Легенда біатлону Олена Підгрушна: «Наша «золота» олімпійська гонка була одразу після розстрілу Майдану. Не мали права на помилку»

Олена Підгрушна — легендарна українська біатлоністка. Олімпійська чемпіонка, багаторазова переможниця чемпіонатів світу і Європи. Наразі Олена Михайлівна відновлюється після травми і поки що не виступає у змаганнях. 

Нещодавно вона взяла участь в семінарі олімпійців у Вінниці. Там ми й поспілкувалися. Зірка згадала про славні миттєвості непересічної кар’єри біатлоністки і роботу спортивним функціонером, поділилася планами і оцінила перспективи розвитку свого виду спорту в Україні. 

В ексклюзивному інтерв’ю Олени Підгрушної сайту Sport-express.ua ви прочитаєте:

• Чи збирається вона повернутися у великий спорт; 
• Чим займається під час реабілітації; 
• Чому пішла з посади заступника міністра спорту;
• Про улюблених партнерок по естафетній команді; 
• Що особливо стимулювало у гонці, де було здобуто славетне олімпійське «золото»; 
• Чи можна заробляти гідні кошти у біатлоні; 
• Чи збереглися в Україні сучасні бази для біатлоністів; 
• Чому в деяких регіонах нашої країни займатися біатлоном небезпечно для життя. 

«Чи буду я далі виступати на змаганнях? Як Бог дасть»

— Олено Михайлівно, розкажіть, будь-ласка, як триває ваше відновлення після травми?

— Досі триває процес реабілітації після травми колін. Її отримала під час тренування. Поступово ситуація покращується. Але, як мені казали лікарі, цей процес має зайняти 9-12 місяців. 

Чи буду я далі виступати на змагання? Як Бог дасть. Думаю, що пора вже молодим українським біатлоністкам приходити мені на зміну і демонструвати аналогічні результати на міжнародних змаганнях. Чекаю цього!

— Чим займаєтеся, поки тримає процес реабілітації після травм? 

— Тренуюся в міру своїх можливостей. А ще я діючий військовослужбовець. Маю незмінне багаторічне хобі — вишиваю. Під час війни ще почала малювати картини по номерах. У цій справі думати потрібно менше. 

За останній час, вперше за багато років, вдалося поїсти чогось смачненького, не готельної їжі. Буває, що і сама готую, адже багато що вмію у кулінарії. Востаннє це був смачний борщ. Він всім дуже сподобався. 

Олена Підгрушна, фото: особистий архів О.П.

— На вулиці вас зараз впізнають, просять про автографи і фото на згадку? І як це було на піку спортивної кар’єри?

— Таке раніше бувало постійно, і нерідко несподівано для мене. Згадую, як одного разу зайшла до супермаркету в шубі, шапці, на каблуках і з макіяжем. Тобто впізнати мене, як відому біатлоністку, було досить складно. Але тут якась дівчинка підбігає і просить автограф. 

І до сьогодні прихильники впізнають, що радує. Причому не лише в Україні, але й за кордоном. Приміром, одного разу я гуляла в Стокгольмі (Швеція), була там в гостях. І несподівано підбігла жінка (згодом виявилося, що українка), попросила автограф. Каже: «Не можу повірити своїм очам, що вас бачу». Я була дуже здивована. 

«Йшли на естафету із думкою: «Або перемагаємо, або втрачаємо все»

— Ви здобули безліч гучних перемог. Але, напевно, найбільш пам’ятною все ж є командна звитяга на Олімпіаді? 

— Так. Ще згадуються успішні виступи на чемпіонатах Європи і світу, етапах Кубку світу. Будь-який спортсмен завжди буде пригадувати свої перемоги. 

— Можете пригадати фінальний старт в естафеті у Сочі-2014? Очікували там виграти?

