і я більше любив проводити час на вулиці. Ну, подобалося щось виконувати. Оцінки були не найкращими й часто потрапляв до директора. То вікно розіб’ю, то ще щось… Коротко кажучи, не приклад для підлітків.

Однак років у 15-16 мені це набридло, і я зрозумів, що хочу проводити час інакше. Тому пішов на кікбоксинг. В залі на першому ж занятті зрозумів, що поєднувати пиво та сигарети з тренуваннями не вийде, і кинув шкідливі звички.

– Коли вперше спробували алкоголь?

– У дев’ять років. Соромно навіть зізнаватися 😊. І це була саме горілка.

– Що відзначали?

– Нічого. Просто тоді з моїм тодішнім другом надивилися на дорослих й купили в магазині чекушку. Як зараз пам’ятаю, це була найдешевша горілка «Златогор» за сім чи вісім гривень.

Нам її продали, адже ніхто не міг уявити, що ми беремо для себе. Сказали, що купляємо для тата. Відправилися в ліс і розпили. На той момент взагалі як вода пішла. Якщо я зараз понюхаю горілку, то мене знудить, а тоді випили по повному пластиковому стакану.

– Коли востаннє напивалися?

– Навіть не пам’ятаю, коли б прямо напивався. Не можу сказати. Можливо, років п’ять тому чи більше. Взагалі я дуже-дуже рідко випиваю.

Ось я трохи розслабився після свого останнього поєдинку, але це було пару бокалів віскі з колою і все. До цього я не пив, напевне, рік. Лише бокал шампанського дозволив собі, коли святкував минулий новий рік.

Я не закодований, щоб зовсім не пити, але до алкоголю досить спокійно ставлюся. Мені не подобається цей стан сп’яніння. Щоб розслабитися, я не потребую алкоголю. Навіть в компанії, де інші вживають, можу пити сік, і мені ок.

– А що по курінню?

– Грішив і цим. Якщо на те пішло, то перша моя цигарка була у шість років. Якийсь бичок я підібрав 😊. Курити почав класі в третьому, і продовжувалося це років до 16. Тобто протягом шести-семи років я курив стабільно та багато кожен день.

– «План» курити пробували?

– В мене до цього також немає особливого натхнення. Бувало, колись щось пробував. Вставляло, але не справляло на мене того ефекту, якого я хотів досягти. В мене просто був тупняк. Тому заради цього не забажав втрачати своє здоров’я.

– Це після марихуани?

– Угу.

Богдан Миронець разом зі своєю командою. Фото з особистого архіву Миронця

«Що стосується зміни громадянства, то залежить від того, що це мені дасть»

– Ви пам’ятаєте перші гроші, які заробили в боксі?

– Ммм… Ну, думаю, це були ще якісь зовсім невеличкі аматорські турніри. Коли я тільки-но розпочав займатися боксом, то брав участь у відкритих рингах під керівництвом Коварського, і він часто від себе давав якихось 200-300 гривень.

Для мене тоді це були нормальні гроші, адже я не мав ні роботи, нічого. Потребував грошей лише для того, аби вистачало на проїзд до залу.

– На що витрачали?

– Як правило, на ніштяки після тих-таки відкритих рингів: якась солодка вода, печиво і так далі.

– Як ви перейшли у професійний бокс?

– Ще років шість чи сім тому я взагалі хотів зав’язати, адже не мав жодних успіхів в аматорах. Їздив на чемпіонат України й програв на першому ж етапі. Сиджу й думаю: «А що далі?». Був на роздоріжжі й навіть місяців на два взагалі випав з боксу. Мав невеличку депресію.

Тоді мені допоміг старший товариш, який знав мою ситуацію, і запропонував зустрітися з одним менеджером. Зустрілися з тим чуваком, і хоча в підсумку в нас не надто приємна історія вийшла, я почав знову займатися. Побачив для себе якісь шляхи розвитку та перспективи.

Через деякий час я потрапив до тренера Олександра Львовича Ліхтера. В нього були контакти з латвійською промоутерською компанію LNK Boxing, і я приїхав сюди на збори в ролі спаринг-партнера для Ніколая Грішуніна. Їм сподобалося, і вони мною зацікавилися. Через рік про мене згадали й зробили мені дебютний бій, потім ще один. В результаті ми співпрацювали два чи три роки.

