«У матчі зі збірною України у Лехії не зіграють п’ять основних гравців»: Хлань ‒ про Зорю, молодіжку та зрадника Мампассі
- Автор: Андрій Шевченко
Перед заключним поєдинком групового етапу відбору на Євро-2024 з Італією збірна України проведе товариську зустріч проти польської Лехії. За цей клуб польської Першої ліги зараз виступає українець Максим Хлань, який за сім дебютних матчів в Польщі зумів забити два голи та віддати одну результативну передачу.
Але 20-річний футболіст для українських вболівальників більше знайомий своїм скандальним відходом з луганської Зорі цього літа, коли він за власною ініціативою розірвав контракт із луганським клубом через ізоляцію його від футболу за небажання підписувати довгостроковий контракт, про що сам Максим розповів нам в іншому інтерв’ю.
Журналіст сайту sport-express.ua Андрій Шевченко (не Миколайович) поспілкувався з Максимом Хланем перед грою зі збірною про:
- Відносини з Зорею, її гравцями та потенційне повернення до луганського клубу;
- Адаптацію в Польщі;
- Майбутній матч Лехії проти команди Сергія Реброва;
- Відсутність виклику до молодіжної збірної;
- Про гру в одній команді з Мампассі, Сіканом, Бражко та Русиним.
«З молодіжної збірної зі мною не зв’язувались»
– Сьогодні збірна України буде грати проти вашої нової команди ‒ Лехії. З кимось зі збірників вже спілкувались перед матчем?
– Поки ні з ким не спілкувався, потрібно зберігати бойовий дух і дух суперництва.
– Коли ви дізналися, що будете грати проти збірної України, що відчули в цей момент?
– Перші думки: хочеться побачити свої здібності на фоні такої сильної команди.
– Кого б виділили в складі нашої збірної?
– В першу чергу, хочеться сказати про високі командні якості нашої збірної. Окремо виділив би Судакова і Циганкова, в яких є чому навчитись.
– Багато гравців першолігова Лехія відправила до своїх збірних?
– Так, 5 основних гравців відсутні.
– Тобто, у Лехії буде далеко не оптимальний склад в матчі з Україною?
– Крім того, що деякі гравці поїхали до збірних, ще й переважна кількість основних травмована.
– Як думаєте, хто переможе в сьогоднішньому матчі?
– В першу чергу, це тренувальний матч, але, звісно, в ньому ми теж хочемо перемогти.
‒ А як закінчиться матч України проти Італії?
‒ Не хочу загадувати, але наша збірна повинна здобути перемогу для України в такий час.
– Останній раз вас викликали в молодіжну збірну ще в березні 2023 року, до загострення ваших відносин в Зорі. Після вдалих матчів в Польщі, чи виходили з вами на зв'язок тренери нашої молодіжки?
– Ні, ніхто не виходив зі мною на зв’язок. Для мене це тільки один знак: що працювати потрібно більше і результату повинно бути також більше. Ніколи не повірю, що футболіст, який вміє вирішувати долю матчу, не буде винагороджений викликом до національної команди.
«Зоря – це вже пройдений етап»
– Що там Зоря? Дає вам про себе знати в Польщі?
– Ні, це вже пройдений етап. Завжди потрібно рухатись вперед, враховуючі старі помилки.
– Чи були від них якісь погрози на адресу вашого нового клубу?
– Я не втручаюсь в справи клубу, тому точно сказати не можу, але мені ніхто не повідомляв про це.
– На якому етапі зараз знаходиться ваш спір з ними?
– Все в юридичній площині. На початку цієї історії ми намагалися домовитись мирно, але зараз спір буде вирішений через спеціальні органи.
– Після вашого відходу з Зорі чи спілкувалися з кимось із команди чи клубу? Хтось вас підтримав? Можливо, непублічно?
– Так, часто зідзвонюємося, списуємось з хлопцями. У нас є група, де ми завжди на зв’язку. Всі хлопці підтримали мене в тій ситуації і допомагали, чим могли, за що я їм дякую.
– Слідкуєте зараз за Зорею? Чому в клубу пішла така чорна смуга та часта зміна тренерів?