— Не стільки очікували, скільки сподівалися. Ми з партнерками по естафетній команді (Юлією Джимою, Вітою і Валею Семеренками) ціленаправлено до цього йшли. Того олімпійського сезону досить непогано проявляли себе в естафетних гонках. 

Буквально напередодні, перед нашим естафетним стартом, були масові розстріли на Майдані, у Києві. Нагадаю, це сталося 20 лютого, а 21-го у нас була естафетна гонка. Ми із дівчатами йшли на неї із однією думкою: «Або перемагаємо, або втрачаємо все». Тому не мали права на помилку! І розуміли, що кожна цього дня має показати максимальний результат. Мотивація зашкалювала. 

Не хочу говорити про себе. Але я бачила виступ дівчат. І розуміла, що вони роблять навіть більше, ніж цей теоретичний максимум. 

— Ваша естафетна команда була дружньою?

— Якщо порівнювати тодішню команду і ту, яка утворилася після омолодження колективу, то більше мені імпонують Юля, Валя і Віта, із якими я починала. Ми тоді мали азарт, натхнення, цілеспрямованість. На тренуваннях намагалися одна одну обіграти, і це було по-дружньому. Та команда для мене була і буде найулюбленішою. 

Збірна України з біатлону, фото: особистий архів О.П.

Мені трішки цього бракує серед нинішньої молоді. Можливо, молоді біатлоністки України звикли по-іншому себе проявляти, в інших епізодах. Або намагалися мені це не демонструвати, не знаю.

— Чи пригадується ще якась цікава історія під час спортивної кар’єри?

— Їх був мільйон! Приміром, пригадується випадок, коли я здобула бронзу чемпіонату світу у 2013 році. Тоді виходила на фініш шостою. Згодом обігнала одну спортсменку. Але мій тренер стояв на трасі. І він так сильно мене підганяв (гукав: «борися до кінця»), що я спробувала зробити потужний ривок. 

Розуміла, що, скоріше за все, залишуся п’ятою. Але дуже сильно вклалася у це, зробила потужне прискорення. І тут переді мною, на повороті, побачила двох конкуренток. На диво, вони впали. А мені вистачило прискорення, щоб їх обійти. В підсумку закінчила дистанцію третьою! Отже, порада тренера спрацювала. 

«Нині відбувається активна фаза омолодження збірної»

— Хто наразі залишився в збірних з іменитих спортсменів-біатлоністів?

— Моя партнерка по «золотій» команді Юлія Джима, чемпіонка Європи Анастасія Меркушина… Ще невідомо, чи встигне досвідчена Ірина Варванець цього сезону повернутися до національної збірної після травми.

В чоловічій збірній серед досвідчених біатлоністів в залишаються Антон Дудченко, Дмитро Підручний… Склади команд вже є. Але хто зі збірників в якому стані знаходиться, мені судити важко. Бо наразі я майже з ними не дотична. 

— Що думаєте про нинішній стан збірної України? 

— Нині відбувається активна фаза омолодження команди. Зрозуміло, молодим важко одразу стати олімпійськими чемпіонами. Вони всі працюють, максимально стараються викладаються на тренуваннях. 

Також пройшло й омолодження тренерського складу збірної України. Молоді фахівці прагнуть внести у підготовку власні оригінальні ідеї і намагаються себе проявити. Якими будуть результати, подивимося взимку. За кілька років стане зрозуміло, до чого вони дійдуть. 

— На кого із наших біатлоністів можна сподіватися в плані досягнень на міжнародному рівні? Чи є у них олімпійські перспективи?

— Дуже на це сподіваюся, але тільки час покаже. Навіть під час своєї активної кар’єри я ніколи не робила прогнозів у біатлоні. І на мене на початку кар’єри мало хто робив ставки. Але мені вдалося швидко увірватися у світовий біатлон і показувати там результат. 

Олена Підгрушна, фото: особистий архів О.П.

Кожен новий сезон починається непередбачувано. І будь-який сильний спортсмен може проявити себе на будь-якій гонці. 

