Леся Цуренко: «Мрію тренуватися в українському Криму»
Автор ‒ Михайло ШАФІР
34-річна професіональна тенісистка Леся Цуренко – гравчиня національної збірної України, переможниця чотирьох турнірів Жіночої тенісної асоціації WTA. В ексклюзивному інтерв’ю сайту sport-express.ua вона розповіла про:
- заробітки спортсменок міжнародного рівня,
- наслідки травми і подальші плани,
- чи тренувала дітей олігархів,
- тренування в Італії,
- чи варто нашим тенісисткам рівнятися на Світоліну,
- поєдинки проти спортсменок із країн-агресорів.
Леся Цуренко. Фото: Google
«WTA, навіть не маючи повної інформації, що із тією тенісисткою, все ж повертає турнір у Китай»
‒ Лесю, як ваші справи зараз? На яких турнірах збираєтесь брати участь ближчим часом?
‒ Планувала турнір в Японії. Але через те, що на американській серії турнірів в мене були проблеми із ліктем через дуже важкі м'ячі, деякий час займе відновлення. Тому у мене вийде поїхати тільки у Пекін, на відкритий чемпіонат Китаю China Open. Це великий обов'язковий турнір, який пройде через два тижні. Після цього планую взяти участь в турнірах у Сеулі (Корея) і Марокко.
До речі, на обов'язкові турніри завжди йде автоматична заявка. Тобто ти зобов'язана в них приймати участь. Все ж у Китай дозволено і не летіти, тому що там і досі незрозуміла ситуація із ковідом. А ще там був інцидент, пов'язаний зі безпекою однієї з тенісисток. На диво, наша організація WTA, навіть не маючи повної інформації, що із тією дівчиною, все ж повертає турнір у Китай.
‒ В цьому році Ви дійшли до фіналу турніру WTA в Хуахіні (Таїланд). На шляху до фіналу вибили одразу трьох сіяних суперниць: четверту ракетку турніру Анну Калінскую, шосту сіяну німкеню Татьяну Марію та головну фаворитку змагань, колишню чемпіонку US Open Б'янку Андреєску з Канади.
‒ Я була і залишаюся гравцем хорошого рівня. На жаль, декілька років була травмована. Через це не могла нормально виступати. Тому на початку цього року мала доволі низький рейтинг. Але, як тільки біль у лікті трохи відступив, я, в принципі, фізично змогла зіграти більше, ніж два матчі. В Таїланді провела цілих п'ять. Тому й досягла хорошого результату.
Це був не єдиний мій хороший результат за 2023 рік. Тому основним фактором для мене останнім часом є те, в якому стані знаходиться мій лікоть. На щастя, цього року він був в кращому стані, ніж у попередні три.
‒ Ваш найкращий результат в кар’єрі ‒ чвертьфіналу відкритого чемпіонату США 2018 року. Завдяки цьому Ви дійшли до найвищої позиції в рейтингу WТA.
‒ Вірно. Тоді я дійшла до 28-го місця в світовому рейтингу. Наступного року зіграла в фіналі турніру у Брізбені (Австралія) і стала 23-ю. Це був мій найвищий світовий рейтинг.
‒ Збираєтеся повернутися на той рівень?
‒ Так, авжеж. Але я об'єктивно оцінюю реальність, мої виступи залежать від стану мого ліктя, на жаль. І тому навіть на цей рік не було ніяких серйозних планів. Я граю, наскільки дозволяє стан здоров’я.
Є також фактор війни. Це стрес для мене особисто, як і для всіх українців.
Леся Цуренко. Фото: Google
«У 14 років я об'їздила три академії в Україні, і мені всюди відмовили. Проєкт зі спонсорами доволі печально закінчився»
‒ Як дівчина із невеликого містечка Володимирець (Рівненська область) почала займатися елітним видом спорту? Хтось підказав – можливо, батьки чи друзі?
