«Боже, яке кончене»: ексдружина Тимощука відреагувала на участь Толіка у воєнному аукціоні в Росії. Велике інтерв’ю Навроцької
Анатолій Тимощук вкотре пробив дно. Колишній капітан Шахтаря і збірної України, який після початку повномасштабної війни продовжив працювати у тренерському штабі Зеніта, взяв участь у російському воєнному аукціоні.
Зрадник України виставив на продаж свою футболку з автографом, а виручені кошти (700 тисяч рублів) відправив у Курську область, де зараз проводить спецоперацію ЗСУ.
Редактор сайту Sport-express.ua Андрій Піскун зателефонував колишній дружині Тимощука – Надії Навроцькій, яка зараз із доньками проживає у Німеччині, щоб дізнатися її точку зору на ганебний вчинок Анатолія. Але дізнались ми значно більше.
- Як нинішня співмешканка Тимощука ходила на зустріч із Путіним.
- Чому Тимощук і досі на Росії
- Як спецслужби підіслали жінку до Тимощука і та його звабила.
- Як ФСБ може бути причетним до трансферу Тимощука із Шахтаря в Зеніт.
- Чи отримав Тимощук російський паспорт і в який клуб намагався пристроїтися.
- Як співмешканка Тимощука хотіла вкрасти у Надії пральну машину та чому вона рано чи пізно отруїть Анатолія.
- Як Тимощук спілкувався із терористом Захарченком з «ДНР».
- Чи служив батько Тимощука у теробороні Луцька та яка в нього позиція.
- Які Тимощук мав пропозиції після Зеніту.
- Як Анатолій хотів запроторити дітей у школу для даунів та чи спілкується з дітьми зараз.
- І наостанок вогняне побажання від Надії Тимощуку 🔥.
«Тимощук сказав, що хоче надіслати гуманітарну допомогу Донбасу, щоб його не чмирили фани Зеніта за те, що він ходив до наших воїнів. Він вийшов на Захарченка»
– Надя, бачили черговий зашквар Тимощука, який взяв участь у російському воєнному аукціоні?
– Так. Мені скинули пост, тільки прочитала.
– Що думаєте з цього приводу? Здається, що падати вже немає куди, але Толік пробиває чергове дно.
– Толік у цьому планці дуже креативний і знайде куди ще падати. Я навіть не дивуюсь його вчинкам. Що стосується цього аукціону, то це щось із рубрики «Боже, яке кончене». Молодець, Толік, Курська область історично належить Україні і ЗСУ її вже звільняють, тому підтримуй українців (сміється, – прим. А.П.).
– А якщо серйозно – навіщо Тимощук це робить? Ну, сиди собі тихенько на Росії, так ні – треба брати участь у таких заходах.
– У Росії система стає все більш неадекватною і там закручують всім гайки – а-ля сталінські часи. Постійно йде тиск і підбурювання. Щоб там працювати, треба показувати, що ти є прибічником «російської адекватності». Якщо він буде сидіти тихо, то буде ставати підозрілим для російських спецслужб. До нього будуть виникати питання і Толіку треба підтверджувати свою прихильність «руському міру» або втікати. Але як він втече, якщо перевів у Росію всі гроші з Німеччини вже після початку війни.
Бачила відео з мадам Тимощука на одному заході в Пітері, на який приїхав Путін. Там зробили сцену і посадили туди дурачків, типу пітерську супереліту, за бабло, звісно. І серед них була ця мадам, знімала свою рожу на фоні Путіна. Думаю, і Толік там був, бо чого б вона сама туди перлася. Я не знаю, що в головах у людей, які платять гроші, щоб подивитися на Путіна.
– Ви б не здивувалися, якби побачили Тимощука на тимчасово окупованих територіях, наприклад, в Донецьку, де він би підтримував російських військових?
– Ані скільки! Це дуже логічно. Бо навіщо їм тоді взагалі Тимощук, якщо не використовувати його в таких цілях? Росіяни думали, що Тимощук буде лідером думок серед українців, пропагуватиме «руський мір» і його будуть слухати. Але він на маси ніяк не впливає і не сре в інфопростір України, бо просто не здатен цього робити. Він став ходячим мемом для українців.
Колись він посилав допомогу Донбасу, якісь памперси, але це вже без мене, хоч я і застала початок цього трешу. Він сказав, що хоче надіслати гуманітарну допомогу, щоб його не чмирили фанати Зеніта за те, що він ходив до наших воїнів. Я йому кажу: «Що ти робиш? Допомогу треба збирати з української сторони. Як ти це будеш завозити?».
