«Маркевич у Карпатах зацікавився мною. Була пропозиція Руху»: хавбек Вереса Дахновський працював у готелі і грав із блогером
Головними подіями попереднього неймовірно насиченого туру УПЛ, звичайно, справедливо вважати чергові осічки наших грандів Шахтаря та Динамо у чемпіонських перегонах. Однак відбувся й ще один матч, який, здається, за своїм резонансом може зрівнятися з тими несподіванками – мова про епічний розрив Вересом у домашніх стінах Полісся (5:1), що продовжив казковий сезон для команди Олега Шандрука.
Однією з головних дійових осіб тієї перемоги став хавбек Вереса Віталій Дахновський, оформивши гол+пас у протистоянні. Гравця вже можна вважати старожилом червоно-чорних, адже він разом з клубом з часів Першої ліги, і пройшов з ним шлях від професійного становлення до статусу міцного середняка елітного дивізіону.
Редакція сайту Sport-express.ua записала ексклюзивне інтерв’ю з Дахновським, у якому ми проаналізували останні успіхи Вереса, а також поспілкувалися про його кар’єру.
Протягом розмови герой розповів про таке:
- У чому Верес виявився сильнішим за Полісся?
- Що таке «цукерочки» Степанюка?
- Чому Шандрук схопив його за горло після заміни в одній з ігор минулого сезону?
- Чому не пройшов перегляд у Динамо?
- Як поляки «кидали» на гроші у нижчих лігах?
- Що вперше подумав про ідею заграти за Верес журналіста Поворознюка?
- Чому команді не вдалося відстояти Вірта перед президентом?
- З яких причин у Вересі не вийшло в Лавриненка?
- Чи справді міг опинитися в Карпатах та чому не перейшов у Рух?
«Шандрук нам каже: «Я можу пробачити усе, окрім відсутності пристрасті»
– Віталію, давайте з приємного – перемоги над Поліссям (5:1) у минулому турі УПЛ, безпосереднім учасником якої ви стали.
– Протягом тижня ми гарно підготувалися та розібрали суперника. Також зробили правильні висновки після невдачі у Києві з Лівим Берегом (0:2).
В принципі, нам практично усе вдалося. Ми реалізували майже кожен момент, і для нас це було дуже важливо. Буває, створюємо багато можливостей, але не можемо забити, а тут декілька наших моментів стали гольовими й принесли перемогу у матчі.
– У чому ви побачили слабке місце свого суперника в той день?
– На мою думку, ми більше хотіли перемогти, аніж Полісся. Не поступилися їм у боротьбі та взагалі ні в чому. Плюс грали у той ефективний футбол, про який нас просив тренерський штаб. У попередньому матчі з Лівим Берегом у нас це не вийшло, і ми діяли трохи інакше. Це моя особиста думка.
– У чому секрет успіху нинішнього Вереса?
– Тренери багато працюють, підказують та розповідають, що нам робити у тій чи іншій ситуації. Ми гарно готуємося та розбираємо суперників.
Також наша команда має завжди грати із пристрастю та повністю віддаватися на футбольному полі, навіть якщо щось не виходить. Олег Миколайович Шандрук нам каже: «Я можу пробачити усе, окрім відсутності пристрасті». Повинні бути емоції.
«Передачі Степанюка – «цукерочки»
– У матчі з Поліссям просто божив Руслан Степанюк, оформивши 2+1. Наскільки великий його вплив на гру команди?
– Степанюк додав нам більше впевненості у грі попереду та майстерності, в першу чергу. Це дуже класний футболіст, який допомагає реалізовувати моменти, які в нас є.
Я б ще відзначив прогрес Миколи Гайдучика. Мені дуже подобається, як він грає. Зараз Дмитро Годя також гарно прогресує. У перших двох весняних турах він замінював Руслана, який захворів, і ми ці матчі виграли.
– Як вам ігрове мислення Степанюка? Його передачі виглядали чимось космічним.
– Це хороший досвідчений футболіст, від якого ми беремо лише найкраще. В нього реально є дуже багато сильних якостей.
Степанюк сильно відчуває ті передачі, і це його «цукерочки». Він часто виконує такі паси на тренуваннях, адже є двоногим гравцем. Як раз матч із Поліссям показав, що він може віддавати передачі із правої, і з лівої.
Віталій Дахновський. Фото: Верес
– А наскільки багато Степанюк дає Вересу у ментальному плані?
