«Підходить російська жіночка з «сараєм» на голові та розмальованим лицем…»: Влад Гераскевич дав вогню про зимовий спорт і МОК

Скелетоніст Владислав Гераскевич звик оновлювати національні рекорди, адже саме з його почалась історія цього виду спорту в Україні. Проте ви повинні про нього знати, що за 11-річний відрізок киянин пройшов шлях від вчорашнього учасника змагань зі стронгмену до дворазового учасника «білих» Олімпіад. 

Нещодавно 26-річний атлет розпочав відпустку після найуспішнішого на даний момент сезону, де йому забракло усього 0,08 секунди до бронзи чемпіонату світу.

Під час відпочинку Владислав розповів журналісту сайту Sport-express.ua Олександру Щербатих про те:

• які враження залишив сезон 2024/25;
• за рахунок чого поліпшив результати;
• чи буде в Україні стартова естакада та скільки це коштує;
• як починав спортивний шлях із боксу та за кого там вболіває;
• чому сумнівається у тому, що Кірсті Ковентрі насправді є новою очільницею МОК;
• які зміни у Міністерство молоді та спорту України приніс Матвій Бідний.

Владислав Гараскевич. Фото: Google

«Цей сезон – найкращий в історії Всеукраїнської Федерації бобслею та скелетону»

– Владиславе, як ви оцінюєте минулу зимову кампанію?

– Особисто у мене власний рекорд у заліку, згадане Вами четверте місце на чемпіонаті світу та перемога на Кубку Європи.Тож сезон можна вважати досить успішним. 

Він точно найкращий у історії Всеукраїнської федерації бобслею та скелетону. Повноцінними виступами на Кубку світу відзначився Ярослав Лавренюк, також, Владислав Клименко відзначився швидкими секундами. Тож, сезон Кубка світу закрили вже аж трьома спортсменами. Демонструємо також і прогрес – у стартовому розгоні. Вважаю, що у розвитку вибрано правильний напрямок і ми у ньому зараз рухаємось.

– Ви торкнулись теми старту в гонці. Раніше зізнавались, що цей елемент був вашою слабкою стороною. Як вдалось його покращити?

– Розпочав роботу з видатним тренером,колишнім українським десятиборцемМиколою Кушніром, який свого часу був тренером світової рекордсменки з потрійного стрибку у довжину Інеси Кравець (наша олімпійська чемпіонка зі стрибків у довжину, – прим. О.Щ.). 

Це досвідчений спеціаліст, але також важливо, що у 80-х він займався бобслеєм, тому чудово розуміє, що таке швидкий біг по поверхні льоду.

– Представники зимових видів багато роботи виконують влітку. Коли зазвичай для вас починається цей відрізок підготовки? 

– Насправді ми дуже багато тренуємось і в сезоні, тому не розділяємо на літню підготовку та зимовий сезон. Так, різниця є, але дуже важливо, щоб людина яка консультує у літній період також брала участь і у зимовому процесі. Задля результату потрібно, аби увесь цей комплекс підготовки був добре збудований. Ось цим і займається Микола Кушнір😊.

Фізичні тренування ми починаємо уже вкінці квітня чи на початку травня. У цьому сезоні працювали у Німеччині, але іноді можу відбуватись і у Латвії. Нам потрібна наявність стартової естакади, яку за потреби використовуємо.Це, до речі, основна причина, чому ми досі готуємось закордоном. 

Після початку тренувань десь місяць-два ми втягуємось. Потім починається велика кількість бігу на літній естакаді, де замість льоду –гума. З часом процес плавно переноситься на лід.

• Спортсмен додає, що, окрім праці над власним тілом, доводиться вдосконалювати й інвентарну частину:

Паралельно з тренуваннями – робота над технікою. У міжсезоння з’являються нові ідеї, реалізовується накопичений досвід. Тож намагаємось зробити нові деталі, нові ковзани, оформити усі замовлення. Раніше це було дещо легше, але оскільки зараз багато спеціалістів наближають нашу переможу на фронті,тепер намагаємось бути трохи більш автономними. 