Толік мене шокував відповіддю: «Я вже вийшов на найголовнішу людину Донбасу – Олександра Захарченка. Я через нього все вирішив, бо з України та Росії не дозволяють заїжджати на Донбас, а він мені дозволив». Хочеться повторити ще раз: боже, яке кончене! Він вже був потєряний. У нас тоді почалися розбірки і в мене вже не було сил, щоб взяти його за шкірку, як кошеня, і почати товкти мордою: «Що ти, бл#дь», робиш?!».
– Тобто, росіяни його тримають, як звірка у клітці?
– Та ні. Не секрет, що лідери думок, наприклад, артисти, завжди використовувалися КДБ. Потім настали часи відносної свободи і просто так не змусиш щось робити. ФСБ почало використовувати інші методи, пропонуючи різні проекти, гроші, вербуючи людей.
Думаю, силові структури Росії ще у 2007 році знали, що почнеться війна. І вони ще тоді почали шукати українських спікерів а-ля Тимощук. Цілком ймовірно, що саме через це Зеніт заплатив за нього так дохера грошей. Можна сказати, що до його трансферу дотична ФСБ.
«Ця шлюха навіть хотіла забрати пральну машину із моєї квартири в Донецьку. У мене була крута «стіралка», але бляха-муха, я її ще у 2003 році купувала!»
– Як у житті Тимощука з’явилася його нинішня співмешканка – Анастасія Клімова?
– Цю шлюху до нього приклеїли одразу, як ми приїхали в Пітер. На той момент вона тусувалася з шеф-кухарем «Пекельної кухні» Арамом Мнацакановим і з російським бізнесменом Вороніним, який подарував їй Бентлі. Остання її донька у 2007 році була записана саме на Вороніна. Вона завагітніла майже одразу після того, як ми приїхали. Для мене питання від кого – від Вороніна, Арама чи Тимощука (сміється, – прим. А.П.).
Одного разу Толік, який ніколи у житті не читав, приніс додому книгу психіатра Карла Густава Юнга. У мене шок, адже Тимощук навіть контракти свої не читав. Він мені каже: «Це я тобі приніс почитати». – «Звідки ти взагалі взяв цю книгу?». – «Та знайомі дали». Я не допитувалася, може, вболівальники подарували.
Але потім я знайшла переписку цієї мадам, де вона його питає, чи він прочитав Юнга. Толік з гордістю відповідає, що так – вже 20 сторінок. Напевно, збрехав. Чувіха його просто обробляла.
До мене потрапила її переписка ще з трьома чоловіками. Я та ще шпигунка (сміється, – прим. А.П.). Вона з ними спілкувалася в один час з Толіком, але кожному писала в різному стилі. Тимощуку писала більше з магічним мисленням: «Посилаю тєбє ангєла, чтоби он тєбя обєрєгал». Така брєдятіна! Вона всіх цих чоловіків тримала в обоймі.
Її приставили до Толіка спецслужби і сказали «фас».
– А як вони взагалі познайомилися?
– Толік казав, що в літаку, але для ФСБ немає проблем дізнатися маршрут і підсадити туди завербовану людину. Колись він навіть мене з нею хотів познайомити.
– Та ви що!
– Каже: «Давай я тебе познайомлю з однією жінкою, бо в тебе немає друзів у Пітері. Вона – нормальна людина. Звуть Настя. Я нею познайомився в літаку:». Я йому відповіла: «Звідки ти знаєш, що нормальна, раз у літаку познайомився і вона одразу свій номер телефону дала. Вона всім роздає?». Толік каже: «Вона нормальна, бо на Бентлі їздить і в неї хтось є». У мене вже тоді йокнуло – щось не те. Я йому жорстко сказала: «Я зі шльондрами не знайомлюсь!». Як бачите, для Тимощука нормальність людини визначається тільки тим, що вона їздить на Бентлі. А знаєте що вона робить зараз?
– Що?
– Змушує Толіка купувати нерухомість та оформлювати її на своє ім’я, щоб типу мені нічого не дісталось. І Тимощук ведеться, оформлює на неї бізнеси, квартири. Два мільйони євро у ресторан для неї вбухав. Перевіз всі ікони, які ми збирали, з України у Пітер. Потім казав, що щось украли, але це мадам, скоріше за все, їх потихеньку виносить і розпродує.
