Епоха Мірчі Луческу: як легендарний тренер переписав історію Шахтаря і змінив Динамо

Автор: Сергій Стаднюк

У вівторок, 7 квітня 2026 року, стало відомо про те, що у віці 80 років пішов із життя видатний румунський тренер, колишній наставник Шахтаря та Динамо Мірча Луческу. Починаючи з 2004 року він став однією з найважливіших постатей в історії українського футболу й назавжди залишив у ній свій слід.

Сайт Sport-express.ua згадує найяскравіші миттєвості довгої й без сумніву легендарної кар’єри фахівця. Вона безсумнівно увійшла в історію українського та світового футболу.

Луческу як гравець

«Голод» до перемог і титулів формувався в Луческу ще під час ігрової кар’єри. Примітно, що Динамо з’явилося в його футбольному житті значно раніше за Шахтар — йдеться про бухарестський клуб. У його складі Луческу як футболіст здобув сім чемпіонських титулів і став справжньою легендою румунського гранда.

На полі Мірча виступав на позиції вінгера. І, ймовірно, саме цим можна пояснити його особливу симпатію до яскравих прудконогих гравців на кшталт Вілліана, Тайсона, Дугласа Кости, Віктора Циганкова та інших.

Мірча Луческу, фото: ФК Динамо (Бухарест)

За збірну Румунії Луческу провів 62 матчі та забив 10 м’ячів. На чемпіонаті світу 1970 року, який став єдиним у його кар’єрі, він зіграв усі матчі групового етапу в статусі капітана команди. Румуни тоді перемогли Чехословаччину з рахунком 2:1, але поступилися Бразилії — 2:3 та Англії — 0:1, з якими відверто було важко конкурувати.

Абсолютний рекордсмен Румунії

Але найцікавіше у кар’єрі гравця відбулося уже після її фактичного завершення. Від 78-го по 82-й роки Луческу був граючим тренером у Корвінулі, після чого фактично повісив бутси на цвях. Однак у 1990 році, коли Динамо Б. ішло до чемпіонського титулу, наставник знову вийшов на поле в офіційному матчі.

Свій символічний прощальний матч за клуб Мірча Луческу провів 16 травня 1990 року. На той момент він уже кілька сезонів очолював команду як головний тренер. Вийшовши на поле у поєдинку проти Спортул Студенцеск у віці майже 45 років, Луческу встановив історичне досягнення, ставши найстаршим футболістом, який коли-небудь грав у вищому дивізіоні Румунії.

Вояж до Італії та Туреччини

Після успіху з рідним Динамо на Луческу звернули увагу в Італії, де він фактично провів майже всі 90-ті роки своєї тренерської кар’єри. Румунський фахівець працював із Пізою, Брешією та Реджаною. Після короткого повернення на батьківщину, де він очолював бухарестський Рапід, настала вершина його італійського періоду – на початку 1999 року Луческу очолив Інтер.

Втім, цей відрізок кар’єри важко назвати успішним. На чолі міланського клубу він провів лише 17 матчів, у яких команда набирала в середньому менше одного очка за гру. І такий результат закономірно призвів до відставки менш ніж через три місяці після призначення.

Початок «нульових» років у Луческу тісно пов’язаний з Туреччиною. І став він набагато успішнішим за італійський. Саме тоді відбулася репетиція найбільшого досягнення в історії Шахтаря – на чолі Галатасарая Мірча виграв свій перший єврокубок: Суперкубок УЄФА-2000. Рауль реалізував пенальті у складі Реала, однак дубль Жардела приніс сенсаційну перемогу в додатковий час (2:1).

Мірча Луческу з Суперкубком УЄФА, фото: ФК Галатасарай

Окрім того, Луческу вигравав чемпіонат Туреччини на чолі двох непримиримих суперників, здійснивши, певним чином, репетицію своєї історії у Шахтарі та Динамо. У 2002 році підняв титул на чолі Галатасарая, а у 2003-му – вже тренувавши Бешикташ.

Приїзд до України

Можливо, саме ці успіхи й стали визначальними для рішення Ріната Ахметова запросити Мірчу Луческу до Донецька. І саме у 2004 році історія українського клубного футболу розділилася на «до» і «після».

Список титулів говорить сам за себе. Вісім чемпіонських титулів. Шість трофеїв Кубка України, сім перемог у Суперкубку України. Гегемонія київського Динамо змінилася на домінування Шахтаря.

А найбільша вершина на чолі «гірників» підкорилася у 2009 році. Шахтар виграв останній в історії Кубок УЄФА, чим назавжди записав Луческу в історію єврокубків. Примітно, що у півфіналі того турніру донеччани у рівній боротьбі здолали у принциповому протистоянні Динамо Київ. Ці два матчі, безумовно, стали «прихованими фіналами» того турніру.

Вирішальні голи Ілсіньйо у матчі-відповіді з Динамо та Жадсона у фіналі з Вердером стали найкращим підтвердженням дієвості «бразильського вектора», який обрав Луческу. А та перемога надовго застовбила за Шахтарем статус найсильнішого клубу Східної Європи.

Луческу і єврокубки: не тільки Кубком УЄФА

У Суперкубку УЄФА Шахтар 114 хвилин тримався в протистоянні легендарній Барселоні Хосепа Гвардіоли, що того року виграла абсолютно все. І лише феноменальний асист найкращого гравця в історії Ліонеля Мессі вирішив долю того протистояння, коли справа йшла до серії пенальті.

