«Сидорчук рік тому відмовився перейти в європейський клуб»: Бузник розповів про юність майбутнього капітана Динамо
Вчора капітан київського Динамо Сергій Сидорчук був проданий у бельгійський Вестерло. А яким був майбутній півзахисник національної збірної України в юності?
Про це в ексклюзивному інтерв'ю сайту sport-express.ua розповів Анатолій Бузник, відомий вітчизняний фахівець, при якому Сидорчук здобував медалі Першої ліги в запорізькому Металурзі та грав проти топових суперників у складі юнацької збірної.
А ще Анатолій Іванович розповів нам про причини переходу Сергія в Бельгію, його перспективи та те, хто замінить Сидорчука в Динамо і чому його рано міняти в збірній.
Автор – Назар ЗАПЛАТИНСЬКИЙ
«Соболем і Шахтар, і Динамо цікавились. Степаненком – теж. По Сергію також були пропозиції»
‒ Анатолію Івановичу, ви застали Сидорчука зовсім молодим гравцем. Чим виділявся Сергій у молодості?
‒ Коли у 16 років вперше побачив Сергія, він мені одразу сподобався. Виділявся серед хлопців своїм розумом. Звичайно, тоді я направляв не тільки його, а й решту гравців, і доносив до них ідею, що потрібно не тільки грати у футбол, а й розвивати свій розум, себе як людину.
Ми з ним зустрілись у 2012 році у Запоріжжі під час гри за вихід у Прем’єр-лігу проти Севастополя. Я тоді неофіційно допомагав цій команді виконувати завдання. У запорізького клубу на той час були такі гравці, як Бєлик, Пісоцький, Сидорчук, Соболь.
Можу сказати, що в мене, як головного тренера, не було проблем у роботі з Сидорчуком. Хоч ще й молодий, Сергій виділявся інтелектом – як футбольним, так і життєвим. Улюбленців у футболі для тренера не може бути, але до Сергія я завжди ставився з повагою.
Сергій Сидорчук. Фото: Динамо.
‒ Проте, все ж, більшість запорізьких «зірочок» швидко переходили в інші міста – як Коваль (Динамо), Степаненко, Соболь і Кривцов (Шахтар), Годін (донецький Металург). Які клуби тоді претендували на Сергія?
‒ Я точно сказати не можу. Тому що нашим завданням насправді було розкрити Сидорчука в Металурзі, він був уже важливим гравцем, який приносив реальну користь запоріжцям. Тому щодо нього було розуміння, що він рано чи пізно перейде в більш сильний клуб, але в турнірних інтересах його рідного клубу було – щоб це відбулося трішки пізніше.
Загалом, попит на запоріжців, звичайно, був. Наприклад, Соболем і Шахтар, і Динамо цікавились. Степаненком – теж. У нас гравці тільки-но дебютували, як за ними вже починали стежити скаути. По Сергію також були пропозиції.
«Попросив Сидорчука та Соболя ще трішки залишитися в Металурзі. Послухали»
‒ Як Сергій потрапив до збірної?
‒ Говоримо про яку саме? Якщо про юнацьку, то він відіграв 18 матчів. Під моїм керівництвом Сидорчук грав на еліт-раунді юнацького чемпіонату Європи, пройшов велику кількість виставкових турнірів і товариських матчів. Суперники у нас були дуже солідні. Наприклад, Франція з Кокленом, Бакамбю, Какута та Ляказеттом. Англія з Джонсом, Клайном, Таунсендом. Сергій у мене постійно грав у цих усіх матчах.
‒ Вірили, що Сидорчук доросте до національної команди?
‒ Більше того. Перед тим, як піти із запорізького клубу, вже повернувши Металург у Прем’єр-лігу, я сказав їм – Сидорчуку, Соболю, що вони готові до збірної, але треба ще сезон зіграти в Запоріжжі. Це було в 2012 році.
