«Бьо дав Підручному свій біб. Отже, біатлон хоче нашої Перемоги»: Мандзин відверто розповів про Кубок світу та свої перспективи

Біатлонний сезон 2024/25 добіг до екватора і уже чітко зрозуміло, що одним із тих українців, хто тішить власним прогресом є 21-річний тернополянин Віталій Мандзин. Впродовж поточної кампанії він уже підбирався до подіуму Кубка світу, хоч і залишився на четвертому місці. Досяг Мандзин і прогресу у стабільності, що допомогло встановити дев’ять з 10 найкращих особистих результатів всього за п’ять етапів Кубка світу.

І хоч українець ще не бореться за найвищі місця у світовому тоталі, де він наразі 27-й, йому до снаги позмагатись за перемогу у світовому Кубку серед молоді. З-поміж атлетів, які не досягли 23-річного віку, Віталій йде на другій позиції.

Перед стартом чемпіонату Європи, який триває в італійському містечку Мартелло, Мандзин дав ексклюзивне інтерв’ю сайту Sport-express.ua, у якому розповів:

• Як почав займатись біатлоном, коли сестра принесла додому гільзи;
• Чим його дивували Олена Підгрушна та Дмитро Підручний;
• Чому у біатлоні треба вкладати кошти у власних дітей та як на стріляючих лижників вплинуло російське вторгнення;
• Яким чином світові зірки підтримують Україну в боротьбі з окупантами;
• Чого Мандзин хоче у сезоні та кого з колег вважає найкращим.

А почали ми бесіду з одним із найяскравіших талантів вітчизняного біатлону з простого запитання: а як він, власне, потрапив у цей вид спорту?

«У біатлон потрапив за рекомендацією сусідів»

– Це досить цікава історія, – починає розповідь Віталій Мандзин. – Займатись почав, швидше за все, у 2013 році. У мене є старша сестра, яка уже не займається біатлоном. Саме вона, за рекомендацією наших сусідів, першою пішла у секцію. Щодня, приходячи з тренувань, розповідала про те, як вони бігають, стріляють, катаються на ролерах і лижах. Пригадую, як сестра навіть приносила та показувала гільзи від патронів, що тоді мене шокувало😊. Це й зацікавило. 

Взимку 2013-го уже пішов на перше лижне тренування, але там не виходило нічого😊. Якось тренери знайшли підхід. Тоді й почав займатись з ентузіазмом і роблю це досі.

Віталій Мандзин, фото: особистий архів Віталія Мандзина

– Ваші сусіди, які залучили сестру й вас заодно до спорту, були біатлоністами?

– Ні, але вони – односельчани Світлани Крикончук (срібна призерка чемпіонату Європи в естафеті – прим. SE), яка ще й тренувала на біатлонній базі у Підгородньому саме тоді, коли я починав займатись.

До речі, пригадую, як щодня після школи з двома рюкзаками очікував на автобус Тернопіль – Підгородне і потрапляв додому лише пізнього вечора. Дуже вдячний батькам за підтримку увесь цей час.

– Батько баскетболіста Святослава Михайлюка розповідав, що ще в шкільні часи його сина усе життя родини було підлаштоване під тренувальний процес сина. А як було у вашій сім’ї?

– Моїм батькам завжди велика дяка. Вони завжди приїздили на будь-які змагання, холод чи ясна погода, регіональний або обласний старт – завжди поряд. Допомагали й фінансово, й морально. Це відбувається й по цей день, тож я сподіваюсь, що це буде не марно.

– А ваша родина якось пов’язана ще зі спортом?

– Вдома спорт це буденна справа, але професійних атлетів не було. Батько свого часу займався лижними гонками, але це було на дуже обласному рівні. 

– Біатлон – єдиний спорт у вашому житті?

– Ні, перед тим було чотири роки тренувань з айкідо, а також музика: грав на сопілці та кларнеті. Щоправда, я зрозумів – заняття в музичній школі це не моє. А от після айкідо сталось навпаки. Усвідомив, що спорт – це моє, мене туди тягне. 

І насправді я дуже радий, що після бойового мистецтва зупинився на другому виді спорту, а не шукаю щось для себе й досі.

«Найбанальніші речі на базі є, але сподіватись, що усе в школі у Тернополі забезпечить держава – намарно»

– За кого в дитинстві вболівав Віталій Мандзин? 