Вони навіть не розписані, бо вона ж не дурна. У Росії немає такого, як в інших цивілізованих країнах світу, – що якщо ви живете разом, навіть не розписані, то через суд можна встановити, що це ваша спільна сумісна власність. Толік цього, напевно, не знає. Ця ФСБешниця, так я її називаю, навіть доступи до його карток собі поробила. Думаю, скоро вона його кудись відправить чи отруїть, і забере все собі. Знаєте, чого вона його досі не позбавилась?
– Та звідки ж мені знати.
– Бо вона ще хоче щось віджати у мене, як, наприклад, будинок в Німеччині, який ще ділиться. У мене у Донецьку був магазин меблів і кухонь. Коли у 2014 році почалася війна на Донбасі, то ми вивезли все на склад. Ця шлюха потім викрала всі ці меблі собі у Пітер!
Мені розповідали, що вона навіть хотіла забрати пральну машину із моєї квартири в Донецьку. У мене була крута «стіралка» Miele, але бляха-муха, я її ще у 2003 році купувала! Все хотіла вигребти. Божевільна якась! Але Тимощук не краще, такий же дріб’язковий.
– У чому це проявлялося?
– У німецькому будинку, де ми жили, у телевізорі був тюнер, куди вставлялася спеціальна картка і можна було дивитися українські канали. Вона коштувала десь 50 євро. У той час у нас ще не було телевізора з YouTube. Так от. Я завжди її вставляла, щоб дітки дивилися українські мультики.
Якось няня включає дітям телевізор, а українських каналів нема! Дивимося – картка зникла. Я Тимощука за руку не ловила, але, окрім нього, ніхто не міг її витягнути. Коли він навідував доньок, то забрав картку з собою в Пітер, щоб дивитися футбол. Навіть у дітей ту нещасну карточку вкрав!
«Зараз Наді вже немає у Тимощука, прес-секретаря також, і з нього лізуть такі слова, як «СВО». Ну дурень! Навіть росіяни кажуть вже «війна»
– Не намагалися зробити так, щоб Тимощук не повертався до Зеніту?
– У 2015 році у нього було дві пропозиції. Толіку пропонували очолити Зеніт-2 і бути там граючим тренером або перейти в Кайрат. У Європі також були варіанти, але йому там зарплати здавалися маленькими. Хоча він вже заробив гроші і можна було спробувати щось нове, проте Толік розглядав тільки пропозиції від Зеніта і Кайрата. Питав мене, що йому робити далі.
Я йому сказала: «Треба їхати в Кайрат! Слава богу, що ти добув контракт із Зенітом, тому треба тікати, адже Росія бере участь у війні на Донбасі». Його менеджер Віталік вторив йому те саме. І він тоді нас послухався. А потім мені жалівся: «Ви мене заслали чорт знає куди – до чорта на кулички!». Толік навіть не розумів, що ми витягували його з болота. Видно, інша сторона його обробляла. А до його повернення в Зеніт я відношення не маю, бо ми розлучилися в 2016 році, він тоді ні зі мною, ні з Віталіком не спілкувався.
От зараз Наді вже немає у Тимощука, прес-секретаря також, і з нього лізуть такі слова, як «СВО». Ну дурень! Навіть росіяни кажуть вже «війна», а у Толіка ще СВО.
– Як думаєте, Тимощук вже отримав російський паспорт?
– Думаю, так. Ось нещодавно Толік в Казахстан літав. Може, хоче там головним тренером пристроїтися замість Кержакова. Але це буде позорище, якщо Казахстан його прийме.
– Коли ви були з Тимощуком, і розпочалася війна на Донбасі, він щось говорив про Путіна?
– Коли почались заворушення на Донбасі, то в нашому особистому житті теж почались трохи заворушення. Про Путіна ми мало розмовляли, але в певних ситуаціях я казала, що треба щось робити на підтримку України, а Толік вже… У мене було відчуття, що в той час йому хтось добре прошивав мізки. Він же тоді грав у Зеніті.
Якось всі гравці збірної України вирішили сходити у госпіталь до наших військових, а Тимощук не захотів. Дзвонить мені: «Я не поїду!». Він завжди мені телефонував, коли треба було вирішити якісь серйозні питання чи щось підписати. Я йому дала пілюлей: «Ти взагалі ку-ку?! Це хлопці, які захищають тебе і твою країну! Як це не поїхати?». Він каже: «Та мене в Пітері з'їдять!». Я тоді думала, що Пітер – це осередок інтелігенції Росії і кажу: «Вони повинні зрозуміти тебе, а якщо ні, то збирай манатки і їдь звідти нафіг». У підсумку Тимощук мене послухав і пішов у госпіталь.
