БК Старий Луцьк-Університет (Луцьк): «Враховуючи той досвід, який ми отримали, гадаю, у наступному сезоні будемо сильнішими»

Професійний баскетбольний клуб Старий Луцьк-Університет створений у 2017 році. З цього року луцький колектив офіційно розпочав свій виступ у чемпіонаті України (Перша ліга), де відразу здобув чемпіонство. 

Два роки луцька команда грає у Суперлізі. У сезоні 2023/24 років це була єдина команда у Луцьку серед ігрових видів спорту, яка брала участь у найвищому дивізіоні чемпіонату України. Сезон, який минув, Старий Луцьк-Університет завершив на стадії чвертьфіналу плей-офф. Також вперше у своїй історії лучани вийшли до «Фіналу чотирьох» Кубку України. 

Про підсумки виступів команди у сезоні 2023/24 років, Кубок України та інші теми – в ексклюзивному інтерв’ю сайту sport-express.ua з віце-президентом і головним тренером команди Дмитром Чайковським про: 

• підсумки сезону,
• чемпіонат в цілому,
• виступ своєї команди,
• перших в історії клубу легіонерів,
• перспективи розвитку клубу,
• кадрову ситуацію,
• історію назви клуби, та кольорів команди,

 «Ми розраховували на інший рівень чемпіонату, тому трішки не вгадали з комплектуванням команди»

– Дмитре Йосиповичу, давайте почнемо з вашої оцінки баскетбольному сезону 2023/24 років у Суперлізі.

– Перш за все, ми маємо подякувати Збройним силам України – нашим воїнам, за те, що в такий непростий для всіх нас час, ми мали можливість провести цей чемпіонат. Як на мою думку, чемпіонат дуже цікавий, відбувалося багато непередбачуваних подій. 

Наприклад – зняття з турніру Будівельника. У ході ігор одні команди додавали, інші трішки здавали. Навіть чемпіон – Дніпро – під кінець чемпіонату трохи забуксував. Було видно, що хлопцям важко даються деякі відрізки матчів. 

– А як у Суперлізі виглядав Старий Луцьк-Університет?

– Щодо нас, то початок чемпіонату для команди вийшов не зовсім таким, на який ми розраховували. Тому під час сезону ми приймали необхідні рішення, і вже друга частина змагань стала для нас кращою. 

Не можу не сказати і про Кубок України, який у цьому році вдалося провести ФБУ. Для нас цей турнір став позитивним: хлопці відчули, що таке важливі матчі – коли ігри йдуть на виліт. Це була така репетиція перед матчами плей-офф. 

Загалом, можу дати позитивну оцінку чемпіонату, його рівню, який, звичайно, був вищим за той, що був у минулому сезоні. Тож маю надію, що наступний чемпіонат стане ще більш конкурентним. 

Дмитро Чайковський. Фото: Старий Луцьк-Університет

– Які загалом очікування від сезону 2024/25?

– Сподіваюся, що Суперліга розшириться, добавляться нові команди. Буде більше залів і матчі проходитимуть з глядачами. Ми вже відчули, що наявність на трибунах вболівальників додає драйву гравцям, які перебувають на площадці. Відповідно більше контенту, як для медіа, так і для соцмереж. Думаю, що ми, користуючись досвідом, який отримали за два роки у Суперлізі, будемо рухатися тільки уперед. 

– Що скажете про рівень чемпіонату, про турнірну боротьбу?

– Якщо почати з себе, то скажу відверто: ми розраховували на інший рівень чемпіонату, тому трішки не вгадали з комплектуванням команди. Це було видно по наших перших іграх. А ось у заключній частині чемпіонату з тим складом, який був у нас, ми просто зобов’язані були у «регулярці» посісти вище місце, ніж сьоме. 

Що стосується загалом розподілу місць, то, звичайно, Дніпро по праву став чемпіоном. Цей клуб мав найглибший склад, відповідно, і ротацію. Це, звісно, впливало на те, наскільки перевантажувалися їхні лідери, як між гравцями розподілявся ігровий час. Особливо це було помітно у заключній грі Дніпра проти Рівного, коли дніпряни мали свіжіший вигляд. 