– Мені завжди згадується як у час, коли я тренувався ще у Підгородньому, до нас приїздили Олена Підгрушна, Діма Підручний (які представляють саме Тернопільську область, – прим. SE). Ми тоді дивився на цих людей, як на когось, чий рівень дуже-дуже далекий. Це ті люди, які давали мотивацію і розуміння, що у Тернополі також можуть бути чемпіони. 

Дмитро Підручний та Віталій Мандзин, фото: Instagram Дмитра Підручного

– Ви займаєтесь спортом трохи більше десяти років, тож розумієте актуальний рівень популярності біатлону серед молоді. Наскільки в Україні високий рівень конкуренції на дитячо-юнацькому рівні? 

– Коли я починав займався у Підгородньому, то тренувався не один десяток дітей. Лише з мого шкільного класу нас у секції було четверо. Тоді життя на біатлонній базі було більш бурхливим. Напевно, дуже сильний вплив має війна. Але я пригадую, як колись виграти чемпіонат Тернопільської області було дуже хорошим показником і конкуренція була дійсно високою.

– Біатлон є дорогим видом спорту?

– Найбанальніші речі на базі є, але якщо батьки зацікавлені у результатах дитини, то сподіватись, що усе в школі у Тернополі забезпечить держава – намарно. 

Скажу так: на базі у Тернополі зараз таких проблем з екіпіруванням, як це було колись, немає. Коли я починав займатись, то перші більш-менш нормальні лижі, лижні палки та взуття купляли батьки. Але вважаю, що це нормально, адже у Європі ситуація ідентична. Знаю, що в інших країнах навіть стволи для дітей батьки купують самі. 

Навіть зараз у нашій національній команді кожен вкладає у себе достатню кількість фінансів, аби отримати бажаний результат.

– Але, як я зрозумів, зараз ситуація в дитячій школі покращується… 

– Так-так. Зараз від Федерації біатлону України виділяється екіпірування для шкіл обласного рівня, тож ситуація трохи краща. Але не потрібно виключати те, що, аби дитина розвивалась, треба вкладати й власні кошти.

«Боротьба із Райтом за перемогу у рейтингу U-23 Кубка світу додає мотивації змагатись»

– Коли стало зрозуміло, що ви будете виступати на високому рівні?

– Відзначу три найбільш значущі старти для себе як для молодого спортсмена. Перше – перемога на чемпіонаті області. Пригадую, як тоді від того кайфував.

Друге – перемога на юнацькому чемпіонаті України. На той момент це здавалось неосяжним, тож і перемогти було цінно для внутрішнього розуміння, що я можу. А третє – це п’яте місце на юнацьких Олімпійських іграх-2020. Важко передати, які це були емоції. 

Віталій Мандзин, фото: особистий архів Віталія Мандзина

– На Кубку світу ви дебютували у сезоні 2022/23, коли на етапі в австрійському Хохфільцені посіли 89 місце у спринті. Чим запам’ятався той старт?

– Психологічно це була боротьба із самим собою. Ходом на свій тодішній той рівень пробіг непогано, а от на стрільбі (1+3) через хвилювання не справився. Проте це дало можливість зрозуміти, що таке елітний біатлон і куди треба рухатись, аби змагатись із найсильнішими.

– Чи впливала на вас атмосфера великого стадіону у Австрії?

– Відключитись психологічно дійсно було важко. Коли ти дивишся на ці змагання по телевізору, а потім приїздиш туди – це різні речі. Моєму типу психології потрібно звикнути до такого галасу та атмосфери, яка панує на аренах Кубка світу.

Хоча самі трибуни відволікали не надто сильно. Вони ж завжди підтримують фаворитів або місцевих улюбленців. Проте, коли стоїш і дивишся на стадіон, – очі розбігаються від побаченого. І це дійсно трохи заважає.

– Тоді у спринті ви посіли 89 місце, а американець Кемпбел Райт був 90-м. Зараз ви змагаєтесь із ним за звання найкращого у Кубку світу серед спортсменів віком до 23 років (ви йдете другим, а Райт – першим). Наскільки це протистояння є принциповим? 

– У нас [українців], напевно, найбільша проблема психологічна. Ще перед стартом сезону я був здивований, коли побачив, що на одній зі сторінок в Instagram мене внесли в список претендентів на перемогу. А потім, коли розумієш, що одягаєш майку лідера заліку (U-23) і це є твій рівень, тоді й розумієш – немає нічого неможливого.

