«Жодна країна світу не мала б таких результатів на Олімпіаді під час війни»: легенди спорту оцінили виступ України у Парижі
У Парижі офіційно завершилися Олімпійські ігри. України на змагання здобула 12 нагород різного ґатунку (три «золота», п’ять «срібних» медалей та чотири «бронзи») та посіла 22-ге загальнокомандне місце.
- Читайте також: Україна завершила виступи на Олімпіаді 2024: хто і які медалі завоював для нашої країни на Іграх в Парижі
Сайт Sport-express.ua вирішив дізнатись, як оцінюють виступ України на ОІ-2024 вітчизняні зірки спорту та один журналіст. Спеціально для цього Євгеній Чепур поспілкувався з відомими спортсменами і своїм колегою:
- Стелла ЗАХАРОВА (гімнастка, олімпійська чемпіонка, переможниця першості світу, президентка Української федерації гімнастики);
- Денис СИЛАНТЬЄВ (чемпіон світу та Європи, срібний призер Олімпіади з плавання, народний депутат України VIII скликання від Радикальної партії Олега Ляшка);
- Георгій ЗАНТАРАЯ (чемпіон світу та Європи з дзюдо, депутат Київської міської ради від партії «Слуга Народу»);
- Сергій СТАХОВСЬКИЙ (володар чотирьох титулів АТР, екскапітан чоловічої збірної України з тенісу та спецпризначенець ЦСО «А» СБУ);
- Андрій СТОЛЯРЧУК (відомий український журналіст і спортивний телекоментатор).
«Дуже хороший виступ в умовах війни. Це тверда «четвірка»
– Як оціните виступ України на Олімпіаді у Парижі за кількістю медалей?
Захарова: Я вважаю, що, порівняно з минулою Олімпіадою, рівень у нас став вищим і кращим. Виступили краще наші олімпійці, тим більше, в такій важкій обстановці, яку ми маємо зараз, в Україні йде війна.
Стелла Захарова, фото: LIGA.net
Силантьєв: В України три «золотих» медалі та 22-ге загальнокоманде місце. На ту кількість спортсменів, що їхала, трохи більше ста, то це непоганий результат, навіть дуже добре.
Зантарая: Звичайно, я радий, що наша країна показала результат і в нас є «золоті», «срібні» і «бронзові» медалі. Кожен атлет у ситуації, яка у нас в країні, є героєм, адже він повністю віддавався для того, щоб наш гімн і прапор були на п’єдесталі. Я радий, що нашій країні у такі важкі часи вдалося вибороти медалі. Звичайно, що хотілося би більше. Але ми повинні розуміти, що кожен спортсмен переживав важкі часи.
Стаховський: Я думаю, що яскраво. Достойно, класно та якісно, як мінімум.
Столярчук: Дуже хороший виступ в умовах війни. Це тверда «четвірка». Можливо, в деяких видах спорту не взяли те, на що розраховували, а в інших, навпаки, дівчата та хлопці показали характер і зуміли показати дуже прийнятний результат.
«Дуже прикро за Онофрійчук. Вона заслуговувала на успіх, але втратила м'яч в одній із вправ і відповідно медаль»
– Яка втрачена медаль на цих ОІ-2024 найприкріша?
Захарова: Дуже мені прикро за нашу художню гімнастику, за нашу юну 16-річну спортсменку Таїсію Онофрійчук. Ця дівчинка дуже граціозна і красива. Вона заслуговувала на успіх, але втратила м'яч в одній із вправ і, відповідно, медаль.
Силантьєв: У нас були можливості завоювати медалі у плаванні. Але, на жаль, ми не маємо жодної нагороди тут. Мені більше всього жаль, як плавцю, що саме у цьому виді спорту ми не взяли нічого.
Зантарая: Хотілось би більше в дзюдо, інших видах спорту, але маємо те, що маємо. Я не можу когось одного виділити. За всіх атлетів, які не завоювали медалі, прикро, і я їм бажаю натхнення та готуватися до наступних стартів.