– Тимощук у якості капітана збірної України завжди грав у синьо-жовтій стрічці. Це був його щирий порив чи показуха?
– Чесно, я не знаю, що в нього було в голові в той момент. Особисто я йому стрічки не заплітала. Може, він на когось орієнтувався. Розповім одну історію. Якось Тимощука із Шахтаря викликали у збірну.
Він мені телефонує із табору національної команди і каже: «Блохін свариться, що хтось співає Гімн України перед матчем, а хтось – ні. Він сказав, щоб або всі співали, або ніхто, щоб не показувати, що хтось кращий за іншого».
І Толік, який завжди співав Гімн, вже хотів не співати, бо злякався, що у збірну Блохін викликати перестане. Я сказала: «Ти будеш співати! Якщо тренер після цього тебе не викличе, значить, це не твоя збірна. Так і скажеш пресі, що тебе не викликають через те, що ти заспівав Гімн». Він мене послухав. Але якби я тоді сказала не співати, то він би і не співав. У нього немає свого стержня.
«Батько Тимощука від його імені спи##ив у мене і своїх онучок майно, яке оформив на свою доньку»
– На початку повномасштабної війни з’явилась інформація, що батько Тимощука був у теробороні Луцька. Це правда?
– Яка тероборона? Першоджерело цієї інформації – Вірт. Скоріше за все було так. Вірт після початку повномасштабного вторгнення подзвонив Тимощуку: «Толік, ти що там, йоб##вся?». А той почав виправдовуватися, щоб хоч якось відбілити своє ім’я, і придумав, що його батько у теробороні. Що-що, а Тимощук уміє казки розповідати.
– Що собою являє батько Тимощука, яка в нього позиція?
– Думаю, в нього немає особливої позиції, він такий же, як і Толік. Тимощук розповідав, як у дитинстві його батько працював у колгоспі і крав там ковбасу! Це був початок 90-х, у більшості людей були скрутні часи. А тато Толіка крав ковбасу, вони її не могли всю з’їсти, просто вішали на стелю і сушили, у той час, коли інші голодували. Толік виріс у такій сім’ї і для нього це нормально.
Зазвичай у людей є базові принципи – що можна робити, а що ні. А що робить Толіка тато? Він іде у Луцький суд, пише заяву, викликає органи опіки і починає брехати, що вони з бабусею приїжджали, а я втекла і не дала їм побачитися з онуками. А в України підписана міжнародна конвенція, згідно якій підсудність українських дітей там, де вони проживають або тимчасово перебувають. Але ж тато Тимощука грав у футбол з головною людиною Луцька і видно захотів через Луцький суд вирішити це питання. Але не вдалося.
Є ще один момент, де Толіка батьки брешуть!
– Який?
– У заяві вони написали, що Толік в них єдина дитина і мої діти – єдині онуки, але ж у нього є рідна сестра, у якої діти! Вони що, заживо її поховали? Як таке можна писати?! А для сім’ї Тимощуків – це норм.
– А де зараз сестра Тимощука?
– Думаю, вона в Боратині чи Луцьку. ЇЇ тато працює в Боратині і влаштував її у Боратинську сільську раду. На мою думку, вони там щось успішно пиз##ть, тому що купують квартири, а гроші з’являються нізвідки.
Був випадок, коли вони вкрали у мене майно, але суд це вже відмінив.
– Це як?
– Верховний суд України вже поділив майно між мною і Тимощуком. Але Толік переписав мою частку на свою сестру. Його батько пішов і тупо заплатив бабло київському нотаріусу із цікавим прізвищем – Кучма. Вона, напевно, вирішила, що з таким прізвищем їй все можна. Мені довелося ще раз йти в суд, щоб відмінити цю незаконну реєстрацію. Цю оборудку прокручував тато Толіка, який поїхав в Естонію, де зустрівся з Тимощуком і той зробив у естонського нотаріуса доручення на батька. І батько від імені Тимощука спи##ив у мене і своїх онучок майно, яке оформив на свою доньку.
«Тимощук ні з того, ні з сього, мене відштовхує. Я падаю! Діти побігли на другий поверх до няні і почали барикадувати двері іграшками»
– Тимощук з вами зараз контактує?