– Я вимушений слідкувати, тому що маю там друзів і хвилююсь за них. На мою думку, вони заслуговують на кращий результат. В кожному клубі відбуваються зміни і пошуки нового підходу, нової ідеології ‒ це нормально. Але, знаючи підхід менеджерів Зорі, не впевнений, що це буде легко.
– Мости з Зорею розірвано назавжди чи в майбутньому все можливо?
– Зоря – клуб з історією, але важливо не плутати Зорю і її власників. Власники змінюються, а клуб залишається.
«Внутрішня «кухня» Лехії всім відрізняється від Зорі»
– Раніше була інформація, що у вас було варіантів в Європі для продовження кар’єри, чому обрали саме Лехію?
– В першу чергу, це вболівальники – вони неймовірні. Значна історія клубу і саме місто Гданськ – дуже близьке мені до душі, тому що Гданськ схожий на Львів, де я провів свої блискучі юні роки.
– Ви майже відразу стали основним гравцем в Лехії, в перших семи матчах в новій країні забивши два голи і зробивши асист. Ваш процес адаптації в клубі вже закінчився?
– Будемо вважати, що завершився, але я точно впевнений, що можу дати більше для команди, клубу і вболівальників.
– Чим відрізняється внутрішня «кухня» Зорі та Лехії?
– Повірте, всім…
«Мампассі поїхав на «болота» не за своїм вибором»
– Ви деяку частину матчів в складі молодіжних збірних провели з Марком Мампассі, що можете про нього згадати? Чи було в нього видно проросійські погляди в ті часи?
– Я з ним проводив не так багато часу і тому ніколи не помічав за ним такого. На той час, коли він поїхав на «болота», йому було всього 18 років, не впевнений що це був самовільний вибір…
– З вами в Лехії також виступає Іван Желізко. Він якось повпливав на те, що ви обрали для подальшої кар'єри саме Лехію?
– Так, він і Богдан Сарнавський. Вони раніше мене опинились в Лехії, і, зрозуміло, що адаптація мені була легшою, ніж якби я був сам.
– Які у вас залишись враження від спільної гри з Володимиром Бражком? Слідкуєте за ним в Динамо?
– Звісно, слідкую! У нас у Зорі багато хто розкрився при Патріку ван Леувені та Реймонді Ателвельді. Вони налаштували чудовий мікроклімат в команді. Тому на полі всі почувалися комфортно один з одним.
– З Назарієм Русиним ви також тривалий час були в Зорі. Спілкувалися з ним після його трансферу в Сандерленд? Не здивувались, що він поїхав відразу в Англію після Зорі?
– Я здивувався тільки тому, що Назарій не опинився там 3-4 роки тому. В Русина неймовірний потенціал, але помітили вони його чомусь тільки з приходом європейців.
– З Данилом Сіканом ви деякий час грали разом у Карпатах, зараз він розриває ЛЧ в складі Шахтаря. Чи виділявся він тоді чимось в Карпатах від інших?
– Так, він завжди вирізнявся і був на голову сильнішим. Одним словом, житомирська школа!
‒ І це ж не єдиний ваш земляк у футболі: є династія Вернидубів, Малиновський, Зінченко, Кащук – і всіх не перелічити! Що за клімат у вас, чи поля особливі?
‒ Справді, сам не знаю чому, але Житомир багатий на талановитих футболістів, це наша своя українська «Бразилія».
– Чи я футбольна кар'єра є для вас прикладом для наслідування?
– Я дуже поважаю і захоплююсь людьми, які пройшли крізь тяжкі випробування і не здались. Ось вам приклад українського футболіста Олега Данченка: після тяжкого інциденту він все ж таки повернувся. Бачити кожного дня, як він тренується на самоті, було тяжко, але водночас це мене надихало
Або такі приклади, як Крістіан Еріксен чи Серхіо Каналес, який рвав хрести 3 рази. В цих людей потрібно наслідувати ментальність і любов до футболу.
– Які плани після Лехії? Де мрієте грати?
– Я намагаюсь не залазити так далеко, наразі основна мета – це вивести команду в Екстраклясу.
***
- Збірна України проведе спаринг проти Лехії сьогодні о 17:00. Гра транслюватися не буде.