Георгій Зантарая, фото: Facebook
Стаховський: Були і «бронзові» бої, і поєдинки за «золото», які могли бути на нашу користь. Мені складно з позиції людини, яка не брала участь в Олімпіаді, оцінити виступ спортсменів, які до неї готувалися в умовах психологічного навантаження, стресу і переживань за те, що коїться у їх державі. Я точно жодної негативної оцінки нашим атлетам не дам, тільки позитив.
Столярчук: Я дивився сутичку Парвіза Насібова і, мені здається, що він переважав і пішов на прийом, коли намагався чотири бали заробити, але судді дали два очка йому і супернику. Це був ключовий момент поєдинку, адже після цього вже десь не вистачало сил та часу, тому дуже прикро, що так вийшло. Мені здається, що він цілком міг розраховувати на «золоту» медаль, бо переважав свого суперника.
«Був переконаний, що у нас є дуже гарні шанси зайняти у стрибках у висоту перші три місця»
– У якому виді спорту чи від кого не чекали медаль, але ми її отримали?
Захарова: Усі медалі, загалом, як я й очікувала. Давайте візьмемо Магучіх і Геращенко в легкій атлетиці, метальника молота Кохана – вони точно не здивували. У спортивній гімнастиці хотілося б більше медалей. Ще в плаванні, бо наші плавці завжди були одні з найкращих. Стрибки у воду також.
Якщо загалом, то в кожному виді спорту є спортсмени, від яких хотілося б кращих результатів. Думаю, що ця Олімпіада пройшла краще, ніж минула. Адже тоді ми посіли 44-те місце. Тоді була всього лише одна «золота» медаль, а на ОІ-2024 їх три. За тих умов, у яких перебували наші спортсмени та тренери, така кількість медалей достатня цифра.
Силантьєв: Навіть не знаю. Великих сюрпризів не було.
Зантарая: Я вболівав за кожного атлета, радів кожній медалі. Тому не можу сказати, що хтось здивував, бо кожен спортсмен, який їхав на ОІ-2024, був готовий до цього. Це були олімпійці з числа найкращих у своїй країні та в топі світового рейтингу. Когось одного виділяти буде неправильно.
Стаховський: Кожен атлет, який відібрався, мав шанс на медаль. Я чомусь був переконаний, що у нас є дуже гарні шанси зайняти у стрибках у висоту перші три місця. Мені здавалося, що це було б круто і це майже вийшло, адже у нас дві медалі – «золота» та «бронзова».
Це класно, що ми показали якісні результати. Звісно, що не всі змогли зайняти подіумні місця, але у шаблоні всього зрізу та умов війни ми показали якісний, яскравий та головне – голосний результат.
Столярчук: Хороше питання. Приємно здивувала Ольга Харлан, враховуючи всі перипетії, і що вона вже, здається, 16 років на Олімпіадах виступає. Пам’ятаю Пекін 2008-го року, коли Харлан останнім ударом принесла нам «золото» і знову ж таки, коли ми тут програвали в фіналі, Оля вступила у боротьбу і було дуже приємно бачити її впевненість. Вона витягнула нашу команду, тому ми виграли командне «золото». Дуже приємно, що вона пройшла дискваліфікацію і тут показала такий виступ. Де розчарувався, так це через два четвертих місця гімнаста Ковтуна.
Андрій Столярчук, фото: Instagram
«Казати про розвиток або відродження якогось виду спорту зараз важко»
– Які види спорту в нас загалом просіли, а де, навпаки, намічається сильне покоління на майбутнє?
Захарова: Дуже складно судити. У спорті може бути все, що завгодно. Ми можемо очікувати менше, а отримати більше, а там, де не очікуємо взагалі, отримали медаль. Це не конвеєр, що просто штампує нагороди. Це дуже складний процес.
От ми очікували більше медалей у гімнастиці, але не можемо зараз когось звинувачувати – суддю чи тренера, ні. Психологічно не впоралися і маємо над цим працювати в майбутньому. Так само й інші види спорту.