‒ Я пішла на теніс уже в місті Южноукраїнську (Миколаївська область). Туди ми переїхали із Тбілісі (Грузія). Там ми мешкали, хоча й народилася я дійсно на Рівненщині, де жила родина моєї мами. А мій тато – із Тбілісі.
Коли я пішла в школу, батьки вирішили записати мене на якусь секцію, тому що мала багато енергії. Пам’ятаю, на теніс пішла взимку. Тоді мені було 6,5 років.
Тренеру одразу стало зрозуміло, що я талановита, що в мене є здібності. Не знаю, яким чином він це побачив. Але з самого початку займався зі мною індивідуально. Можливо, я в правильному напрямку била, чи попадала м'ячиком в ракетку (жартує – прим. М.Ш.).
‒ Чи були у вас в родині спортсмени?
‒ Моя мама недовго займалася баскетболом, а батько – різними видами спорту. Найбільше йому подобався гандбол.
‒ Які складнощі вдалося подолати на шляху до Великого спорту?
‒ Відповісти коротко дуже важко. На моєму шляху була величезна кількість перешкод, проблем і труднощів. Я навіть закидала теніс на три роки, з 14 до 17 років фактично. Дуже багато було негативного досвіду, але якось дісталася доволі високих результатів.
‒ Як ви все ж досягли такого успіху - виключно за рахунок таланту? Можливо, допомагали спонсори чи пощастило із тренерами?
‒ Певний час допомагали спонсори, тобто фінансували мене. Я була їхнім проєктом, що доволі печально закінчився. Я повністю всі гроші повернула ще й зверху заплатила.
Співпрацювала із різними тренерами. Результати були з усіма були доволі різними. Тому не можу відмітити щось конкретне. Напевне, найважливіший фактор – моє неймовірне бажання боротися на майданчику, навіть після трирічної перерви. Адже я пропустила майже повністю весь юніорський теніс.
У 14 років я об'їздила три академії в Україні, і мені всюди відмовили. Хоча я була найкращою тенісисткою країни з своєму віці. Але моє бажання, цілеспрямованість, внутрішня віра з часом дали можливість рухатися далі.
Леся Цуренко. Фото: Google
«У футболістів заробітки стабільніші – в тенісі не можна травмуватися, це одразу фінансові втрати»
‒ Давайте про кошторис тенісистки високого професіонального рівня. Скільки коштують підготовка до змагань, витрати на тренерів і на поїздки? Як важко це все дається?
‒ Залежить від того, з якої країни спеціалісти та де ти тренуєшся. Це ж може бути персональна робота або щось на зразок академії. В будь-якому разі це дуже великі гроші. Тренувальний тиждень орієнтовно коштує щонайменше тисячу євро плюс квитки на дорогу на змагання. Вони можуть бути дешевшими або дуже дорогими. В залежності від того, куди ти летиш. Наприклад, в Австралію квитки коштують чимало
Не забувайте й про вартість проживання. Вона залежить від того, сама їдеш чи з тренером. А також від того, чи є ще з тобою фітнес-тренер і фізіотерапевт. Можна брати з собою скільки хочеш помічників, але від цього залежить рівень витрат. Бо всіх цих людей ти маєш забезпечувати і платити їм зарплатню. Суми можуть бути абсолютно різними. В принципі, можливо й самій подорожувати, хоча це складнувато.
‒ Чи можна порівняти заробітки тенісистки вашого класу з футболістом середньоєвропейського рівня?
‒ У футболістів є контрактна основа. Тому заробітки в них більш стабільні – це фіксовані суми плюс бонуси.
У тенісі заробіток залежить виключно від стану твого здоров'я, фізичної форми, психологічного налаштування. У тебе є завжди суперниця, яка дуже мотивована і хоче тебе обіграти. Тому у нас заробіток нестабільний. При цьому тенісне життя нервове, напружене, тому що не можна травмуватися. Це одразу означає фінансові втрати. Морально дуже важко.
В жіночому тенісі є й інший нюанс – створення сім'ї. Щоб народити дитину, треба поставити свою кар'єру на паузу. І потім фактично починати все спочатку. Чоловіку-тенісисту трохи легше. Йому не потрібно зупиняти кар'єру в таких випадках.
