«Тренеру буде приємно, якщо його учень поб‘є 20-річний рекорд України», – легкоатлет Васильєв про роботу з Рураком

На «Різдвяних стартах» у Києві 22-річний спринтер Андрій Васильєв виграв «золото» на дистанції шістдесят метрів у приміщенні з новим особистим рекордом 6,61 с. Цей результат дозволив запорожцю наблизитися до рекорду України, який тримається вже двадцять років та належить тренеру Андрія, чемпіону Європи-2002 — Костянтину Рураку. 

В ексклюзивному інтерв‘ю сайту sport-express.ua Андрій Васильєв розповів про: 

• старт сезону та подальші плани;
• бронзову медаль на молодіжному чемпіонаті Європи;
• вплив сучасних технологій на досягнення результатів;
• як обрав легку атлетику та роботу під керівництвом Костянтина Рурака.

«На шістдесяти метрах несподівано вдалося досягти поставленої цілі»

– Ти, як і більшість легкоатлетів, розпочав сезон на «Різдвяних стартах» у Києві. Розкажи як пройшов твій старт та як оцінюєш свій виступ?

– Виступ оцінюю гарно! Задоволений тим, що пробіг по нормативу майстра спорту міжнародного класу. Звичайно були деякі помилки, але найголовніше, що ми з тренером їх зрозуміли, тому будемо працювати, щоб більше їх не допускати та покращувати результати. 

– Здається, ти хотів виконати майстра спорту міжнародного класу ще минулого літа?

– Так, влітку я дуже хотів. Тоді пробіг стометрівку на чемпіонаті Європи за 10,24 с. Але, на жаль, цей результат не зарахували через вітер. А тут на шістдесяти метрах, яка не є моєю найсильнішою дистанцією, несподівано вдалося досягти поставленої цілі. Ще й першим стартом.

– Спринт – це такий вид, де важлива кожна деталь. Над чим ви зараз працюєте на тренуваннях?

– Здебільшого намагаємося покращити слабкі місця, такі як старт. Костянтин Михайлович Рурак – дуже сильний тренер, котрий може кардинально змінити техніку. Саме тому ми активно працюємо над стартом, щоб перетворити його на мою сильну сторону. 

Андрій Васильєв (праворуч), фото: Павло Кубанов

Однак найголовніша помилка на «Різдвяних стартах» була в тому, що фаза переходу від стартового розгону до безпосередньо бігу по дистанції відбулася дуже сумбурно. Потрібно більш розмірено її протягнути та більш плавно вийти до вертикальної позиції. Тому над цим елементом також працюємо.

– А яке твоє улюблене тренування?

– Стовідсотково - бігати спринт! Найкраще тренування – те, де не допускаєш помилок. Всі тренування по-своєму запам‘ятовуються. На деяких ти задоволений результатом, а на деяких – тим, як технічно ти виконав роботу. Тому я люблю всі тренування.

«Я впевнений, що у майбутньому ми побачимо ще більше нових технологій, які допомагатимуть атлетам»

– Як у тебе проходить підготовка до змагань безпосередньо в день старту?

– Якщо брати прямо ідеальний день, то обов’язково прокидаюся з гарним настроєм. Конкретно в день старту намагаюся вставати без будильника. Хочу, щоб моє тіло самостійно прокинулося. Потім приходжу на стадіон. Зазвичай приділяю багато уваги розминці перед кваліфікаційними забігами – пропрацьовую всі м‘язи, щоб їх розігріти. А далі психологічно налаштовуюсь на змагання. 

У мене є спеціальні ритуали, але використовую їх лише на важливих змаганнях. На «Різдвяних стартах» я намагався себе не дуже сильно налаштовувати, щоб не вмикатися на максимум.

– Як ти ставишся до нових технологій, а саме до шиповок з  карбоновою пластиною? Вони дійсно впливають на результат?

– Я все-таки не експерт, але вважаю, що це гарний тренд. Адже спорт повинен розвиватися й у технічних аспектах, якщо є можливість покращити результати шляхом кращих шиповок, то це гарна тенденція. Я впевнений, що у майбутньому ми побачимо ще більше нових технологій, які допомагатимуть атлетам. Особисто я вважаю, що найголовніше - швидко бігати, а як і в чому – це вже інше питання. 

– Які шиповки використовуєш ти? І чи порівнював одні з іншими?