Єдине, що я хочу висловити нашим спортсменам і тренерам величезну подяку, бо в тих умовах, в яких вони працювали, повірте, жодна країна у світі не змогла б принести такий результат під час війни. Наші спортсмени – бійці, вони знали, за що борються і куди йдуть. Візьміть слова наших спортсменів, коли вони говорили, що кожна медаль - це за тих хлопців, які загинули, за нашу Україну, за нашу свободу. Це багато значить.
Силантьєв: Важко сказати, де намічається сильне покоління на майбутнє, тому що розвиток спорту та результати на Олімпіаді залежать від розвитку інфраструктури того чи іншого виду спорту. Наскільки я розумію, в Україні з цим питанням не дуже гарна ситуація. Тому казати, який вид спорту починає розвиватися та набирати обертів, мені важко.
Деякі спортивні комплекси знищені, якісь залишилися на окупованих територіях. Це ускладнює досягнення спортсменів. Тому зараз наше завдання зберегти те, що маємо. Казати про розвиток або відродження якогось виду спорту зараз важко.
Зантарая: Не можу оцінювати виступи команд з цього боку та критикувати або ні. Є така думка, що кожна федерація може додати та зробити більше для того, щоб завойовувати медалі. Сьогодні брало участь більше двохсот країн. А ми зайняли 22-ге місце під час повномасштабної війни. Це велика перемога для нашої країни.
Стаховський: На такі питання має відповідати Міністерство спорту або Олімпійський комітет. Що бачу я? У нас просіли всі види спорту і зміни поколінь не буде, і це буде складно з огляду на те, що йде війна. Для чоловіків це буде ще складніше, ніж для дівчат. У нас буде просідати особливо чоловічий спорт через нестачу кадрів, тренерів, яких мобілізували. Думаю, що, на жаль, буде всюди просідання.
Сергій Стаховський, фото: 1+1
Столярчук: Ми трохи втратили боксерські регалії на олімпіаді. Із часів, коли Володимир Кличко здобув «золото» у 1996-му році, у нас як не Ломаченко, так Усик чи інші боксери йшли за ним. А зараз, крім Хижняка, нікого немає. Шкода, що втратили в плані боксу. Є проблеми з федерацією і, мені здається, що це позначилося на підготовці нашої команди. Хоча рівень тренерів залишається на високому рівні. Сосновський – дуже якісний фахівець і я чув багато відгуків від експертів з різних країн, які впевнені, що це людина, за яку варто триматися, адже він виховав не одне покоління боксерів.
Трішки втратили у спортивній гімнастиці, адже не було претендентів на абсолютне «золото». Але тут маємо перспективу, бо є Ковтун та інші молоді спортсмени, які можуть замінити своїх попередників.
Також втратили у художній гімнастиці. Так, є молода дівчинка Онофрійчук. Сподіваюся, що це наша майбутня перспектива, але якщо говорити про ОІ-2024, то жаль, що за відсутності росіянок (саме за паспортом, адже так вони виступали та вигравали) ми без нагород. Здається, що з часів Безсонової, Серебрянської, Різатдінової ми трошки втратили і потрібно повертати ті позиції.
«Ми не можемо мислити «по-совдепівськи»
– Чи вважаєте зрадою зміну громадянства боксером Пилипом Акіловим на угорське під час війни?
Захарова: Це зрада, тому що в таку хвилину з корабля не тікають, а допомагають випливати до кінця. Це моя думка. Повірте, війна закінчиться, і ми ще покажемо наскільки ми сильна нація, наскільки ми здатні боротися зі США, Китаєм, Францією. Ми можемо це зробити.
Дай Боже, щоб закінчилася війна і, щоб правильно було розподілено роботу в спорті з приводу будівництва інфраструктури, правильного реформування, загального руху вперед. Ми маємо розуміти, що ми не можемо мислити «по-совдепівськи» і тому, звісно, багато залежатиме від керівників, НОК, влади в плані повернення в нашу країну спортсменів і тренерів. Тому що можна багато чого побудувати, але без кадрів буде складно.