Владислав Гараскевич. Фото: Google

«Гутцайт дуже багато «обіцяв за естакаду». Але це не те, щоб людина слова та компетентна на своїй позиції»

– Владиславе, про стартову естакаду в Україні говорять уже не один рік. Чи є шанс, що це питання зрушиться з мертвої точки?

– Це дуже прикра тема. В певний час, коли на позицію міністра спорту став Вадим Гутцайт, він дуже багато «обіцяв за естакаду». Але, як підтверджує час, це не те, щоб людина слова та компетентна на своїй позиції.

Багато обіцянок було й від Сергія Бубки. Але бізнес в Росії важливіше, тому зараз естакади в нас немає і навіть не можемо починати говорити про неї. Вважаю, що наразі насамперед потрібно допомагати ЗСУ.

Теоретично естакада могла б з’явитись, якби були виділені гроші, які не можна витрачати на армію, а лише на гуманітарні потреби. Якби ми (Федерація скелетону) потрапили під вид спорту, який може отримати таку споруду – було б класно.

– Скільки приблизно коштує побудова об’єкту?

– Ми робили різні проекти. Вони дуже відрізняються і за розмірами, і локаційно. Коли лунали розмови про будівництво – мінімум складав десь 100 тисяч доларів. Наразі ціна уже дещо вища, адже впливає як інфляція, так і підвищення вартості металів. Зараз – це десь 300-400 тисяч доларів. Але тут варто розуміти, що це мова лише про літню, безльодову естакаду. Якщо будувати її ще й під зимові умови – потрібна холодильна система і це сильно збільшує вартість будівництва.

• Співрозмовник додає, що споруда могла б приносити користь різним видам спорту в Україні. І не лише зимовим:

– Це є дуже корисно для легкої атлетики. Колись йшла мова про корпорацію з приводу цього питання, щоб зробити естакаду з різними кутами і це б допомагало розвивати субмаксимальну швидкість спринтерів та стрибунів у довжину.В Іспанії та Туреччині, де часто тренуються українські легкоатлети, щось подібне використовують.

Владислав Гараскевич. Фото: Google

«В бою проти Ломаченка поставив би на Джервонту Девіса, але поєдинок би не дивився»

– Владиславе, ви ж займались боксом та іншими видами єдиноборств. Які успіхи були там?

– На бокс почав ходити ще у п’ять років. Нас із товаришем віддали у секцію і це залишилось яскравим спогадом дитинства. Займався в Олега Скрипника, який наразі є старшим тренером чоловічої збірної України.

У 8-10 років мав певні успіхи, але виникла проблема – я в дитинстві був досить важким і часто траплялося, що на змаганнях не знаходив із ким битись😊. На цьому фоні з боксом і завершив. Тепер поспарингувати в ринзі – це хобі. 

Після боксу були боротьба, самбо, дзюдо, ММА. Уже в юнацтві перейшов у богатирське багатоборство. Тато тоді тренував Олексія Новікова (другий, після Василя Вірастюка, український атлет, який виграв титул «Найсильніша людина світу», – прим. О.Щ.), який незабаром став видатним богатирем. Ось я, Олексій, його брат та ще кілька хлопців та дівчат, і склали команду. Разом тренувались та їздили на змагання. 

– Хто був вашим улюбленим боксером?

– В дитинстві точно не пам’ятаю. Тоді передавали з телефону на телефон по ІЧ-порту різні ролики. Це були відео з Майком Тайсоном, Ленноксом Льюїсом, братами Кличко та Роєм Джонсом. Ми ж не знали тоді, що останній виявиться проросійським та психічно неврівноваженим.

Пригадую, що з батьком відвідав якийсь боксерському заході, де в мене з братами Кличкамизалишились фото.

– В дорослому віці чий стиль вам найбільше імпонує?