«Всі б ми хотіли 12 клубів в Суперлізі, два великих бабли по три гри в одному місті»

– А сюрпризи були? Вас щось здивувало?

– Для мене було неочікуваним друге місце команди з Рівного. Клуб лише перший рік у Суперлізі, але десь, напевно, вгадали з легіонерами . Протягом сезону у них не змінювався склад, гравці зігралися й відчували один одного, через те показали такий високий результат. А далі, в принципі, все без особливих несподіванок.

– Щодо гравців у вас є своя думка? 

– Індивідуальні нагороди, – MVP чемпіонату Тимофеєнко, найкращий форвард Конєв, захисник Закурдаєв, центровий Агафонов, гравець захисного плану Заплотницький, легіонер Джойнер, гравець з найкращим прогресом Соловйов, – у принципі, об’єктивно відображають їхні конкретні індивідуальні показники.

– Починали чемпіонат 11 команд, завершували 10. Така кількість клубів – нормально для Суперліги?

– Звичайно, всі б ми хотіли, щоб було у нас більше команд у Суперлізі. Думаю, 12 клубів – це був би оптимальний варіант. Тоді б у нас було два великих бабли по три гри. Шість команд грають в одному місті – це оптимально і зручно. Зараз у нас у Виший лізі є кілька команд, які можуть бути конкурентоспроможними у Суперлізі. Ми зацікавлені у тому, щоб було більше ігор, щоб молоді гравці розвивалися, прогресували, ставали сильнішими – тут одні плюси. 

Фото: БК Старий Луцьк-Університет

– Розкажіть детальніше про виступ вашої команди. Чим ви задоволені, чим – ні?

– У чемпіонат ми входили з першим в історії клубу легіонером (Стейсі Вайт Томас, – прим. О.П.). Для нас це новий досвід. Вже у ході чемпіонату зрозуміли, що нам десь не вистачає якості, бо ті гравці, які були у нас у команді, не отримували належної конкуренції у процесі тренувань, а це давало негативний результат. Тож було прийнято рішення трішки змінити наш склад. 

Додали ще одного легіонера (Маркіз Джексон, - прим. О.П.). Плюс на заключну третину чемпіонату дозаявили двох досвідчених виконавців – Кольченка та Липовцева. Це покращило конкуренцію в тренувальному процесі, як і вимоги до гравців усередині колективу. Це пішло нам на користь. З появою таких виконавців стали підвищеними очікування як керівництва клубу, так і глядачів. 

Це, звичайно тиснуло на гравців, на їх настрій. Я вважаю, що під цим тиском кожен із гравців у середньостроковій перспективі стає сильнішим. Тому у нас у кінцівці чемпіонату був такий якісний стрибок. Гадаю, всі ці позитивні для нас моменти перенесуться і на наступний сезон. Ми також, як організація, зрозуміли які вимоги мають бути до рівня тих гравців, які у нас є, до того тренувального процесу, який ми проводимо. Враховуючи той досвід, який ми отримали, гадаю, у наступному сезоні однозначно будемо сильнішими. 

– Чи була підтримка вашій команді з боку ФБУ?

– ФБУ максимально підтримує розвиток баскетболу в Україні. Якщо б із боку ФБУ не було підтримки, думаю, жоден клуб не зміг би індивідуально здійснювати свою діяльність. У такий непростий час для всіх нас ця підтримка була максимально важливою. Ми вдячні ФБУ за те, що у разі непередбачуваних ситуацій нам завжди йшли назустріч. Зараз основна ціль – не втратити рівень чемпіонату і, не дай Бог, ще якісь клуби. 

«З такою командою, як Дніпро, потрібно краще проводити середину матчу, а ми її провалили»

– Давайте поговоримо про найвище досягнення БК Старий Луцьк-Університет – вихід у Фінал чотирьох Кубку України. Чи могла ваша команда претендувати на більше?

– Думаю, ми показали непоганий результат – потрапили у «Фінал чотирьох». Можливо, нам трішки не вистачило свіжості, оскільки десь був зроблений акцент на кінцівку чемпіонату. Хотілося закінчити «регулярку» на більш високому місці. Може, лідерам нашої команди не вистачило свіжості. 