– Зараз немало українських спортсменів змінюють громадянство. Ось нещодавно був приклад олімпійця гімнаста Олексія Ковтуна. Ви б змінили громадянство?

– Ну, я не хочу точно говорити, що ні. Однак і прямо такого бажання в мене немає. За великим рахунком, громадянство – це просто документ, який придумали люди для того, щоб когось якось там розділити 😊. Я завжди залишуся українцем. Тут мова не про громадянство, а про національну приналежність. Тому типу я це вже ніяк не зміню.

Що стосується зміни громадянства, то залежить від того, що це мені дасть. Усі, в будь-якому разі, шукають для себе кращих умов життя. Якби це якось там дуже сильно покращило моє життя, то можливо. Звичайно, якщо мені рашка запропонує, то ні 😊. Та і взагалі, повторюся, я за цим не женуся й не бачу в цьому потреби.

«Джалолов завдав мені першого в житті розсічення. В останньому спарингу в мене тріснув ніс»

– З якими топовими боксерами ви стояли в парі?

– На перше місце я поставив би дворазового олімпійського чемпіона Баходіра Джалолова. На друге – Мартіна Баколе. Я був в них спаринг-партнером. Це дуже сильні боксери екстракласу. Вони кулаками пояснили, що мені є куди зростати.

– З кимось із них було прямо «м’ясо» в ринзі?

– Ну, найбільших пошкоджень, які я взагалі отримував в боксі, мені завдав Джалолов. Він завдав мені першого в житті розсічення. При цьому не головою або ліктем випадково. Це був чистий удар кулаком в область скроні.

В нашому останньому з ним спарингу в мене тріснув ніс. На мить я втратив пильність, і він мене упіймав. Оскільки це був лише початок першого раунду, то потім увесь спаринг я заливав кров’ю і себе, і його, і ринг.

– Баколе заявляв, що нокаутував Усика у спарингу. Він справді володіє таким ударом?

– Та усі суперважковаговики володіють ударом, здатним нокаутувати будь-кого. Це просто неправильне формулювання питання. Річ про навички. Те, що Баколе багато розповідає, як він нокаутував Усика чи зламав ніс Даніелю Дюбуа у спарингу… Ну, не знаю. Я там не був. Не можу про це казати. В принципі, я міг би повірити у це.

Баколе дійсно на сьогодні такий собі «Буґімен». Він дуже-дуже сильний, однак при цьому не надто хайповий. Багато боксерів розуміють, що є велика ймовірність йому програти, і цей ризик не виправданий. Є менш небезпечні бійці, за поєдинки з якими можна отримати більші гонорари та буст у кар’єрі.

Розповідати, як ти нокаутував якусь зірку, яка запросила тебе у свій табір в ролі спаринг-партнера, це таке собі з погляду боксерського етикету. Особисто я вважаю, що зі сторони Баколе це не дуже гарно. При цьому розумію, навіщо він це робить. Йому потрібно хайпувати. Рівнем Мартін дійсно гідний бути у топ-5, якщо не у топ-3. Однак його просто уникають й не хочуть з ним боксувати. Баколе треба привертати увагу.

 Богдан Миронець і Мартін Баколе. Фото з особистого архіву Миронця

«Двоюрідний брат Ф’юрі – Горман – вийшов у ринг на 40 кг важчим за мене»

– Своєї єдиної поразки на сьогодні ви зазнали за очками одноголосним рішенням суддів від француза Девіда Спілмонта. Що не вийшло?

– Думаю, що на той момент мені елементарно забракло досвіду. Я дуже добре розпочав цей поєдинок та відправив його у нокдаун в першому раунді ударом по корпусу. Оскільки це був кінець раунду, я не встиг його добити. Однак я полетів із відкритим забралом добивати його в другому раунді й спіймав удар назустріч – він мене приголомшив, хоча це не був нокдаун.

Далі бій просто був дуже змазаним. Я не виконував роботу, яку планував до бою. Не виходило тримати його на дистанції й усе вже було як у тумані. Я дійсно в тому бою пропустив декілька важких ударів.