І справді, хлопці мене послухали. Сидорчук і Соболь все ж зіграли ще півроку, а потім один перейшов у Динамо, інший ‒ у Шахтар. У збірній Сергію було нелегко адаптуватись, тоді лідером на тій позиції був Степаненко, однак Сергій в дебютному ж матчі за збірну забив білорусам, згодом втягнувся.
‒ Чи були талановитіші за нього в тому поколінні?
‒ Це було хороше покоління. Кривцов відбувся як центральний оборонець, правий захисник Бутко був талановитий, вінгер Картушов ‒ також, але не зміг до кінця реалізувати всі свої футбольні навички. Соболь був взагалі нападником по спеціалізації, але я побачив, що у нього є футбольна злість, і його зробив лівим захисником, де він закривав увесь фланг. Тоді ще гарно виступав Опанасенко, який теж міг перейти в Динамо.
Але загалом Сидорчук більш розумно грав, краще приймав, те що просили тренери. Він дуже командна людина. Скажу, що в нього були задатки зіграти й вище – під нападником, і там він був би гравцем рівня УПЛ. Але сам Сергій готовий був виконувати те, що просили тренери, тому й у підсумку відбувся як провідний центральний півзахисник.
Сергій Сидорчук. Фото: Динамо.
«Рік тому Сидорчук відмовився переходити в закордонний клуб, тепер – ні»
‒ Чому Сидорчук у 32 роки перейшов у Вестерло?
‒ Київському Динамо він віддав дуже багато років, приніс чимало користі, важливі м’ячі забивав. Але зараз підходить молодь, може, саме час спробувати себе за кордоном. Якщо його бачать в новому клубі, то, можливо, правильно, що він перейшов.
‒ Чи є фактор Мірчі Луческу в переході Сидорчука?
‒ Порівняно з минулим роком ситуація в команді майже не змінилась, але рік тому Сергій відмовився переходити в закордонний клуб, маючи конкретну пропозицію, а зараз все ж вирішив погодитись, тому не знаю.
‒ Чи витримає Сергій за швидкістю і фізикою Бельгію?
‒ Не бачу проблем. Він завжди був режимним гравцем, думаю, розуміє, що вже вік не молодий. Якщо професійно ставитись до себе, проблем не буде. Швидкість мислення йому буде допомагати, компенсувати той фактор, що швидкість переміщення буде нижча. В цьому віці завжди розум повинен виходити на перше місце, а в Сергія він є.
‒ З його інтелектом він на цій позиції зможе грати до 37 років чи навіть довше?
‒ Не знаю, до якого віку він може грати, але зараз я проблем не бачу. На це впливає багато факторів – здоров’я, травматизм, інтенсивність змагань, нарешті, особиста мотивація гравця. Сидорчук, якого я знав з юності, професіонал і режимник. Отже, зможе пограти на вищому рівні ще кілька років.
Сергій Сидорчук. Фото: Вестерло.
«Чи замінить Бражко Сидорчука в Динамо? Треба досконало знати особистість і психологію Володимира»
‒ Чи пограє Сергій ще в збірній України, чи буде потрібен?
‒ Впевнений, що буде дуже якісно грати за Вестерло, і збірній однозначно ще потрібен. В національній команді України є Ребров, який і буде все вирішувати. Динамо Сидорчук приніс велику користь, залишив свій слід в історії столичного клубу, хотілось би, щоб став таким же важливим і у Бельгії.
‒ Чи зможе Бражко повноцінно замінити Сидорчука?
‒ З того, що я бачив у минулому сезоні Зорі, Бражко ‒ потенційно дуже сильний гравець. Але тут варто звернути увагу на його психологію, чи зможе він витримати тиск. З цього приводу не можу нічого сказати, бо тут треба досконало знати особистість Володимира.
‒ А чим ви зараз займаєтесь?
‒ Нічим, що стосується футболу. Щоправда, відстежую вузівські змагання, тому що залишаюся головним тренером студентської збірної України. Коли футбол повернеться в програму Всесвітньої Універсіади, наша держава має бути готова, щоб тут же виставити сильну збірну.