Звичайно, те, що у півфіналі ми потрапили саме на Дніпро, дає об’єктивне пояснення, чому ми не змогли виступити краще – пробитися безпосередньо у великий фінал. Хоча гра з Дніпром була цікавою та десь рівною, однак в якийсь момент ми втратили концентрацію. Для Дніпра нам ще не вистачає ротації. 

– Загалом, кубковий формат вам до душі?

– Кубок – це один матч, який дозволяє або пройти далі, або закінчити виступи. З одного боку, тяжко, бо цей матч може припасти на день, коли хтось із лідерів випав через травму чи перебуває не в найкращих своїх кондиціях. З іншого боку, в процесі підготовки і під час матчу кожен з гравців показує свій максимальний рівень майстерності. 

А ще кубкові змагання цікаві тим, що в них беруть участь команди різного рівня. В цьому сезоні до клубів Суперліги додалися шість команд із Вищої ліги. Такий обмін інформацією між лігами є позитивним моментом. Адже можна оцінити рівень команд з Вищої ліги, рівень гравців другого за рангом дивізіону. 

Звичайно, ігри на Кубок були б цікавіші, якщо б команди грали по два матчі – вдома і на виїзді. Але в умовах, в яких живе наша країна, зробити це дуже важко. Маю надію, що, можливо, на наступний сезон формат турніру поміняється. 

Фото: БК Старий Луцьк-Університет

– Тренер Дніпра Володимир Коваль після матчу сказав, що повірив у перемогу лише за дві хвилини до кінця матчу. 

– Для мене, як тренера, у моральному плані це був напружений матч. Коли ти протягом усієї гри намагаєшся дістати суперника, зрівняти рахунок, це вимагає дуже багато як фізичних, так і психологічних зусиль, стійкості. 

Звичайно, шанси були, але з такою командою, як Дніпро, потрібно краще проводити середину матчу – другу і третю чверть, щоб потім, у заключній частині гри, отримати позитивний результат. Ми цю серединку провалили, тому в заключній частині матчу нам було важко. Десь не вистачило витримки стосовно прийняття важливих рішень гравцями. Що стосується гри, то цей півфінальний матч з Дніпром цілком можна зарахувати нам у актив, але результат, звичайно, був негативним для нас. 

«У наступному сезоні ми також плануємо залучити у команду легіонерів»

– Розкажіть детальніше про вашу команду. Хто і як провів минулий сезон у БК Старий Луцьк-Університет?

– Перш за все, хочу відзначити наших досвідчених хлопців, які проводили на майданчику більше ігрового часу. Це – Кольченко, Липовцев. Плюс наш капітан – Володимир Коцко. Звичайно, легіонери Стейсі та Маркіз. Це – наш «кістяк», навколо якого ми будували гру. 

Оскільки в останній третині регулярного чемпіонату у нас стояло завдання зайняти максимально високе місце, то ми більше довіряли досвідченим виконавцям. У нас просто не було права на помилку. Інші, насамперед, молоді хлопці, отримували менше ігрового часу. Але до них у нас претензій не було. Зазвичай усі бачать тих, хто перебуває на майданчику. Я, як тренер, бачу усіх їх у тренувальному процесі, як вони працюють і практично готують наших ведучих виконавців до майбутніх ігор. 

Загалом, таким «містком» між досвідченими і молодими гравцями у нас був 26-річний Антон Мусієнко. А ще 24-річний Олександр Прозапас, який у двох іграх чемпіонату своїми снайперськими діями допоміг нам здобути перемоги. Я маю надію, що у наступному сезоні він прогресуватиме і далі. Як і Данило Марків – цей хлопець багато працює і ставить перед собою дуже серйозні вимоги. А так – у кожного з молодих гравців є хороші задатки для того, щоб у майбутньому стати якісними майстрами. 

– Які матчі, проведені командою у ході сезону, ви можете виділити? 