– Так, Степанюк є одним з лідерів команди та тих, хто «тягне» колектив за собою вперед. Він також є переможцем по життю, завжди хоче досягати максимального результату навіть на тренуваннях. Постійно каже: «Нам треба більше».
Певною мірою він дає команді менталітет переможця. Завдяки цьому Вересу зараз легше грати, адже ми із впевненістю у власних силах виходимо на кожен матч незалежно від ім’я суперника.
«Шандрук схопив за горло? Я тоді одразу не зрозумів, що це було»
– Що особливого дав команді Шандрук?
– Насправді, багато чого. Як мінімум, – гарну емоцію. Плюс у Шандрука є своє бачення та стиль гри, від якого він не хоче відходити.
Як бачите, зараз Верес вдруге за стільки років перебуває на такому високому місці в УПЛ. Вперше це було, коли ми лише підвищилися у класі.
Ми довіряємо одне одному. Команда намагається виконувати те, що просить Шандрук, адже бачить, що це працює. В нього гарно виходить будувати нову команду. Дай Боже, щоб усе так і продовжувалося.
– А що за ситуація була у минулому сезоні, коли Шандрук схопив вас за горло після заміни у матчі з Чорноморцем (0:1)?
– До речі, чесно, я тоді одразу не зрозумів, що це було. Вже після гри друзі почали надсилати мені відео з питанням: «Що сталося?» А я навіть увагу на це не звернув.
Не можу сказати, що на 100% гарно провів той матч. Я не робив те, що вимагав тренерський штаб, і у деяких моментах в мене не виходило. Не думаю, що Олег Миколайович зробив це навмисно. Мабуть, просто так вийшло.
Насправді це робочі моменти. Після ми обговорили цей момент та посміялися:) Нічого поганого не побачили.
– Верес усе ще дивиться вниз турнірної таблиці, чи вже мріє про зону єврокубків?
– Президент поставив перед нами завдання не потрапити у перехідні матчі. На сьогодні ми ще його не виконали. Якщо гарантуємо це собі у найближчих матчах, тоді вже будемо далі дивитися в турнірну таблицю.
«Я був на перегляді в дублі Динамо, але травмувався там, і мене не взяли»
– Ви народилися у маленькому селі П’ятниця Львівської області. Як почали займатися футболом?
– Займатися почав, напевне, з дев’яти років поблизу Добромиля в тренера Віктора Вікторовича Лук’янова, нині покійного. Ця школа була одним з фармів ФК Львів, куди я у класі шостому-сьомому потрапив на перегляд, який успішно пройшов. Звідти, також, якщо не помиляюся, поїхав майбутній захисник дубля Шахтаря та Руху Ігор Дуць.
– Як відомо, ви були на перегляді в дублі Динамо. Що це був за досвід?
– З ФК Львів тоді поїхали на перегляд я, Саня Романчук, Олег Горін та Юрій Шпирка. Я там травмувався – в коліні накопичилася рідина, і мене не взяли. Потім зробив багато обстежень. На щастя, вже шість-сім років пройшло з того перегляду, і я нормально граю. Горін також до команди тоді не потрапив, бо захворів на бронхіт. А ось Романчук і Шпирка залишилися.
Романчук потім взагалі зробив хорошу кар’єру. Спочатку він у ФК Львів виступав, потім у Дебрецені, а зараз є одним з ключових гравців Кривбасу у захисті. Шпирка у складі Динамо став найкращим бомбардиром чемпіонату U-21, але потім в нього чомусь не склалося. Зараз він дітей тренує, якщо я не помиляюся.
– Чому ви раптом виявилися не потрібним рідному ФК Львів?
– Після тієї травми в мене почалися проблеми в команді. Відносини з тренером U-21 склалися не дуже добре. Були матчі, коли я виходив на заміну та забивав голи, рятуючи його від звільнення, але потім все одно не грав у стартовому складі. В один момент ми поговорили й прийшли до висновку, що, можливо, мені краще змінити команду. Я почав шукати кращої долі.
«Президент клубу в Польщі виявився аферистом та дурив на гроші»
– Як ви опинилися в аматорах у Польщі?
– Мені тоді пропонували грати в Україні на область, але я відмовився й поїхав у Польщу – в команду Космос (Новотанієць), яка виступала у п’ятому чи шостому дивізіоні. Сказали, що я там також буду паралельно працювати у готелі та отримувати непогані гроші. Мені тоді це підходило. Хотів спробувати побудувати свою кар’єру у Європі та подивитися, як воно виглядає взагалі.
– Що це був за досвід у спортивному плані?