«На початку війни нас фінансово підтримувала Міжнародна спілка біатлоністів»

— Назвіть найближчі важливі старти сезону, до яких ведеться основна підготовка?

— Вона завжди в першу чергу ведеться до зимового чемпіонату світу. А вже з кінця листопаду починаються етапи Кубку світу. Також буде ще й чемпіонат Європи. Це не рахуючи молодіжних і юнацьких чемпіонатів світу і Європи, а також Кубків IBU (Міжнародної спілки біатлоністів). 

Тобто календар є дуже насиченим. І у професійного спортсмена виходить понад 30 міжнародних стартів за сезон. Це, якщо він показує результат, виступає і в естафетах, і у масових стартах. 

— Скільки біатлоністів нині входить до всіх збірних України загалом?

— Точної цифри я не знаю. Є команди «А» і «Б», чоловічі, жіночі, юніорські і юнацькі збірні. В залежності від квоти допуску до змагань збиратимуть відповідну кількість спортсменів.

Нагадаю, що існують квоти біатлоністів однієї країни, які допускаються на старти сезону. Наприклад, в цьому сезоні квота України на етапах Кубка світу – п’ять жінок і чотири чоловіки. Відповідно до цієї цифри формується основний склад команди. 

Когось з певних причин будуть змінювати, але стала основа лишатиметься. А ось 20 українців одночасно у одному міжнародному старті не можуть взяти участь, бо у нас не такий вид спорту. 

— Яким є фінансування збірної України цього року у порівнянні із попередніми?

— Таких даних в мене немає. Можу лише сказати, що на початку широкомасштабної війни нам дуже сильно допомагала спілка IBU. Вона брала на себе значний відсоток витрат на фінансування підготовки збірних України, особливо літньої. 

«Є регіони, де біатлоністам стріляти небезпечно для життя»

— Можете порівняти роботу попереднього і нинішнього президентів Федерації біатлону України — Володимира Бринзака (незмінного очільника із 1998 року) та нардепа Івана Крулька, який став на її чолі восени 2022 року? 

— Президент федерації в певній мірі є політиком, здобувачем спонсорів і партнерів, з якими домовляється про співпрацю. Так як я не в близькому контакті спілкування із нинішнім керівництвом федерації, то мені важко це коментувати. І взагалі некоректно мені Володимира Бринзака та Івана Крулька порівнювати. 

Іван Крулько, фото: Парламент.UA

— Як ви бачите розвиток біатлону в сучасних умовах? 

— Ми й раніше дуже мало часу проводили в Україні. Бо жоден стадіон у нашій країні не відповідав міжнародним стандартам. Тому переважно під час тренувального періоду доводилося бути за кордоном. 

— Є де тренуватися в Україні?

— Під час широкомасштабного вторгнення ворогами було розбомблено кілька наших арен. Також є такі регіони (Харківщина, Сумщина), де біатлоністам стріляти небезпечно для життя. Тренери звідти казали, бо в такому випадку прилетить у відповідь. 

Тобто під час війни умови для розвитку біатлону стали гіршими. Наразі залишилися кілька діючих баз. Одна із них – Західно-реабілітаційний центр у Сянках (м. Яворів, Львівська область). Там позаминулого року зробили класну лижоролерну трасу. Існує в Сянках і стрільбище, яке відповідає нашим стандартам. Там можна проводити хороші збори. 

В Буковелі стрільбище готове, а траса ще будується. Там зимою проводяться всеукраїнські змагання. 

Діє й база в Тисовці (Львівська область). Але на ній в поганому стані асфальт. Хоча є гідні умови для проживання і харчування, можливість побігати кроси. Втім, для професійних спортсменів в Тисовці не ті умови, щоб вийти на високий рівень. Бо робити прискорення на асфальті із дірками - як мінімум, небезпечно. Можна просто покалічитися. 

