Інші

Джоан Фейбі Бежура: «Добре, що за відмову потиснути руку росіянці вже не дискваліфікують»

Михайло Шафір
3068
3 голоси
Джоан Фейбі Бежура, фото: НФФУ
Чергова гостя «Вітальні на Спорт-Експресі» ‒ фехтувальниця Джоан Фейбі Бежура. Чарівна спортсменка відверто розповіла про фехтування зі шпагою в ексклюзивному інтерв’ю sport-express.ua.

Нещодавно на Кубку світу у Леньяно (Італія) українські шпажистки здобули перше за сім років командне золото! Серед четвірки переможниць була й киянка Джоан Фейбі Бежура. Вона в цьому році також перемогла в індивідуальному заліку на престижних Європейських іграх у Кракові (Польща), за що отримала орден Княгині Ольги III ступеня. 

В ексклюзивному інтерв’ю сайту sport-express.ua Джоан Фейбі розповіла про:

  • свою родину; 
  • як саме її називають друзі; 
  • олімпійські перспективи; 
  • протистояння шпажисткам із країн-агресорок. 

«Борюся за спортивні нагороди, а не за державні»

‒ Фейбі, на етапі Кубку світу наша збірна послідовно перемогла збірні Естонії, бронзових медалісток Олімпіади-2020 і чинних віцечемпіонок світу з Італії, а також Гонконг. А в фіналі ‒ лідерок світового рейтингу, кореянок. Які емоції відчули у цей момент?

‒ Проти Гонконгу була напружена зустріч (45:40). Важким виявився і матч за перше місце (41:40). Всі ми дуже зраділи після цього, зрозуміло. Адже триває передолімпійський сезон. Ми не лише змогли виграти етап Кубку світу, але й заробили дуже багато очок для здобуття олімпійських ліцензії. 

Попереду ще три аналогічних старти, етапи Кубку світу. На першому із них ми посіли п'яте місце. Зараз в Італії був другий. Нагадаю, загалом відбудеться п'ять етапів. Також очки нараховуються за чемпіонати Європи і чемпіонат світу. 

‒ Давайте про вас. Як правильно Вас називати і хто Ваші батьки?

‒ Моє повне ім'я Джоан Фейбі Бежура. А друзі називають мене просто Фейбі. Я народилися у Києві. Моя мама ‒ українка, а батько ‒ з Уганди. Він з нами не проживає. З татом я наразі не спілкуюся. 

Джоан Фейбі Бежура у дитинстві, фото: Instagram

‒ Коли Ви почали займатися фехтувальним спортом і як це сталося?

‒ У 14 років я почала займатися фехтуванням. На цей гурток мене віддала мама. Порадив друг чи знайомий. Я навіть не пам'ятаю.

‒ Що стало переломним моментом у кар’єрі? 

‒ У 2013 році я вперше здобула медаль на жіночому чемпіонаті України. З того часу стабільно входжу до збірної країни. Перші медалі на міжнародних змаганнях у мене з'явилися у 2016 році. У Китаї ми виграли етап Кубку світу (в командному заліку). Саме такий, як і зараз. 

‒ Безумовно, Ваша найбільша індивідуальна вершина ‒ цьогорічне золото Європейських ігор у Кракові. Це сталося несподівано?

‒ У нас завжди спочатку йдуть індивідуальні змагання, потім ‒ командні. В індивідуальному заліку у Кракові я виграла, а в командному ми посіли п'яте місце. 

Тоді моя перемога не була прогнозованою. Я прагнула здобути медаль Європейських ігор. Але не сподівалася, що вона буде саме найвищого гатунку. Тобто все ж це була певна сенсація. На груповій стадії я провела п'ять боїв (до п'яти уколів). А на завершальній ‒ ще п'ять поєдинків (до 15 уколів). Тобто загалом подолала на Європейських іграх десять суперниць. 

Джоан Фейбі Бежура, фото: НОК України

‒ За перемогу на Європейських іграх Президент України Володимир Зеленський вручив вам державну нагороду …

‒ Було приємно в першу чергу тому, що я цього не очікувала. Адже борюся за спортивні нагороди, а не за державні. Прагну прославляти рідну країну у світі. 