– Я завжди бігав у взутті Adidas. Зараз використовую останню редакцію цих шиповок з пластиною. Для мене вони найбільш зручні. Я не використовував взуття бренду Nike, але, відверто кажучи, повітряна капсула, яка є в тих шиповках, часто тріскається. Тому з моїм силовим бігом, вона лусне на першому ж тренуванні.  

«Пробував навіть бальні танці. Думаю, з мене вийшов би непоганий стрибун у довжину»

– Як узагалі ти почав займатися легкою атлетикою?

– Саме легкою атлетикою почав займатися у 2017 році, тоді я взяв участь у шкільних змаганнях, де пробіг доволі слабо. Але мій перший тренер сказав, що треба тренуватися. Я й почав, але не дуже серйозно до цього ставився. Проте через три місяці я став четвертим у фіналі стометрівки на чемпіонаті України у своїй віковій категорії. Тоді й зрозумів, що треба більш сумлінно ставитися до цього, бо результати покращуються. 

– А чим ти займався перед легкою атлетикою?

– Я пробував велику кількість видів спорту, навіть бальні танці. Також досить довго займався футболом, де зазнав прикрої травми. Потім уже почав займатися легкою атлетикою. 

– Чи пробував ти інші види легкої атлетики? 

– Ні, не пробував. Одразу сконцентрувався на спринті, тому що він у мене добре виходить. Хотів би спробувати стрибки в довжину. Там також потрібно мати хорошу швидкість, тому, думаю, з мене вийшов би непоганий стрибун.

«Кожного дня треба ставати кращим, ніж учора»

– На цей момент ти очолюєш європейський топ-лист на шістдесят метрів серед чоловіків. Які все ж пріоритети ставиш по сезону?

– Я не дуже люблю ставити цілі, адже вважаю, що кожного дня треба ставати кращим, ніж учора. Стосовно змагань, хотілося б поїхати на чемпіонат світу у приміщенні, але поки що не впевнений у цьому. Все залежить від того, що скаже тренер. Тому, що на початку травня буде чемпіонат світу з естафетного бігу, де ми з хлопцями будемо виборювати путівку на Олімпійські ігри. Сподіваюся, що нам це вдасться.

Олександр Соколов, Андрій Васильєв, Ерік Костриця, Станіслав Коваленко, фото: Getty Images

– До чемпіонату Європи 2022 року естафетна збірна готувалася у Кардіффі, де з вами працювала наукова група. Розкажи детальніше про той етап підготовки та чим він був для тебе корисним?

– Взагалі 2022 рік був важким для кожного українця. Ми постійно переїжджали з одного місця на інше. Спочатку були в Чехії, після цього в Болгарії. Далі місцевий тренер запропонував естафетній команді приїхати до  Кардіффа – тренуватися на базі Cardiff Metropolitan University та безпосередньо готуватися до чемпіонату Європи у Мюнхені. Сподобалось те, що там дуже класна тренувальна база, стадіон та манеж, які знаходяться поруч, а ще з нами працювала наукова група, тобто ми виконували різні тести й кожен атлет дізнався про свої сильні сторони. Тому тренер міг вносити більше корективів.

— Цікаво, які ж у тебе сильні сторони?

— У мене це останні тридцять метрів на стометрівці. Тобто, я маю швидкий хід і в кінцевій частині дистанції швидкість знижується більш плавно. Зазвичай у бігунів максимальна швидкість фіксується десь на шістдесятому метрі дистанції, а далі вже йде її зниження – у мене воно не велике. 

Але для того, щоб гарно бігати, потрібно покращувати слабкі сторони, щоб, так би мовити, оптимізувати всю дистанцію.

Андрій Васильєв, фото: Олександр Залевський

«Костянтин Рурак — найкращий тренер як з точки зору технічної підготовки, так і з боку складання тренувального плану»

— Рекорд України на шістдесят метрів належить твоєму тренеру Костянтину Рураку – 6,54 с. Тобі під силу його оновити?

— Ми з тренером не говорили на цю тему, та й я стараюся особливо про це не думати. Але, вважаю, що йому буде дуже приємно, якщо саме його учень поб‘є цей рекорд, який тримається вже двадцять років.

— А як ти потрапив до Костянтина Рурака?