– Я там пограв три-чотири місяці у дорослий футбол із дядьками, але відверто вам скажу, що це дуже низький рівень:) За 10-12 матчів я забив голів 17, якщо не помиляюся.
Однак рівень інфраструктури в аматорському футболі Польщі мене дуже здивував. Наша команда колись грала у Третій лізі, тому мала хороше тренувальне та ідеальне ігрове поля. Прямо килим.
Віталій Дахновський. Фото з вільних джерел
– А що у вас за робота в готелі була?
– Робив там, в принципі, усе, про що мене просили. Переважно прибирав номери. Думаю, в цьому немає нічого поганого. Це гарний досвід. Після того, як попрацював там по вісім-десять годин, ціную зараз те, що маю. Зрозумів, що гроші заробляються важко. По факту, я ж ніколи раніше не працював. Це був мій перший досвід.
– Які були фінансові умови?
– Сумарно грою у футбол та роботою у готелі я мав заробляти 1000 доларів на місяць. Однак президент клубу виявився аферистом й дурив на гроші. Домовлялися про одну зарплату, а він мені постійно казав: «Завтра-завтра». Оскільки мені не доплачували, то отримував я лише доларів 600. В підсумку однієї-двох тисяч доларів не дорахувався. Взагалі з цим президентом багато неприємних ситуацій було, але я йому все одно вдячний за досвід, який отримав.
До речі, коли почалася війна, то я йому написав, адже мав проблеми з фінансами. Вже навіть думав піти працювати, бо треба було на щось жити. То він схаменувся та скинув мені хоча б дві тисячі злотих. Це тоді дуже допомогло.
– А що було потім в третьоліговій Віслі (Сандомир)?
– Та там такі самі люди мені зустрілися. Зарплата була десять тисяч гривень, але після початку епідемії коронавірусу не платили десять місяців. Клуб функціонував від міста, тому постійно казали, що нічого не можуть зробити. Побачив там лише перші дві зарплати.
Вже коли звідти йшов, то домовилися, аби мені якусь частину боргів віддали, а щось я пробачив. Виплатили мені десь 50 тисяч гривень. Просто вже дуже хотів в Україну та був готовий поступитися грошима, аби мені віддали документи, і я далі собі грав та розвивався. Після цього досвіду вирішив, що краще буду вдома.
«Коли дізналися про Поворознюка у Вересі, очікували, що це буде взагалі катастрофа»
– Як ви потрапили до Вереса?
– Коли почалася епідемія коронавірусу, то я спочатку міг перейти до ФК Львів. На той момент тренувався з Феніксом і мав грати за них та йти на роботу. Проте мені зателефонував Артур Ременяк і сказав, що в ФК Львів буде новий тренер Георгій Цецадзе, і він хоче переглянути молодих футболістів під час товариської гри.
Я приїхав і зіграв цей матч. Пройшов тиждень – тиша. Потім Артурчик знову мені зателефонував: «Приїдь на ще одну гру, тебе подивляться». Я приїхав, добре себе показав, і Роман Євгенович Михайлів сказав: «Даха, ФК Львів тебе хоче підписати, тому готуйся».
Так я повинен був перейти до ФК Львів, який тоді виступав в УПЛ. Однак через те, що я до епідемії встиг зіграти один матч другого кола за Віслу, мене не могли заявити. Тоді мені Михайлів пояснив: «Їдь краще на перегляд до Вереса, це буде краще для твоєї кар’єри». Я так і зробив: приїхав до Вереса, вдало себе зарекомендував, і Юрій Вірт мене взяв. Так почалася моя історія у Рівному.
– Саме коли ви перейшли до Вереса, там почав знімати серіал про клуб журналіст Дмитро Поворознюк. Як змінилося ваше життя по ходу проєкту?
– Діма багато дав Вересу. Звичайно, нас почали більше впізнавати на вулицях. У перший час від Діми я отримав немало підписників в інстаграмі. Навіть зараз про нас багато хто знає саме із серіалу. Я почав спілкуватися з Артемом Смоляковим, іншими пацанами з Полісся, з Дніпра-1, і от мені постійно казали: «Ми тебе вперше побачили в серіалі».
– А чи не було в гравців ревнощів через те, що Поворознюк, не маючи відповідних навичок та досвіду, по факту займав чиєсь місце в команді?
– На початку і я мав таку думку: «Як таке може бути, що приходить, людина, яка ніколи не грала у футбол?». Насправді він грав, просто не на високому рівні. Ми очікували, що це буде взагалі катастрофа, однак потім побачили, що усе доволі непогано. Ви ж бачили, що він міг гол забити у Першій лізі. В нього було багато бажання, і він дав команд позитивні емоції.