‒ Наскільки велика різниця в заробітках топ-10 і топ-100 найкращих тенісисток світу?
‒ Просто величезна, це навіть неможливо порівняти. Спортсменки, які входять в топ-10, заробляють на порядок більше. У них є ще підсумковий турнір в кінці кожного року, де зірки між собою розігрують мільйони. Там беруть участь вісім провідних спортсменок. Також світові лідери отримують бонуси від організації WTA в кінці року, а решта – нічого.
Жіночий теніс має великий недолік, на мій погляд. Тут погано розкручуються гравчині нижче топ-10. Тобто тільки лідерів знають ‒ і все. Спортсменкам, які входять в топ-10, дістаються рекламні контракти. Між ними та іншими – фінансова прірва.
‒ Яким чином заробляють тенісистки, які входять в топ-100? Можливо, допомагає реклама, чи якось ще доводиться підробляти? Отже, чи можливо бути професіоналом і дійсно жити тільки за рахунок гри?
‒ В чоловічому тенісі зараз трохи краща ситуація, ніж в жіночому. Насправді, у підрахунках заробітків тенісистів чомусь не враховують, що спочатку потрібно відняти 30% податку. А від залишеної суми – ще приблизно 30% на команду.
Утримувати команду дуже дорого. Але це має сенс. Якщо елітні гравці мають велику команду, вони можуть довше грати. Раніше вважалося, що в теніс на високому рівні можна змагатися до 30 років. Зараз провідні спортсмени грають до 40. Наприклад, Новаку Джоковичу зараз 36 років.
Леся Цуренко. Фото: Google
«Чи тренувала дітей олігархів? Ніколи. Для мене неприйнятно брати кошти з дітей»
‒ Чи доводилося Вам тренувати, наприклад, дітей олігархів? Чи взагалі когось навчати?
‒ Ні, ніколи. В принципі, я про таке не замислювалася. Приймала участь лише в майстер-класах з дітьми. Причому безкоштовно. Для мене неприйнятно брати кошти із дітей.
‒ Тобто майстер-класи проводите, як пропаганду виду спорту?
‒ Абсолютно. Діти – майбутнє нашого спорту. Я бачу, наскільки їм такі зустрічі приносять задоволення. Це дає їм мотивацію. І для мене це позитивні емоції. Я заряджаюсь від дітей! Це дуже важливо. Якщо я можу подарувати радість, то й сама щаслива.
‒ Чи доводилося вам брати участь у рекламних кампаніях?
‒ У мене за кар'єру майже не було спонсорів. Брала участь в рекламних кампаніях бренду одягу, в якому виступала і виступаю. Також трохи рекламувала ракетки. В Італії знялася в рекламі оливкової олії.
‒ Чи впізнають вас на вулиці в Європі чи в Україні?
‒ По-різному буває. В Європі рідше. В Україні частіше – а саме, в Києві. В Америці навіть зараз на турнірі впізнавали.
‒ Сьогодні престижно бути тенісистом високого рівня, не лише в плані заробітку?
‒ Звичайно, теніс ‒ один з елітних видів спорту. Прийнято вважати, що в теніс грають ті, у кого є гроші, хто може собі це дозволити. І в цьому є певний сенс.
Але, наприклад, у мене було зовсім протилежне. У моїх батьків не було великих фінансів, щоб забезпечувати тенісне життя. Але я є скоріше виключенням із правил.
Теніс збирає величезні аудиторії. Грати у нього дуже престижно. Навіть тенісисти, які виступають на аматорському рівні, цим дуже пишаються.
Леся Цуренко. Фото: Google
«У звільненому українському Криму має бути тренувальна база для тенісу, бо це взагалі ідеальне місце для зборів»
‒ Які нині є завдання і цілі в українського тенісу?
‒ Нам би війну закінчити! А потім думати про майбутнє тенісу. Тому що сьогодні це не найактуальніше питання.