— Спочатку у мене був інший тренер, а у 2022 році я зрозумів, що хотів би досягти найвищих результатів. Якщо обирати серед тих тренерів, які є в Україні, то Костянтин Михайлович Рурак є найкращим як з точки зору технічної підготовки, так і з боку складання тренувального плану. Він також був не проти, тому восени 2022 року ми почали працювати.

— У тебе є досвід участі в юнацьких Олімпійських іграх, Європейських іграх, чемпіонатах Європи. Який турнір найбільше запам’ятався?

— Звичайно, Юнацькі Олімпійські ігри в Буенос-Айресі були найбільш глобальними змаганнями. Якщо їх порівнювати з чемпіонатами Європи, то в плані організації – це зовсім інший рівень. На жаль, я підійшов до тих змагань у дуже поганій формі, бо не встиг вилікувати травму, яку отримав на юнацькому чемпіонаті Європи. Тому на Іграх не зміг продемонструвати гарний результат.

Ще запам‘ятався молодіжний чемпіонат Європи 2021 року, коли ми з хлопцями   виграли «бронзу» в естафетному бігу.  А також торішні змагання – останній для мене чемпіонат Європи U-23. Він був досить важким. Якщо я не помиляюся, то за рейтингом я був у другому десятку. Тому, кожен забіг для мене був як останній. Я дуже налаштувався на те, щоб дійти до фіналу. Для мене це були найважчі змагання як психологічно, так і фізично, але я задоволений тим, що приклавши максимум зусиль, отримав гарний результат.

Кирилл Приходько, Андрій Васильєв, Ерік Костриця, Василь Макух, фото: Getty Images

— А який навпаки – не зайшов, так би мовити?

— Якщо так брати, то це юнацький чемпіонат Європи у Дьйорі, коли отримав травму. Насправді ж всі змагання по-своєму цікаві, тому я більш позитивно на це дивлюся.

«Я не бачу себе в ролі типового тренера з легкої атлетики»

— Що, на твою думку, потрібно, щоб покращити спринтерський біг в Україні?

— Такі глобальні питання потрібно вирішувати комплексно. На мою думку, потрібні кращі умови та фінансування. Також зі спортсменами або з командою повинна працювати науково-технічна група або іноді залучати якихось іноземних спеціалістів, щоб покращувати результати спортсменів. 

— Як проводиш вільний час? Приділяєш увагу хобі?

— Так, живу не лише спортом. Маю велику кількість хобі, наприклад, читання книг. Я така людина, яка не дуже любить художню літературу, більше віддаю перевагу точній літературі. Остання книга, яку прочитав – Томас Мор, «Утопія». Я намагаюся перемикати увагу, бо якщо постійно думати про спорт, то так можна і з глузду з‘їхати.

— Кар‘єра спортсмена доволі коротка. Ти вже думав над тим, чим будеш займатися у майбутньому?

— Є велика кількість варіантів. Можна працювати тренером, але я не бачу себе в ролі типового тренера з легкої атлетики. Я більше по загальній фізичній підготовці, наприклад, футбольних команд. Також бачу себе у підприємництві чи управлінні людьми. Враховуючи мій психологічний портрет і натхнення, то це найкращий варіант. 

— Наостанок, трішки філософське питання. Для тебе спринтерський біг – це що?

— Свято, напевно. Одночасно спринтерський біг - це моя можливість продемонструвати на що я здатний. Це ж не лише змагання, а доволі плідна праця, щоб підготуватися до цих змагань. Кожного дня потрібно тримати себе в певних межах, щоб отримати гарний результат. Спорт — це стиль життя, тому ти маєш себе у чомусь стримувати, щоб потім досягти успіху. 

Довідка sport-express.ua

• Андрій Васильєв - 22-річний легкоатлет з Запоріжжя. Майстер спорту міжнародного класу з бігу на 60 метрів.
• Переможець Командного чемпіонату Європи (І ліга) 2023 року в естафеті, бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи 2021 року в естафеті,  а також учасник Юнацьких Олімпійських ігор у Буенос-Айресі.
• Особистий рекорд Андрія Васильєва на 60 м – 6,61 с.
• Норматив для участі в чемпіонаті світу в приміщенні, який пройде з 1 до 3 березня в Глазго, на дистанції 60 метрів складає 6,58 с.
• Рекорд України з бігу на 60 метрів встановив Костянтин Рурак. У 2004 році він подолав дистанцію з результатом 6,54 с.