Призер ОІ Ковтун змінює громадянство на хорватське: Захарова, Беленюк і нардеп Мазурашу сказали все, що думають про це
Срібний медаліст Олімпійських ігор-2024 зі спортивної гімнастики Ілля Ковтун вирішив змінити своє спортивне громадянство. Український спортсмен вже подав документи для отримання хорватського громадянства. Про це в інтерв’ю виданню Jutarnji List розповів головний тренер збірної Хорватії Владімір Маджаревич.
Редактор сайту Sport-express.ua Андрій Піскун поговорив з відомими спікерами про вчинок Ковтуна, чи можливо компенсувати кошти, які були витраченні на виховання гімнаста та які дії зробить наша Федерація стосовно перебіжчика. Нашими співрозмовниками стали:
- Стелла ЗАХАРОВА – олімпійська чемпіонка в складі збірної СРСР зі спортивної гімнастики. Віцепрезидентка Федерації спортивної гімнастики України.
- Жан БЕЛЕНЮК – чемпіон Олімпійських ігор у Токіо (2020), срібний (2016) та бронзовий призер Олімпійських ігор (2024);
- Георгій МАЗУРАШУ – народний депутат України.
«Я тепер хочу поставити запитання головному тренеру збірної: як він міг допустити до такого і виховувати таких зрадників?»
– Стелло Георгіївно, тренер збірної Хорватії заявив, що Ковтун уже подав документи на зміну громадянства. Для вас це очікуване рішення?
ЗАХАРОВА: Для мене це не стало несподіванкою. Мені складно коментувати заяву хорватського тренера. Можу сказати одне. Тренерка Ковтуна (Ірина Горбачова, – прим. А.П.) – зрадниця. Зміна громадянства Ковтуна була спланованою. Я так думаю, що вони з тренеркою готувалися до цього кроку заздалегідь, ще до Олімпійських ігор. Вони прекрасно розуміли, що до Олімпіади змінювати громадянство не можна, і цілеспрямовано все планували. Ми це знали і розуміли, особливо, коли тренерка вилила дуже багато безпідставного бруду на мене, на Федерацію, на Міністерство.
Ходячи у вишиванках, роблячи татуювання Герба України, бити себе в груди і говорити, що «я щирий українець», а потім зробити таке... Цього хлопчика [Ковтуна] виростила Україна, вклала в нього чималі гроші. Останні три роки перед Олімпіадою вони сиділи в Хорватії і наша держава витратила на них 15 мільйонів гривень.
У важкі часи війни всі наші тренери і гімнасти тренувалися в Україні під ракетами, шахедами, ховалися в бомбосховищах, а ця тренерка в цей час нахабно обливала всіх нас брудом. Заявити, що ми нічого для них не зробили, і поміняти громадянство – це верх цинізму.
Я жодного дня не прожила за кордоном, хоча в мене була така можливість. Я зі збірною перебуваю у важку хвилину і роблю все, щоб команді було комфортно.
– Чи можна якось компенсувати 15 мільйонів гривень, що було витрачено на Ковтуна, і з кого вимагати компенсацію?
ЗАХАРОВА: Ну а як? Держава законно перераховувала ці гроші на навчально-тренувальні збори Ковтуна в Хорватії. Він жодного дня не був в Україні після початку повномасштабного вторгнення, навіть на чемпіонат України не приїхав!
Я тепер хочу поставити запитання головному тренеру збірної: як він міг допустити до такого і виховувати таких зрадників? Найстрашніше, що ми не знаємо, які договірняки були наприкінці року з цією тренеркою, щоб збірну очолив Сартинський, який завжди розчищав дорогу одному гімнасту. І скільки наших гідних гімнастів покинули країну? Саме тому Стелла Захарова багатьох не влаштовує.
«На жодного гімнаста збірної не було витрачено стільки грошей, скільки на Ковтуна!»
– Із Ковтуном хтось намагався розмовляти, щоб переконати його залишитися в збірній України?
ЗАХАРОВА: НОК, Федерація розмовляла з його тренеркою, вона і в Міністерстві була перед новим роком, із нею міністр розмовляв. Вона сказала, що дасть відповідь [щодо майбутнього Ковтуна] через півтора тижня. Ковтуна навіть включили до списку збірної України, його ніхто звідти не виключав.