– Загалом, усі ті, які для нас були переможними. Найбільш характерна – остання наша гра у Луцьку проти Рівного, де у кінцівці ми мали кращі можливості, щоб виграти. Але нам не вистачило концентрації, витримки і сил, особливо лідерам команди. Цей матч був особливим, бо на трибунах вже були наші вболівальники – повний зал.

– Після відставки Володимир Журжій залишився у структурі клубу? 

– Так. Це тренер, який стояв біля витоків нашого клубу. Упродовж семи років він був головним тренером БК Старий Луцьк-Університет. Коли команді було важко, він прийняв сильне рішення, склавши повноваження головного тренера. Розпочав зміни з себе, запустивши механізм позитивних процесів.

 Думаю, це максимально мобілізувало команду і декілька перемог ми здобули саме на цій хвилі. Хлопці зрозуміли, що треба відповідальніше ставитися до результату, тренувального процесу. Це був позитивний момент, за що я хотів би подякувати Володимиру Журжію. Працюємо ми разом, він у нас другий тренер. Зараз Журжій безпосередньо допомагає готуватися до змагань команді три на три. Також працює з юнацькою і жіночою командами. 

Фото: БК Старий Луцьк-Університет

– Кілька слів про ваших легіонерів. Як вам вдалося залучити їх у команду?

– Першого з них – Томаса Стейсі – ми залучили завдяки роботі, яка була проведена нашим скаутом по легіонерах. Ми переглянули відео ігор Стейсі, а вже потім прийняли рішення, що нам потрібен такого плану гравець у передню лінію. Поява у команді легіонерів – це як вливання свіжої крові в організм: у плані менталітету, ставлення до побуту, тренувального процесу та підготовки до ігор. 

Самі гравці у тренувальному процесі, у повсякденному житті обмінюються з легіонерами якимись думками, а ті, в свою чергу, діляться тими моментами, які присутні в Америці, яка вважається найсильнішою баскетбольною нацією у світі. Тож у нас був новий досвід, який, вважаю, зробив наш клуб сильнішим і стійкішим. Думаю, ми повернемося до такої практики і в наступному сезоні, також плануємо залучити у команду легіонерів. Інша справа – що то будуть за легіонери. Але зараз про це ще рано говорити. Такої інформації на даний час у нас немає, як, напевно, у будь-якого клубу Суперліги, який планує мати у своєму складі іноземців. 

– Виходить, що Стейсі і Маркіз не залишаться у вас на наступний сезон?

– Це, скажімо так, не затверджений процес, бо ми, як клуб ще не маємо конкретного завдання на наступний сезон. Так само і гравці ще не розуміють, у яку команду і з якими задачами вони йдуть. Щодо Стейсі і Маркіза, то вони вже знають рівень нашого чемпіонату, суперників, тож, гадаю, для себе повинні зробити вибір, у якій команді їм грати. 

Єдине, що можу сказати: кожен гравець, який був у нас в команді, отримав на літо індивідуальне завдання підготовки. Воно враховує те, що нас цікавить, ті вимоги, які будуть у нас на наступний сезон. Від того, як вони усі ці завдання виконають, залежить те, як ми розпочнемо новий сезон. 

«Десь у середині літа можна буде говорити про якийсь наш склад на наступний сезон»

– Вже є якісь новини з табору вашої команди?

– Після закінчення виступів першої команди у нас ще продовжувала грати друга команда, яка закінчувала свій турнір у Першій лізі. У процесі самого чемпіонату ми також вносили корективи – трішки омолодили склад. Проводили ротацію, більше давали грати зовсім юним хлопцям – це вже у кінцівці. 

Протягом літа у нас запланований тренувальний кемп, в якому хочемо максимально охопити велику кількість молодих гравців – це близько 140 дітей різних вікових категорій. Плануємо, що гравці нашої першої команди, які грали у Суперлізі, допомагатимуть нам у тренувальному процесі. Будуть з тими дітьми, як тренери-інструктори. 

Команда, яка грала у Першій лізі стане базовою на літньому відкритому Кубку міського голови, який плануємо провести у Луцьку. Для них це буде досвід і нагода більше займатися баскетболом, оскільки на той час у них не буде навчань. Тож є можливість тренуватися два рази на день, а на вихідні проводити ігри. 