Був момент, коли ми вдома грали перехідний матч з МФК Металург (6:1), то наприкінці гри за рахунку 5:0 в тренера залишалася остання заміна, і в нього був вибір: випустити мене або Діму. Він вирішив випустити його. Я був щиро щасливий за Діму, який зіграв у тому матчі, та ще й з капітанською пов’язкою, і водночас засмучений за себе, адже не вийшов на поле:).
Можу сказати, що ніяких ревнощів стосовно Діми ніколи не мав. Він – дуже хороша людина. Ви, мабуть, не знайдете, а якщо й знайдете, то дуже мало людей, які скажуть про нього погані слова.
«Команда просила президента залишити Вірта, однак рішення вже було прийняте, і ми нічого не могли змінити»
– Саме після вищезгаданої перемоги над Металургом Верес покинув Вірт, що, здається, досить непросто пережила команда.
– Я завжди буду вдячний Юрію Миколайовичу. Він повірив у мене та дав шанс у великому футболі. Ніколи образи на нього не мав, повірте, навіть коли не грав. Я знав, що програю конкуренцію, і старався довести.
Мені було шкода прощатися з людиною, яка мені допомогла у житті. Однак я це пережив й зрозумів, що мені потрібно рухатися далі.
Юрій Вірт. Фото: Верес
– Складалося враження, що Вірт тоді вже витягнув усе, що міг, з команди та самого себе.
– Миколайович завжди витискав з нас максимум. Мені невідомо, чому його звільнили. Можливо, через погані результати, можливо, щось хотіли змінити. Це більше питання до президента, чому так сталося. Тренер робив усе, що міг.
ЗМІ в останні місяці роботи Миколайовича у Вересі писали, що в нас у команді бійки, чи ще щось... Нічого такого не відбувалося, насправді. Навпаки, ми тренера підтримували. Знали, що він піде, й просили президента його залишити. Однак рішення вже було прийняте, і ми нічого не могли змінити.
«Не усі гравці усвідомлювали, що хотів Лавриненко. У тому числі і я»
– Чому в команди якось не пішло за минулого тренера Сергія Лавриненка?
– Дмитрович насправді – хороший тренер. В нього є своє бачення футболу. Напевне, не усі гравці усвідомлювали, що він хотів. У тому числі і я. На початку не грав, бо не розумів, що він від мене вимагав. Ну, не вийшло, так буває у футболі.
– Чи вистачало тоді згуртованості колективу?
– Можна сказати, що тоді в нас не було такого сильного колективу, як раніше. Не знаю, чому. В принципі, колектив не можна сформувати за декілька днів. На це потрібен час.
– Чи прийняли Лавриненка гравці після Вірта?
– Футболісти до нього добре ставилися. Вболівальники там, не знаю... За чим будуть судити нового тренера? За попередником. Перед цим команда показувала хороші результати й вийшла з Другої ліги в УПЛ. Ось і порівнювали.
Повторюся, від гравців, можливо не від усіх, але підтримку він отримував. Він мене – так точно. На тренуваннях ми багато спілкувалися, і він мені показував, що потрібно робити. Залишилися, в принципі, в хороших відносинах.
«Маркевич був зацікавлений у мені в Карпатах. Влітку мав офіційну пропозицію від Руху»
– Не так давно ЗМІ приписували інтерес Карпатам до вас. Ця інформація відповідала дійсності?
– Насправді, це буда правда. Офіційної пропозиції не було, але з моїми представниками говорили люди з Карпат. Точно знаю, що був зацікавлений Мирон Богданович Маркевич. Плюс люди з його оточення, яких я знаю, мені казали: «Ми тебе дуже хочемо». Відповідав: «Супер! Надсилайте папери». Проте чомусь не склалося.
Мирон Маркевич. Фото: Карпати
– А офіційні пропозиції були від якихось клубів протягом вашої кар’єри у Вересі?
– Точно знаю, що влітку була офіційна пропозиція від Руху. Клуби не змогли домовитися між собою.
– Де ви самі бачите себе у майбутньому? В якій команді мрієте грати?
– Наразі я бачу себе у Вересі. Влітку побачимо, як воно буде. Звичайно, усі хлопці, які починають грати у футбол, мріють грати лише за Реал, Барселону, Манчестер Сіті та ПСЖ. Я один з тих, хто також мріє виступати у такому топклубі. Однак мрії поки залишаються мріями.