Варто зазначити, що підготовка до цього поєдинку також була не найкращою. Спілмонт – шульга, а в мене не було жодного шульги для спарингів. Іноді просив партнерів прийняти стійку шульги. Я ще й хворів під час підготовки. Ну, це вже все виправдання.

Однак мені здається, що я зробив висновки після цього бою. Добре, що цей гіркий урок стався в мене тоді, а не на якомусь більш пізньому етапі кар’єри. Після того я взагалі переглянув підхід до підготовки й став більш сконцентрованим. Як мені здається, це дало результат.

– Окремо також хотілося б попросити вас розповісти про перемогу за очками над двоюрідним братом Тайсона Ф’юрі – Горманом.

– Ми тричі були близьким до проведення бою, однак зрослося лише в останній раз. Можна сказати, це було коротке повідомлення, адже мені запропонували поєдинок за 12 днів. Так часто роблять. Був розрахунок, що я встану з дивану, грубо кажучи.

Однак річ у тім, що приблизно на ті самі числа я готувався до поєдинку у Ризі й плюс до того нещодавно повернувся зі спарингів з Баколе, де набрався непоганого досвіду. І коли мені запропонували Гормана, я подумав: «Ну, ок». Фізична форма в мене вже була гарною, і я не мав потреби щось набирати та довго втягуватися. Був у режимі. І все, що залишалося зробити, це провести декілька спарингів.

– Коротко кажучи, Горману до свого зіркового родича дуже далеко.

– Ну, я не знаю. Ф’юрі – в цілому висококласний боксер й один з найкращих у світі. Тому багатьом до нього далеко 😊.

Трохи здивувала манера, яку обрав для себе Горман. Враховуючи його перевагу, а він був на 40 кілограмів важчим за мене, мав би тиснути. А так вийшло, що він для себе обрав тактику якось так на задній передачі. Я також не надто комфортно почуваюся у ролі, коли мені потрібно когось тиснути.

Можливо, це зробило бій трохи більш нудним. Він нагадував шахову партію. Ми обидва вицілювали. В Гормана не було, напевне, якогось великого бажання перемагати. Він досить ліниво боксував. Проте, здається, він ще й здивувався своїй поразці. Я потім дивився поєдинок у записі, і вже мені здалося дивним, що переміг лише в один бал. Горман практично нічого не зробив для перемоги.

Горман - Миронець. Фото: Instagram 

– З якими боксерами ви хотіли б зустрітися?

– Якщо брати бійців, з якими ми приблизно на одному рівні у рейтингах, то було б непогано зараз побоксувати з британцями Джоном Фішером та Девідом Аделеєю. Також одна з моїх цілей – потрапити на івенти в Ріяд. Це дуже гарний рівень і за гонорарами, і за усім іншим. Ось якраз Фішер та Аделея – це непогані варіанти, аби залетіти туди.

Якщо брати прямо зірок світового масштабу, то найкрутіший – це Олександр Усик. Якщо я хочу стати найкращим, то маю перемогти його 😊.

«Готовий вийти на бій з Усиком»

– Яким ви бачите майбутнє Олександра Усика після перемоги у реванші над Тайсоном Ф’юрі?

– Важко сказати. Тут залежить від його мотивації. Він бокс уже пройшов, в принципі. Усик сьогодні може завершувати кар’єру, адже усе довів світу. Є сенс продовжити, якщо хоче ще щось довести собі.

Він все ще, я вважаю, може перемогти будь-кого, що показував вже не раз. В нього є великий простір для маневру в цій ситуації, і є з кого вибирати. Стоїть ціла черга з охочих побоксувати з Усиком. Це і люди, які хочуть реваншу, і той таки Баколе, що прагне довести здатність нокаутувати Усика...

– Якби вам сьогодні запропонували бій проти Усика, то чи готові ви були б на нього вийти?

– Так. Я розумію, що є такі можливості, які важливо не пропустити. Я, як правило, погоджуюся на такі пропозиції.

– Змогли б дати Усику бій?

– Звичайно 😊.

– Зараз багато ходить розмов про те, що Василь Ломаченко може завершити кар’єру. Прийшла пора?

– Я не знаю. В кожного своє життя та кар’єра. Завжди знаходяться скептики, які краще за всіх знають, кому й що треба робити.