– Подобаються боксери легких вагових категорій. З бійців, що вже в минулому – Флойд Майвезер. З сучасних – Джервонта Девіс. З українців – Усик, який є найкращим у надважкій вазі.

Свого часу слідкував і за Ломаченком. Але це було ще тоді, коли поза увагою залишалась його прихильність до російської церкви. Відзначу ще Теренса Кроуфорда. Сподіваюсь на його бій з Саулем «Канело» Альваресом.

– А хто б переміг у потенційному бою Девіса та Ломаченка?

– Ставив би на Джервонту, але цей поєдинок би не дивився.

Василь Ломаченко. Фото: Google

«Тренувався разом із Олексієм Новіковим, а у скелетоні спробував себе після чемпіонату Європи у Жидрунаса Савіцкаса»

– А як ви вирішили після таких інакших видів спорту взятися за скелетон?

– У 2014-му в Литві, у Жидрунаса Савіцкаса («Найсильніша людина світу» 2009, 2010, 2012 і 2014 років), відбувався відкритий чемпіонат Європи зі стронгмену, де я був наймолодшим учасником. Після змагань ми усі поїхали у Латвію. 

Олексій Новіков разом із братом пробував власні сили у бобслеї, а я – у скелетоні. Саме на естакаді не сподобалось, але зацікавився коли побачив відео спусків.Тоді ухвалили рішення, що повернемось за три-чотири місяці, коли буде лід, і спробуємо сили в скелетоні. А усе, що відбулось далі це вже історія😊.

Владислав Гераскевич під час змагань зі стронгмену Savickas Classic 2014. Фото: особистий архів Михайла Гераскевича

– Ваш батько говорив, що протягом тривалого часу уся підготовка зі скелетону здійснювалась за сімейні кошти та навіть довелось залізти у чималі борги. А на що ж був розрахунок?

– Це все робилось не з огляду на гроші чи славу. Тоді була велика мрія – потрапити на Олімпійські ігри. Також у батька була своя історія у бобслеї, коли в 1998 році він у складі команди здобував олімпійську ліцензію у четвірці, але через нестачу коштів держави у Нагано поїхала лише двійка.

Тому спочатку це була мрія, а фінансування і команда, яка є зараз, – про це тоді й не думали. Взагалі розумію, що мій прогрес за перші три-чотири роки – це якесь диво. На своєму другому етапі Кубка світу я був 13-м.Дивлюсь зараз на молодь з нових у скелетоні націй і такої магії не бачу.

– Спонсори та держфінансування з’явились після старту на Кубку світу?

– Ні. Це розпочалося після успішного виступу на Зимових Юнацьких Олімпійських іграх-2016. Саме тоді ми отримали перше фінансування від Міністерства молоді і спорту України. Покращилося фінансування після участі в першому сезоні нашого Кубка світу (2017-18), де ми завоювали олімпійську ліцензію.

– Яке завдання у розвитку скелетону перед собою ставить національна Федерація?

–Першочергово –для масового розвитку нам потрібен спеціалізований спортивний об’єкт. Тоді можна будувати надійну базу. Після початку трансляцій на «Суспільне Спорт» зараз є багато звернень з питанням: «Дитина хоче спробувати. Де можна?».

Ось у цьому й полягає проблемний момент, адже потрібно їхати за кордон і це дуже дорого. Коли база є – це виглядає як звичайна секція. Ось звідти ми можемо відбирати найкращих у національну збірну. Ось це потрібно для масовості.

Якщо буде база, ми зможемо навіть взяти участь в організації створення спеціалізованих спортивних класів зі скелетону в школах міста. Адже, буде можливість для тренувань дітей. 

Для гарних результатів на Олімпійських іграх та чемпіонатах світу потребуємо також хорошої наукової бази та виготовленняякісного спорядження.

– Як в ідеалі ви бачите підйом скелетону в Україні?

– Необхідно створити щось подібне до Німеччини, де діє спеціальна науково-виробнича компанія FEES. Зараз навколо Міністерства молоді та спорту є певні наукові структури типу Національного університету фізичного виховання і спорту України, але вони не йдуть в ногу з часом і у напрямку скелетону знань не мають. 

