«Міжнародна федерація живилася російськими грішми»: у ФДУ згадали роль Путіна і пояснили, як не втратити дзюдо

У світовому дзюдо – катастрофа довіри та принциповості. Влітку цього року на міжнародні змагання з дзюдо почали допускати збірні Білорусі під національним прапором. Спортсмени країни-агресорки просочуються на турніри різними шляхами.

Не терплячи такої ситуації, Україна проявила принциповість. Це призвело до вимушеного пропуску чемпіонатів Європи та світу збірними України в різних вікових групах. Як наслідок – четверо наших лідерів змінили спортивне громадянство. Виходить, за чесність і непримириму позицію до агресорів постраждав саме український спорт! 

Як вийти із неприємної ситуації і зберегти в нашій країні цей вид спорту, ми розпитали у представників Федерації дзюдо України. В ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-Express.ua надав відповіді на болючі питання прес-аташе ФДУ Максим Чеберяка. 

Як так вийшло, що білорусів допустили, а Україна поза турнірами? «Міжнародна федерація говорить, що покликана «будувати мости, а не стіни»

– Максиме, ФДУ бойкотує міжнародні змагання за участі представників Білорусі під державним прапором. Чому так сталося? 

– В першу чергу варто сказати, що Федерація керується відповідним наказом Міністерства молоді та спорту України. Тобто це не наше самостійне рішення бойкотувати змагання за участі білорусів, а державне, яке ми й виконуємо. 

Нагадаю історію цієї проблемної ситуації. Міжнародна федерація дзюдо вперше допустила росіян до міжнародних змагань під нейтральним прапором ще в 2022 році, через що ми були вимушені бойкотувати їх, і тоді це вийшло досить вдало. 

Після бойкоту Міжнародна федерація дзюдо на певний час припинила допускати на свої старти дзюдоїстів з країн-агресорів. В 2023 році їх знову допустили під нейтральним прапором до чемпіонату світу в Досі. На той момент наказ Міністерства забороняв участь у змаганнях, де представлені «безпрапорні» росіяни чи білоруси. Отже, 

це був перший раз, коли ми пропустили чемпіонат світу.

Згодом наказ профільного Міністерства змінили. Згідно із ним, вже було дозволено участь у стартах, де росіяни і білоруси представлені під нейтральним прапором. Тому весь наступний період збірна України змагалася на міжнародному рівні.

Українські дзюдоїсти, фото: НОК України

Це тривало до першого червня цього року, коли Міжнародна федерація дзюдо одноосібно вирішила допустити до змагань збірну Білорусі під національним прапором. Власне, через це ми й пропустили чемпіонат світу серед дорослих в Будапешті, який був в червні. Далі бойкотували чемпіонати Європи серед кадетів і юніорів. 

Також збірна України не брала участь у чемпіонаті світу серед юніорів, який днями відбувся в Перу. Тобто фактично всі головні старти цього року кадети і юніори вимушені були пропустити. 

– Так що ж із цим робити? Як вирватися із цього «зачарованого кола»? Бо інакше можна цілий олімпійський вид спорту втратити, який доволі непогано розвинений в Україні… 

– Ми чудово це розуміємо. Тому неодноразово робили звернення до Міжнародної федерації дзюдо (спільно із НОК України і Міністерством молоді та спорту). Але, на жаль, вони поки що не дають жодних результатів. Міжнародна федерація говорить про те, що вона, мовляв, покликана «будувати мости, а не стіни». 

Тобто нам дали чітко зрозуміти, що рішення не зміниться. Щодо можливої зміни наказу, то ми ведемо процес консультацій із Міністерством, але потрібного рішення ще не прийнято. Я не можу говорити про причини цього. Відповідно, ми дійсно втрачаємо багато. Дзюдо стало одним із перших видів спорту, яке має таку неприємну ситуацію.

Чому змінили громадянство чотири провідні дзюдоїсти України та що на них чекатиме? «Мають відбути «карантин»

– Нещодавно чотири перспективних дзюдоїстів України змінили громадянство. Це пов'язано із відмовою нашої збірної від міжнародних стартів? 

– Не лише в цьому причина, але, думаю, що це, звісно, вплинуло на їх рішення. Приміром, Іларія Цуркан представляла Україну на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі, а вже через місяць боролася за Словенію на чемпіонаті світу серед кадетів, куди збірна Україна не поїхала. 

Але це не єдина причина, через яку деякі наші дзюдоїсти змінили громадянство. Перш за все, всі вони вже тривалий час проживають за кордоном. Сім'я Цуркан (Іларія та Ігор – відповідно № 2 і № 6 світового рейтингу серед юніорів, – прим. сайту Sport-Express.ua) мешкає в Словенії з 2012 року, а тепер ще й виступає за цю країну. 