НОК сказав вашому сайту, що домовився з Горбачовою і все буде нормально. На жаль, як ми побачили, до нового року стався нахабний шантаж усієї гімнастики. Одна людина, Горбачова, зганьбила у ЗМІ всю нашу гімнастику. Вони нас просто поховали безпідставним брудом і в підсумку звалили. Боляче і прикро на це дивитися.
– Якщо Україна не дасть одразу дозвіл Ковтуну перейти в хорватську збірну, то він отримає рік карантину. Ви скористаєтеся цим?
ЗАХАРОВА: Так. Українська федерація зараз про це думає, і ми вживатимемо заходів. Україна у важкі часи витратила багато грошей на гімнаста та його тренерку, які зараз перейшли під прапор іншої держави. На жодного гімнаста збірної не було витрачено стільки грошей, скільки на Ковтуна!
– Як ви думаєте, яке майбутнє чекає на Ковтуна?
ЗАХАРОВА: Міжнародна громадськість не дуже добре сприймає такі дії спортсменів. Я не думаю, що в майбутньому на Ковтуна і його тренерку чекає велика ейфорія. Як Бог розпорядиться, так воно і буде. Думаю, карма повинна їх наздогнати. Я не пам'ятаю жодного спортсмена, який так би вчинив щодо своєї країни. Навіть якщо спортсмен ухвалював таке рішення, то брудом не обливав українців, тим більше, живучи в комфорті в Хорватії та не здригаючись від вибухів.
***
«Ти ніколи не станеш своїм на чужині. Люди будуть сприймати тебе, як заробітчанина»
– Жане, що думаєте з приводу зміни громадянства Ковтуном?
БЕЛЕНЮК: Я думаю, що він зробив стратегічно невірний крок. Українські спортсмени повинні розуміти, що навіть фінансово привабливі пропозиції з інших країн не принесуть щастя. Ти ніколи не станеш своїм на чужині. Люди будуть сприймати тебе, як заробітчанина.
Змінювати збірну у такий чуттєвий для країни момент, під час війни, не дуже доречно. В Іллі були всі умови для підготовки до змагань. Після початку повномасштабного вторгнення він постійно знаходився за кордоном. Після отримання срібної медалі Олімпіади 2024 Ковтун отримав від України всі відповідні виплати.
Читав його коментарі, де він казав, що треба консультуватися з тренером [з приводу зміни громадянства]. Але він – уже титулований спортсмен і [сформована доросла] особистість, тому сам повинен приймати рішення, адже люди будуть брати приклад з нього, а не з тренера.
Своїми досягненнями Ковтун завдячує Україні. Тому він повинен хоча б пояснити, що не так, що його не задовольняло, а не переводити стрілки на когось. За свої вчинки потрібно відповідати самостійно. Проблеми можна було вирішити не такими кардинальними методами.
Можливо, з часом, Ковтун зрозуміє, що вчинив неправильно, а може й ні. Час все покаже. Мені здається, що він вчинив не дуже далекоглядно. Я вірю в майбутнє України і що спорт тут буде процвітати і розвиватися. Навіть в сьогоднішніх умовах Україна виплачує всі призові та фінансує національні збірні.
«Китай обіцяв мені квартири, пристойне фінансування і всі умови для тренувань, але я відмовив»
– Чи пропонували вам у час кар’єри змінити громадянство?
БЕЛЕНЮК: Звичайно! Зазвичай таке пропонують молодим спортсменам, які можуть виступити ще на двох олімпійських циклах. Мені пропонували громадянство задовго до повномасштабного вторгнення: росія, Болгарія, Руанда, Китай.
– Руанда?
БЕЛЕНЮК: Не знаю, наскільки це було серйозно, але так. Вони хотіли таким чином доторкнутися до олімпійської медалі. Я ж наполовину руандієць по батькові. Але всі медалі належать Україні, тому що я тут народився і всі умови для тренувань мені дала Україна. Якщо б я народився в Руанді, то навряд чи би став олімпійським чемпіоном з греко-римської боротьби, тому що там банально немає необхідної інфраструктури.
– А яка пропозиція була найбільш привабливою?