Боротьба за перемогу у рейтингу U-23 є додатковим аспектом, який додає мотивації змагатись. Це буде нелегко, оскільки суперник уже має світове ім’я. Але ж немає нічого нереального.

– А завдяки чому вдалось досягнути якісного стрибку в результатах під час першої половини поточного сезону?

– Якщо подивитись на тенденції кожного з сезонів, де я виступав, то можна помітити постійний невеликий приріст у результатах. Я розраховував на прогрес у поточному сезоні та працював на це увесь минулий рік. 

Додам, що це також і результат роботи усієї української команди.

Віталій Мандзин, фото: особистий архів Віталія Мандзина

– Яке ваше завдання на залишок Кубка світу 2024/25?

– Показати себе найкращої сторони. А те, що буде за підсумком сезону, сподіваюсь, й стане тим, чого хотів.

«Йоханнес Бьо передав Підручному свій біб. Це показує, що у біатлоні зацікавлені у тому, аби бодай трохи наблизити нашу Перемогу»

– Нещодавно ви взяли участь у благодійному заходу Дмитра Підручного та залишили свій біб для розіграшу за донат, де ціллю був збір коштів на укриття для навчального закладу.

До подібних акцій долучилось уже чимало іноземців серед яких олімпійські чемпіони Себастіан Самуельссон та Йоханнес Тінгнес Бьо. Але наскільки уважно біатлонна спільнота свідкує за війною в Україні?

– У біатлонній сім’ї доволі уважно слідкують за подіями в Україні. Це видно й по тому, що робить Дмитро, коли світові зірки відгукуються на цю ініціативу.

Наведу приклад. Сьогодні (у день запису інтерв’ю, – прим. О.Щ.) я тренувався з німцем Сімоном Кайзером та американцем Максимом Жерменом і вони обидва запитували мене про політичну ситуацію в Україні. В такі моменти розумієш, що людям не байдуже. В біатлоні цікавляться темою війни та підтримують Україну.

– Чи є біатлонна країна, яка у попереду інших у цій підтримці?

– Напевно, це норвезька команда. Як ми бачимо, там кожен спортсмен краще іншого у спортивних результатах і водночас вони постійно публічно нас підтримують. Тож це дуже помітно. Ось навіть зараз Йоханнес Тінгнес Бьо, який є доволі закритим спортсменом, передав Дмитру свій біб. Це показує наскільки вони зацікавлені у тому аби бодай трохи наблизити нашу Перемогу.

– Віталію, розуміємо, що під час змагального сезону не надто багато часу. А як виглядає типовий день біатлоніста?

– Насправді, досить однотипно. Зранку час корегується від часу старту. Але уже доволі стандартно: сніданок, перше тренування, масаж та різні справи, обід, відпочинок, друге тренування вечеря та вільний час. Кожен день схожий на інший😊.

– На що ж у збірній України витрачають вільний час?

– Усе індивідуально. Коли виходить пограти у настільний теніс чи комп’ютерні ігри – добре. А зазвичай хтось читає книгу, хтось іде на прогулянку, а хтось – спить. Я люблю поспати 😊.

Віталій Мандзин, фото: особистий архів Віталія Мандзина

Бліц. Найкращий біатлоніст та біатлоністка за версією Віталія Мандзина

– Техніка бігу:

– У чоловіків це безперечно Йоханнес [Бьо]. У нього настільки розвинутий рівень лижної підготовки, що багато спортсменів до нього просто не дотягує.

Серед жінок оберу колишню лижницю Анумарію Лампіч (Словенія) та шведку Ельвіру Еберг.

– Техніка стрільби:

– У чоловіків – Стурла Легрейд (Норвегія). У жінок – Лу Жанмонно (Франція). 

– Швидкострільність:

– У чоловіків їх кілька: Йоханнес, Мартін Улдаль (теж Норвегія) та француз Емільєн Жаклен. У жінок обираю Юлію Сімон (Франція).

– Хто є найбільш витривалим?

– Йоханнес Бьо – у чоловіків. Рівень, який він показує демонструє нам – це сучасний король біатлону. У жінок за цим показником оберу Жюстін Бреза-Буше (Франція). 

– У кого найкращі Якості фінішера?

– Норвежець Ветле-С’ястад Крістіансен і француз Лу Жанмонно.