Україна все ж перемогла Румунію! Геннадій Лисенчук про старт збірної у відборі на Євро-2025 з футзалу
Збірна України з футзалу блискуче стартувала у відборі на Євро-2025, здобувши перемоги над Кіпром та Румунією. Колишній головний тренер «синьо-жовтих» Геннадій Лисенчук – творець попередніх міжнародних успіхів збірної – проаналізував ці матчі для сайту Sport-express.ua.
Та ще й співпало так, що виграш у Румунії стався напередодні дня народження Геннадія Анатолійовича – сьогодні йому виповнюється 77. Красиве число стало приводом згадати головні віхи у багатогранній кар’єрі Лисенчука. Тим більше що, попри поважний вік, пам’ятає він все ідеально, до дрібниць. А головне – випромінює оптимізм.
«Гравці розуміють один одного з пів слова»
– Почнемо з актуального, Геннадію Анатолійовичу. Які ваші враження від двох матчів збірної України?
– Враження найкращі! Не дивлячись на те, що суперників неможна віднести до категорії грандів, відзначу впевненість наших хлопців, які забили гарні голи, надійно діяли в обороні. Це говорить про якісну роботу на навчально-тренувальних зборах, про зіграність команди. Видно, що гравці з півслова розуміють один одного.
Голи румунам забивали після хороших комбінацій, тобто простежується взаєморозуміння партнерів. Впевнена гра свідчить про те, що недаремно збірна України посіла високе місце на чемпіонаті світу. Думаю, всі, хто дивився поєдинок з румунами, відзначили надійну гру в обороні. Навіть коли суперник грав вп’ятьох, наші впевнено захищались та мали шанси забити у порожні ворота.
Тож, недаремно здобули дві перемоги, тим більше із сухим рахунком. Все чудово! В нас хороше покоління, яке тепер ще й має авторитет після чемпіонату світу.
– Румуни – найсильніші із суперників по групі?
– Так. Кіпріотів ми побачили. А німці лише на початку шляху – нещодавно почали розвивати футзал. До речі, коли дивився матч з румунами, пригадав, що ми грали також у цій залі, теж перемогли тоді у відбірному матчі.
– А румуни були такі ж неприємні? Кусючі та бруднуваті?
– Цій збірній завжди був притаманний такий стиль. Це в них у крові. Але наші розібрались спокійно та впевнено. І дуже важливо, що не піддалися на провокації, не почали відповідати грубістю.
– Після великого успіху наскільки важко розпочинати новий цикл? Ви ж теж через це пройшли майже 20 років тому…
– Так, звичайно, важко. Але, думаю, що у збірній добре все аналізують і оцінюють перспективи. Безумовно, тепер буде і ставлення відповідне до нашої команди. Впевнений, що усі це розуміють і намагаються підтримувати авторитет всього українського футзалу. Це дуже добре, і, думаю, реально, щоб продовжувалось далі.
– Як вважаєте, чи не важко гравцям практично без паузи після минулого сезону виступити на чемпіонаті світу і потім розпочати новий чемпіонат? А футзалісти ХІТа ще й встигли у Лізі чемпіонів зіграти – може, через втому й не пройшли груповий етап?
– Дійсно, вийшло так, що наші гравці провели нелегкий турнір, віддали багато сил, граючи з повною віддачею. А повернувшись героєм, кожний гравець одразу мав у клубі доводити, що не даремно була звойована бронза. Звичайно, нелегко, але до цього потрібно бути готовим. Звичайно, шкода, що ХІТ не зумів проявити себе у Лізі чемпіонів, але все це непросто. Віддали сили на чемпіонаті світу – і не встигли відновитися. Але не треба засмучуватись. Вірю, що в майбутньому на вершині буде і наша клубна команда.
Збірна України. Фото: АФУ
«Підходили люди у метро: «Ми шкодували, якщо не встигали зайняти місце у пивбарі»
– Після світової бронзи до футзалу в Україні значно підвищився інтерес. У 1996-му була така ж ситуація?
– Так, можна проводити аналогії. Зауважу, що тоді ми починали з нуля, було багато невідомого – зараз у цьому плані простіше. Той же Олександр Косенко вже пройшов ці випробування, може порівняти та зробити аналіз.
А що стосується сприйняття вболівальниками, було дуже цікаво та приємно. Пам’ятаю, як їхав у метро або йшов вулицею, і люди підходили: «Дякуємо команді, ви так порадували!» Казали, що шкодували, якщо не встигали зайняти вчасно місце у пивбарі, щоб подивитись матчі (посміхається).
А за тиждень після нашого повернення мене викликав ректор Університету фізкультури, де я був завідувачем кафедри футболу: «Що ти зробив? Всі тепер приходять і вимагають зал для тренувань та ігор!» З’явилось багато охочих грати.
Мене дуже тішить, що в нас є наслідування поколінь. Весь тренерський штаб збірної свого часу грав під моїм керівництвом. І не просто грали, а перейняли найкраще; стали гарними тренерами. Дуже цьому радію.
– Олександр Косенко вже увійшов до історії як тренер. Коли він грав, бачили в ньому майбутнього тренера?
– Перший наш виїзд був на студентський чемпіонаті світу на Кіпр. Косенка тоді у збірній не було. А коли я повернувся, секретар на роботі розповіла, що багато разів телефонував із Дніпропетровська Олександр Косенко, просив з’єднати з вами. І коли він з’явився, часто повторював: «Я вас шукав, і я вас знайшов». Він завжди намагався вникнути у всі тонкощі, всім цікавився. І ось результат.
– У вас красива дата. Святкувати плануєте?
– Так, був колись портвейн «777», а у мене дві сімки😊… Зазвичай збирав велике коло людей, але зараз таке становище, що настрій не зовсім радісний. Але у вузькому колі обов’язково зустрінемось, щось згадаємо. І будемо сподіватись, що, як кажуть у футболі, кращі матчі в нас ще не зіграні. Тішуся, що дожив до двох сімок; тепер буду ставити за мету дістатись двох вісімок, а потім ще трохи. Почуваюся добре. Зараз є можливість відновлюватись та відпочивати, і завантажений не так, як раніше.
У другій частині інтерв’ю Геннадій Лисенчук розповів про кар’єру журналіста у футбольній пресі та не тільки, відмову Спартаку, несподівану перемогу над Дніпром Ємця та Жиздика та фейлетон про нікопольський Колос у «Комсомольській правді», який призвів до несподіваних наслідків. Стежте за сайтом Sport-express.ua, щоб не пропустити відверту історію легенди!