«Конкурентки допускали, що ми можемо здобути золото»

‒ За путівку на Олімпійські ігри боретеся і в індивідуальному, і в командному видах програми?

‒ Так. В першу чергу прагнемо потрапити на Олімпіаду в командному заліку. Тоді зможемо виступати на Олімпійських іграх і в індивідуальному заліку, і в командній програмі. 

Якщо не зможемо вибороти олімпійську путівку в командному заліку, то до Парижу у 2024 році зможе поїхати від України лише одна спортсменка (у нашому виді програми). Якщо ж команда потрапить на Ігри, то на Олімпіаду поїдуть чотири українські шпажистки. 

‒ Як українська команда шпажисток нині котується у світі? 

‒ Наша жіноча збірна шпажисток за рейтингом зараз є п'ятою у світі. За останні сім років ми лише вдруге виграли етап Кубку світу. Водночас не пасемо задніх і стабільно показуємо непогані результати. 

Нерідко було, що наша збірна посідала четверте місце на міжнародних змаганнях; лише трохи не вистачало до п'єдесталу пошани. Тому нашу перемогу на етапі Кубку світу в Італії не можна назвати сенсацією. Недарма конкурентки цілком допускали, що ми можемо здобути золоті нагороди.

Нагадаю, що наша країна є дуже сильною у фехтуванні загалом. Не тільки у шпазі.

 ‒ Як вважаєте, можна назвати Вас лідером збірної України?

‒ На етапі Кубку світу перемогли одразу четверо дівчат. Не вважаю себе найкращою в нашій збірній. Хоча мені й єдиній із українських шпажисток вдалося виграти Європейські ігри. 

Українські шпажистки на Кубку світу, фото: European Fencing Confederation

‒ Вам зараз 32 роки. Для фехтування на шпагах ‒ це багато чи навпаки, розквіт?

‒ У фехтуванні вік не має особливого значення. На високому рівні, буває, фехтують і у 20, і у 40 років. І піднімається на п'єдестал пошани. Якщо в тебе є сили, фізичні можливості і бажання, то триматися на високому рівні можна досить довго. 

‒ Під час війни маєте можливість кудись виїздити, проводити збори за кордоном? 

‒ Зрозуміло, війна вплинула на всі аспекти нашого життя, і на спорт також. Хоча тренувальний процес не зупиняється. Я тренуюся у Києві. Перед важливими змаганнями їздимо на збори по Україні, а інколи й за кордон. Буває по-різному.

‒ Які ще є центри фехтування на шпагах, конкуренти Києву?

‒ Серед жінок це, в першу чергу, Львів. Раніше, до війни, ще був Харків. Зараз, зрозуміла, про це мова не йде. У збірній серед дівчат наразі є шпажистки з Ужгорода, Львова і Києва.

«Синці можуть інколи залишатися»

‒ Із російськими і білоруськими шпажистами пересікалися? Були неприємні ситуації, пов'язані з цим?

‒ Як відомо, у нашому виді спорту росіян і білорусів допускають до міжнародних змагань. Але вони можуть фехтувати лише в індивідуальних видах! 

На останньому етапі Кубку світу росіянок не було; вони не заявилися. А перед цим ми не їздили на етап Кубку світу, де виступали фехтувальниці із країн-агресорок. 

Джоан Фейбі Бежура, фото: Instagram

Отже, останнім часом ми взагалі не пересікалися. І тому неприємних інцидентів не виникало.

‒ Як би Ви вчинили, якби правила (чи судді) вимагали б потиснути руку росіянці? 

‒ Після загальновідомого інциденту з Олею Харлан, яку за відмову потиснути руку дискваліфікували, змінилися правила фехтування. Раніше рукостискання суперниць після бою було обов’язковим. Зараз вже ні. І ми тепер не повинні тиснути руку представницям країн-агресорок. Тобто немає ризику наразитися на дискваліфікацію! 