– Ні (сміється, – прим. А.П.). З 2017 року я його заблокувала, бо він почав мені маячню писати, аж до того, що я йому повинна координати скидати, де знаходжуся.
– А з дітьми спілкується?
– Для німецького суду він хотів показатися нормальним, що є хорошим татом, а я поганою мамою. Він хотів позбавити мене батьківських прав, але суд закінчився тим, що Толіка урізали в правах. Раніше він міг телефонувати дітям, коли завгодно, а зараз тільки у певні години два дні на тиждень – вівторок і четвер. Спочатку від дзвонив у ці дні, сподівався, що діти не візьмуть трубку, і у суді він скаже, що це я їм забороняю. Також він допитувався у дітей про мене, щоб знайти інформацію, яку зможе використати проти мене у суді.
Але як діти підросли, то так часто він перестав дзвонити. Доньки особливо не хочуть з ним розмовляти, бо не бачили його із 2017 року. Зі ці роки він тільки один раз привітав їх з днем народження. Замовив через сервіс ікебану із сухих квітів і ведмедиків.
– Коли в останнє він телефонував дітям?
– Десь два тижні тому я чула дзвінок від нього на домашній телефон, але не знаю, чи діти зняли трубку. Донькам вже 14 років, вони стали більш самостійними. Зазвичай вони кажуть Толіку, що в них немає часу і прощаються.
Тимощук дуже – специфічний співрозмовник. Наприклад, коли донька була ще маленькою, то взяла трубку і почала плакати. Толік запитав, що сталося. Дитина починає пояснювати, а він одразу перебиває і переключає увагу на себе: «Слухай, а я зараз у ресторані відпочиваю».
– Чи є зараз від Тимощука якась фінансова підтримка?
– Він через суд зобов’язаний платити аліменти, але не платить їх у повному обсязі. Може не платити півроку, а потім щось закине, щоб не було штрафів. Потім вирішив платити ще меншу суму і знову подав до суду, але рішення ще немає.
– Ну скільки він платить?
– Я не хочу називати суму, але це реально малі гроші – ні про що! Це приблизно, як соціальне забезпечення наших дітей, які приїхали у Німеччину. ФСБешниця йому втирає, що діти, коли виростуть будуть його все одно любити, бо він же тато. Каже, що зараз я накручую доньок проти нього. Але так не буває. Діти ж пам’ятають, що його не було поряд і він не вітав їх зі світами, не допомагав вирішити проблеми, а тільки створював їх.
– Наприклад.
– Через суд тягав дітей до психіатра. Як я вже розповідала вашим колегам із «FanDay», Тимощук хотів віддати дітей у школу для розумово відсталих дітей із синдромом Дауна! Але в мене абсолютно нормальні діти. Одна донечка вчиться зараз у звичній школі, друга – в німецькій гімназії, куди не так просто потрапити.
Я тоді на закритому суді боролася до кінця за своїх дітей! У мене почалася істерика: «Якщо ви засунете нормальних дітей у школу для розумово відсталих, я буду кричати про це на весь світ!». У підсумку суддя не наважилася це зробити і призначила тільки два місяці походити в садочок. Які після цього відносини у Тимощука можуть бути з дітьми?
– Тимощук вас бив?
– Одного разу довелося навіть викликати поліцію! Він приїхав до нашого будинку, стукав у вікна, а дітям було страшно. Поліція його виводила під руки, і діти це все бачили. Якось Тимощук прийшов до нас додому і я вийшла зустрічати його з дітьми. Та ФСБешна тваринка його накрутила і він зайшов дуже зарядженим на агресію.
Я з ним нормально привіталася, діти стояли позаду мене, а Толік ні з того, ні з сього, мене відштовхує. Я падаю! Діти побігли на другий поверх до няні і почали барикадувати двері іграшками, щоб Тимощук не зміг зайти. Донечки злякалися, що він їх просто вкраде. Так що, швидше за все, дітей у його житті вже не буде.
– Останнє питання: як ви думаєте, чи наздожене Тимощука карма за всі його вчинки і що чекає на нього у майбутньому?
– Я не знаю. Може, він зістариться і помре у своєму невіданні або його отруїть ця ФСБешниця. Тоді йому пощастить. Але я б хотіла, щоб він прозрів і зрозумів, що він натворив: і своїм дітям, і своїй країні. Це буде найболючіше для нього. Я хочу, щоб Тимощук прокинувся і зрозумів, яким він був гівном.