‒ Але ж війна колись закінчиться, і що тоді треба в першу чергу робити з тенісом?
‒ У майбутньому варто зайнятися будівництвом цілісної тренувальної системи в Україні. Вона є дуже складною в тенісі. Зокрема, включає у себе гравців і тренерів з тенісу, фітнес-наставників. Ще є фізіотерапевти, які розуміють, як відновлювати тенісистів. Психотерапевти сьогодні також є необхідними. Бо психологічне здоров'я тенісиста є дуже важливим.
В Україні має бути велика кількість кортів. І не просто кортів, а тренувальних баз. Моя мрія – щоб у всіх великих містах були тенісні центри. І у звільненому українському Криму має бути така тренувальна база. Щоб наші тенісисти, яким потрібна підготовка взимку, не виїздили для цього за кордон. Щоб можна було підготуватися в горах, біля моря, бо Крим – це взагалі ідеальне місце.
Але спочатку треба війну виграти! А далі, як і все інше в нашій країні, почати відбудовувати й тенісні об’єкти.
‒ Які перспективи наших тенісисток на Олімпійських іграх-2024?
‒ Наша жіноча збірна в тенісі – одна з найкращих в світі. Але у нас зараз не зовсім сприятливі умови для того, щоб збирати оптимальний склад. На це є причини. Якщо ж уявити, якщо всі найкращі українські тенісистки гратимуть, то це буде топова команда.
Все ж на Олімпіаді медалі розігруватимуться лише в індивідуальному розряді. Тому говорити тут про команду не зовсім коректно. Все одно кожен у Парижі-2024 гратиме за себе.
‒ У дівчат в збірній України добрі взаємовідносини?
‒ Маємо певні непорозуміння із Федерацією. Це зараз основний фактор. Сподіваюся, що ці непорозуміння в найближчому майбутньому зникнуть.
‒ Федерація тенісу України взагалі цікавиться виступами наших спортсменок, не рахуючи виступів за збірну?
‒ На індивідуальному рівні держава мене не підтримувала ніколи. Нас забезпечують лише під час виступів за команду України. Це лише один тиждень на рік.
Леся Цуренко. Фото: Google
«Будь-яка із нині діючих відомих тенісисток України може в майбутньому виграти турнір Великого шлему»
‒ Можна сказати, що всі українські тенісистки рівняються на Еліну Світоліну? Або кожна йде своїм шляхом?
‒ Щось середнє. Варто рівнятися на спортсменів, які тебе надихають. Еліна є прикладом, вона – найвидатніша тенісистка України. Періодично можна передивлятись та насолоджуватись її грою та отримувати заряд бадьорості. І потім самій йти на корт і перемагати. Потрібно бути особистістю і думати, як будувати власний індивідуальний шлях.
‒ Прокоментуйте ситуацію щодо білоруської тенісіски Аріни Сабаленки, яка закидала щось Світоліній, бо та не потиснула й руку?
‒ Про це дуже багато писали. Але обговорювати представників країн-агресорів бажання немає. Між нашими країнами – війна.
‒ Інші провідні українські тенісистки ‒ Ангеліна Калініна, Даяна Ястремська і Марта Костюк ‒ можуть дорости з часом до Світоліної? Чи вони вже пройшли свій пік?
‒ Всі вони є чудовими тенісистками і красунями. Кожна є індивідуальністю. І не потрібно, що всі були Світоліними. Водночас у всіх нас є одна велика проблема (війна – прим. М.Ш.), про це теж не треба забувати.
‒ Чи бачите ви українку в майбутньому переможницею турніру найпрестижнішої серії Великого шлему?
‒ Так. Нею може стати будь-яка із нині діючих відомих тенісисток України. Я всіх їх дуже люблю і поважаю.
‒ Провідні українські тенісисти Сергій Стаховський і Олександр Долгополов зараз воюють на фронті. Наскільки складно їм буде повернутися у Великий теніс після повернення до мирного життя?