Ну і ще один аспект, який хотілось би покращити – наявність людини, яка б зайнялась SMM під час сезону. В період виступів на це часу не вистачає, а є бажання більше спілкуватись з глядачем.

– А чи можливо просто придбати обладнання?

– Коли ти знаходишся на Кубку світу, отримати той інвентар, з яким можна вигравати гонки – непроста задача. Особливо, якщо ти своїми результатами зазіхаєш на місце у топ-10. Річ у тім, що ті виробники, які там є, вони ще й тренери певних команд. І, звісно, найкраще в першу чергу отримають їхні атлети. Ми до цього ставимось із розумінням.

З усім іншим – ми справляємось дуже непогано. У нас маленька федерація, яка налічує кілька чоловік. Немає будівлі в сім поверхів і купи людей, як у міністерства. Але при цьому – успішно не лише змагаємося, а й боремось за відсторонення російських спортсменів. 

«Дивно, що Кірсті Ковентрі заплющує очі на дії росіян в Африці. В Зімбабве вона була під крилом диктатора»

– Ви говорили, що мали багато конфліктів з росіянами. А як ці інциденти розгорались?

– Пригадаю один з найбільших.Було це десь між 2017-м та 2019 роком. Президентом російської федерації тоді був бобслеїст Олександр Зубков. Його потім відсторонили від міжнародних змагань за вживання допінгу і замість нього почала їздити дружина. 

В певний момент вони почали дуже грубо коментувати здобутки наших латвійських друзів братів Дукурсів. Ми з батьком пригадали росіянам допінговий кейс Зубкова і після цього на етапі Кубка світу до мене підходить Тетяна Зубкова.

Варто розуміти картину: мені всього 17-19 років і тут переді мною з’являється типова російська жіночка. Така з характерним «сараєм» на голові та розмальованим лицем. Підійшла, почала грубо спілкуватись і у відповідь отримала від мене напрямок дуже швидко. Потім батько розповів їй свою думку. На що Зубкова підговорила тренерів і вони погрожували батьку побиттям. 

Доходило навіть до такого. І подібних конфліктів було досить багато, адже ці персонажі просто неадекватні.

Кірсті Ковентрі. Фото: IOC/Greg Martin

– Нещодавно головою Міжнародного олімпійського комітету обрано Кірсті Ковентрі. Триразова золота медалістка літніх Ігор у плаванні виступає за початок перемовин про допуск росіян. Як ви до неї ставитесь?

– Я не дуже впевнений щодо «нової президентки». Відомо, що вона протеже колишнього очільника МОК Томаса Баха. Якщо дивитись на неї зі сторони, то це дуже сильна кандидатура: перша жінка президент, представниця африканської країни, Зімбабве не так багато в олімпійському русі.

Але якщо подивитись глибше, то ця кандидатура вже не така чиста. За часів її спортивної кар’єри у Зімбабве правив місцевий диктатор Роберт Мугабе. Згодом Ковентрі стала міністром спорту (2018) цієї країни та була під крилом правителя.І вона згодилась на це у той час, коли олімпійську збірну країни заарештували за безмедальний виступ на Іграх-2016. 

Наразі Ковентрі заявляє, що у світі багато конфліктів, зокрема і в Африці. Коли я це почув, то дуже здивувався, оскільки ми знаємо, що за минулі десять років лише одна країна посилила свій вплив на континенті. Це саме та держава, яка зараз запускає ракети по Україні. Росіяни здійснюють вплив через приватні військові компанії.Тому мені дивно, що Ковентрі на це закриває очі.

– Чи може статись так, що за умови допуску росіян у скелетон їх просто проігнорують усі інші спортсмени? Наприклад, як це було з футбольною збірною РФ на початку повномасштабного вторгнення.