Шахтарю Луческу вдалося здійняти галас і в головному клубному турнірі континенту. В сезоні-2010/11 команда дійшла до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. В 1/8 фіналу «гірники» абсолютно без питань пройшли Рому (3:2; 3:0). А на груповому етапі також запам’яталася яскрава перемога Шахтаря над Арсеналом у Донецьку з рахунком 2:1.

У чвертьфіналі після 1:5 у Барселоні боротьбу було фактично припинено. Матч у Донецьку вже фактично був товариським (0:1). Однак у тому році каталонці знову довели своє домінування, впевнено вигравши Лігу чемпіонів.

Прощання Шахтаря з Луческу та історія з пам’ятником

У 2016 році після 12 років співпраці Шахтар і Луческу вирішили рухатися далі. Завершилася ціла епоха. А найкращий її опис у порівнянні з наступними наставниками «гірників». Лише Паулу Фонсека провів на чолі команди понад 1000 днів у порівнянні з 4 387 днів у Луческу.

Після румуна Шахтар змінив вісьмох фахівців. І жоден із них не зміг повернути ті часи абсолютного домінування «гірників». Клуб вигравав титули, однак здебільшого у боротьбі до останніх турів, а втрати очок з ФК Львів чи Вересом стали звичною справою.

У 2015 році Шахтар оголосив про намір встановити пам’ятник Мірчі Луческу до його 70-річчя. Автором бронзової скульптури став український митець, член Спілки художників України Ігор Глухенький.

Певний час фігура зберігалася на тренувальній базі донецького клубу в Києві. У 2020 році Шахтар планував урочисто відкрити скульптуру до 75-річного ювілею румунського фахівця, однак ці наміри змінилися після того, як Луческу очолив київське Динамо. Згодом, уже до його 80-річчя, клуб усе ж вирішив передати скульптуру до рідної для тренера Румунії.

Луческу в Динамо: він довів усе

У 2020 році Луческу шокував усю футбольну спільноту України, очоливши Динамо. На багато місяців румун заполонив собою весь медіапростір. Через конфлікт із ультрас киян він навіть натякав на відхід з команди, не провівши ще жодного матчу.

Мірча Луческу, фото: ФК Динамо (Київ)

Та головне – команда заграла. Після стагнації часів Хацкевича та Михайличенка біло-сині відчули свіже дихання. Остаточно розкрився Шапаренко, а Забарний і Миколенко на довгі роки застовбили за собою позиції у захисті збірної України.

Той сезон став феєричним для Динамо. У першому ж матчі проти Шахтаря Луческу виграв Суперкубок України. А за підсумками сезону-2020/21 додав до цього трофею титули чемпіона і володаря Кубка України.

Так, у наступних сезонах суперники підлаштувалися під футбол Луческу. Однак його вихованці склали кістяк команди, що влаштувала «Last Dance» у 2025 році, здобувши чемпіонський титул без жодної поразки.

Символічно, що Луческу залишив Динамо саме після поразки від Шахтаря. Подейкують, що Ігор Суркіс продовжував довіряти румунському фахівцю. Та він сам уже відчував, що більше нічого не може дати київській команді.

Останні роки: збірна Румунії й заслужений відпочинок…

Після успішного Євро-2024 для збірної Румунії команду очолив Мірча Луческу. У Лізі націй команда виграла всі матчі, із максимумом очок вигравши групу Дивізіону C із Косовом, Кіпром і Азербайджаном.

Саме це дозволило Румунії отримати право зіграти у плейоф відбору на чемпіонат світу-2026. Однак за гіркою іронією долі команда, так само, як і Україна, якій Луческу віддав 17 років роботи, вилетіла у півфіналі. Сильнішими виявилися колишні підопічні зі збірної Туреччини (0:1).

Мірча Луческу, фото: Getty Images

На товариський матч зі Словаччиною (0:2) команду вже вивів Іонел Гане. А 2 квітня Федерація футболу Румунії оголосила про завершення співпраці з Луческу. Саме під час розбору матчу із Туреччиною легендарному тренеру стало зле.

3 квітня Мірчу Луческу мали виписати з лікарні, однак у нього стався ще один серцевий напад. Після цього фахівця ввели в стан штучної коми. За життя легендарного представника румунського футболу боролися найкращі лікарі країни, однак врятувати його не вдалося.

Луческу без перебільшення віддав усе своє життя футболу. До останніх своїх днів легендарний фахівець продовжував працювати. І немає сумнівів – він бажав і далі керувати збірною. Однак фізичне тіло не витримало.

Мірча точно навіки вписав своє ім’я в історію футболу одразу трьох країн: України, Туреччини та рідної Румунії. Двом з них фахівець приніс омріяний єврокубок. Був близьким до того, аби вивести рідну збірну на ЧС, де грав сам, та не склалося.

Однак головне, що за 48 років тренерської кар’єри Луческу завоював головне – серця і повагу вболівальників. Спочивайте з миром, Мірчо Михайловичу. Ви навіки залишатиметесь у нашій пам’яті, й асоціюватиметеся з найкращим періодом в історії українського футболу!