‒ Це буде їхнім особистим вибором. Я не знаю, чи захочуть вони займатися розвитком тенісу у нашій країні після війни. Бажаю Стаховському і Долгополову повернутися з фронту цілими і неушкодженими! А все інше – потім.
‒ Як вважаєте, колись в Україні з'явиться тенісист на рівні Андрія Медведева?
‒ Ми знову повертаємося до питання, що в Україні потрібно будувати систему розвитку нашого виду спорту. Чоловічий теніс ‒ дуже складний. Якщо у дівчат є різні варіанти розвитку кар'єри, то в чоловічому тенісі «виживають» і стають великими чемпіонами виключно максимально підготовлені люди – фізично, психологічно, технічно.
Зараз теніс перетворюється в надважкий і надскладний вид спорту, який вимагає неймовірних зусиль. Для того, що вирощувати сильних спортсменів-чоловіків, потрібно спеціальна система.
В жіночому тенісі ще допускаються якісь технічні помарки. Хоча раніше їх було набагато більше.
Еліна Світоліна та Леся Цуренко. Колаж: Спорт-Експрес
«Випробування ‒ грати проти представниць країн-агресорів»
‒ У вас є якісь особливо неприємні чи цікаві суперниці?
‒ В минулому і цьому роках для мене стало справжнім випробуванням грати проти представниць країн-агресорів. Виділити якусь із суперниць я не можу. Під час поєдинку концентруюся, в першу чергу, на своїй грі. Тому, по суті, мені все одно, хто перебиває м'ячик і з іншого боку майданчику. Я просто роблю свою справу на власній половині корту.
‒ Скільки Ви провели поєдинків за час війни проти росіянок і білорусок? Які результати?
‒ Матчів було небагато, але, переважно, я перемагала. Останній матч програла, але на це були об'єктивні причини. Зокрема, проблеми із ліктем.
‒ Де наразі тренуєтеся?
‒ В Італії. Там діє класична академічна система. Але я модифікую її під себе. Використовує те, що самій потрібно. Тренерів у мене може бути навіть два, вони можуть змінюватися.
‒ Чим там класно?
‒ В академії Піатті мені подобається атмосфера, гарні люди. Коли я приїхала сюди на початку війни, це дуже допомагало у тренуваннях і виступах. Адже до мене гарно поставилися.
‒ Що очікуєте у тенісі в наступному році?
‒ 2023 рік виявився дуже класним для українського жіночого тенісу. Ми повигравали багато престижних турнірів. Різні українські дівчата були у фіналах і досягали хороших результатів цього року.
Наступного року тур WTA залишиться таким же, як і був. Тому очікую ще більш високих результатів від українських тенісисток!
Досьє sport-express.ua: Леся Цуренко
- народилася 30 травня 1989 року в селищі Володимирець Рівненської області
- батько Віктор працював на Южноукраїнській атомній електростанції у відділі міжнародних зв’язків, мама Лариса й досі працює економістом
- старша сестра Оксана – адвокат
- Леся почала грати в теніс у шість років. У Миколаєві тимчасово тренувалася протягом півроку
- стати професійною тенісисткою захотіла у віці 17 років
- початок професійної кар'єри Лесі Цуренко є 2007 рік
- з цього часу постійно мешкає у Києві. Навчалася в столичному Університеті фізичної культури
- володарка чотирьох титулів WTA Tour в одиночному розряді (Istanbul Cup-2015, Guangzhou International Women's Open-2016, Abierto Mexicano TELCEL-2017, Abierto Mexicano TELCEL-2018), а також шести одиночних і восьми парних титулів ITF.
- найвища позиція у світовому одиночному рейтингу WTA ‒ 23 місце (18 лютого 2019 року), в парному рейтингу WTA ‒ 115 місце.
- найбільший успіхом на турнірах Великого шолома ‒ чвертьфінал Відкритого чемпіонату США 2018 року
- представляючи Україну в Кубку Федерації, здобула 14 перемог при 14 поразках.