– Так. Подібний кейс уже був на зимовій Паралімпіаді-2022. Якщо їх повернуть, то подібний варіант в нашій міжнародній федерації є можливим.

«Команда Матвія Бідного більше спілкується з міжнародними партнерами. Вадим Гутцайт витрачав багато часу на внутрішні заходи»

– Повернемось трохи до внутрішніх українських справ. Восени 2023 року Міністерство молоді та спорту України очолив Матвій Бідний. Чи відчули ви зміни у цьому відомстві?

– Свого часу я багато критикував пана Гутцайта за те, що він недостатньо працює на міжнародну аудиторію. На мою думку, міністр спорту має спілкуватись з партнерами, колегами, урядовими інституціями для того, щоб доносити свою позицію.

Щодо Вадима Гутцайта я говорив, що він багато часу витрачає на внутрішні заходи та намагається цим заробити собі якість плюси. Зараз бачу, що команда Бідного набагато більше бере участь у спілкуванні з іноземною аудиторією.

От коли росіян тільки почали знову допускати до змагань, у них була підтримка у різних федераціях. Ми бачили досить негативні для нас сигнали, яких зараз стало менше. І це дуже важлива робота.

Другий момент – урядова структура, на мою думку, має бути відкритою. Наразі я задоволений, що команда Мінспорту почала більше спілкуватись зі ЗМІ. Більше також спілкування стало і зі спортсменами. Так, не все ідеально, але робота йде у правильному напрямку.

– А чому цього не було, коли міністерське крісло обіймав Вадим Гутцайт?

– Пан Гутцайт вважав, що він шеф. І це було важко, адже система має працювати не так. Міністерство має працювати для того, щоб допомагати спорту досягати мети. А не спорт повинен обслуговувати Міністерство.

Вадим Гутцайт. Фото: Google

– Наскільки сильно на український спорт впливає Сергій Бубка?

– На посаді очільника НОК він працював неймовірно довго і це була доволі авторитарна структура. Я можу говорити про комісію атлетів. Величезна кількість людей у ній досі просто молиться на Бубку. Коли я подавав заяву про його відсторонення від НОК за бізнес у Росії – мене хотіли прибрати.

Коментарі були просто дикі. Пані Ніна Лемеш, яка є очільницею НОК в Чернігівські області, говорила, що Бубка гарна людина, а мої дії не допомагають перемозі України у війні.

– Владислав Гераскевич бачить себе у ролі спортивного функціонера, або політика?

– Поки рано говорити, але я не відкидаю таку можливість. Наразі ціль – Олімпіада-2026 та допомога Україні.

Бліц

«Про зимові види поговоримо після Олімпіади. Найкраща – Магучіх»

– Найкращий спортсмен / спортсменка України?

– Ярослава Магучіх.

Ярослава Магучіх. Фото: Instagram

– А у зимових видах?

– Добре виступили фрістайлісти, наша команда. Здивувала Ангеліна Брикіна. Але в України зараз доволі молоде покоління. Тому відповімо на це після Олімпійських ігор😊.

– Виграти медаль ОІ, чи забезпечити таку можливість наступному поколінню?

– Беру дві опції. Тут не треба чимось жертвувати.

– Куди витратили перші призові?

– Ох, важко згадати. Я в спорті давно і перші великі призові важко й згадати. Думаю, що купив полози для своїх санчат.

– Яке ваше улюблене місце в Україні?

– Я – дитина столиці. Там багато місць, які для мене затишні: район Русанівської набережної, Пейзажна алея, Арка Свободи українського народу. 

– За кордоном…

– У нас специфіка спорту, що треки знаходяться в одних і тих самих місцях. Але альпійська частина Австрії, Швейцарії, Німеччини – просто неймовірна. Дуже гарним є канадське місто Вістлер.

– Ким би був Владислав Гераскевич, якби не спорт?

– Гарне питання. Напевно, вченим. У мене магістерська освіта за спеціальністю «Фізика металів». 

– Який результат на ОІ-2026 буде успішним?

– Тільки медаль.