Олексій Болдирєв (№ 6 світового рейтингу серед юніорів, – прим. сайту Sport-Express.ua) також після початку повномасштабної війни не заїжджав в Україну. Тобто він постійно перебував за кордоном і тепер виступає за Польщу. 

А Єлизавета Литвиненко (бронзова призерка чемпіонату світу 2022 року, – прим. сайту Sport-Express.ua) нещодавно виявила бажання переїхати і проживати за кордоном та в подальшому представляти ОАЕ.

Єлизавета Литвиненко, фото: European Judo Union

– Україна вкладала в цих спортсменів чималі кошти. Чи можна їх хоча б частково повернути?

– Наша країна в них вклала багато – і в юнацькому спорті, і в складі збірної, стипендії платила тощо. Звичайно, збірники були повністю забезпечені. 

Але немає законних рішень і механізмів, щоб це повертати. 

Зупинити і переконати дзюдоїстів не змінювати громадянство також не вдалося. Федерація намагалася, але якихось аргументів, які б їх переконали, не було знайдено. Тому деякі з них до кінця цього року відбувають «карантин», а з першого січня зможуть представляти інші країни.

Є одне виключення: Олексій Болдирєв отримав таке право раніше, понад рік тому. Він спочатку представляв Словенію, а зараз вже виступає за Польщу. 

– Наразі більше ніхто із наших збірників не збирається змінювати громадянство? 

– Такої інформації немає. Ніхто ще не звертався із цього приводу, офіційних листів більше не надходило. Сподіваємося, що спортсмени проявлять державницьку позицію та в складний час будуть поруч зі своєю країною.

Ми розуміємо, що лідерам неприємно не виступати на міжнародному рівні, а період кар’єри у великому спорті нетривалий. Тому намагаємося зробити все можливе, щоб вони повернулися на міжнародну арену. 

Зокрема, нещодавно була проведена велика робота спільно з Міністерством, НОК України та молдавською стороною, щоб наші спортсмени мали можливість взяти участь у чемпіонаті Європи серед молоді (до 23 років), який відбудеться наприкінці жовтня в Кишиневі. У підсумку 

молдовани офіційно повідомили нас і Європейський союз дзюдо, що вони не допустять білорусів під національним прапором, а лише під нейтральним, 

що дозволить нашій команді взяти участь у змаганнях. Наразі команда активно готується до виступу.

– Чи багато наших збірників (юних і дорослих) під час повномасштабної війни мешкають за кордоном і водночас не ігнорують виклики до національної збірної?

– Звичайно, проживання за кордоном під час війни – це не якась дивина. У нас є провідні спортсмени, які проживають за кордоном. Наприклад, лідерка української збірної, бронзова призерка чемпіонату Європи Юлія Курченко постійно мешкає у Великій Британії. Вона приїжджає в Україну час від часу, але виступає за збірну, це її свідома позиція. Жодних передумов до того, що Юлія Курченко змінить громадянство, ніколи не було.

Точну статистику назвати складно. Але, думаю, що близько десяти дзюдоїстів штатної збірної мешкають в інших країнах. Але вони приїжджають на збори в Україну, а також беруть участь в міжнародних зборах. 

Українські дзюдоїсти, фото: ФДУ

Це життя, вибір кожного. Ми не можемо заборонити спортсменам перебувати за кордоном, бо вони дбають про свою безпеку під час війни. 

Чи залишається Міжнародна федерація дзюдо, почесним президентом якої був Володимир Путін, проросійською? «Завжди підживлювалася російськими грошима»

– Міжнародну федерацію дзюдо росіяни фактично контролюють, як і раніше? 

– Міжнародна федерація дзюдо (IJF) всю свою історію підживлювалася російськими грошима. Її спонсорували «Газпром», великі російські банки. Нагадаю, Володимир Путін був почесним президентом IJF.

На жаль, маємо ситуацію, що вона залишається проросійською. Тому дуже обережно дивимося у майбутнє. Існують неприємні прогнози, що з часом Міжнародна федерація може навіть допустити росіян під своїм прапором до міжнародних змагань.

– Якими є бонуси за участь у збірній Україні? Стимулюється участь в юнацькій і юніорській командах і як саме? 

– Звичайно, у федерації є чітка система преміювання за всі міжнародні змагання, медалі на них. Також провідні спортсмени отримують стипендії. 

Наприклад, нещодавно на Європейському юнацькому фестивалі дзюдоїсти збірної України виступили дуже вдало, здобули п'ять медалей. Всі вони отримали від ФДУ грошові заохочення та реальну підтримку у підготовці. Приміром, нещодавно медалісти цього фестивалю перебували в Японії на тренувальному зборі. За рахунок федерації їм оплатили переліт, щоб вони могли тренуватися в найкращих залах цієї країни, набралися досвіду та нових знань. 