БЕЛЕНЮК: Цифри розкривати не буду, але достатньо серйозна пропозиція надходила від Китаю після моїх перших Олімпійських ігор. Вони обіцяли мені квартири, пристойне фінансування і всі умови для тренувань. Китай вкладає шалені кошти в спортсменів, але в них немає тієї бази, яку отримують борці у дитячому віці, на відміну від настільного тенісу, де Китай у топі.
Також серйозна пропозиція надходила від Болгарії. Там була хороша сума тільки за те, щоб я перейшов, не кажучи вже про повне забезпечення і щомісячну зарплату. Але я всім відмовив. Я знав, що мене у цих країнах ніколи не сприйматимуть за свого. Ставку завжди треба робити на свою батьківщину.
Раніше я не міг зрозуміти, у мене більше африканського чи українського, до того моменту, як відвідав Руанду у 2016 році. Тоді я на 100% зрозумів, що я українець. Я ментально жив, зростав в цій царині і мене сформувала атмосфера українського життя. Між мною і жителями Руанди була дуже велика ментальна різниця і через два тижні я вже сумував за Україною.
«Україна повинна вимагати певну компенсацію від Хорватії»
– Повертаємось до нашої теми. Якщо Україна не дозволить Ковтуну одразу перейти у хорватську збірну, то він отримає рік карантину та пропустить найближчі чемпіонати світу та Європи. Чи повинні ми скористатися таким методом?
БЕЛЕНЮК: Ковтун – ще молодий спортсмен, який міг принести багато нагород Україні у майбутньому, для нашої країни це точно втрата. У будь-якому випадку Україна повинна вимагати певну компенсацію від Хорватії. Україна витратила десятки мільйони гривень на виховання Ковтуна і Хорватія повинна компенсувати те, що забирає в нас такого спортсмена. Така процедура є. Я знаю багато таких прикладів у борцівській сфері.
Звісно, якщо з Українською федерацією це не погоджено, то вона може заблокувати Ковтуну виступи. Ну, пропустить він один чемпіонат світу і Європи, а потім почне виступати, кому від цього буде легше? Тут треба сідати, розмовляти і щось вирішувати.
– Наскільки реально отримати компенсацію від хорватів?
БЕЛЕНЮК: Це треба комунікувати з Федерацією спортивної гімнастики Хорватії, щоб зрозуміти, готові вони платити чи ні. Але тут потрібно розуміти, чи готова Україна відпускати Ковтуна. Якщо ні, то про компенсацію й говорити нічого, тому що є речі, які за гроші не купиш. Якщо буде принципова позиція, то залишається тільки карантин. Але хорвати нам будуть винні точно (сміється, – прим. А.П.).
– Ви з Ковтуном виступали на Олімпіаді в Парижі, жили в олімпійському містечку. Розкажіть, що він за людина?
БЕЛЕНЮК: Я знайомий з ним не дуже близько, тому не можу сказати, що він за людина. Ковтун – спокійний, мовчазний, інтроверт, який заглиблений у свої думки. Ілля не залишив враження суперкомунікативного хлопця, який є душею компанії. Він завжди був націлений на роботу, такий собі трудяга. Нічого сенсаційного про нього скажу.
– Чи можна якось боротися зі зміною громадянства наших спортсменів, можливо, на законодавчому рівні тощо?
БЕЛЕНЮК: На законодавчому рівні вирішити це питання неможливо. Згідно Конституції, у нас заборонено подвійне громадянство. Я думаю, Ковтун змінить тільки спортивне громадянство і в нього залишиться український паспорт.
Є процедура зміни спортивного громадянства, яка регламентована Міжнародною Федерацією. Навіть, якщо Україна буде проти, то максимум, що може зробити – це річний карантин.
Зараз спортсмени дуже часто змінюють спортивне громадянство, особливо – росіяни. Я вже вам казав, що Олімпіада з вільної боротьби стає схожою на чемпіонат росії. Борці не бачать особливих перспектив на росії, але хочуть себе реалізувати, тому й приймають пропозиції Румунії, Словаччини, Чехії, Данії.
Потім дагестанці, чеченці з медалями приїжджають додому і отримують квартири, гроші і машини від Кадирова. Це набирає суттєвих обертів.
