«Я засинав з однією думкою – золото Олімпіади в Парижі»: Хижняк – про перемогу на ОІ, слова Усика та своє майбутнє

На попередніх Олімпійських іграх у Токіо-2020 український боксер у середній вазі Олександр Хижняк здобув срібло, програвши у фіналі бразильцеві Еберту Консейсану. Боєць зізнається нам, що усі ці роки думав вночі лиш про одне – золото на Олімпіаді в Парижі.

Мрії збуваються, і Хижняк доклав усіх зусиль задля здійснення. У фіналі Олімпіади-2020 Олександр переміг казаха Нурбека Оралбая та став олімпійським чемпіон у середній вазі. Вже через два дні після перемоги, 10 серпня, Хижняк повернувся до України, приїхавши до Києва прямо на Центральний вокзал.

Людей, що чекали Олександра на першому пероні, було чимало. Серед тих, хто зустрічав Олександра Хижняка був і оглядач сайту sport-express.ua Владислав Лютостанський, який зумів записати усе найголовніше від новоспеченого олімпійського чемпіона, представника спортивної команди Держприкордонслужби України, чемпіона світу та Європи і дворазового переможця Європейських ігор. 

«Усик сказав мені: «Давно в нас не було золотої медалі з боксу на Україні»

– Надзвичайно приємно, що ви мене всі зустріли, чесно. – привітався з Україною олімпійський чемпіон Хижняк. – Навіть коли я вийшов з потягу, у мене пішли мурашки по шкірі, тому що це всі близькі мені люди, яких я дуже люблю, з якими я з самого дитинства. Ми разом йшли до цієї нагороди і всі ви знаєте, яка ціна цієї медалі. Тому я хотів би привітати кожного з вас і хотів би привітати всіх українців з цією нагородою. Я дійсно присвячую цю нагороду кожному українцю. Всім, хто допомагав, підтримував мене, був поруч зі мною, вболівав за мене в усьому світі. Я присвячую їм цю нагороду. 

Звичайно, я присвячую цю нагороду і всім прикордонникам, і всім військовим, тому що кожного разу, коли я, знаходячись на змаганнях або готуючись до змагань, на телефоні бачив, що в Полтавській області повітряна тривога, звичайно, я хвилювався за Україну, я хвилювався за свою родину і сподівався на наших військових, що вони захистять нас з вами. І завдяки цьому мені було спокійно, я міг виконувати свою роботу. Тому безмежна вдячність кожному військовому за мир та спокій, які вони забезпечують для всіх нас кожної секунди ціною власного життя.

 Я хотів би ще раз подякувати вам за те, що зустріли мене, за те, що вітаєте мене. Я вітаю всю Україну, я вітаю кожного з вас. Ви всі причетні до цієї нагороди. Це наша з вами спільна нагорода. Я пишаюся тим, що я полтавець, я пишаюся тим, що я українець. Я пишаюся тим, що я зміг гідно представити нашу країну на найвищих змаганнях олімпійського спорту. Я вітаю всіх вас з цим.

– Чи було у Вас спілкування з військовими під час турніру?

– Звичайно, мене вітали і військові, і підтримували навіть до самих змагань. Мене це дуже сильно стимулювало. 

Взагалі вдячний своїй дружині за те, що вона, навіть попри той складний час, коли була вагітна, коли вже народила і народжувала – вона весь цей період підтримувала мене, ні на секунду не давала зупинятися, опускати руки. Навіть тоді, коли було дуже складно, вона ніколи не давала мені цього робити. Тому я їй за це дуже вдячний, дуже вдячний всім вам. 

Ще раз повторюся, я пишаюся, що я українець, пишаюся, що у нас є золота медаль з боксу.

– Чи мали розмову з іншим українським олімпійським чемпіоном Олександром Усиком?

– Вітав Олександр Усик, майже протягом всіх змагань підтримував. І після змагань він мене привітав, дуже йому вдячний за підтримку, за те, що він поруч.

Авжеж, пишаюся тим, що я став одним із тих боксерів, яким вдалося здобути золоту олімпійську медаль. Коли я ще був дитиною, починав займатися боксом, вона для мене здавалося дуже далекою і недосяжною, а зараз ця мрія, те, що колись здавалось нереальним, воно стало реальним. Ми дуже багато працювали з моїм батьком, з усіма вами, з усією нашою командою. Командою я називаю людей, які поруч тут, і всі, хто нас підтримував протягом цього всього шляху.

Дійсно, це велике досягнення. Було дуже багато випробувань на цьому шляху. Були травми. Був великий обсяг роботи, який потрібно було виконати. Дуже радий, що саме в цей період підготовці до Олімпійських ігор у нас з дружиною народився синочок, тому що для мене це також дуже сильний і стимулюючий був момент. 

Як мені казав Саша Усик, коли вітав вперше: «Давно в нас не було золотої медалі з боксу на Україні. І вона таки знову з'явилась. Тому наші українські боксери найсильніші в світі».

«Я ще не знаю, що буде після цієї Олімпіади. Прийматиму рішення після відпочинку»

– Який епізод на турнірі був для вас найтяжчим моментом на Олімпіаді? Та у чому для вас полягала відмінність цих змагань від Олімпійських ігор у 2020 році в Токіо?

 – Ну взагалі Олімпійські ігри – це змагання які я не можу порівняти з іншими тому що це надскладно психологічно фізично, та й взагалі атмосфера. Ну і те, що кожна країна хоче здобути хоча б якусь нагороду, навіть бронзову, це вже дуже велика перемога. 

Я відчував це протягом всіх змагань, Дійсно було складно, коли я вже здобув бронзову нагороду. Звичайно, вже стало трішки легше, тому що я вже здобув медаль для України. Але все одно не зупинявся на досягнутому, адже хотілося здобути найвищу нагороду, щоб підняти прапор нашої країни, щоб гімн лунав, щоб всі українці раділи, попри все, щоб був такий приємний і радісний момент, аби порадувати вас всіх з цим. Я дуже радий, що це вдалося.

– Олімпійське золото тепер у вас є. Що далі? Яка головна мрія Олександра Хижняка зараз? 

 – Знаєте, я та оці всі люди, які поруч зі мною тут, вони всі жили Олімпійськими іграми в Парижі 2024 року. Тому що у період, коли я здобув срібло на Олімпіаді в Токіо, ніби була така велика радість, але трішечки тут такий «комочок» залишався. 

І навіть коли на вулиці зустрічали мене люди, дуже багато вболівали. Я і не уявляв, що Олімпіаду дивиться стільки людей. Після всіх привітань в кінці казали: «Але так хотілося, але так зовсім, але трішечки, але от якби»… І знаєте, це «якби» залишалося протягом усіх цих років зі мною. Коли я засинав, то в голові була одна думка – золото олімпійських ігор в Парижі. 

Я ще не знаю, що буде після цієї Олімпіади. Звичайно, пройде певний період часу, я відпочину і ми з моєю родиною приймемо рішення. Буде це олімпійський бокс чи що буде далі в спортивному житті. Але це вже буде потім. Зараз хочу провести час зі своєю родиною, хочу всім показати цю нагороду, тому що дуже багато охочих, щоб сфотографуватися, потримати боксерську золоту медаль з Олімпійських ігор, а вже потім прийму рішення, як ми далі будемо планувати.