Також діє система преміювання топових спортсменів, які перебувають на високих позиціях у світовому рейтингу. Федерація щомісяця виплачує їм премії.

До того, навіть при нинішній ситуації, міжнародна арена повністю не закрита для українських дзюдоїстів, бо білоруси не всюди беруть участь. Приміром, на найближчі турніри Гран-прі (в Мексиці і Перу) вони не поїдуть. А ми туди делегуємо п'ять лідерів збірної, які матимуть можливість себе проявити. Будемо далі дивитися, де ще наші борці зможуть виступити на міжнародному рівні. 

Чи будуть боротися за олімпійські ліцензії досвідчені лідери чоловічої команди Ядов і Халматов? «В Лос-Анджелесі хочемо здобути ліцензій не менше, ніж на Ігри у Парижі»

– Якими є олімпійські перспективи дзюдоїстів України? 

– До Олімпійських ігор-2028 залишається ще три роки. Але вже в наступному році починається олімпійський відбір. Ми з оптимізмом входимо у нього. Адже деякі відомі спортсмени, які вже пройшли декілька олімпійських циклів – наприклад, Дільшот Халматов чи Богдан Ядов, залишаються в строю і боротимуться за ліцензії.

Є також молоді спортсмени, хоча б ті ж призери Європейського юнацького олімпійського фестивалю, які можуть заявити про себе вже на дорослому рівні. 

– На скільки олімпійських ліцензій у дзюдо можна розраховувати у Лос-Анджелесі (США)? 

– Важко сказати якусь точну цифру очікуваних ліцензій. Але хочемо не менше, ніж було на Іграх в Парижі, де мали п’ять. Очікуємо, що матимемо й дзюдоїстку на Олімпійських іграх.

Чи готується до Олімпіади найбільш впізнавана дзюдоїстка? «Дар'я Білодід спробує втілити у життя дитячу мрію»

– Як відомо, нині найбільш впізнавана українська дзюдоїстка – це Дар'я Білодід. Чи залишається вона в збірній, братиме участь у олімпійському відборі? 

– Дар'я є членом національної збірної, але вона зараз тренується за індивідуальною програмою. Білодід поки що не починала повноцінної підготовки до змагань, на що має власні причини. Але ми розраховуємо на Дар'ю. Вона говорила, що не завершує спортивної кар'єри.

Дар'я Білодід, фото: Getty Images

Думаю, що Дар'я Білодід спробує відібратися на Олімпіаду-2028 і відповідно все ж втілити у життя свою дитячу мрію – здобути золото Ігор. 

– Дар'я – відома людина навіть за межами спорту. Сьогодні інші дзюдоїсти України не такі впізнавані, як вона. ФДУ не думає інших лідерів медійно розкручувати? 

– Звичайно, працюємо і над цим. Наші спортсмени досить відкриті. Вони беруть участь у різних заходах, які проводяться під егідою Національного олімпійського комітету або Міністерства молоді та спорту.

Але це все ж в першу чергу – це індивідуальна робота кожного. ФДУ сприяє тому, щоб наш спорт був впізнаваним. Ми завжди відкриті для преси, активні в соціальних мережах. 

Що стосується Дар'ї Білодід, то вона – зірка спорту, дворазова чемпіонка світу. Коли досягнуто такого значного результату, це само по собі впливає на впізнаваність і зірковий статус. 

Як дзюдо в Україні живе під час війни? «З'являються молоді тренери, які генерують цікаві ідеї, тому зберігаємо рівень»

– Як розвивається українське дзюдо під час війни? Достатньо баз для тренувань, фінансування?

– Як і в будь-якому виді спорту, війна внесла великі корективи в життя дзюдо-спільноти. Маємо пошкоджені і зруйновані зали, особливо на сході України. 

Тим не менш, знаходимо можливості для розвитку, співпрацюємо з міжнародними структурами. Приміром, нещодавно ФДУ подарувала нові сучасні татамі у 13 регіонів. Розвиваємо дитячо-юнацький спорт і намагаємося зберегти те, що є. 

– Наразі не бракує сильних тренерів? Ніхто із провідних наставників не залишив Україну, щоб займатися з іншими збірними?

– Звичайно, з тренерськими кадрами є певні проблеми. Комусь не вистачає кваліфікації. Деякі інші фахівці переїхали за кордон, такі теж є випадки.

Але основа для розвитку є. З'являються молоді тренери, які генерують цікаві ідеї, тому українське дзюдо зберігає свій рівень і масовість. Бачимо це по учасникам чемпіонатів України. Особливо серед молоді, де хороші показники. Це говорить про те, що дзюдо є масовим видом спорту в Україні. Ми цю планку тримаємо і намагаємося ще вище підняти.