Думаю, що гравці першої команди, які потраплять у тренерські умови, по-іншому подивляться на гру, можливо, розставлять для себе нові акценти. Ті з них, хто попрацює арбітрами, відчують те, як розуміють і дивляться на гру судді. Все це під час літнього періоду стане для них корисним досвідом у плані збагачення навиків і розуміння гри в цілому. 

Фото: БК Старий Луцьк-Університет

– Скільки команд будуть брати участь у відкритому Кубку мера?

– Зараз триває процес – збираються заявки. Усі команди тільки комплектуються, шукають, де їм тренуватися. Ще невідомо, хто за кого буде грати. Змагання почнуться влітку – першого червня, тому для прийняття рішення ще є час. Якщо брати минулий рік, то у нас грало 9 команд. Думаю, що і в цьому році буде не менше учасників, можливо, навіть більше. 

– А які кадрові зміни можуть очікувати вашу команду?

– Кожен тренер, і я в тому числі, хотів би залишити кістяк команди. А як це вийде – інша справа. Це має вирішитися точно не зараз, коли до старту нового чемпіонату чотири місяці. Нині ми навіть не розуміємо, з якого числа розпочинаємо тренувальний збір. Десь у середині літа, думаю, вже можна буде говорити про наш склад – з якими гравцями ми почнемо новий чемпіонат. 

«Назва команди – Старий Луцьк – іде від нашого президента»

– Яким ви бачите майбутнє вашого клубу? 

– Кожен клуб хоче, щоб його вихованці були в команді на провідних ролях. Ми також до цього йдемо. Дуже хотілося, щоб це було якнайшвидше, але на практиці так не буває. Це такий поступовий процес. Думаю, що на наступний сезон у нас ще не вийде так, щоб наші вихованці були на лідируючих позиціях. 

Будуть, звичайно, ігри, де кожен з них матиме можливість проявити себе – робити результат. Маю надію, що таких матчів у кожного молодого гравця буде більше. Зараз у нас у команді Першої ліги є декілька хлопців, яких уже можна залучати до тренувального процесу першої команди. Це такий мотивуючий момент і для дітей, які представляють місто Луцьк, граючи у юнацькій лізі. 

– А хто є вашими спонсорами?

– Загалом, надходження до бюджету клубу у нас диверсифіковане. Дуже велика вдячність, що є підтримка від міських органів влади. Це наш базовий партнер, навколо якого, ми, у принципі, здійснюємо свою діяльність. У нас комплексна співпраця, що стосується організації змагань усіх рівнів. Влітку спільно з департаментом сім’ї та молоді, ми проводимо змагання баскетбол 3 на 3. 

Генеральний наш партнер – будівельна компанія «Промбудсфера». Дуже розраховуємо на подальшу нашу співпрацю. 

Всі ті партнери, які були у нас в сезоні 2023/24 років, попередньо підтвердили свою підтримку нам і у наступному сезоні. Зараз працюємо над тим, щоб залучати інших спонсорів. Вже є декілька потенційних партнерів, які точно додадуться. 

• Читайте також: Прикарпаття-Говерла-КФБ (Івано-Франківськ): «Політика нашого клубу – ставка на місцевих вихованців»🔥

– А яка історія створення вашого клубу? Звідки така назва?

– Що стосується назви команди – Старий Луцьк, то вона йде від нашого президента Олексія Мельника. Коли він створював клуб, то, перш за все, думав про те, що це буде ветеранський осередок розвитку баскетболу на Волині. Але так сталося, що у процесі існування клубу вирішили, що у нас буде ще команда, яка виступатиме у Першій лізі. 

Наш виступ там відразу виявився успішним – ми виграли цей турнір. Через чотири роки виграли й турнір у Вищій лізі. Ось уже два сезони, як граємо у Суперлізі. Назву ми не стали міняти – таке було ухвалене рішення. Але сучасний світ дуже мінливий, так що хто знає, як воно буде у майбутньому. 

– У назві клубу фігурує ще слово Університет. 

– Так. Ми представляємо Волинський національний університет імені Лесі Українки. 