‒ Ваша колега Ольга Харлан нещодавно продала на благодійному аукціоні ляльку Барбі зі своїм зображенням. І передала кошти на підтримку ЗСУ. Як це прокоментуєте?

‒ Це дуже добре. Ляльку Ольги Харлан оцінили у понад 10 тисяч $. Гроші передали клініці, що займається реабілітацією військовослужбовців. 

‒ Ви також якимось чином берете участь у допомозі ЗСУ?

‒ Зрозуміло. Всі донатимо на армію. У перші місяці війни ми волонтерили і допомагали усім, що було потрібно людям. Що стосується участі у благодійних аукціонах, то у мене зараз немає речей, які би люди придбали за великі гроші. 

‒ Ви взагалі рівняєтеся на Ольгу Харлан? Адже вона є основною зіркою України у фехтуванні. 

‒ Безумовно. Ми постійно пересікаємося і з нею на змаганнях. Бо чемпіонати Європи і світу із наших видів фехтування завжди проходять разом.

‒ Можете пояснити, чи кардинально відрізняється фехтування на шаблях, шпагах, рапірах?

‒ Зрозуміло, що це три різні дисципліни. У шпаги ‒ особливий клинок і гарда (металевий опуклий щиток на рукоятці клинкової зброї для захисту, ‒ прим. sport-express.ua). По-друге, різняться правила веденню бою. Приміром, у рапіристів можна колоти суперника лише в тулуб. А ось шпагою дозволяється вражати опонента буквально скрізь ‒ у ноги, руки, маску.

Джоан Фейбі Бежура, фото: НОК України

‒ Під час уколів немає небезпеки для спортсменів?

‒ Ні. Сучасні технології дійшли до того, що всі частини тіла шпажистки є достатньо захищеними. Тільки синці можуть інколи залишатися. 

‒ Скільки коштує обладнання для вашого виду фехтування, аматорське та професійне?

‒ Ціни дуже різні, все залежить від фірми-виробника. Нам у збірній України видають весь інвентар. Тому я навіть не знаю, скільки зараз він коштує у магазинах. 

«Готова розглядати пропозиції знятися у рекламі»

‒ Розкажіть про свою родину. 

‒ Сину Леону майже два роки. Думаю, що він не буде фехтувальником, як я. Мій чоловік Дмитро не має відношення до спорту взагалі. Він працює в IT-сфері. 

‒ Дмитро сильно переживає, коли Ви фехтуєте на змаганнях?

‒ Він, зрозуміло, дивиться, спостерігає за поєдинками. Переживає, підтримує. Це надихає.

‒ Ви катаєтеся на сноубордах. Будете знову займатися цим цією зими?

‒ Я би хотіла поїхати покататися. Але, думаю, що вже не цієї зими. Чекаю перемоги над російськими агресорами. Бо зараз не дуже розважальний настрій. Можливо, вже через рік знову стану на сноуборд. 

‒ Які маєте хобі? Чим ще цікавитися, окрім спорту?

‒ Подобається музика. Зокрема, я граю на піаніно. Зараз навчаюся, намагаюся покращити свою майстерність у цьому. 

‒ Ви маєте цікаву зовнішність. Ще не запрошували зніматися у рекламі чи займатися моделінгом?

‒ Поки що ні. Якщо будуть пропонувати, я буду розглядати ці пропозиції. Прийму рішення в залежності від того, що саме пропонуватимуть.

Довідка

  • Джоан Фейбі Бежура народилася у Києві 22 жовтня 1991 року. 
  • Чемпіонка Європейських ігор (2023), чемпіонка України, переможниця і призерка етапів Кубку світу та міжнародних змагань.
  • Золото Фейбі стало першою в історії України медаллю на Європейських іграх у фехтуванні на шпагах. До цього нагороди брали тільки шаблісти. 
  • На Європейських іграх мала лише 12-й номер посіву, тобто була далеко не фаворитом. Але на шляху до золота Фейбі вдалося перемогти чинну олімпійську чемпіонку, естонку Еріку Кірпу.
  • Одружена, має сина.