Про це потрібно думати було ще вчора. Думаю, що всі це розуміють. Знаю, що вже деякі повертаються. Наші гімнасти, наприклад, які готувалися в іншій країні. Сподіваюся, що це буде і з іншими видами спорту. Буде все добре, я в цьому впевнена. Ми - дуже сильна нація.
Силантьєв: Я не знаю ситуації, яка склалася. Схожа ситуація і у борця Семена Новікова (змінив громадянство на болгарське у листопаді 2021-го року, – прим. Є.Ч.). У кожного своя історія. У Новікова була проблема, що він не міг потрапити на Олімпіаду, бо у цій вазі виступає Жан Беленюк. А яка історія у Акілова, я не знаю. Тому не хочу давати оцінку людям, бо не знаю, чому вони це зробили.
Денис Силантьєв, фото: Facebook
Зантарая: Ні, ну як я можу вам так сказати? Так склалося, що він поїхав виступати за іншу країну, у нас дуже велика конкуренція, він обрав інший шлях. Тому ми повинні радіти за українців, які завойовують медалі навіть за інші країни.
Я народився в іншій країні, але вважаю себе українцем більше, ніж деякі інші люди. Якщо мене будуть ненавидіти у країні, де я народився.. Ну така собі історія. Це неправильно. Є ситуації, які вимушують людей їхати. Я поїхав, бо почалася війна. Інші атлети – бо у нас велика конкуренція. Осуджувати його неправильно, це вибір цієї людини.
Стаховський: На шляху кожного спортсмена лежать свої виклики і вони намагаються досягти своїх цілей. Не завжди виходить це зробити, умовно, у своїй країні. Таке трапляється. Просто у когось є можливість розвиватися за кордоном і залишитися українцем, а в когось її немає. І він обирає можливість розвиватися у іншій країні за гарного фінансування чи залишитися українцем, але зі значно меншою підтримкою. Ось і все.
Не думаю, що тут треба судити їх патріотичне чи ні налаштування. Треба системно дивитися на те, що вони просто шукали кращих можливостей для розвитку і за кордоном ці можливості їм створили. Тобто це не через якісь не патріотичні настрої, а тому, що вони хотіли реалізуватися у спорті, а не бачили потрібної підтримки в Україні.
Подібна історія була і з борцем Семеном Новіковим. Йому запропонували класні умови, які дали результат («золота» медаль на ОІ-2024 у ваговій категорії Жана Беленюка, – прим. Є.Ч.). Але, якщо б він залишився, то невідомо, чи поїхав би на Олімпіаду Беленюк. Мене більше напружує гімнастика, адже Онопрієнко відібралася на Олімпіаду, але не поїхала, а поїхала молода дівчина (Таїсія Онофрійчук, – прим. Є.Ч.). Так, вона яскраво виступила, зайняла дев’яте місце. І риторика була така, що треба, щоб вона поїхала, відчула це і через чотири роки в неї був шанс. Але дитина, якій 16 років, через чотири роки може й не займатися гімнастикою. Онопрієнко заслужила туди хоча б поїхати. У неї сильний медійний кейс.
На цій Олімпіаді ми виступали, як держава, яка воює. Ми показували свої кейси Європі, яка вже забула про те, що в нас йде війна, показували, яким чином спортсмени у нас готувалися, під яким тиском вони знаходяться без світла і тепла. Про Онопрієнко зняли багато сюжетів і прикро, що вона не змогла на ОІ-2024 транслювати це на весь світ.
Столярчук: Там схожа ситуація з Новіковим, який став олімпійським чемпіоном. Але життя мене навчило не робити несвоєчасних висновків, поки не дізнаєшся долю кожного. Люди, які знають Новікова, трохи привідкрили цю «кухню», то я подивився трохи іншими очима.
Якщо ж загалом, то це виглядає не зовсім коректно по відношенню до свого народу. Тут завжди потрібно вивчити історію перед тим, як приймати рішення. Я притримуюсь позиції «Не суди і несудимий будеш», тому не хотів би розкидатися такими словами, як зрада.