***
«У нас же не рабовласницький лад – якщо люди вирішили змінити «спортивну прописку», це їх справа»
– Пане Георгію, яка ваша особиста думка про вчинок Ковтуна, який змінює українське громадянство на хорватське?
МАЗУРАШУ: Неприємна новина, звісно. Але я не маю достатньо інформації, щоби робити якісь однозначні висновки.
І не знаю всю «математику справи», щоби розуміти, скільки держава вклала в його підготовку (плюс винагороди), щоби прикинути, скільки, можливо, мали би компенсувати «бенефіціари» за отримання спортсмена такого рівня.
З іншого боку, його успіхи на славу України теж складно оцінити, може, вони й безцінні. Та й талант він свій вклав, а не держава.
– На вашу думку, хто винен у тому, що Ковтун змінює громадянство, це не допрацювали Українська Федерація гімнастики, НОК, Мінмолодьспорту чи винен тільки спортсмен, який переслідує особисті інтереси?
МАЗУРАШУ: Я би не говорив про вину гімнаста і тренера… У нас же не рабовласницький лад – якщо люди вирішили змінити «спортивну прописку», це їх справа. Думаю, вони розуміють, що базово велика кількість співгромадян їх засуджуватимуть за цей крок. Та й в інших країнах хтось може вважати це певною зрадою. Ще й під час війни. Але треба поважати і право людини на вибір, на свободу вибору.
Щоби розуміти, чи може бути якась провина з боку наших державних інституцій, треба знати, що, можливо, просили олімпійські герої для успішного продовження тренувань та виступів на найвищому рівні за рідну державу, і якими були відповіді та реальні можливості.
НОК і федерація – громадські організації, вони могли хіба комунікувати і сприяти.
Певно, треба з самим гімнастом поспілкуватися, щоби знати, що конкретно їх з тренером не влаштувало в Україні, чому таке рішення прийняли… Як би там не було, це, звісно, неприємно. І не дуже зрозуміло.
– Коли згідно законодавству він зможе змінити громадянство, через який час?
МАЗУРАШУ: У даному разі для спортсмена актуально лише, коли можуть надати громадянство іншої країни, і через який час дозволять виступати за іншу країну.
А як є інше громадянство, тоді можна подавати заяву на Президента з проханням припинити українське громадянство. Якщо буде таке бажання. Тут справа може затягнутися. А можуть і позбавити громадянства, на емоціях, якщо порахують це зрадою.
«Що робити, щоби такого не було? Розбудувати країну, з якої навіть не думали би виїжджати»
– Хто компенсує Україні витрачені на його підготовку кошти? Чи можливо, щоб ці кошти повернула нам Хорватія, за яку він виступатиме?
МАЗУРАШУ: Напевно, це було б нормально. Навіть росіяни, пригадую, компенсували було певну суму за українських легкоатлетів. Хоча це так собі приклад. Чи розглядаються такі перспективи, мабуть, можуть знати у федерації.
– Чи можна якось на законодавчому рівні боротися з такими випадками, адже у футболі таке також часто зустрічається (Мампасі, Нурієв, Мустафаєв і т.д.)? може, законопроект якийсь зареєструвати?
МАЗУРАШУ: Наразі не дуже уявляю, як такі проблеми вирішувати через законодавчі зміни. Але якщо від федерацій чи інших субʼєктів сфери будуть якісь ініціативи, можемо обговорити.
– Колишня чемпіонка Українки з веслування Лариса Жалінська, яка служила у Нацгвардії, втекла до Росії і зараз роздає інтерв’ю пропагандистським ЗМІ. Як Україна збирається реагувати на її вчинок та що можна зробити, щоб такого більше не повторилося?
МАЗУРАШУ: Складно сказати. До перебіжчиків застосовуються санкції, їх нерідко «проклинають», у тому числі публічно. Але чи це впливає, не знаю. Що робити, щоби такого не було? Розбудувати країну, з якої навіть не думали би виїжджати. І добре виховувати підростаюче покоління. У національно-патріотичному дусі. У тому числі за допомогою фізкультури і спорту. І то, напевно, абсолютно неможливо застрахуватися від подібних неприємних ситуацій…