– Скільки студентів вашої команди займаються у цьому Університеті? 

– Десь процентів 70 наших хлопців так чи інакше пов’язані з цим Університетом. Це – викладачі, аспіранти, студенти. Є у нас хлопці, які у минулому були студентами цього Університету. Взагалі у нас є чинний договір про співпрацю з цим навчальним закладом. Вони надають нам зали для тренувань і календарних ігор для наших двох команд, які грають в Суперлізі і Першій лізі. 

«Наші фіолетово-золоті кольори дублюють кольори відомої команди НБА»

– А що скажете про кольори клубу? Чи є якась історія, як їх обирали? 

– Фіолетово-золоті кольори дублюють барви команди НБА – Лос-Анджелес Лейкерс. Колись це була дуже популярна команда, та і зараз є. Кожен із нас у молоді роки захоплювався Кобі Брайантом (розбився разом з 13-річною донькою при катастрофі вертольота недалеко від Лос-Анджелеса, 20 січня 2020 року, - прим. О.П.). Думаю, це посприяло тому, що у процесі створення команди вирішили зробити такі кольори клубними.

– І хто безпосередньо приймав рішення? 

– Знаю, що Лос-Анджелес Лейкерс – це улюблена команда президента нашого клубу Олексія Мельника, Він, скажімо так, один із тих, хто мав вирішальне слово у цьому питанні. Нам всім – керівництву, гравцям – дуже подобаються ці кольори. Звичайно, нашим легіонерам вони також сподобалися. 

Олексій Мельник. Фото: БК Старий Луцьк-Університет

– А що скажете про герб клубу? 

– Загалом Луцьк – це історичний центр. Тому на нашій емблемі зображена центральна вежа Луцького замку. До речі, зображення в’їзної вежі Луцького замку є на нашій 200-гривневій купюрі. Тому що ще, як не цю вежу, нанести на герб клубу? 

Саме в цьому замку в середньовіччі відбувався з’їзд дипломатичних посольств і монархів країн Центральної та Східної Європи (1429 рік, – прим. О.П.). Уся Європа зараз об’єдналася навколо України так само, як колись у середньовіччі об’єдналася у місті Луцьку. Ми тут, у місті, це відчуваємо. Намагаємося, щоб гравці нашої команди більше цікавилися історією міста, в тому числі й історією України. 

– На екскурсію до цього замку ваші хлопці ходили? 

– Звичайно. Такого не було, щоб ми зібралися усією командою і пішли на екскурсію. Але знаю, що дуже багато наших гравців бували там неодноразово, в тому числі і легіонери. Ми водили їх туди, показували їм, що це за вежа така. Розповідали про те, що тут відбувалося. Це збільшує їх світогляд. Коли вони повертаються до себе в Америку, у Хьюстон і Атланту, то розказують усім про наше місто, про Україну, яка у середньовіччі була таким центром Європи. Це позитивний імідж для нашої країни у світі. 

– Як ваш клуб допомагає ЗСУ? 

– Є люди, у минулому працівники нашого клубу, які зараз безпосередньо перебувають у ЗСУ. Ми адресно намагаємося їм допомагати. Тобто від них надходять конкретні прохання, які ми стараємося закривати. Намагаємося між іграми, якщо є така можливість, проводити благодійні заходи зі збору коштів для підтримки наших військових. Два таких матчі ми провели. Загалом наші хлопці у соцмережах постійно проводять збори, конкретно для своїх знайомих, які служать у ЗСУ. Думаю, що такий процес у нас в Україні повинен бути масовим. Зараз кожен із нас кожен день повинен думати, як допомагати ЗСУ, щоб розбити ворога і здобути скоріше перемогу. 

Візитівка клубу від сайту www.sport-express.ua

• Назва: Старий Луцьк-Університет
• Рідне місто: Луцьк
• Рік заснування: 2017
• Президент клубу: Олексій Мельник
• Головний тренер, менеджер: Дмитро Чайковський
• Тренер: Володимир Журжій
• Прес-секретар: Андрій Мошкун 

Досягнення:

• Чемпіон Першої ліги 2018 року.
• Чемпіон Вищої ліги 2022 року.