– Ломаченко вже не топ?

– Ну, якщо брати його боксерські навички, а не якісь погляди й так далі, то він досі один з найкращих у світі. Він ніколи не програвав в «одну калитку». Десь спірне рішення було, десь ще щось... Проте Ломаченко завжди видавав якісні поєдинки. 

Напевно, можна говорити, що пора завершувати, якби чуваку прямо голову відбили, і він на наступний свій поєдинок вийшов взагалі не в кондиціях. Тобто видно, що людина залишає своє здоров’я у ринзі, і це йому в житті нічого позитивного точно не дасть. Якщо брати кейс Ломаченка, то він не виглядає таким спортсменом. Тож у нього є право обирати.

Василь Ломаченко. Фото: Х

– Чого очікуєте від бою Дениса Берінчика проти Кішона Девіса?

– Я приблизно знаю, як боксує Берінчик, але з його суперником, чесно кажучи, не знайомий. Буду вболівати за Берінчика.

Мені він дуже імпонує як боксер. Розумію, що його шлях був не найпростішим. Досить пізно в нього вийшло розкритися та отримати чемпіонський пояс, тим більше для легкої ваги. Дуже подобається, що він багато років практично усі поєдинки проводив в Україні, і все ж досягнув світового успіху.

Хоча, як мені здається, в Берінчика не було якогось дуже грамотного менеджменту, аби привести його до цих поєдинків. Він виключно працездатністю дійшов до свого рівня.

– Що думаєте про можливе повернення Володимира Кличка у ринг?

– Знову ж таки, якщо захоче, то усе в його руках. У свої 48 років він у феноменальній формі.

Однак вірогідність того, що він зможе зараз стати чемпіоном світу та побити рекорд Джорджа Формана, як на мене, не надто велика. Особливо враховуючи, хто нині володіє поясами. Я не думаю, що Володимир зможе перебоксувати Усика. І вважаю, що з Дюбуа йому буде занадто важко, адже британець – машина.

– Топ-5 боксерів незалежно від вагової категорії за вашою версією.

– 1. Усик. 2. Теренс Кроуфорд. 3. Наоя Іноуе. 4. Джервонта Девіс. 5. Джай Опетая.

«В якому клубі я хотів би бачити Забарного? Можливо, якийсь Реал»

– За футболом слідкуєте?

– Так, мені подобається футбол. Переважно слідкую за топовими чемпіонатами. Частіше дивлюся огляди, адже рідко коли доводиться сісти й подивитися повний матч. Лише якщо це прямо півфінал чи фінал Ліги чемпіонів або чемпіонату світу.

– Україна пройде Бельгію у плей-оф Ліги націй?

– Хотілося б вірити. Україна – така цікава збірна, яка може програти слабкій команді, а потім здолати топового суперника 😊. Тому – цілком під силу, якщо вистачить мотивації. З майстерністю в них усе в порядку. Склад дійсно гарний. Можливо, тренерські якісь недопрацювання, не знаю. Я не експерт тут точно. Звичайно, буду вболівати.

– Як вам наша зірка Ілля Забарний?

– Забарний – топчик. Він дуже крутий та мені імпонує. Дивився декілька інтерв’ю про його кар’єрний шлях та розвиток. Також в мене викликає повагу те, що він не став переходити у ПСЖ через росіянина Сафонова.

Ілля Забарний. Фото: Борнмут

– В якому топовому клубі ви бачите Забарного?

– Я думаю, він будь-яку команду посилить. Є спортсмени, які вивозять виключно завдяки таланту, і в них бувають проблеми з адаптацією. Забарний, як мені здається, – це приклад працьовитості. Тому в будь-якому топклубі він стане основним, й у нього усе буде здорово.

В якому клубі я його хотів би бачити? Ну, не знаю. Можливо, якийсь Реал.

– Чим би ви хотіли займатися після боксу?

– Мені подобається бокс й усе, що поряд із ним. Якщо все буде ок, то я за час своєї професійної кар’єри набуду достатню кількість знайомств і зможу продовжити кар’єру у якійсь професії біля боксу.

Можливо, це буде менеджмент. В принципі, я себе й коментатором бачу, адже нинішні українські боксерські коментатори – це просто жах. Нікого не хочу образити.