«Якщо спортсмен виступає лише на всеукраїнському рівні, то заробляє лише медалі і грамоти»

— А ДЮСШ, де готують біатлоністів, в Україні збереглися? 

— Так. Але через війну в східних регіонах спорт розвивати дуже складно. Хоча повної інформації по спортшколах, які культивують біатлон, у мене немає. Востаннє у ДЮСШ я була років 30 тому. 

 — Наскільки біатлон витратний вид спорту для початківців? Напевно, треба купувати за власний кошт патрони тощо?

— Знаю, що батьки юних біатлоністів вкладаються у молодь. Можуть возити дітей на змагання повністю або частково за власний рахунок. Але повною інформацією з цього приводу я не володію. 

Олена Підгрушна, фото: особистий архів О.П.

— У біатлоні можна заробити солідні кошти, якщо гарно себе показувати на комерційних стартах? Призові хороші?

— Якщо спортсмен виступає лише на всеукраїнському рівні, то заробляє фактично лише медалі і грамоти. Якщо ж він перемагає на міжнародному рівні, то отримує від організаторів досить непогані преміальні. Звісно, вони не такі високі, як в деяких інших престижних видах спорту. Але входження до ТОП-30 на етапах Кубків світу (навіть в самому кінці списку) дає можливість заробити непогану суму в євро. А ось інших міжнародних змагань такого рангу у біатлоні немає. 

Преміальні і стипендії провідним біатлоністам платить й наша держава. Але чи залишаться вони надалі під час війни, я не знаю.

«На посаді заступника міністра спорту швидко з усім розібралася. Але через рік зрозуміла, що не готова попрощатися із біатлоном»

— Ви певний час були заступником міністра молоді та спорту України, як раз після Олімпіади. Відчували себе на цій посаді у «своїй тарілці»?

— Так. Звісно, мені був потрібен певний період, щоб розібратися і в документах, і в законах. Але, як виявилося, я з цим швидко впоралася. І далі робила все те, що було необхідне. Відповідала в Міністерстві за неолімпійські види спорту. 

Але через рік зрозуміла, що не готова повністю попрощатися із біатлоном. Тому попросила міністра Ігоря Жданова відпустити мене із займаної посади; попрощалася зі своїм департаментом. І повернулась до збірної команди України з біатлону. 

— Ким бачите себе після остаточного завершення спортивної кар'єри?

— Звісно, у мене в голові вже виникають певні ідеї. Поки я активно займалася спортом, було важко думати про якийсь бізнес, додаткове навчання чи ще щось. Тоді я повністю вкладалася у біатлон. 

Відповідно, мені спочатку потрібно повністю закінчити зі спортом. Після цього пройти реабілітацію для тіла і духа, у першу чергу в психологічному аспекті. І тоді вже щось планувати, знаходити себе в якісь іншій діяльності. 

Довідка сайту Sport-express.ua

• Олена Михайлівна Підгрушна народилася 9 січня 1987 року у Легниці (Польща). 
• Отримала вищу освіту в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (викладачка фізичної культури і спорту).
• Заслужений майстер спорту України з біатлону. 
• Тренери – Ігор Починок, Олег Бунт, Григорій Шамрай, Олександр Кравченко.
• Нагороджена орденами княгині Ольги І, ІІ і ІІІ ступенів. 
• Здобула золото в естафеті на зимових Олімпійських іграх-2014 у Сочі (росія). 
• На світових змаганнях виграла золото, два срібла і три бронзи. 
• На чемпіонатах Європи отримала п’ять золотих і чотири срібні нагороди. 
• Неодноразова чемпіонка і призерка етапів Кубку світу. 
• В активі – бронза чемпіонату світу серед юніорок у Лейк-Плесіді, 2006 рік.
• На чемпіонатах світу з літнього біатлону виграла золото, три срібла і бронзу. 
• З 25 березня 2014 року по 8 квітня 2015 року — заступниця міністра молоді та спорту України.